Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олексій Кацай (1954)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-20 18:15:51 ],
на сторінці поезії     "п'ятий океан"   Осадко Ганна

Це типу "бешкетник" :) От тільки в словниках "галабурдник". Хоча іноді тим словникам довіряти - собі дорожче :(
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-20 18:21:30 ],
на сторінці поезії     "п'ятий океан"   Осадко Ганна

Сам привіт :) От дивлюся я на твій новий логотипчик і знову й знову циклюсь на рядку пані Ганни - "Кирпатий хлопчик – шибайголова з облізлими плечима..." З чого б це? :)))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-27 10:31:15 ],
на сторінці поезії     "балада про поцілунок"   Татчин Сергій

Трохи про гіпертекстуальність -

похилий Будда забирався в дзвіниці,
дивився на степ і молився на сонце –
великий і грішний, чистий і ниций,
забувши тенденції, відкинувши соціум
для щоденної битви за той контекст,
у якому рідняться лише за духом! –
українізований жрець_ацтек,
оглушений поцілунком у ліве вухо. :)))

Перші чотири рядки Жадана, останні чотири – Татчина, остаточний варіант – Сергія :) Бо ж обидва :) Бо ж обидва відчувають цей світ оглушене, боляче й затято. Їх не можна порівнювати. Можна лише дивуватися єдності цього світу, зчудованому і в поцілунковій радості, і в чистій ницості.
І ще дякувати поетам, які діляться нами цією гуперсексуа… тьху, ти!.. гіпетекстуальною єдністю :)))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-27 10:36:53 ],
на сторінці твору     "ТВОРЧИЙ ВЕЧІР КАТЕРИНИ МАТВЄЄВОЇ"   БережкоКамінська Юлія

От за що люблю поетів - а особливо поетес :) - так це за хронінче відчуття зникнення_розчинення місця в цьому світі :)))
І в якій же галактиці має відбутися ця непересічна подія? :)
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-28 00:08:50 ],
на сторінці поезії     "балада про поцілунок"   Татчин Сергій

“ти вже другий закидаєш мені Жадана. значить шось в цьому є. але я не зовсім знаю як на це реагувати...”

А ти не реагуй, не рефлексуй, не комплексуй, і взагалі – не “уй” :))) Розумієш, друже, коли я писав свою рецу, то точно знав, що не писав би так комусь іншому. Бо порівнювати навіть в доброму сенсі двох зрілих поетів – дещо і м’яко кажучи, неввічливо. Але, я абсолютно впевнений, що ти мене зрозумієш, бо – ще раз підкреслюю – не в порівняннях тут справа. А в тому процесі, де, як ти сам визначив – “рідняться лише за духом”. І не лише автори.

Я теж не можу вважатися знавцем творчості С.Жадана, бо особисто для мене він – на відміну для декого з присутніх – дещо нерівний. Чи я його нерівно читаю, уривками :) Але, не дивлячись на його популярність, мені здається, що Жадан ще “не встоявся”. В доброму сенсі. Але це не заважає мені відчувати загальний дух його творчості, ту гіпертекстуальність, яка мені близька і не може бути не моєю і не твоєю, бо вона – “гіпер”. Тобто, розташована за межами окремих текстів.

Зараз я понесу крамолу :) Бо у випадку, який розглядається, не йдеться за технічну майстерність. Тут не йдеться (о боже! що я несу!) навіть за рівень поезії. В його звичному розумному сенсі. Тут йдеться за рівень здатності заразити власним світовідчуттям світобудову з усіма її гіперпросторами. І саме в цьому сенсі поезія С.Татчина (і багатьох інших, кому затісно на цьому та інших сайтах) краща за спроби пера О.Кацая та іже з ним. Бо це, як на мене – ота справжня поезія, до якої досконала техніка виконання відноситься як лискучий “хай-тек” до “Рожевої мавпи” Марії Приймаченко.

Гіпертекст Жадана, Татчина, Новікової, Нової, Фурси, Павлюка та багатьох інших і таких різних (вибачаюсь перед тими, кого не назвав просто через власну лінькуватість) є моїм якщо не як поета, то як – що набагато для мене головніше! – читача. В моєму текстуальному гіперпросторі п’ють не фіалами, а стаканами, плачуть слізьми, а не гліцерином, спілкуються мовою, а не словниками. Я не кажу, що інші гіперпростори погані. Просто цей –мій.

Мій гіперпростір – біль від відчуття свободи, а не свобода від відчуття болю.

