Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Майстерень Адміністрація

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-04-28 15:30:19 ],
на сторінці новини

В Росії з поїзда зняли музиканта за "хахляцкую пєсню"

ZaUA.org

У Москві на Курському вокзалі до потяга не пустили хлопця, який співав українську народну пісню, квиток Москва - СПб анулював начальник потяга №079 Волгоград-Санкт-Петербург. Хлопцем цим був Олександр Руденко - лідер популярного україномовного гурта SVОБОДА який базується в Петербурзі. Цей музичний колектив - один з небагатьох, хто займається просуванням української культури в Росії. Цього разу поверталися з московського концерта в клубі. Музиканти довго стояли на пероні, бо приїхали на останій електричці метро, а потяг був о 3 ночі. Чекали на потяг, щоб вже швидше спати. Нарешті підійшов потяг, двері не відкривали десь 10 хвилин, а потяг був прохідним з Волгограду. Олександр заспівав пісню "Маруся", та двері вагона нарешті відчинили. Провідник вийшов: «Люди спят, а ты орешь свои хахляцкие песни, чего надо?». Хлопці вибачились, вночі не треба співати. Олександр перестає співати, але його до вагона провідник все одно не пускає. На цей час по перону гуляли міліціонери, вони підішли – розвели руками, до Олександра претензій не мали та й пішли далі. Люди з вагону повилазили, бо провідник кричав гучніше, ніж Олександр до того співав, не зрозуміли, що за сварка, просили пустити вже хлопців до вагона. Тоді музиканти йдуть до начальника потяга, той приходить, відводить провідника… про що там вони балакають – не чути. Начальник питає в Олександра квиток, той спокійно віддає. Начальник ставить штамп, який анулює квиток. Анулює щодо жодних пояснень, мовчки. Ви можете заперечити: за співання пісень білети не анулюють, хоч ти китайською, хоч українською, хоч на суржику… Олександр також колись так вважав. З питань що до тверезості Олександра, гурт SVОБОДА відповідає, що в них під час гастрольних переїздів діє сухий закон, і це правило не порушується з часів заснування гурту. УкрЗахідІнформ

Культура,Україна
http://my-inet.eu/Uk/MyNews/1253687/V-Rosi-z-pozda-znyali-muzikanta-za-%27xaxlyackuyu-pyesnyu%27/2010-04-28
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-04-29 11:19:07 ],
на сторінці твору     "Поетичні розширення до закону Мерфі"   Майстерень Редакція


Висновки з закону Мерфі:

Все не так легко, як здається
Усяка робота вимагає більше часу, ніж ви думаєте
Із всіх неприємностей станеться саме та, збиток від якої найбільший.
Якщо чотири причини можливих неприємностей заздалегідь усунуті, то завжди знайдеться п'ята.
Залишені без втручання, події мають тенденцію розвиватися від поганого до гіршого.
Як тільки ви візьметесь робити якусь роботу, з'явиться інша, котру треба зробити ще раніше.
Усяке рішення плодить нові проблеми.

Коментар Каллагана до закону Мерфі:
Мерфі був оптимістом!

Перший закон Чізхолма:
Все, що може зіпсуватися, псується. Висновок: Усе, що не може зіпсуватися, псується теж.

Другий закон Чізхолма:
Коли справи йдуть добре, щось повинно трапитися в самому найближчому майбутньому. Висновки: Коли справи йдуть гірше нікуди, у самому найближчому майбутньому вони підуть ще гірше.
Якщо ж вам здається, що ситуація поліпшується, значить ви чогось не помітили.

Третій закон Чізхолма:
Будь-які пропозиції люди сприймають інакше, ніж той, хто їх вносить.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-04-29 16:15:31 ],
на сторінці твору     "Віктор Ющенко: від надії нації до політичного фантома"   Адміністрація Майстерень

Як живеться, Віктор Андрійович?
Євген Булавка _ Четвер, 29 квітня 2010, 13:59
Версія для друку Коментарі 62
Євген Булавка, для УП
КОЛОНКИ АВТОРА
Піпл не хаває
З глибин "каналізації"
Президент без пам'яті

Після того, як у вівторок Україна пережила ганьбу зі здачею під контроль Росії частини своєї території, думається, не одна людина питала себе - як взагалі таке могло статися? Це не сон?

