•  * * *

Вода втомилася шукати
шлях до тебе.

•  * * *

В шари ґрунтів углиблював шурфи –
дороги світла крізь віки пітьми,

•  Буде день. Буде ніч...

Буде день. Буде ніч.
Буде зорями небо розшите.

•  ***

Ранкове небо – невтоленна спрага!
Ріка прозрінь, що вийшла з берегів,

•  ***

...а човен плив
розмірено і м'яко,

•  У зливі проміння...

У зливі проміння попід злототканним дощем,
у тисячах сонць, що світились на кожній травині,

•  Зелений протяг

Зелений протяг бродить бліндажем,
зелений шум у плині світлотіней

•  ***

Під промовисте скерцо
замлілих липневих дощів

•  Небо під ногами

Щодуху, щозмоги, щосили
ударила крилами злива,

•  ***

Небо зблискує рівно й тривожно,
линуть, тануть зоряні ріки,

•  Все до межі

Все до межі, до решти, до пори.
А поки що в бездонну синь і простір

•  ***

Прозора тиша довкола,
повітря у грудях забракне,

•  ***

Таке з роками рідне подвір’я,
де проростає твоє коріння,

•  Я колись у дощі...

Я колись у дощі
напишу тобі вірші.

•  ***

Після тривожних безпросвітних
І безнадійних ночей,

•  ***

Це осіннє тепло,
це щемливе

•  У осінь - з розгону...

у осінь –
з розгону,

•  В небесні просвіти

В небесні просвіти у сірих клаптях ватних
розсипле скалки мерехтке проміння,

•  І в попелі вечірнім

...І в попелі вечірнім гаснуть далі,
блищить і опадає денне світло,

•  Цей невтоленний березневий ранок

Цей невтоленний березневий ранок,
ці тіні втаємничені й глевкі,

•  Лишися вітром

Лишися вітром у бузках схололих,
в духмяних травах, подихах землі.

•  То був четвер...

То був четвер.
Все бачу, як тепер.

•  Задивлена у себе...

Задивлена у себе
і крізь себе.

•  Як уперше

Як уперше
Сніг на долоні

•  Коли опадатиме сніг...

опадатиме сніг –
проявляться

•  Шелестіння і шепіт снігів...

Шелестіння
і шепіт снігів

•  Й залишиш невимовне по собі...

... й залишиш
невимовне по собі.

•  Я десь це бачила...

я десь це бачила –
і цей невпинний сніг,

•  Найважче з відважних прощань...

Найважче з відважних прощань,
коли всі дороги – до тебе –

•  Хвилі

Хвилі… Хвилі гарячого сяйва,
на які ти мене прирік…

•  Звучить, зове розгойдана струна....

Звучить, зове
розгойдана струна,

•  Оці серпневі стиглі небеса...

Оці серпневі стиглі небеса
палахкотять в ріці, спадають звільна

•  Стають вітри на крила вечорові...

Cтають вітри
на крила вечорові,

•  Холодна м"ята

Не віддаляйся,
не зникай,

•  Мигтить, і зове, і світить...

Мигтить, і зове, і світить
умитий дощами квіт цей.

•  Дощами сполохані вишні...

Дощами сполохані вишні
полум’яна пожежа манка

•  Сягти до дна себе

Сягти до дна себе
у мерехткім етері,

•  Простують слідами вітру...

Простують слідами вітру
достиглі жагою краплі,

•  А дощ зненацька станеться таки...

А дощ зненацька станеться таки,
і стрепенуться вільгістю гілки,

•  Саундтрек серпня

Ця ніч - як вічність, і ця ніч - як мить,
щемка прощальність серпня на повторі.