Погодься, Сергію, що ота, відома нам, “Космічна тітонька” – нуль з точки зору “високої літератури”. Але яка ж вона висока з точки зору нашого кондового не літературного буття!

Вибачай за сумбур, пане-брате – щось Остапа понесло :) Казали мати, лягай спати опісля другої пляшки :))))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-29 15:53:05 ],
на сторінці поезії     "Галера"   Осінь Олена

Оскільки тут вже прозвучали якісь там натяки на жіночо-чоловічу поезію :) , то спробую підключитись і в розвиток згаданої теми перекласти цей вірш з жіночої на чоловічу мову :))) Отже...

Галера

Дзвенять кайдани, ледь бринять канати
І стогне щогла, й ніч рипить кермом,
Та вже вітрила випнули пасати,
Пропахнувши не кров‘ю, а вином.

Душа летить в зодіакальне коло,
Вимірює вузли невтомний лаг
І крає зодіак чаїний сполох,
А сонця схід здійма свободи стяг.

Та знову на губах солоний присмак
І знов шмагає простір ураган,
Хоч нагаї вхопивши, весь у бризках,
Встає з-за борту гнівний океан.

Здригнеться кіль і обрій за кормою,
Гойднуться весла, ланцюги, штурвал,
Згори, з небес, тюремною стіною
Із піною впаде шалений вал!

А потім вщухне… І засяє простір…
Відновить курс вже вільний корабель.
Поманить вдаль ще невідкритий острів,
Гіркий туман незвіданих земель…

Дзвенять зірки…
І падають у гавань,
Тремтить швартовий на мілкій воді –
Ніч якорі утримують від плавань.
А як не втримають? То, що ж тоді?!..

…Пошерхлі губи обпікає сіллю,
Пече засмага плечі молоді…

Переклад вільний, прошу ЧЖ сильно мене не лупцювати :)
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-01-29 16:50:17 ],
на сторінці поезії     "Галера"   Осінь Олена

"..Пане Олексію, не мучте бідний лаг. Я вже згоден на "відмірює"..."

А от я не згодний категорично :) І заступатимусь в цьому випадку за пані Олену! :))) Адже "відмірюють" просторові величини, відтинки, мілі та міліметри, а "вимірюють" швидкість. А "вузол" - одиниця вимірювання швидкості, що дорівніє однієї милі на годину. А в словнику "ЛАГ, -а, ч., мор. 1. Навігаційний прилад для ВИМІРЮВАННЯ швидкості руху судна або пройденого ним шляху..."

Що стосується "..."й ніч рипить кермом"? Не кожний день почуєш...", то й дійсно не кожен ДЕНЬ чуєш НІЧ :))))

Пані Олено, ви вже даруйте двом занудам :)
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:42:00 ],
на сторінці поезії     "Пліт"   Кацай Олексій

Так може й залишатимемось у тих чудових місцях, де нас захоплює фантастика? :) Не треба звідти уходити, бо фантастика - це навіть не стиль життя, а саме воно :) Спасибі за "чудово".
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:43:32 ],
на сторінці поезії     "Пліт"   Кацай Олексій

Скажу вам по секрету: за космосом - осінь. І звуть її Олена :))) Щасливий, що зміг вразити вас враженнями :)
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:46:04 ],
на сторінці поезії     "Пліт"   Кацай Олексій

Дуже-дуже за добре! :) *трохи знічується у високохудожній формі* :)))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:51:05 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Пухонська Оксана

А як має бути?
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:55:54 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Пухонська Оксана

Вибачте, Оксано, але у порівнянні з вашим же чудовим віршем "Приходять до мене псевдо-месії..." цей, як на мене і дуже суб'єктивно, трохи сируватий. Може тому, що я відразу спотикнувся на "розпятих пілатах"?
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:57:09 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Пухонська Оксана

Тьху, ти! Точно! От що значить, коли ці русизми мемами в кебі сидять! :))) А ще - "край вікна".
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 18:59:04 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Пухонська Оксана

Тьху, ти! Точно! От що значить, коли ці русизми мемами в кебі сидять! :))) А ще - "край вікна".
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 21:31:59 ],
на сторінці поезії     "Пліт"   Кацай Олексій

У будь-якій фантастиці філософії завжди більше, ніж фантастики :) Дякую за дякую :)))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-02-25 21:42:55 ],
на сторінці поезії     "Пліт"   Кацай Олексій

