Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Сонце Місяць (1974)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-10 09:37:47 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

Щонайменше мікс.
Поки що згадую дещо та ознайомлююсь в цілому.

Дякую,
Ю. С.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-10 09:58:53 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце



це якби фінальний епізод, так що
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-10 10:12:54 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

справді досить змістовний текст. а читач наразі не має особливо значної можливості пройтися, тбм, хвилями пам'яті. Послухати, зібрати докупи.
Перше враження було таке, що читач помилився бібліотекою. Бо не ті книжки. Але у нього той вік. Тобто, все стане на свої місця і воно вже стає.
Бібліотека таки та. І не музей, в якому є книга відгуків відвідувачів - таких от формальних, штибу "був бачив".
Читач
Ю. С.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-10 11:33:33 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

Бібліотека дуже така Le Charme discret, але буває часом & горор

не в цей раз, хоча кому який горор горор, тут безперечно
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2020-02-12 21:46:16 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

Цікаво, скільки часу автор витратив на створення цього тексту? Бо одна читачка, себто я, на упізнання невідомих мені персонажів (хвала і дяка за сіє ґуґлу) потратила десь із годину (бо їх же ого-го скільки). І хоча після такого культпросвітнього марафону силоньки на отримання власне насолоди від тексту практично не лишилося, я все ж старалась, і в особливо вдалих (нмсд) місцях навіть усміхалася ))
І ось ще: якщо автор в останній фразі хотів обіграти деяку співзвучність слів mulier і Мюллер (чи мені здалося?), то, може, варто було те прислів’я дати повністю? Не всі ж латину вчили - ну або не всі такі дотошні, як я… хоча на фоні решти матеріалу – яка вже різниця… ех, житіє моє ))
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-13 07:36:08 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

ну, текст можна колись й перечитати, хіба ні
наваяв протягом трьох вечорів поспіль, у вільніші години, приблизно рівними порціями
скільки я це, навіть не все, а там, ескіз ~ попередньо обдумував, ну, це велике питання
тут важко бути навіть суб’єктивним

знічев’я & на рівному місці нічотакого не твориться, а
всякий більш-менш досвідчений автір базується на своїх знаннях, досвідові,
на ґрунті системних & не особливо системних соціокультурних уявлень
етика, естетика тощо

звісно, можна забабахати лекцію, яким приблизно чином появилися на вірт.світ
всякі ідеї загалом & зокрема, й чому саме такої реалізації набули. . . . (якщо таки потрібно)
тобто, направді можу й забабахати


щодо (lorem ipsum) ~ осьтут насправді такий нічогенький навіть символізм
який, сказав би, свідчить про первинність візуального сприйняття
на противагу будь-якому іншому, й певним чином підсумовує сам оцей ’фінал’

обігрується, прикладом, теза, що ’все є текст’ (танцює від ’напочатку було слово’)
або як можна сміливо висловлюватися на теперішний час, ’все є гіпертекст’
& без ґуґля ну геть ніяк
& до речі, типажі могли б бути набагато езотеричнішими запросто — —


я не бачу сенсу в примітках чи зносках щодо всякого штибу значимих слів, як оце часом
творчі (чи там, аля) ~ особистості старанно виносять під свої тексти
авжеж, це якби виставляти самого себе в невигідному світлі, чи то навіть у комічному

так ніби інші читають це все не в інтернеті, де можна просто два раз клацнути на
будь-якому слові, щоби дізнатися що завгодно, або почати дізнаватися


(lorem ipsum) ~ це є елементарний прикладний момент гіпертексту
без контексту він не означає нічого, бо це навіть не словосполучення латиною,
але просто півтора слова, навіть не два слова

omne animalium triste est ~ такий самий, хоч дещо змістовніший елемент, але так само
намірено фрагментований, можна сказати й пазлований наміром, або ж, символічний, еге
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2020-02-13 21:16:33 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

