Квітує вишня у саду,
Квітує вишня.
Я більш до тебе не прийду,
Забудь колишнє.
Серпанок білий огорта
Гілочку кожну.
Летять літа, біжать літа,
Спинить не можна.

Вони забрали почуття
Та їх понесли,
Кохання в серденьку згаса
І не воскресне.
Уже не буде як тоді
У нас з тобою
Квітують вишні молоді
В саду весною.

2024 р.

Пливе-пливе, гойдається
Сріблястая ниточка.
Це в сонечку купається
Та й бабине літечко.
Тремтить-тремтить зелений лист,
Із вітерцем шепочеться.
Іще далеко падолист
Та і зими не хочеться.

Біжать-біжать кудись літа,
Мов бистрії коники.
Пора настала золота
Вже й у моїй доленьці.
Та серденько співа й співа
Та ніжністю ще радує
І мою душу зігріва
Літечко це бабине.

2017 р.

Ой, Семене-Семеночку,
Вишила тобі сорочку,
Край віконечка сідала,
Ниточку до нитки клала.

Чорна нитка і червона -
Від лихого охорона.
Ти вдягай її, Семене
І завжди думай про мене.

І у свято, і у будень
Нехай тобі добре буде
У сорочці вишиваній,
Мій Семеночку коханий.

2023 р.

Сиджу на канапі
У батьківській хаті,
До лісу - рукою подать.
В малесеньку шибку
Пташина так дзвінко
Постукала, щоб привітать.

Мабуть здивувалась
Звідкіль я узялась,
Вона ж господиня отут,
А ще руда білка
Із гілки на гілку
Не втомиться швидко стрибать.

Раз пораз на вишні
Порушує тишу
Зозуля - рахує літа.
В зелених обіймах
Трави все подвір"я,
Півонія там розквіта

Щоліта і досі,
Купається в росах
І ронить пелюстки-вуста.
Душа защеміла,
Спомин-ностальгія -
Дитинства пора золота.

2019 р.

Килимами по землі
Стелиться барвінок,
Ніхто його не садив,
А він зеленіє.

Лише вийду на поріг
Я рідної хати,
Тішить душу оберіг -
Барвінок хрещатий.

І блакитний погляд той
Оченяток-квітів
Пильно стежить за тобою,
Нікуди й подітись.

Із калиною у парі
На весілля кожне
Прикрашають короваї
Чудовим віночком:

Червоними ягідками,
Листячком зеленим,
Щоби доля усміхалась
Завжди нареченим.

2016 р.

Ой, промчали роки-коні,
Ой, пробігли,
Мої коси й твої скроні
Побіліли.
І чоло глибокі зморшки
Поорали,
Бо пробігли коні-роки,
Ой, промчали.

Разом з нами постаріли
Оті вишні,
Що з тобою ми садили.
Квітнуть пишно
Навесні іще щороку,
Влітку родять,
Яблуні також в садочку
Плодоносять.

Хоч промчали роки-коні
Та пробігли,
Але почуття любові
Не зміліли.
Молодо серця співають
Про кохання,
Хоча роки вдаль птахами
Пролітають.

2023 р.

Радості іскринки сяють,
Сонячні іскринки сяють
У твоїх очах.
Ватра у моїх любові
Та кохання світлий вогник
Теж ще не зачах.

Хоч літа пливуть у осінь,
Стрімко так пливуть у осінь
Та моя душа
Ще закутана у ніжність,
Ласкою твоєю гріта,
То ж не поспіша

У життєву осінь пізню,
А співа веселу пісню
Й тішиться теплу.
Серденькуо моє жіноче
Ластів"яточком тріпоче -
Жде свою весну.

2022 р.

Ой. зійди, зійди скоріше,
Миру сонце,
Хай не гинуть наші діти -
Сини й доньки.

В небі ти з"явись блакитнім,
Сонце миру,
Щоб могли вкраїнці жити
Всі щасливо.

Засліпи ти воріженькам
Їхні очі,
Які Україну-неньку
Знищить хочуть.

Зігрівай ти промінцями
Душі наші,
Щоб злагода поміж нами
Й світла радість.

2022 р.

Ой, на дубі, на високім
Сидів чорний-чорний ворон,
Пір"я своє чистив.
А під дубом козаченько
Лежав собі, склав рученьки,
Ніби спати ліг він.

Але сон той став вже вічним,
Бо за Україну згинув
Син її хоробрий.
Спи спокійно, спи, козаче,
Ворон все на дубі кряче,
Береже він сон твій.

2022 р.

Зіроньки вийшли
В небі гулять,
За ними місяць
Ледве встигав
Вони моргали,
Кликали вдаль
І розсипали
Радість й печаль.

На них дивилось
Юне дівча,
Яке тулилось
Та й до плеча
Свого милого
Із ніжністю.
Так було щоби
Це вічністю.

2022 р.

Ой, за річкою
Та й за тихою
Килим бісером
Осінь вишила.
Срібну ниточку
Літо бабине,
Наче стрічечку
Дарувало їй.

Гостру голочку
Та й шипшинонька.
Як вкололася -
Не помітила.
А кров капала
Бурштиновая,
Долу падала
Та й листочками.

Із черешеньки
Та із яблуньки,
Ними врешті ми
Милувалися.
Ой, за річкою,
За бурхливою
Листопад отой
Падав зливою.

2018 р.

А на острові Хортиця
Та й козацькая вольниця
І жилось козаченькам там,
Наче вільним гордим птахам.

Рідную землю-матінку
Довелось захищати їм,
За свободу боролися
Та щасливую доленьку.

Були скрізь переможцями,
У бою вони з ворогом
Зустрічалися віч-на-віч.
А їх дім Запорізька Січ.

2017 р.

Білі коні, білі коні
У зими.Не на припоні,
А так вільно розбрелись.
Гриви їм куйовдить вітер,
Вони бавляться, мов діти
І несуться все кудись.

Крешуть срібло копитами
І воно летить зірками,
Сяє. очі хоч примруж.
Білі коні, коні білі
Звуть зимові заметілі
Й все біжать, біжать чимдуж.

2021 р.

Витьохкує соловейко
У вишневому саду.
Там на мене жде миленький,
Радо я до нього йду.

З неба ясно зорі сяють,
Я схилилась на плече
Тому. кого так кохаю,
На душі - приємний щем.

Поринаємо в обійми,
Як в любові океан
І приємна хвиля-ніжність
Нас з тобою огорта.

Ми п"ємо нектар кохання,
Він п"янить з тобою нас.
Не помітили - світанок
Тихо-тихо підкрадавсь.

2021 р.

Ой, курличуть журавлята,
А гусоньки гелготять,
Взяли весну на крилята
Та й додому вже летять.

Море вже перелетіли.
Хоча вибились із сил,
Трішки відпочити сіли
І напитися води.

Та нема смачніш такої,
Аніж там, де гнізда в"ють,
До джерельця під вербою
Крилоньки птахів несуть.

Тут до болю все знайоме,
Рідне, миле та близьке.
Вітер споминів додому
Підганя також мене.

2021 р.