Гра у мовчання зайшла вже занадто далеко -
Стихло усе: і штиль, і шепіт трав.
Ти говорила у Всесвіт, а я мовчав.

Із часом змінились слова і змінився такт -
Більше не тямлю нот із нічних кантат.
Пером перекреслить Сократ забутий трактат.
Антракт!

Завмре і залипне на клавішах вербна віть,
Відлунки мовчання заплющать зелені очі.
В печері глибокій дріада тайну таїть,
Вкидає у море смарагди і перли дівочі -
І тонуть, і пінять у снах Гемінгвея блакить...

11.05.2021

***
За лічені дні, за секунди до вічної ночі
Сахнеться рука шахіда чи богослова -
Нарешті підірве мости, чи залишить попіл,
Чи зварить кілька зерен у джезві охоче,
Або схаменеться, або зомліє раптово.

За лічені дні, за секунди до вічного спокою
Минуть негаразди, шепнеш: я теж так хочу.
Згадаєш у сні того, кого сильно любиш -
Потонеш у трощі водомищ вербою високою.
Торочу.

За лічені дні, за секунди до вічної темряви
Злетиш у саменьке небо, де хмари в зливах,
Спотвориш, заляпаєш чорним біле полотнище,
І зрушить, і вознесеться туман із куряви,
І стане весь світ лише для двох щасливих.

***
І полиски, проліски зводять собі враган,
І сиплять, і стелять додолу примари осені,
А вири у вирій собі помаленьку злетять -
Кого про що просимо.

І каторга костуром тиче мені услід,
І тихими травами (шелестом) рими покошено,
А сказано, списано, злічено тисячі слів -
Кого про що просимо.

І "може, мабуть, далебі" - це не наші рядки,
І майже прикуті лишились до спалахів просіки,
А ще б дописати в сонеті останню строфу -
Кого про що просимо...

Ви просто пробачте мені
За стягів багряних ночі,
Хурделицю, сонні очі,
Чортів ваших у метушні.

І поки наш час, далебі, не настав,
І ми залишились на хибному схилі -
Кругом нас крутились плівкИ чорно-білі,
А вогник поволі в долонях згасав.

Ви просто пробачте мені
За те, що розкрив секрети,
Що збив пломінець сигарети,
За те, що люблю, а ви - ні.

2021р.

Сміятись? Плакати? У хмарах відродитись?
Примар зректись? Сполохати сичів?
Змивати кров? Водою розчинитись?
Вночі!

Тримать вогонь? Лупати сюю скелю?
Схрестить мечі? Чи закопати цельти?
Розбити твердь? Вилазити на стелю?
Стерти!

2021р.

Заколише Дніпро і спочине люд -
Я побачу у темряві смертний труд.

Ребус твій розтопчу, розрубаю канат -
Я поставлю на кін кривавий булат.

Ти гукнеш передзвін, і гойднеться трон -
Полетить вороння між верхів'їв крон.

Змерехтить світла тінь, злюбить твій наказ -
Пролетить луна, не торкнувшись нас.

2021р.

Тремтливі губи, цілунки її неземні...
Між марив і урвищ лягає тоненька межа.
Вуаллю на клавіші пальці струбаті лягли.
Княжна!

Обіймів не треба, не треба марних сподівань.
Не хочеш іти під серпанком цієї ночі -
Лиш люті вітри і помисли дивні, пророчі.
А станеш тремтіти, то зрушиш тендітну грань.

Даремні пісні, даремні слова на світанку.
Не лишишся ти на порозі сухому одна.
Я буду мовчати віднині й до мудрого ранку.
Княжна!

2021р.