Як могло статися, що депутати-регіонали у Верховній Раді ламають носи своїм опонентам, що Конституційний суд став слухняною іграшкою в руках Януковича, що країна взагалі майже не пручається в руках його бригади?

Власне, вже після оголошення результатів президентських виборів, коли було ясно, що на нас чекає, в голові нуртувала думка - невже цього неможливо було уникнути? Чому Україну спіткала саме така доля?

Того ж вівторка в парламенті і біля нього можна було побачити політика, який міг би, а точніше, який мав би відповісти на ці запитання.

Саме в день голосування по ратифікації харківських угод "в люди" вийшов Віктор Ющенко.

Хоч, напевно, можна було сподіватися на участь президента і у суботньому мітингу, коли, враховуючи ситуацію в країні, змогли знову об`єднатися навіть ті політики з єдиної у минулому помаранчевої команди, між якими останнім часом пробігла не одна чорна кішка. Не склалося.
Не виключено, що Ющенку наразі просто небезпечно показуватися у таких місцях. "Зрадник", "Іуда" - найбільш м`які слова, які довелося почути на свою адресу колишньому кумиру Майдану від людей, що оточили Верховну Раду.

І це не дивно, тому що "маленьким" (термінологія Ющенка) українцям, зрозуміло, - якби не позиція Віктора Андрійовича, яку він займав під час виборів і кілька останніх років, Янукович ніколи б не став президентом України.

Ну не виходило - усі кампанії останніх років показували, що демократично налаштованих виборців в Україні хоч невелика, але більшість. І ця незначна перевага давала можливість рухати Україну в європейському напрямку.

Для того, щоб перемогла Партія регіонів, знадобилася лише одна річ - зрада, яка до того ж замішана на якихось гіпертрофованих особистих амбіціях.

Сьогодні маємо це усвідомлювати. Україна опинилася не тільки під загрозою втрати Севастополя і Криму. Уряд Азарова вже домовляється з Росією про спільні проекти в атомній енергетиці, які означатимуть, по суті, втрату контролю над цією сферою з боку України.

На черзі - авіабудування, і та сама газотранспортна система, щодо якої регіонали поки що не втомлюються бити себе в груди - "бачте, не здали!". Але зі слів Азарова випливає, що Україна взагалі не здатна розвивати самостійно, без Росії, жодну стратегічну галузь.

Українська мова поступово витісняється з освіти. Якщо врахувати, що в інформаційному просторі її й так було обмаль, а сьогодні ще й ставиться питання про скасування дубляжу кінофільмів, то мусимо констатувати - Україна остаточно перетворюється на глуху російську провінцію, зі своїми суто етнографічними "прибамбасами".

Останній цвях в гуманітарну політику Ющенка, після скасування судами президентських указів по Шухевичу і Бандері, Янукович забив у Страсбурзі, відмившись визнавати Голодомор геноцидом українського народу.

Було б ще зрозуміло, якби колишній глава держави домовлявся з Януковичем на якихось паритетних засадах. І, очевидно, домовленості існували, але той, хто сідає грати з шулерами, програє вже тоді, коли приймає таке рішення.

Сьогодні ж поведінка Ющенка під час виборів виглядає як "благодійна" допомога "донецьким". Або ж він діяв за принципом: хай гине Україна, якщо я не переможу. Чи: хай усе летить під три чорти, лише б не стала президентом Тимошенко.

Освіжимо пам`ять - Ющенко на посаді президента миттєво підписав вигідні для Януковича зміни у виборчому законодавстві. Він розправився з двома губернаторами - Аваковим і Бондарем, які відкрито виступили проти Януковича.

Ющенко їх звільнив ще перед другим туром. В той час як його земляк, голова одеської ОДА Сердюк, що публічно підтримав кандидата від ПР, залишився на своїй посаді. Як бачимо - не довго.

Втім, це лише "технічні" питання. Головне ж полягає в тому, що саме Ющенко виконав за Януковича усю брудну роботу, роз`їжджаючи Західною Україною і поливаючи брудом Тимошенко. І його заклик голосувати проти обох мав відгук.

Тепер питається - заради чого?

Та й це була лише завершальна стадія змови. Задовго до виборів тодішній президент активно використовував підконтрольний йому Нацбанк, щоб ускладнити економічну діяльність уряду. Обвал гривні цілком на совісті керівництва НБУ, яке, зазначимо, і за нової влади зберегло портфелі.

