Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Валерія Ворона (2005)
Починаюча поетеса, що шукає однодумців у письменницькому колі. Хочу надихати людей та ділитись внутрішніми монологами через поезію.


Інфо
* Народний рейтинг 3.520 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 3.520 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Переглядів сторінки автора: 990
Дата реєстрації: 2022-11-20 22:44:18
Школа та стилі: Імпресіонізм, експресіонізм
У кого навчаюсь: М.Хвильовий, Є.Плужний, М.Коцюбинський.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2023.01.17 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Водиця
Заплава тиха,
подих волі.
І дума Лиха
шепоче мимоволі.
Пісня лине,
у небо порина.
Пташина гине
на ранок, вдосвіта.
Довго літала
понад тополі,
щастя шукала
в пекельному колі.
Козаченько йде,
уважно ступає,
хатину мине,
та слід залишає.
Маленький крок,
іде поволі.
За ним — пророк
і вісник долі.
Підходить до водиці
попід гілля,
а голос з криниці
йому промовля;
«Упийся досхочу,
умийся журбою
до тебе кажу —
упийся та й мною!»
Послухав хлопчина,
жебраком схилився,
карими очима
на себе задивився.
Із височенної трави
хтось спостерігає.
Кепські справи —
мавка виринає.
До його тулиться
дівчина мала,
із ним голубиться,
словами заклика:
«Не йди, Василю,
у дорогу тяжку.
Забрати осилю
тугу летку.
Тривоги покинь
на бентежне життя.
У кохання поринь,
не в гірке каяття!»
Погледів молодик
на коси біляві,
вона ж — нічичирк
про вилиці мляві.
Заходяться сміхом
вузенькі вуста.
Регоче і звіром
біжить, та втіка.
Козак умивався
водою з болота.
У глибокій втопився,
приставши до бога.