(хапається за рятівну линву, підвиваючи в мікрохвони - ні-і-іть в прошлоє порву-у-у-у і-і-і дальшє будь что бу-у-удєт)
й-ех! гарно, Сергію.
я б сказав - лібертатично.
з надією дивицця на земну кульку. :))))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-03-02 23:44:39 ],
на сторінці поезії     "Нібіру"   Осінь Олена

Важко аналізувати те, що подобається відразу й безповоротно. Особливо коли оте безповоротне знаходиться в твоєму струмені й обпікає відразу усю нервову систему, а не окремі нейрони :) Тому аналізів не дочекаєтесь :)))
До речі, на ПМ такий "граничний стан біополя" :))) траплявся в мене лише декілька разів. Тепер тих разів побільшало :)
Спасибі, Олено за ваш осінній космос. Може, "в стереоекрані" й дряпає трохи, але так саме дряпає й грудка в горлі, коли ти щось говориш, намагаючись не заплакати. Тому я особисто двадцять разів подумав би перед тим, як виправляти цю дряповатість :)))
Ще раз спасибі. Тим більше, що все набагато цікавіше. Й серйозніше. От цитата:
“Степан, машинально переклавши українською незакінчену фразу напису – “Метою польоту було...”, – трусонув головою, спостерігаючи за тим, як зображення ракети поступово тане в грузькому ультрамарині, а зображення П‘ятниці, навпаки, знову набирає сили, складаючи жеврини, що було згасли, в риси хитруватого обличчя.
Аж ось воно забуяло у повну свою лазерну силу, але раптом знову здригнулось і крізь нього та крізь майже непомітні залишки гігантської ракети на цей бік небес виплеснулось інше зображення, яке нагадувало схему зоряної системи. Сонячної системи, зметикував за декілька хвилин Степан, роздивившись біля кружальців, нанизаних на еліпси, замкнених навколо центральної зірки, написи – “Mercuri”, “Venus”, “Earth”... Ось тільки незрозумілою була ще одна орбіта, гранично видовжена, розташована майже перпендикулярно усім іншим і така, що мала форму не еліпса, а вісімки. “The Mebius Orbit”, – зазначала напис на вісімці.
Але, не дивлячись на таке твердження, під позначкою, яка відповідала планеті цієї орбіти був напис не “Mebius”, як можна було очікувати, а “Neabiru”...”
Це з мого тексту "Зірки для дівчини Робінзона", написаного в 2005-му і яке я опісля вашої "Нібіру" розмістив тут, на ПМ - http://maysterni.com/publication.php?id=45885
Мене до мотороші вразило співпадіння тональності цих, таких різних речей. Якщо буде час, почитайте. Але відразу попереджую, що кажучи про різність текстів я маю на увазі, що "Зірки..." не є високою літературою, а звичайним фантастично-містичним чтивом. (Принагідно перепрошую Редакцію за те, що я розмістив його на ПМ, але опісля "Нібіру" не міг цього не зробити, тому що... - див.нижче :)
Тому що, якби я писав "Зірки..." зараз, то ваш вірш, Олено, просто мав би стояти епіграфом. Бо він декількома строфами висловлює те, що я розмусолив майже на два друкованих аркуші. І от за це - особлива дяка, бо це і є поезія:)
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-03-04 11:51:30 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

:( От не знаю, чи має право уважний (м"яко кажучи) автор використовувати рядок іншого великого автора без посилання?! Я маю на увазі єсенинське "все пройдет, как с белых яблок дым".
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-03-04 12:54:20 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

Згодний на 100%. Переправляю одиницю на четвірку саме з цих міркувань. А коли буде епіграф, то оцінка може бути й вища :))) Втім, все одне залишається відчуття вторинності *мугоче собі під ніс - всьо пройдьот, так устроо-о-оєн мір* :)
Крім того, мені особисто незрозуміло, що це за "рать" влізла в "тетрадь"?! :)))
Наті, не ображайтесь, але хто вас погудить, якщо не люди з ПМ - пістолетом макарова, як було вже на ПМ зазаначено :))))
Коментатор Олексій Кацай, [ 2010-03-05 16:07:04 ],
на сторінці поезії     "Веснянка для донечки"   Осінь Олена

Чесно кажучи, зі своїм прог-роковим вихованням ніколи дуже не сприймав фолк :) , але оцей вірш - просто диво світле якесь. І тепер я точно знаю, що донечкою пані Осінь завжди є малесенька Весна :))) І тому нема нам кінця. І тому - будьмо, бо ми того варті :)
1   2   3   4   5   6   7   8   ...   10