Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Богдан Грай (2003)




Огляди

  1. Той палкий калини цвіт...

    Задумав щось я вам сказати,
    Але духу зроду я не мав.
    Натомість серце волю має,
    І саме серце пише ці слова…

    Колись давно, коли калини цвіт
    Ніхто іще не знав,
    Зросла на пагорбі дивна та рослина;
    Червоні ягоди любові породили нас.
    І тоді з`явилась батьківщина –
    Палке відлуння спільних тих гримас.

    Вона цвіла, коріння заривавши
    В темну прірву болю,
    Оманливих прикрас.
    Знесла минулі зими та незгоди,
    І вируючі потопи – все для нас,
    Усе для нас.

    І врешті-решт, здійнявши гілля
    Вгору, де сонця світ усе іще не згас,
    Побачила калина ганебну ту картину:
    Майже всі плоди гляділи з-поза пилу –
    Далеко знизу, покірно гниючи,
    Змарнувавши свій останній шанс.

    Хіба що декілька червоних цят,
    Гордо офіруючи собою,
    Рознеслися солов`ями плачучи,
    Прощаючись з єдиною любов`ю,
    Зі своєю ненькою святою,
    Навіки віддаючи себе
    Тому страшному, вічному спокою…

    І знову все іде по колу.
    І знову цей червоний цвіт
    Кущем самотнім розтягнувся суходолом.
    І врешті-решт припав додолу
    Той бридкий зів`ялий плід.

    Та одного разу
    На місті гарної рослини
    Кущ червоний посірів.
    І чутно було тільки спів.
    Спів дівчини молодої
    Серед червоної діброви,
    Де бовванів калини цвіт.

    Мабуть, скажете мені:
    «Ну і що ж ти щойно розповів?»
    Але ж все просто:
    Озирніться ви навколо,
    Вийміть голови з пітьми!

    Де ж найдете, люди добрі,
    Місце, у якому є
    Найродючіщі рунти?
    Де сяє сонце яскравіше?
    Де всюди розповзлись лани?

    Де країна любить більше
    Свій народ, ніж він сам її?!
    Я скажу, та тільки трішечки пізніше.
    А зараз – схаменіться, ви, народе!
    Вийміть голови з пітьми!

    Адже ви – це Україна!
    Так зробіть її самі собі.
    Розростайтесь, як калина,
    З добрим серцем у душі!



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  2. Ніч для мене є спасінням
    Стогну, молю душею сонце,
    Проміння світ щоб те внесло
    Кудись далеко, поза гори,
    Моє горе забрало.

    Що б те горе, очі ти невинні,
    В очах моїх були як світ -
    Провинний.
    Щоб не бачив більше я його...

    І не бачив образ діви,
    Краса якої - солодкий плід,
    Завітний.
    Що мане, і серце мо́є зайняло.

    Та я плачу, виюучи...
    Гори, ти, серце жаллю!
    І зніми скоріш ці кайдани,
    Зробити ти повино це безтлінно!
    Бо на дворі ніч,
    А ти - нічне світило.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4