І я ніч запалю,
Всі зірки позбираю,
Хмари всі розжену,
Місяць з неба зніму.

Бо тебе лиш одну,
У цьому світі кохаю,
І для тебе єдина,
Все це разом зроблю.

І не знаю я днини,
Де без тебе літаю,
Своїм серцем палким,
Я ліси спопеляю.

Твої радісні очі
Не забути мені.
Я тебе, моя мила,
Бачу в кожному сні.

Я хоч плавати вмію,
Та без тебе тону.
Я втрачаю надію,
Лиш тобою живу.

Моє місячне сяйво,
Промінь в темній порі,
Я на тебе чекаю,
У наступнім житті…

16.11.2024

Я був готовий повернути,
Все те, що сталося між нами,
Але пішли з тобою ми,
Незнаними для нас шляхами.

Можливо доля нас з тобою,
В часи всі ці перевіряла,
Але так склалось, що весною,
Кохання наше вже пропало…

Думками знаєш, жив з тобою,
Кохав тебе і був собою,
Проблеми всі прийшли одною,
Нічною зорею сумною.

Тоді я взнав, чого не мав,
І враз себе я поховав,
Я жив у призмі «чистоти»,
Де у світі є лиш я і ти…

21.09.2024

З тобою так чарівно
Усе ми починали,
Але це все згоріло,
Забули, розтоптали…

Ходили ми, гуляли,
Кохали до нестями.
З тобою ми не знали,
Часи наші минали…

Тебе я не забуду,
Я буду памʼятати.
Мою чарівну музу,
Змогла ти сенсу дати.

Бо жити треба вміти,
Співати і радіти,
і серце буде вічно,
Вогнем палким любити.

Кохання не здолати,
Але й не запалити,
Якщо воно вже згасло,
Не вдасться вже зігріти…

Зігріти душу тую,
Що холод відчуває,
Той холод від кохання,
Всього життя лунає.

То краще відпустити,
Не треба дарувати,
Надії тій людині,
Що будеш знов сіяти.

15.09.2023

Не прагну я тебе знайти,
Хотів би просто в даль піти.
В той світ, де я тебе не знав,
Де кожен день в думках не мав.

Кохав чи я тебе? Не знаю.
Я мало що вже відчуваю.
Можливо час допомагає,
А може біль, що не зникає.

Мій світ тоді змінився враз,
А в голові звучить і зараз.
Уся та кількість твоїх фраз,
Які звучали… Ще й не раз.

А може так мені й треба,
Для тебе ж не була потреба,
Сказати правду… Що ж ,гаразд…

15.04.2022

Вогонь у серці запалав,
І кучу суму розігнав.
Веселка в душу завітала,
І там усе розфарбувала.

Чи чари то, чи хто підскаже,
Чому радіє тіло наше?
Коли з’являється вона,
І вічно ніби та весна!

Дарує миті незабутні,
І прикрашає гіркі будні!
І закипає в тілі кров,
Коли вона сміється знов.

І ніби й ніч не наступає,
Коли вона поруч буває.
Її слова, як пісня линуть…
Рятують душу, обігріють.

Іде, мов річечка тече,
І заворожує мене.
Радію я, немов дитя,
Коли в її обіймах я.

А очі ті, немов зірки…
Показують в казки стежки.
І впевнено можу сказати,
Що з нею серце хоче грати.

30.06.2022

А пам’ятаєш, хлопче, як ми починали?
І в кожній справі віру не втрачали.
Та й до кінця завжди ми крокували.
З жагою в серці всесвіт цей вивчали.

Куди дівали все оте бажання?
Чому покинули усі наші старання?
Коли повернемось до шляху подолання ?
Як нам здолати час цей вигорання?

Ти далі просто все це зрозумієш,
Та міст в минуле ти вже не починиш.
І пізно буде щось там намагатися,
І з часом буде лиш бажання здатися.

Ти мрію мою дуже добре знаєш.
На серці сумно: як ти час свій гаєш…
Ой, хлопче, хлопче, часом так буває,
І навіть найсильніших віра покидає.