Призначення людини Ахметова Раїси Богатирьової на посаду секретаря РНБО свого часу взагалі було сатисфакцією за неможливість створити коаліцію з Партією регіонів за результатами парламентських виборів 2007 року. Сьогодні Богатирьова як і раніше на коні, чи то пак - в кріслі.

Ющенко призначив заступником секретаря Радбезу, а потім і послом в Росії Костянтина Грищенка. Того самого, який сьогодні вже в якості глави МЗС активно захищає харківські угоди.

По суті, глава держави тоді створив квоту у владі для "опозиційної" Партії регіонів. І це сталося, до речі, після того, як ані НУНС, ані БЮТ не дослухалися його наполегливих рекомендацій врахувати думку регіоналів при формуванні Кабміну.

За рік до того сталася пам`ятна втеча Мороза прямо з під "вінця" помаранчевої коаліції, до більшості з регіоналами і комуністами. Але Мороз перебіг після того, як Ющенко тягнув із "добром" на коаліцію, даючи можливість ПР вести свої переговори.

Чим тоді все закінчилося? - Правильно, міністри-нунсівці продовжили працювати в уряді "антикризовиків".

Та, можливо, найбільш боляче сьогодні згадувати меморандум Ющенка з опозицією, що "реанімував" Януковича, якого вже час було списувати на політичну пенсію.

Цікаво, між іншим, чи не телефонує бува нині Віктор Андрійович Віктору Федоровичу на рахунок дотримання положень Універсалу національної єдності?

Чим в глибшу яму Ющенко заганяв Україну, тим затятішою ставала його патріотична риторика.

В чомусь зрозумілою є позиція частини інтелігенції, яка в силу своїх переконань, соціального становища, донині її сприймає. Але як пояснити його поведінку українським патріотам десь на Луганщині або в Криму, любов до України яких вимірюється не кількістю виданих книжок чи статей, а кількістю втрачених зубів в бійках з "гоблінами", найнятими Партією регіонів?

Два слова й про найближчих соратників Ющенка. Коли доводилося читати новини про мітинг біля Верховної Ради 27 квітня, в одній з них йшлося - "колону "Нашої України" очолює Віра Ульянченко".

Українська політика, звісно, давно перетворилася на театр абсурду, але й вона іноді дивує витонченими знущаннями над здоровим глуздом. Адже чоловік Ульянченко сьогодні працює заступником у міністра освіти Табачника. Та й сама Віра Іванівна є унікальним кадром...для того ж Януковича.

Ніхто інший, як вона в якості голови Київської облдержадміністрації облаштовувала для Януковича його мисливські угіддя в Сухолуччі під Києвом, прокладала туди бюджетним коштом додаткову, спеціально для "лідера", дорогу. Куди ж Ви ведете свої колони, пані Віро?

Насправді ж, Ющенко проклав Януковичу дорогу не лише до Сухолуччя. Він встелив йому прямісінький шлях до посади президента України.

Ми можемо бути незадоволеними політичними лідерами, та головне щоб ми мали можливість критикувати і переобирати їх в незалежній Українській державі. Найгірше, якщо хтось з політиків, навіть найвищого рангу, заради свого "я" піддає ризику саме її існування.

Не знаю, чи є правдою спорідненість Віктора Ющенка з останнім гетьманом Запорізької Січі Калнишевським, чи це всього лише вигадка його хорунжівських біографів. Але те, що президент хотів стати в один ряд з визначними постатями української історії, не викликає сумніву.

Проте, з огляду на нещодавні події, він скоріше доповнює інший список постатей, про яких українці згадують з прикрістю, - полковників Галагана та Носа, які допомагали російським імперським військам здобувати ту ж Січ, і улюблений Ющенків Батурин.

Навіть зараз, після того, що відбулося у парламенті, Ющенко заявив, що не буде об`єднуватися з Тимошенко, хоч, повертаючись до початку, сьогодні лідери різних політсил намагаються шукати між собою спільну мову.

А Віктор Андрійович й надалі хоче перебувати у своєму сні, який потроху стає кошмаром.

Євген Булавка, для УП

____________________________________
Деякі коментарі:
____________________________________

liliputin _ 29.04.2010 14:32
Скільки можна отак як у цій статті м'яко "журити" незадачліваго юща.