Можна й лекцію, чом би й ні, почитаю з радістю, просвіщатися - так просвіщатися. Головне - аби я там хоч щось втямила )
Якраз із історією (do)lorem ipsum я вже ознайомилася, правда, легше від цього не стало )
З одного боку - сама історія дивна і туманна, бо неясно, для чого було так нівечити початковий текст. Ну і смисл усієї фрази (якщо, звичайно, переклад правильний) додає моторошності - це ж треба на чисте, порожнє поки що місце ліпити текст про біль, наче заклинання нехороше якесь: "Ніхто не любить свій біль, ніхто не шукає його й ніхто не хоче його мати. Просто тому, що це біль". Якщо Всесвіт частку "не" ігнорує, то виходить, що самі програмуємо той біль - ніби його в житті ще мало...
З іншого боку - в твоєму тексті (навіть після пояснень) остання фраза мені незрозуміла: слово "оніроліричний" незнайоме абсолютно, а слово "канон" теж ясності не додає, бо воно кілька значень має, у т. ч. це і музичний термін - а від тебе, музиканта, всього чекати можна ))
А от за Богарта ("погляд скаліченої дворняги") таки обідно - люблю цього актора ) Хоча сміялася щиро, бо дуже влучно підмічено ))
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-14 20:04:25 ],
на сторінці твору     "*cheps"   Місяць Сонце

трохи поґуґлив щодо... ну ок, наприклад, отут:
http://enc.com.ua/medichni-termini/olig-orto/94537-onir-oneir-onirooneiro-.html
щоправда там вважають належним писати ’ониро-’
але мені здається якщо вже це грецький дискурс,
то можна влізти в щось типу такого як оце вже було із
’кир’є елейсон’

а ще можна писати ’онейро’, чого би ні

’в каноні’ це скоріше гумор, але це якби на совість автора
автор міг би сказанути & ’в парадигмі’, подумаєш)

узагалі-то оніроліричне, як багато що, звичайно ж,
було вже & не так далеко, прикладом отут:
http://maysterni.com/publication.php?id=136918


стосовно Боґарта, то він якби законний типаж
та й всі інші діючі особи якби типажі
це такий прикладний поетичний метод компресії, угу

замість тощо, щоби писати ’назустріч мені
йшла жіночка, хвороблива охлялість рис обличчя якої
нагадувало класичні художні зображення смерті’
пишуть ’я тут стрів смерть, за рогом, тікішо’

або, сусіда справа подібний на Жана Маре,
а сусіда зліва на Луї де Фюнеса, робиш таку примітку,
а дальше можеш вживати як еліси. дуже навіть зручно

чому саме такі типажі -
бо звісно, можна було би набрати відомих фейсів звідусіль
або й вітчизняних, чи там російських -
тут вже мабуть кожному своє, як не тривіально

& використовувані мною типажі не є надто езотеричними -
але це вже було зазначено вище
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-17 02:28:27 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

оригінал:


An einem Sommermorgen ward ich jung
Da fühlt ich meines eignen Lebens Puls
Zum erstenmal – und wie die Liebe sich
In tiefere Entzückungen verlohr,
Erwacht' ich immer mehr und das Verlangen
Nach innigerer gänzlicher Vermischung
Ward dringender mit jedem Augenblick.
Wollust ist meines Daseyns Zeugungskraft.
Ich bin der Mittelpunkt, der heilge Quell,
Aus welchem jede Sehnsucht stürmisch fließt
Wohin sich jede Sehnsucht, mannichfach
Gebrochen wieder still zusammen zieht.
Ihr kennt mich nicht und saht mich werden –
Wart ihr nicht Zeugen, wie ich noch
Nachtwandler mich zum ersten Male traf
An jenem frohen Abend? Flog euch nicht
Ein süßer Schauer der Entzündung an? –
Versunken lag ich ganz in Honigkelchen.
Ich duftete, die Blume schwankte still
In goldner Morgenluft. Ein innres Quellen
War ich, ein sanftes Ringen, alles floß
Durch mich und über mich und hob mich leise.
Da sank das erste Stäubchen in die Narbe,
Denkt an den Kuß nach aufgehobnen Tisch.
Ich quoll in meine eigne Fluth zurück –
Es war ein Blitz – nun konnt ich schon mich regen,
Die zarten Fäden und den Kelch bewegen,
Schnell schossen, wie ich selber mich begann,
Zu irrdischen Sinnen die Gedanken an.
Noch war ich blind, doch schwankten lichte Sterne
Durch meines Wesens wunderbare Ferne,
Nichts war noch nah, ich fand mich nur von weiten,
Ein Anklang alter, so wie künftger Zeiten.
Aus Wehmuth, Lieb' und Ahndungen entsprungen
War der Besinnung Wachsthum nur ein Flug,
Und wie die Wollust Flammen in mir schlug,
Ward ich zugleich vom höchsten Weh durchdrungen.
Die Welt lag blühend um den hellen Hügel,
Die Worte des Profeten wurden Flügel,
Nicht einzeln mehr nur Heinrich und Mathilde
Vereinten Beide sich zu Einem Bilde. –
Ich hob mich nun gen Himmel neugebohren,
Vollendet war das irrdische Geschick
Im seligen Verklärungsaugenblick,
Es hatte nun die Zeit ihr Recht verlohren
Und forderte, was sie geliehn, zurück.