Ніхто ж тебе так як ти сам не знає,
І мало що там хтось то й промовляє,
Твоєй уваги з них ніхто не вартий,
Ти ще покажеш, хто на що ще здатний.
27.04.22

Чи бачили ви, як зоря згасає,
І змоги світити вона вже не має?
З людьми як ми знаєм, все так же буває,
Коли ця людина сенс жити втрачає.

Вогонь в тому серці уже не палає,
Лиш смуток в душі місця всі займає.
Що ж далі з людьми всіма цими буває?
Які хто шляхи подолання шукає?

Один свою віру в життя повертає,
Другий все майбутнє у тіні ховає,
Той третій зневіру усім підкидає,
Четвертий життя просто це покидає…

Помилки все ж кожен із нас допускає,
І кожен по різному все це сприймає.
Але ж на то й всесвіт нам їх посилає,
Аби подивитись,хто міць яку має.
15.04.22

Тихо по небі нічка пливла,
Сумно на зорі споглядала вона.
Місяць ясний хмара ховала.
Пісня беззвучна по світу літала…

Лиш у вікні сиділа вона,
Спокою в серці чекала сумна.
Лиш як та річка,текла невеличка
По тій щоці перлина-сльоза.

Вчора вона ще ту біль не пізнала.
Танцювала, сміялась, людей дивувала.
Знали би ви як вона вся сіяла,
Коли та рука її руку тримала…

Дуже повільно секунда текла,
Нічка та темна все пливла і пливла…
Радість в очах дуже швидко згасала,
Сенсу світити вона вже не мала.

Серце те більш вже не пролуна.
Цілунків,обіймів не відчує вона.
Нічка ту душу з собою забрала.
Вся ця історія вже з сонцем пропала…
28.03.22

Багато я хотів сказати,
Вночі вже просто важко спати,
Бо бачу очі ті ясні,
І як же жити з цим мені?

І навіть вогники нічні,
Не світять так, як очі ті.
У них я бачу мрії всі,
Які існують на Землі.

І як же так я закохався…
Я навіть в цьому сні
В коханні їй зізнався.
А очі промовчали ті…

І знаєте як це буває,
Як не кохай, то все згорає.
І забувається все в раз.
Не вистачить ніколи фраз…

Не сняться очі ті ясні,
І не з‘яваляються мені.
І як же боляче буває,
Коли тебе хтось забуває…

У сні, а може і в житті,
Все це відчув я на собі.
Сірник то швидко запалає,
Та догорівши, вже не сяє.

Коли ти сам себе не знаєш,
Лиш з думками весь час літаєш…
Себе не можеш від знайти
Та й хочеш просто в даль піти.

Про це ніколи ти не взнаєш,
Поки себе ти не здолаєш.
І не зламаєш грати ті,
Які палають у вогні.

Якщо скоріше не почнеш,
То вже себе і не знайдеш…
Ти зупинись, послухай те,
Що в грудях ледве-ледве тле.

Свого ти шансу не втрачаєш,
Якщо ту іскру запалаєш.
І подаруєш людям те,
Чого позбавили тебе.

Ти жити тільки починаєш.
Себе знайшовши, все здолаєш!
Кохай,цінуй, шануй все те,
Що в серці гріє і живе.

Мої слова ти ще згадаєш,
Коли від щастя заридаєш.
Себе і рідних бережи,
Дійдемо разом до мети!
04.03.22

Поцілую тебе на прощання
І піду захищати все те,
Що створили ще прадіди здавня.
Земля наша же нас і спасе!

І настане же час покарання:
Усіх тих, хто на нас нападе.
Ми здолаємо всіх до остання.
Кожен ворог на землю впаде!

Бережи наших сина і доцю.
Я кохаю вас більш над усе.
Не пройти нас, ми духом і міццю
Ще покажем, хто в світ той піде!

А якесь же було колись щастя…
Грали з дітками ми у дворі.
Вони бігають, щиро сміються…
Нащо зараз їм жити в огні?

Якщо ви вже взялися до зброї,
То від неї ваш світ і впаде!
Не злякають численні побої,
Ради миру ми стерпимо все!

Нам та є, за що поборотися!
А чого саме хочете ви?
Що дало нам це ваше оточення?
А до вас уже їдуть гроби…

Не потрібно нам ваше «спасіння»
Воно тільки руйнує усе.
Хай настане все час розуміння,
Утікайте з Вкраїни і все!
2022 р.