Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Роман Лубківський (1941)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-02-24 00:42:28 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Лубківський Роман

Так народ абідіца, хоча я б і свого туди накидала, було б бажання;) А НЄТЛЬОНКІ у кожного хоч гірсточка, та найдеться:)
Коментатор Юлія Смаль, [ 2008-02-24 00:42:40 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Лубківський Роман

нетльонка - прикольно :)
Коментатор Юлія Смаль, [ 2008-02-24 00:44:20 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Лубківський Роман

бубубу. Це психіатрія. А психіатрія - наука *потрясає вказівним пальцем правої руки з важним виглядом*. Вона каже, що маразм - це старечий розлад, а все решта - то інші проблеми психіки і нинада ображать красіве слово ("мама, дохтар сказал не "харізма", а "маразма") :)
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-02-24 00:44:26 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Лубківський Роман

А Кока не абідіца?
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-02-24 00:53:57 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Лубківський Роман

Солодких снів :))
Коментатор Валентин Бендюг, [ 2008-02-24 01:04:24 ],
на сторінці поезії     ""Небувалі часи" Із Цьоткі"   Лубківський Роман

Добраніч. Максе, читайте без перекладу, - хто ж проти? Я читаю. Але мені було дуже цікаво читати Шевченка і Єсеніна білоруською. Кожна мова має свої особливості. Попробуйте перекласти, наприклад Сяржука Сакалова-Воюша
Разьвітаньне з Радзімай".

Аўтар -- Сяржук Сокалаў-Воюш, 2000.

"Сонца праменьне стужкай вузкай
Ператкала помны вечар.
Край бацькоўскі, край мой беларускі,
Я табе кажу на разьвітаньне: "Да спатканьня, да сустрэчы".
Я табе кажу на разьвітаньне: "Да спатканьня, да сустрэчы".

Водар закінутага саду
У небе зорка Мілавіцца,
Таямніцы паркавых прысадаў
Пэўна, неаднойчы на чужыне
Будуць мроіцца і сьніцца.
Пэўна, неаднойчы на чужыне
Будуць мроіцца і сьніцца.

Зноў залунае наш штандар, палыхне ўначы пажар,
І паходнаю трубой зноў пакліча нас з табой
На мужны бой
Мая Радзіма -- край адзіны,
Да яго з выгнаньня
Шлях вяртаньня -- шлях змаганьня.

Ростань на ростанях краіны.
Раніць думкі шлях абраны.
Прагне сэрца ў родныя мясьціны,
І Радзімы вобраз ажывае
Растрывожанаю ранай.
І Радзімы вобраз ажывае
Растрывожанаю ранай.

Дахі мястэчак, стрэхі вёсак,
Вежы замкаў і палацаў,
Гонкіх храмаў звонкі адгалосак
Клічуць да сябе,
Бо немагчыма з гэтым краем разьвітацца.
Клічуць да сябе,
Бо немагчыма з гэтым краем разьвітацца.

Зноў залунае наш штандар, палыхне ўначы пажар,
І паходнаю трубой зноў пакліча нас з табой
На мужны бой
Мая Радзіма -- край адзіны,
Да яго з выгнаньня
Шлях вяртаньня -- шлях змаганьня.

Воі прагнуць волі,
Воля сьвет і доля.
Броні звон ды коні,
Коні -- кліч "пагоні".
Крочым з багны ночы,
З ночы шлях прарочы.

Зноў залунае наш штандар, палыхне ўначы пажар,
І паходнаю трубой зноў пакліча нас з табой
На мужны бой
Мая Радзіма -- край адзіны,
Да яго з выгнаньня
Шлях вяртаньня -- шлях змаганьня.

Золак, ахутаны туманам,
Далягляды ў барвах бэзу.
І гучаць нябёсныя арганы,
І жывуць у сэрцы,
І зьліваюцца у гуках палянэзу.
І жывуць у сэрцы,
І зьліваюцца у гуках палянэзу"
Щасти вам, Максиме.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-02-24 12:38:38 ],
на сторінці поезії     "Присвята одному із Шевченківських автопортретів"   Лубківський Роман

Дуже прикро, пане Валентине, що ви знову займаєтесь провокаціями. Інакше назвати ваше згадування достойних поетів у контексті непов'язаних висловлювань автора Лубківського НЕ МОЖУ.
Автори поставили питання, а ви даєте ТАКУ ВІДПОВІДЬ???
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-02-24 12:51:57 ],
на сторінці поезії     "Присвята одному із Шевченківських автопортретів"   Лубківський Роман

Володимире! Ви нас чуєте? Тут у громадськості вночі цінна ініціатива народилася. Треба обговорити :))
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-02-25 19:38:17 ],
на сторінці поезії     "ПОЛЮВАННЯ"   Лубківський Роман

Теж, так по бойовому, супроти звіра стати наодинці не кожному дано.
Вчимося, просякаємо.
Коментатор Леся Романчук, [ 2008-02-25 20:00:44 ],
на сторінці поезії     "БІЛЬ"   Лубківський Роман

Класично-описовий вірш. Шановна редакціє, а як ми тепер будемо зауважувати новачкам щодо дієслівних рим - "золотить - болить", "біліла - заболіла"? А вони нам пальчиком осюсюдоньки... Йому - зя? А нам?
Коментатор Вероніка Новікова, [ 2008-02-26 00:00:02 ],
на сторінці поезії     "ПОЛЮВАННЯ"   Лубківський Роман

Особливо зацікавила прекрасна образність:
"Біле сонце деренчить, мов жерсть."

Виникло питання щодо тварин, що мають:
"блакитні роги
І лискучу оксамитну шерсть".
(є такий медичний термін "білка". За описами очевидців, саме так вона і виглядає...)

Зацікавило те, що лір.герой робить після витягання стріл:
"Витягаю стріли, накладаю
Тихо, щоб і вітер не почув."

Проте з якою обережністю!!
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-02-26 00:09:06 ],
на сторінці поезії     "ПОЛЮВАННЯ"   Лубківський Роман

Зліє всє і жорстокосердні! Мені, наприклад, отого жаданого звіра дуже жалко: стоїть собі, безпорадне, ковтає з джерельця...
Але ж і мисливця жалко - ось до чого людину довели: узяв, настромив серця на стрілу та й на.. Нахман, коротше...
1   ...   3   4   5   6   7