Es bricht die neue Welt herein
Und verdunkelt den hellsten Sonnenschein
Man sieht nun aus bemooßten Trümmern
Eine wunderseltsame Zukunft schimmern
Und was vordem alltäglich war
Scheint jetzo fremd und wunderbar.
›Eins in allem und alles im Einen
Gottes Bild auf Kräutern und Steinen
Gottes Geist in Menschen und Thieren,
Dies muß man sich zu Gemüthe führen.
Keine Ordnung mehr nach Raum und Zeit
Hier Zukunft in der Vergangenheit.‹
Der Liebe Reich ist aufgethan
Die Fabel fängt zu spinnen an.
Das Urspiel jeder Natur beginnt
Auf kräftige Worte jedes sinnt
Und so das große Weltgemüth
Überall sich regt und unendlich blüht.
Alles muß in einander greifen
Eins durch das Andre gedeihn und reifen;
Jedes in Allen dar sich stellt
Indem es sich mit ihnen vermischet
Und gierig in ihre Tiefen fällt
Sein eigenthümliches Wesen erfrischet
Und tausend neue Gedanken erhält.
Die Welt wird Traum, der Traum wird Welt
Und was man geglaubt, es sey geschehn
Kann man von weiten erst kommen sehn.
Frey soll die Fantasie erst schalten,
Nach ihrem Gefallen die Fäden verweben
Hier manches verschleyern, dort manches entfalten,
Und endlich in magischen Dunst verschweben.
Wehmuth und Wollust, Tod und Leben
Sind hier in innigster Sympathie –
Wer sich der höchsten Lieb' ergeben,
Genest von ihren Wunden nie.
Schmerzhaft muß jenes Band zerreißen
Was sich ums innre Auge zieht,
Einmal das treuste Herz verwaisen,
Eh es der trüben Welt entflieht.
Der Leib wird aufgelöst in Thränen,
Zum weiten Grabe wird die Welt,
In das, verzehrt von bangen Sehnen,
Das Herz, als Asche, niederfällt.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-17 02:53:19 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

я більше про своє а не про побачене прочитане
то вже вибачте

ще з вечора хотів започаткувати або скоріше підхопити обірвану нитку пиріжків такої властивості як ні сіло ні впало і тбм скріпити вузликом кінець і продовження цієї низки
вона колись починалася та обривалася
та щось мені завадило перешкодило і це напевно було деяке бажання перерви у нон стопі
або бажання таки підхопити і нить викопної звички чи способу життя прокидатися вночі творити і засинати знову
можливо пращури просиналися для ловлі для охоти для забезпечення особистої безпеки
це чудова звичка своєчасно заснути приємно прокинутися зробити заснути
і це так і вийшло
прокинувся
пишу про своє бо про побачене немає чого сказати
воно сказане написане

пиріжок певно на потім
він є
як на мене смішний
по моєму і доречний і ні
вибачте можливий флуд я ж пишу не про вірш
а за пиріжок немає мови але була

ще більшої немає мови про побачене
це той випадок коли немає чого сказати
до того ж я вірю у парність випадків та всілякі збіги
десь одні а десь інші
чудовий вірш

але побачив що він переклад
і чому я маю викинути свій коментар
я ж його почав писати коли вашого не було

чудовий певно переклад
я маю деякі контрольні точки у німецькій
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-17 06:42:46 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Що таке смартфон - бачиш текст, а не бачиш назви, і навпаки. Але так навіть цікавіше.