Він - продажний покидьок, який вартий бути розтерзаним живцем на очах у згвалтованого ним народу і країни.

Це отой карандишев з п'єси "Безприданниця", котрий застрелив красуню Ларису зі словами "Нє даставайся же ти нікаму". Отак і цей смердючий, жадібний крохоборний смерд поступив з Україною.

Це плебей в усіх своїх починаннях і проявах. - його самозакоханість і манія величі засліпила йому світ і він від безсилої ненависті, що йому вже не моляться як у 2004, просто взав і продав за шматок землі, маєток і забезпечену старість усі надії багатостраждальної країни.

Хай він буде проклятий навіки.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-04-29 17:26:56 ],
на сторінці новини

[29.04.2010 12:17] Юрій Андрухович
Опозиційна робота без союзництва з Тимошенко – це неправильно і згубно

У учорашньому шустерівському випуску на ТРК «Україна» шанований мною Григорій Немиря згадав і моє грішне ім’я у зв’язку з антиянуковичівським зверненням і в контексті «противсіхів». Не можу не внести з цього приводу деяке уточнення. Хоч воно, може, справа і минула, однак буде так чи інакше вилазити в майбутньому протистоянні режимові, створюючи поміж нас усілякі проблеми. Тож краще щодо власної особи я внесу ясність особисто.

Перед першим туром я справді – і щиро – підтримував Ющенка. Після його поразки я ніде й ніколи не висловлювався про те, що в другому турі слід голосувати проти всіх. Єдине свідчення моїх винесених на публіку вагань у той період можна побачити ось тут.

Я його щойно перечитав, і хочу підкреслити: там не стільки агітація «проти всіх», скільки заклик до Тимошенко чіткіше окреслити свою проукраїнську і прозахідну позицію, якщо така в неї є.

Насправді в другому турі я нікуди не подівся і таки проголосував за неї. Згоден: я за неї між першим і другим туром не агітував. Згоден і з тим, що це була моя помилка.

Щодо актуальної ситуації, то я не бачу поки що впливовішого за неї опозиційного лідера. Це не означає, що інші (Яценюк, Кириленко, Луценко, Тягнибок) менш важливі. Це означає, що вести опозиційну роботу в цій країні без союзництва з Тимошенко буде дуже неправильно і вкрай згубно.

Два слова про виступ 27 квітня: пропоную оцінити його як позитив. Добре, що суспільство прокинулося і вийшло протестувати. Будемо вважати це першою успішною спробою – сам факт масового протесту. Тепер завдання – на кожній наступній акції добиватися кількісного зростання протестуючих. Майдан-2004 також був підготовлений багатьма менш чисельними акціями. Півмільйона громадян з неба як манна не падає, це досягається поступовими зусиллями.

Юрій Андрухович

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-374814.html
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-04-30 12:40:46 ],
на сторінці новини

