Була весна,
Була й війна
Була вона, що ранку і щоночі
Коли ж тоді була весна?
Весна тікала поза очі.
Десь зачаїлася вона
Від вибухів і куль
Не чутно вже весняний вітерець
На вікнах не шовкова тюль.
Була війна, та не було весны.
Була земля, земля в крові.
Не жаль, не жаль мені вже
Деяких людей
Та людьми їх неназвати.
Вони зі зброєю в руках,
Прийшли братів й сестер вбивати.
Мені цікаво що в них в головах,
Думали що їдуть "асвабаждать"?
Що їм тут будуть раді?
Що героями тут станут?
Що про подвиги своїй роскажуть мамі?
А насправді їхали вмирать
Безчесно і безславно
Не виправити їм їхніх помилок
Не заховати їм ти звірства
Не можу забути цих сумних думок
За Бучу, Ірпінь, Гостомель та Маріуполь
За діточок, бабусь та жінок
Буду молитись що ночі
За наших військових,
Що захищають нас,
Не стуливши на хвильку очі
Щоб іхній запал в серці не погас.