Дякую з планшета з дисплеєм в 10.5"
Ю. С.
Коментатор Тетяна Левицька, [ 2020-02-17 08:29:04 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Гарна праця! Не знаю мови, тому не можу порівняти, але безумовно, що заслуговує на 6 балів!
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-17 17:56:59 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

назва мала б бути ’Astralis (Novalis)’, але її вже зарезервовано - ось тут

але там, за посиланнями, вже інтерпретація
інтерпретація цікава тим, що можна послухати частину оригіналу
хай навіть інтерпретованого, але ж
на оригінальній мові

генерально, попереднього перекладу мало би вистачити
(або ж, планувалося, що таки)
але взаємодія творчих світів у динамічному середовищі
самі бачите, надто непроста

можна бути навіть прочитаним, але не зрозумілим
або ж, не знайшлося якоїсь точки для висловлення
цікавості або ж імовірних питань

але мені самому цей текст видається суттєвим
і як доповнення «Гімнів до ночі» -
посилань не даю, переклади М. Зерова, які є в мережі
для безпосереднього прочитання неповні
але можна знайти & почитати й повнішу версію,
хоч і повніша версія так само є неповна (sic)

але щодо моєї гіпертекстуальної цікавості, то
мені більше йшлося за поетичні казки -
& ґьотевську «Казку» - не відаю, чи хтось перекладав, маю сумнів
& новалісівську казку, якою він завершує
першу книгу свого роману-фрагменту, який не дано
було дописати, але тим не менше, тим не менше

бо далі можна було би потихеньку дістатися і до
аполлінерівської прози, та хоч би й до
«Таємного полум’я цариці Лоани», щоби десь
пролити світло на власні прозові доробки, які
викликають питання, як я бачив
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-17 17:59:27 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

сердечно дякую, о Тетяно

це вже трохи давніший навіть переклад, але перероблений досить-таки ретельно

майже як наново
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-17 20:42:19 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Мною читалося через стовпчик "Нових надходжень" (Останні надходженн 7 днів).
Якщо у такий спосіб читати (ппреглядати), то читач бачить лише авторський текст, а все інше - присвята чи не присвята, переклад чи ні, залишається, тбм, за кадром. Читалося нормально, десь у такому темпі, в якому я написав свій коментар.
Рими були і цікаві (асонанси), і частково відсутні, але це мало турбувало. Відбувалося інше (я вже якось писав про серфінг) - і воно було більш важливим. Не хотілося розпорушувати увагу на другорядні речі.
З огляду на те, що нещодавно я читав Вашу прозу, в якій відбувалися ті чи інші дії, я не зупинявся на Гейнріху з Матільдою. А якщо призупинився, то на імені. Гайнріх - досить цікаво. Я щось чув (не хочу писати, що знаю) за особливості вимови тих чи інших німців. Природно, що поцікавився (не відразу) тим, хто вони та що. Читач не настільки ерудований, щоб усе знати.
Текст був сприйнятий як Ваш. Його внутрішня енергія, настрій, тбм, не дозволяла мені звертати увагу, наприклад, на "І будь-що" [sic]. Мені текст в цілому сподобався. Душа прийняла, якщо казати тупо. Написане лягло на неї неї.
Це я зараз можу знати, що це переклад. Тоді - ні.
Збіги приголосних тощо - предмет інших розборів, польоту яких може не бути.
Дякую за увагу.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-17 20:46:07 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Мій коментар не перевірявся. Можливі чисто технічні помилки. Написав - як віддав. З одних рук - у другі.
То вже вибачте.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-17 21:04:45 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

дякую) ну мій комент стосувався генерально потребі в цій саме публікації

щодо збігів приголосних й ібудь, звичайно, все це інтересно
дещо можна й пофіксити, все якби в процесі

звичайно, я не про такі смертельні випадки збіговості, як зс або дт,
само собою, про збіги, які нехарактерні для української мови

тут, в цім саме тексті, досить жорстка ритміка -
хоч вона і в самого автора часом пливе
так само як і римування - то є - то нема
але такий вже романтизм

хотілося зауважити саме, що я скоріше прагнув би
дотриматися авторського ритмування, і де це можливо -
звучання

тому деякі смертельні збіги, як зс або дт, тощо
можуть так і зостатися невідкоригованими,
не тому що перекладач лінивий

але тому що перекладач зважуватиме імовірні втрати
і вирок може бути не на користь співочості
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-17 21:29:57 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Вирок, нмд, буде справедливим.
Чимось треба жертвувати.
Так.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2020-02-17 21:34:15 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

ну дещо замінив, подячно
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2020-02-18 06:54:42 ],
на сторінці поезії     "Astralis (Friedrich von Hardenberg)"   Місяць Сонце

Як там кажуть, бітте.
Довго збирався, і майже нічого важливого.
1   ...   190   191   192   193   194   195   196   197