Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.
Для когось - звично, а комусь - так треба.

А хтось споглядає на хмари збентежено,
Бо фантазії втілює свої необмежено.
Хмарка-коник, хмарка-зірка.
Та хмаринка як ...

(На що схожа вона?
не можу дібрати римовані слова:
розірваний на шмаття клапоть паперу зіжмаканого...
Де ж моя фантазія поділася?
під парасольку сховалася злякано.)

Блискавка - тріскіт скла.
Вічності мить зника.

Таїться уява під парасолькою,
Сльозами мрій дощить хмарами небо.
Вічність пірнає в калюжу з долоньку:
Для когось - звично, а комусь - так треба.

15.06.25 ©Ірина Вірна

Уяви себе зіркою
у безмежному Всесвіті:
ти - світило,
ти - навіть планета,
ти - просто маленький недоторканий зірковий карлик
(червоний/жовтий/блакитний/білий/помаранчевий - обери колір).

Така собі тендітна сяюча цяточка
у безмежному темному просторі.
Ніхто тебе
Ніколи
Ні разу не торкався.

І твій простір особисто-недоторканий.
навколо - пустка/тиша.
Жодного звуку.
Ні
МО
ТА
Сама/одна.
Зате зірка!

2025 р. ©Ірина Вірна

Ніколи ти не станеш мною,
А я - тобою.
Ні, не стану.

Ніколи не заб'ється серце
Із ритмом точно
В унісон з моїм.

Переливай слова
Із думки в думку,
Закорковуй в пляшку.
Хай скисають!

Як вистоїться віршосмак,
По краплі зможеш їх злизати.

Тож станеш мною,
Привласнивши собі
Думки мої, вірші?

Ніколи.
Ні.

18.02.25 @Ірина Вірна

Одного разу ти сказав мені,
що я тебе приворожила.
Але за законами будь-якої магії
потрібна за це жертва.
І твої такі яскраво-блакитні очі
з часом вкрилися цвіллю.
А в мої коси поступово
вплелись нитки сивини.

Після цього раптово я замислилась:
чи насправді приворожила тебе саме я?
Можливо, моя жертва віддана після того,
як приворожив мене ти?

Як діє ця стара магія:
"плюс" на "плюс" чи "мінус" на "мінус"?
Чи такі привороти взаємовиключають
жертви обох...
або навпаки...

Сві-танок.
Світ тане.
Розтає імлисте срібло
Серпанку ранкового туману.
Мерзнуть пальці,
паморозь тане.
Зірки в хмарах зникають.
Сіре срібло осідає на губах теплих.
Підносиш змерзлі долоні до вуст,
Диханням відроджуєш теплість,
До щоки торкаєшся:
Моє-своє-рідне.
Світанково-срібне.
Яскраве, лискуче -
З фарбою ще не облупленою.
Молодесеньке.
2025 р.

Сплетіння візерунків слів.
раптова ніжна мелодійність.
Мереживо незвичності затягує у сни,
Руйнує звичну буденну надійність.
Як ти могла? А як ти міг?
Читати між рядків прозріння:
Зізнання витікають із страхіть,
ведуть до розуміння.
Сплетіння стежок, шляхів життєвих,
Мереживо рядків віршевих...
ведуть до розуміння...
19.06.2024

Із мене витікають слова
Як із розбитого глечика - без дна
Повільно так
Слово за словом
Як крапля за краплею...
І раптом потік нестримний
Словосполучень і речень
Глечик пустий
Немає слів
Без заперечень

11.11.23

Усі ми вчимося чекати (кам'яній...)
Кожен на щось своє (кам'яній...)
Один - на підвищення зарплати (кам'яній...)
Інша - на співчуття людське (кам'яній...)

І всяка хвилина чекання (кам'яній...)
Карбує в пам'яті зарубки (кам'яній...)
Як ластівок, що наслухають
Стумні земельні струми (кам'яній...)

Душа - каменюка на дні калюжі (кам'яній...)
Де ж цей режим самозбереження?! (кам'яній...)
І раптом: "Вчися чекати, друже..." (кам'яній...)
Підтримка і застереження (кам'яній...)

28.08.23

Покажи мені щось нове!
Звільни від роздумів і розпачів,
Затягни в байдужі потреби,
Ігноруй волання та оклики.

Негайно покажи щось цікаве!
Схопи і веди в невідоме,
Підтримай у захваті казкою,
Реанімуй від бездуховної коми.

Вона така німа, глуха, сліпа.
Вона загублена в світах.
Вона лиш виє, не в змозі витерти вологу на щоках…
Але вона є.
26.06.23

Коли перегорнута вже сторінка життя,
починаєш нову історію. Заплановано.
А чи буде вона нова?
Або переписана попередня заново?

Коли пережито вже десятки років,
Чекаєш на старість спокою. Нарешті.
А чи забудеш про дитячу впертість?
Або буде ще вісім (як у кішки) життів?

не ново це все.
дурна філософія))
а думка несе...
або втікаєш від розпачу?

06.02.23

Якби ти знав, що подобаєшся мені...

... то, мабуть, першим написав би,
хоча б на квитку...
... то, мабуть, при зустрічі кивнув би,
хоча б випадково...
... то, мабуть, у зінниці зазирнув би,
хоча б крізь вії...
... то, мабуть, в моїй душі оселився би,
хоча б на мить...
... але ти не здогадуєшся про це...
...чи так?

13.01.23

не чіпай мене руками
й пальцями душі струн не торкайся
я кричатиму-верещатиму
тільки б утекти від розпачу
я прошу тебе: закохайся
в іншу цивілізацію
неземну позашлюбну цікаву
а прочитану книгу залиш
на полиці покинутої бібліотеки
Без палітурки
Без назви
Без автора
тільки рік видавництва та коротка анотація
11.09.22

Зазирни у північ.
Відкрий для себе таємний світ майбутнього.
Ти бачиш не тільки пилюку дворову,
А білі хмарини і неба блакить.

Для мене майбутнє має свій колір –
Ніжно-блакитний,.
Для мене майбутнє має свій доторк –
Ніжно-тремтливий.
А для тебе?

Загорнись у ковдру.
Відчуй для себе затишне тепло майбутнього.
Ти зігрієш не тільки лід тіла,
А й серце і душу близьких людей.

Для мене майбутнє має свій смак –
Ніжно-терпкий.
Для мене майбутнє має свій аромат –
Ніжно-квітковий.
А для тебе?
27.07.2017

Я можу жити інакше:
розплесканою на асфальті калюжою...
Я можу жити інакше:
причаївшись на небі легкою хмариною ...
Я можу жити інакше:
припорошити землю градом колючим ...
Я можу жити інакше:
посміхнутись відблиском сонця у краплині роси ...
17.10.22

зазираю в дзеркало своїх же очей:
я - минулорічна - трагічна

а в дзеркалі сірого попелу втрати родинного тепла:
я - позаторішня - розгублена

у дзеркалі спраглих відвертих думок:
я - томудесятиріччя - турботлива

задзеркалля втрати материнської підтримки:
я - майжедвадцятиліття - спустошена

тільки у дитинстві віриться, що дзеркало зберігає таємницю
з роками - воно відбиває правду життя
23.12.2022