О.Климончук, В.ІльченкоОгризко: Влада розглядає Україну як територію для заробляння грошей, і все українське їй непотрібне
Екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко відповів на запитання УНІАН.ВОНИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ УКРАЇНУ НА БАНТУСТАНПане Володимире, як би ви оцінили заяви Януковича в Страсбурзі: Голодомор – не геноцид, ратифікація харківських угод пройшла нормально?..Уся зовнішня політика України як незалежної держави кудись зникла. Є лише неоковирні кроки, які в підсумку призводять до того, що Україна програє повсюдно. Починаючи з Вашингтона, закінчуючи Харковом, Страсбургом. Далі буде ще щось подібне, це лише питання часу. Тому що немає української стратегії зовнішньої політики. Є стратегія холопська. Коли держава перетворюється в бантустан.І те, що ми зараз спостерігаємо, є підтвердженням планомірного переведення України з позиції держави на позицію бантустану.Тому не дивуйтеся жодним наступним крокам. Це просто логічне продовження того, що задумано для виконання.А що таке «бантустан»?У Південній Африці, у період апартеїду, були такі собі напівдержавні утворення, керовані центральною адміністрацією при певних елементах самоуправління. Зараз у своїй зовнішній політиці ми й опускатимемося до рівня бантустану.ЛЮДИ ВЖЕ ГОТОВІ БРАТИ В РУКИ ВИЛАВи гадаєте, їм удасться довести Україну до такого напівдержавного утворення?Якщо суспільство дозволить, то вдасться. Але знаєте, я був під Верховною Радою, коли там цей сором відбувався, до мене підходили люди й запитували, що треба робити, бо вони вже готові йти на все, навіть брати вила в руки.Звісно, я їх застеріг від такого. Бо кожна людська доля, яка, не дай Боже, буде загублена, є непоправною втратою. Такого не можна допустити.Але громадськість повинна сказати своє слово, як це було у 2004-му чи в 1991 році.У 2004 році міліцію не налаштовували на силові методи щодо своїх громадян, на відміну від сьогоднішньої ситуації…У своїй переважній більшості люди, які приходять висловлювати свою громадянську позицію, не хочуть крові, протистоянь. Тому не думаю, що українська міліція стрілятиме у своїх громадян чи битиме їх. Переконаний, що в сьогоднішньому українському суспільстві це просто вже неможливо.ВЛАДА РОЗГЛЯДАЄ УКРАЇНУ ЯК ТЕРИТОРІЮ, ДЕ МОЖНА ЗАРОБЛЯТИ ГРОШІ, І ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ ЇЙ НЕПОТРІБНЕБажання Росії отримати все зрозумілі, а ось навіщо це все сьогоднішній українській владі?Знаєте, для мене це теж питання. Кажу відверто.Приклад нашого сусіда (Білорусі. – Авт.) показує, що ніхто не хоче бути отим «керівником області».Відповідь може бути одна – сьогоднішній владі все національне просто не потрібне. Воно для них не є цінністю.Наприклад, для мене цінність, що я громадянин своєї вільної держави. Для мене це якась особлива гордість, радість, як і для будь-якого нормального українця. Але, виявляється, в Україні є люди - на жаль, їх доволі багато, - для яких це не є цінністю. Вони розглядають Україну як певну територію, де можна заробляти гроші. Тому для таких людей, мабуть, не має значення, як їх назвуть - «генерал-губернатором» чи «першим секретарем». Їм головне швидко й ефективно „вирішити” свої питання.В одному виданні прочитав дуже глибоку, водночас сумну статтю Євгена Сверстюка, де він пише про сором… Так от у сьогоднішньої влади нема сорому…БЕРУ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТЕ, ЧОГО НЕ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИВи раніше працювали з Володимиром Литвином у Адміністрації Кучми. Як би ви пояснили його мотивацію щодо ратифікації харківських угод? Досі ж він позиціонував себе як українець…Останні вибори дуже добре показали, кому потрібен Литвин. Україні він точно не потрібен, бо отримав лише два відсотки з хвостиком. Це власне і є оцінка.Хоча, нам усім треба дати самим собі оцінку. На мітингу я стільки наслухався від людей критики минулої влади, до якої я і себе відношу. Багато в чому з ними згоден. Як і інші беру на себе відповідальність за те, чого не вдалося зробити. Хоча не всі мали для цього однакові можливості.27 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПОЧАТКУ ВІДЛІКУ КІНЦЯ ЦІЄЇ ВЛАДИВи зараз в опозиції. А яке ви місце там займаєте? З ким ви? Я подав у відставку з посади в РНБО в передостанній день закінчення повноважень президента Ющенка.