Над темним містом зітхає хмурячись небо
Цієї зими мої сни були тільки про тебе.
Про твої вулиці й вічно галасливі вокзали,
Про ліхтарі на стовпах і вишні у замерзлих винних бокалах.

Я більше не місцева, я вже тільки сновида.
Тепер в мене є тільки сни,
Щоб блукати цим містом, мов привид.
Заглядати в твої темні очі - вікна багатоповерхівок,
Бо хтось в них же має дивитись,
Мов на кадри старих кіноплівок.

Дивитись, як дивляться німе кіно
3 акторами застиглими в часі
Вони забули про твою красу,
Забули тебе вивчати

Тільки я не забуду ніколи запах твого повітря -
Каштанів, диму, кави та м'яти.

Хотіла б я одного дня
Когось
отак,
як тебе
покохати.

19.07.2023

Я не просила клятвених промов,
Я знала - мені про все розкаже погляд.
Люди ніколи не беруть відповідальність за любов,
Кидаючи гучні слова урізнобіч так, наче це непотріб.

Я зрозумію крізь відстань і ніч,
Якщо це буде щось справжнє,
Але коли ні, я відчую навіть якщо ти будеш за міліметр
В повітрі гіркий присмак фальші.

14.02.2023

Напиши мені паперового листа,
Де кожне слово - з химерними завитками літер.
Розкажи мені про своє життя,
Залиш на папері душі відбиток.

І коли твій лист подолає рівнини і гори,
Усі перешкоди - небесні й земні,
Ти нарешті розкажеш яким бурхливим тоді було море
І захід сонця - теплий немов навесні.

Та коли минуть дні і, нарешті,
Я триматиму конверт у руках.
Відкрию, в середині полотно уквітчАне чорнилом,
Погляд стрімко пролетить літерами, наче той птах.

Ти писатимеш не про море,
Не про сяйво нічної зорі,
Ти писатимеш так буденно натомість,
Про життя в нескінченній війні.

10.12.2023

Я скрізь чужа,
Без ночі не тутешня.
Ніхто не бачить світ як бачу його я,
Якогось дивного прокляття наче жертва.
Блукаю по землі немов душа без тіла,
Все далі від реальності
Мене відносить думки течія.

12.02.2023

Найкоротший місяць року цього разу затягнувся найдовше,
За вікном знову холодно, сніг
І я не пам'ятаю коли останній раз було сонце

Хіба що, тепер там за склом вже зовсім інші будинки,
Зовсім інші вже люди
Зовсім інші на Різдво ставлять ялинки

І сніг тут також зовсім інший,
Нахабно засипає вулиці без усяких прелюдій,
А мені так набридло жити
Цей той самий зовсім інший лютий.

02.02.2023

Вигин металу блискучого
Струменем ллється вода,
Заглушити її відчайдушні схлипування
Здатна лише вона.
Темне мокре волосся
Стікає на схилені плечі,
А барвисті кахлі на стінах
Здаються такими недоречними.
Кран повертає все більше -
Недостатньо пекельна вода
Щоб випалити з грудей змучене серце
І лишитись навіки одна.

25.01.2023

Сонячний новий ранок,
Січневий ще один день.
Ми знову рахуємо втрати
Стільки горя, а ще й не четвер

Люди перетворились на цифри,
Трагедії - на будень
Горе визначає статистика,
Навіть дитина тепер - мішень.

18.01.2023

В тихому дзеркалі моря
Відбиваються сотні життів
Нам завжди казали
Кожен отримує те, що заслужив
Та одного вони не знали,
В цього правила є умова - мир

А війна тільки бере й бере - що хоче
Дім, дитину, чоловіка, життя,
В підвалі дому безсонні проводять ночі
Ховаючись від вбивць, які не знають каяття

І міста горді силуети
Обвуглились, зітліли, занепали
І від будинків залишилися скелети,
Та люди рук в покорі досі ще не склали

І доки стоятимуть люди,
Точитиме камінь вода
Й настане день - змиє море
Останнього ката-москаля

31.12.2022

Давно пішов ти, вже давно
Раніше ніж закінчились листи
Куди б не йшла ти слідуєш за мною,
Так ніби ше залишились мости
Минули дні порожні та безсонні ночі
І залишилися від ран лише рубці,
Та знов примарний образ в пам'яті тріпоче
Сколихуючи відчаю забуту гіркоту,
Закручється з люттю у палкому танці
Я, може, стану ураганом,
Кричати, нищити ці спогади почну
А ти бо привид: ніяк не торкнутись,
Тож я печально посміхнусь і відпущу.

18.12.2022

Я часто проклинаю день коли тебе зустріла,
Але бач, тепер я пишу вірші
Хоча навряд світові буде діло
До терзань молодої душі
Сотні спогадів, надій, сподівань
Хіба це не звичайно? Не буденно?
3 тобою ми не винаходили розчарувань,
Та на душі однаково злиденно

08.12.2022

Я ніколи не думала що перші мої вірші будуть про тебе,
Що будь-які з них будуть про тебе,
Що взагалі будуть вірші,
Я казала собі, зараз не час для кохання,
Поки що ні
Занадто багато планів,
Занадто багато справ
Мені ніколи було страждати,
Але ж ти не питав
Ти вів війну на виснаження
І безліч кривавих битв
Проти мого здорового глузду та гордості
Ти раз у раз вигравав
Я йшла цим життям навпомацки
Набиваючи мільйони гуль
Я втомилась від одинацтва
І впала в обійми твоїх рук
Не встигла змигнути оком,
Як одного дня,
Ти обійняв мене так міцно
Що з-під ніг пішла земля
Тоді ти склеїв до купи всі мої розбиті шматки
А холодну підступну натуру сховав десь глибоко у пітьмі
І так само раптово як з’явився,
Ти щез з мого життя
І зцілене моє тіло наново рвав на шмаття

01.12.2022

Народжена в грудні,
Початок кінця
Мала бути ялинка,
А з’явилася я
І вперше світ постав таким яскравим -
Ліхтарики, гірлянди, словом мішура,
А тоді кліп, і опинилась в січні нелукавім
І світ немов би зняв блискучого плаща,
Не стало суконь пишних, усмішок не стало,
Костюмів кращих, щирих побажань.
Зі сну прекрасного все людство наче встало
І поспішило до важливої роботи,
Марнуючи життя у вирі неутілених жадань.
Так складно світові оцьому довіряти,
Те як я вперше бачила життя
Підступним виявилося обманом
Відтоді світ для мене фальші сповиття.

11.12.2022