Автори /
Валентина Інклюд (1984)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Незламні
•
Ти тримаєшся?
•
Ніби справи по колу
•
Жовтень. Плюс вісім…
•
Дотик минулого…
•
Той до́світній ранок...
•
Іще клаптики снігу...
•
Коли слово важке, мов брила…
•
Армагеддони
•
Є роки тріумфу…
•
Екватор літа
•
Калюжами спішать...
•
Живий музей нетлінної краси
•
Духмяні ліки
•
Корупція – це...
•
Зимові цитати
•
Справжнім поетам
•
На 200-річчя Шевченка
•
Перші проліски
•
Коли Завтра під знаком питання
•
Віра
•
Розквітло зорями...
•
Минають дні...
•
Чекає
•
Світоглядний мур
•
До сторіччя Соборності
•
Зимна ніч
•
Держава починається із нас
•
Цензорам і цензурованим
•
Лист захисникам
•
Пам’яті Небесної Сотні
•
Вже третій місяць, як протести йдуть
•
Молитва
•
Не кажіть про Майдан “роковини”
•
Бережи звичну мить
•
Як не ти, то хто?
•
Розмова з осінню
•
Що значить “бути людиною”
•
Скарбничка душі
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Навіть коли здається, що все пропало,
Енергії нуль, а фронт потрібно тримати,
Енергії нуль, а фронт потрібно тримати,
“Ти тримаєшся?” “Ніби так.
Та від нього вже тиждень ні слова,
Та від нього вже тиждень ні слова,
Ніби справи по колу, розмови за звичаєм,
Та печаль полотном на твоєму обличчі:
Та печаль полотном на твоєму обличчі:
Жовтень. Плюс вісім. Пронизливий вітер. Пост рятувальника.
Двоє, загорнуті в куртки й тепло літніх мрій.
Двоє, загорнуті в куртки й тепло літніх мрій.
Дотик минулого – болісний, теплий, терпки́й.
Втрачений рай ми лишаємо в кутику серця.
Втрачений рай ми лишаємо в кутику серця.
Той до́світній ранок, що розтягнувся на рік –
Війна…
Війна…
Іще клаптики снігу чіпляються сонних ярів,
Але лютий все вище і вище викочує сонце –
Але лютий все вище і вище викочує сонце –
Коли слово важке, мов брила,
Коли гнів розправляє плечі,
Коли гнів розправляє плечі,
Тебе тако́ж покличе ця війна.
Ворожі танки вже стоять на чатах,
Ворожі танки вже стоять на чатах,
Є ро́ки тріумфу й гіркого уроку,
Є ро́ки падіння і першого кроку,
Є ро́ки падіння і першого кроку,
Ось і перейдено літа екватор,
З дощами перейдено, спекою, грозами,
З дощами перейдено, спекою, грозами,
Калюжами спішать кудись маршрутки,
Стікають сльози з стріх, немов з повік, –
Стікають сльози з стріх, немов з повік, –
Живий музей нетлінної краси,
Мінливо-вічна магія природи –
Мінливо-вічна магія природи –
Сади цвітуть, і їм не до війни,
У них життя, в них віра і надія,
У них життя, в них віра і надія,
Коли права не гарантуються – купуються,
Обов’язків за хабарі цураються,
Обов’язків за хабарі цураються,
Пише вітер весня́ний зимові цитати,
Розгортаючи досвіду довгий сувій,
Розгортаючи досвіду довгий сувій,
Не кожному дано писати щиро,
Не розгубити в пишних формах зміст.
Не розгубити в пишних формах зміст.
Як у книзі Святого Слова
Ми знаходим символи вічності,
Ми знаходим символи вічності,
Над проліском ніжним стою, зворушена:
Зима, ще вчора ніким не порушена,
Зима, ще вчора ніким не порушена,
Коли Завтра під знаком питання,
Коли Вчора від втрат знеможене,
Коли Вчора від втрат знеможене,
Як добре слово у часи лихі,
Як тихе сяйво в мороці страхів,
Як тихе сяйво в мороці страхів,
Розквітло зорями небесне поле,
І місяць світить на чумацький шлях –
І місяць світить на чумацький шлях –
Минають дні, сплітаючись в сюжети
Маленьких драм життєвої історії,
Маленьких драм життєвої історії,
В її душі запалена свіча,
Із уст злітає пошепки молитва,
Із уст злітає пошепки молитва,
Зросійщені газети і журнали,
Російською по радіо пісні,
Російською по радіо пісні,
Країна соборна хіба що на карті,
Суспільство соборне в оцінці влади,
Суспільство соборне в оцінці влади,
Щоб пережити цю холодну ніч,
У спогади про літо загорніться,
У спогади про літо загорніться,
Держава починається із нас.
Замисліться над цим хоч на хвилину,
Замисліться над цим хоч на хвилину,
О ви, майстри дезінформації,
Творці ілюзій і химер,
Творці ілюзій і химер,
Вертайтесь живі додому,
Батьки, наречені, сини,
Батьки, наречені, сини,
Сонце зійшло яскравою свічкою.
Одним – як світло, іншим – пам'ять.
Одним – як світло, іншим – пам'ять.
Вже третій місяць, як протести йдуть –
Вирує болем збурена країна.
Вирує болем збурена країна.
Нові події і нові слова.
Великий Боже, дай, прошу, нам сили,
Великий Боже, дай, прошу, нам сили,
Не кажіть про Майдан “роковини”.
Це річниця, хоча і не свято.
Це річниця, хоча і не свято.
Бережи звичну мить – поки думаєш, дивишся, ходиш,
Поки чуєш, говориш, вдихаєш на повні груди.
Поки чуєш, говориш, вдихаєш на повні груди.
(пісня)
І
І
Ну, привіт, моя давня подруго:
Рік минув – ми знову зустрілися.
Рік минув – ми знову зустрілися.
Що значить “бути людиною”?
Це іншим в біді помагати,
Це іншим в біді помагати,
Є в кожного в душі скарбничка
І в кожного – вона своя,
І в кожного – вона своя,