Сьогодні я серед тих людей, які в опозиції до цієї влади. Тому що ця влада за 50 днів довела, що робить антиукраїнські речі. Ви бачили чи чули в передвиборній програмі кандидата в президенти Януковича про здачу ЧФ ще на 25 років? Тому до влади, яка заявляє одне, а робить інше, немає довіри. Вона приречена.Одна з лідерів опозиції назвала 27 квітня «чорним днем». Вона помилилася, бо це день початку відліку кінця цієї влади. Бо люди за п’ять останніх років відкрили очі, навчилися аналізувати.Сподіваюся, що дуже швидко вони скажуть: «Дорогі керманичі, червона картка вже над вашою головою».Ви це прогнозуєте?Не думаю, що люди готові знову стати рабами.Днями бачив сюжет по телебаченню: йшлося про те, що люди вдалися до рішучих дій (може, й занадто) проти забруднювачів території їхнього села… Їх відразу почули, з ними одразу заговорили, почали щось пропонувати. Ось так треба діяти…Ви хочете сказати, що боротися з владою треба шляхом революції?Ні, легальним методом спротиву антидемократичним та протиправним діям влади, методом громадської непокори, гуртуванням людей, а також парламентської боротьби.Якщо негативних оцінок буде багато, влада буде змушена реагувати. А своє останнє слово скажуть наші громадяни. Незабаром місцеві вибори, дасть Бог, і парламентські. Усе стане на своє місце.Гадаю, владі треба подякувати, що вона так активно, швидко, настирно зліплює опозицію. Чи стане опозиція єдиною і об’єднаною, у мене є глибокі сумніви, але з точки зору тактики, коли йтиметься про якісь конкретні речі, то такі дії влади є просто подарунком.На мітингу люди підходили до представників «Нашої України» й казали: «Це ви нас зрадили, це через вас усе сьогодні так відбувається. Це Ющенко привів Януковича до влади»…Це дуже спрощено. Так не можна говорити. Це прямі лінії, які насправді не є такими.Ви чули висловлювання Путіна, що в декого (Тимошенко. – Авт.) теж були плани щодо ЧФ.У ЄВРОПІ ТЕЖ Є ЛЮДИ ПРИМІТИВНОГО МИСЛЕННЯМи це знаємо лише зі слів Путіна…Звісно, він міг сказати неправду , а міг сказати й правду. Я не стверджую. Але, знаєте, давайте не звалювати все до однієї купи. На жаль, ми досі живемо в полоні уявлень, що прийде якийсь добрий цар і все за нас вирішить, а ми почекаємо. Слід усім зрозуміти, що в нас уже нема царя-президента ще з 2006 року. У нас парламентська республіка. Тому звинувачувати лише Ющенка – нечесно. Винні всі! Усі, хто були при владі.За час свого президентства Янукович уже побував і в Брюсселі, і в Страсбурзі, і в Америці. Як, на вашу думку, сприймають нас у світі? Чи правда, що Захід махнув на нас рукою?Там є дві тенденції – одна, про яку кажете. Але так поводяться очевидні егоїсти, люди примітивного мислення. Такі в Європі, на жаль, теж є. Але є й інші, які мислять стратегічно. Які бачать на кілька кроків уперед, і для них останні події в Україні – це драма. Бо вони щиро підтримували європейський вибір України.ЧОМУ Б НЕ ПОЄДНАТИ ЧФ З ПІДГОТОВКОЮ ПОЛЬОТІВ НА МАРС?Але ж Янукович начебто не відмовляється від європейського вибору. Чи це просто риторика?Давайте оцінювати не заяви, а справи. Назвіть мені хоча б одну справу за 50 днів влади, яка б наблизила нас до ЄС.Теперішня влада повторює лише те, що напрацьовувалося раніше. Те, що було зроблено попередньою владою, зокрема мною і моїм наступником – Петром Порошенком, у контексті просування України до ЄС. Це угода про Асоціацію, започаткування безвізового діалогу… Я особисто вручав ці документи в штаб-квартирі ЄС. Я особисто наполягав на тому, що до безвізового режиму маємо прийти до Євро-2012… А що з’явилося нове в риториці теперішніх керівників у європейському напрямку?Ви проаналізуйте саму формулу: «Ми настільки глибоко підемо до Європейського Союзу, наскільки він нас може прийняти». Що це за формула? Тобто приймете – добре, не приймете – теж добре? Чи як?Розумієте, ви зараз питаєте про Страсбург, а через якийсь час буде Київ, Москва чи ще щось.Несподіванок буде багато, будьте певні. Вони поєднали ЧФ з газом, а чому не з польотами на Марс? І справді, чому б їм не поєднати ЧФ з підготовкою польотів на Марс? У нас же є космічна галузь. Могли б домовитися, що через 50 років спільно з росіянами полетимо на Марс і прихопимо з собою Чорноморський флот. Тоді було б зрозуміло. А то вигадують бозна-що – якісь фантастичні формули розрахунків. Я так і не зрозумів, про які додаткові зобов’язання України йдеться у статті 2 Угоди. Я запитав про це Костянтина Грищенка. Але він мені не зміг дати відповідь.ДИПЛОМАТИ КАЖУТЬ: «НАМ СОРОМНО ЩОСЬ ПОЯСНЮВАТИ, БО МИ В ЦЕ НЕ ВІРИМО»Ви спілкуєтеся зі своїми колегами, і як дипкорпус сприймає сьогоднішні процеси?Не можу сказати про весь наш дипкорпус. У мене є коло людей, з якими я спілкуюся, звісно, тепер інкогніто, вони просто приголомшені тим, що відбувається.Не хочу якось себе вихваляти, але мій стиль міністрування вирізнявся колегіальністю, відкритістю.Не знаю, чи наші дипломати отримували якісь письмові вказівки, але багато хто каже: «Мені соромно йти і щось пояснювати, бо я в це не вірю». І це факт, бо ці люди переконані в інших цінностях, а їх змушують говорити про якусь позаблоковість – з російським флотом.Є в Європі країни, як Австрія, Швеція, Швейцарія, що досі не приєдналися до НАТО. Скажіть, будь ласка, чи є на територіях цих країн іноземні військові бази? Нема і не може бути.А що кажуть ваші знайомі європейці кулуарно?У мене є інформація щодо експертних оцінок того, що відбувається. Вони приголомшують, відверто кажучи. Не називатиму людей, але це інформація зі щонайменше трьох європейських країн.Сьогоднішні події в України для них – шок, шок для європейської громадськості.Проте, як на мене, це з одного боку, навіть добре, бо, можливо, до деяких провладних егоїстів у Західній Європі нарешті дійдуть наші застереження, які ми висловлювали рік-два тому. Якщо вони хочуть відновлення СРСР, то дуже швидко його отримають. Але цей СРСР буде їм не другом, а ворогом.Росія у своїй концепції безпеки написала, що НАТО – це їхній головний ворог. Що ще треба пояснювати членам НАТО?У ДІЯХ РОСІЇ НЕМАЄ ЛОГІКИ, БО РОСІЙСЬКА СИСТЕМА БЕЗ ОБРАЗУ ВОРОГА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИАле ж вони співпрацюють з НАТО, причому дуже щільно?Генсек НАТО Расмуссен якраз і запитує: «Я не можу збагнути. З одного боку, ви нас проголошуєте ворогом, з іншого – ви з нами співпрацюєте. Де ж логіка?»А логіки немає. Її давно немає. Бо російська система без образу ворога не може існувати.Член Європарламенту Павел Коваль каже, що Америка і Європа зараз грають роль із Росією, бо вона їм потрібна для деяких цілей в Афганістані, Ірані…Не знаю, чи так вже у цих справах їм потрібна Росія. Є інше, глибше питання. Це питання цінностей. Й особливо для американців воно завжди було номером один. Якщо цими цінностями відверто нехтують, тоді слід говорити, що деякі західні лідери ведуть подвійну гру, і це дуже погано. ФЛОТ – ЦЕ ТЯГАР, ЕКОНОМІЧНЕ ЗЛО ДЛЯ САМИХ ЖЕ СЕВАСТОПОЛЬЦІВПоясніть, будь ласка, для громадян, які ще до кінця не розуміють, які загрози несе для України подальше базування ЧФ на території України.Уявімо собі, що ви живете в невеличкому містечку і по ньому раптом, без дозволу міської влади, представників МНС тощо, починають возити вибухонебезпечні предмети. От їде тягач і тягне за собою п’ятиметрову ракету - бомбу, яка в будь-який момент може вибухнути. Як мають нормальні люди на таке реагувати?На жаль, це те, що сьогодні відбувається в Криму. Тобто ЧФ без будь-якого узгодження з місцевою владою, з міністерствами, які за це відповідають робить усе, що йому заманеться.Кораблі виходять з України, заходять в Україну в абсолютно довільний спосіб. Вони не інформують українську владу, куди вони пішли, що вони робитимуть. Ми мали приклад подій 2008 року, коли ЧФ узяв участь у бойових діях. Анатолій Гриценко недавно правильно сказав: «Нема гарантій, що відповідь флоту не дадуть на місці події, вона не виключена й там, звідки цей флот прийшов, – у Севастополі». Тобто виникає загроза терористичних актів на території базування цього флоту – на нашій території. Нам це потрібно?У Севастополі накопичена величезна кількість боєприпасів, термін придатності яких уже вийшов. Їх треба терміново знищувати, бо вони загрожують людям. Але це коштує шалених грошей. Можна й вивозити. Проте нічого не робиться.ЧФ постійно забруднює севастопольську бухту, неефективно використовує ті об’єкти, які орендує. Ми щороку втрачаємо сотні мільйонів доларів через присутність там ЧФ.Усі розмови про те, що ЧФ піде і Севастополь пропаде, є справді лише байками. Це абсолютна брехня. Балаклава була найбільшою закритою частиною бази, де ремонтувалися підводні човни. А зараз там є бари, готелі, бухти для яхт, причому недешевих. Там ожила вся територія. Дуже швидко ожив би й весь Севастополь, якби Чорноморський флот звідти пішов. Тим більше, що є програми його розвитку, заміщення робочих місць.Тобто флот – це тягар, економічне зло для самих же севастопольців. Вони є першими, хто програє.А візьміть військовий аспект. Там реально боєздатних кораблів можна порахувати на пальцях однієї руки. Усе інше іржаве, несправне або просто не може вийти в море.Самі росіяни ситуацію з ЧФ чудово розуміють, тому є план перетворення флоту на флотилію. Військово-стратегічного значення він не має, бо з усіх боків затиснутий у Чорному морі. Він потрібне лише для того, щоб тримати під контролем Крим та південь України. Щоб казати, що Севастополь – «город рускіх моряков» і насаджувати цю брехню з покоління в покоління.НАСТУПНА ЗДАЧА – КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКАЗараз росіяни з українцями готують демаркацію кордону. І вже з’являються побоювання, що ми можемо втратити Керченську протоку. Як правильно має проходити там кордон?Гадаю, це буде чергове, що здасть влада.Лавров недарма заявив про те, що зараз почнеться демаркація… Гадаю, ми повністю віддамо їм Керченську протоку.Правильно кордон має проходити таким чином, що Керч – Єнікальський хід, по якому йде основний рух кораблів, належить Україні. Як це визначено на всіх картах. Тобто за все, що там відбувається, відповідає українська сторона. Росіяни ж ображаються, як це ми, мовляв, запитуватимемо в українського лоцмана право на захід у Азовське море. Такого бути не може в принципі.Для них міжнародне право цікаве лише тоді, коли відповідає їхнім інтересам. В іншому випадку вони на нього просто не звертають уваги.ЯКЩО ВИЗНАЄМО АБХАЗІЮ І ПІВДЕННУ ОСЕТІЮ, ПРОТИСТАВИМО СЕБЕ ВСІЙ СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ Як на вашу думку, зміниться політика Польщі щодо України?Якраз тут діє стратегічна лінія, яка не зміниться навіть з утратою польської еліти, що справді була адвокатом України в Європі. Я багатьох із них знав особисто. Також мав честь кілька разів спілкуватися з покійним президентом. У нас із багатьма були дуже дружні, щирі відносини. Ці люди були мотором, нашим промоутером у Європі.Не думаю, що стратегічно щось зміниться, але, звісно, з сьогоднішньою владою ніхто з поляків за Україну сорочку на собі не рватиме.Що б змінилося, якби Україна визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії?Це означало б протипоставити себе абсолютно всій світовій спільноті. Подивіться, хто в цій компашці, яка вже визнала ці неіснуючі країни: Нікарагуа, Венесуела, Хезболла, ще хтось. Якщо ще й ми станемо в цей ряд, тоді, як кажуть, вибачайте – приїхали.Розмовляли Оксана Климончук, Володимир Ільченко
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-05-17 11:06:27 ],
на сторінці новини

Захисниця українського дубляжу пішла, бо не хотіла "плазувати назад"

Екс-голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль звільнилася, тому що не бажала "плазувати назад" в питанні українського дубляжу кінофільмів.

Про це вона заявила у коментарі сайту партії "За Україну".

"Я свою позицію щодо українського дубляжу заявляла скрізь, в тому числі і в засобах масової інформації і демонструвала це своїми діями. Я думаю, що вчинила правильно. Плазувати назад я теж не можу", - сказала вона.

"Український дубляж був, є і буде, тому що є закони, Конституція і рішення Конституційного Суду (які зобов'язують дублювати фільми українською мовою). І нехай Табачник і Семиноженко говорять, що собі хочуть", - зазначила Чміль.

"До того моменту, поки вони не змінять закон, а він вже вносився в сесійну залу і не був підтриманий, нічого нікому не вдасться скасувати", - переконана вона.

Як відомо, раніше уряд ухвалив рішення про звільнення Чміль з посади голови Держслужби кінематографії згідно з її заявою та виходом на пенсію.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/05/16/5045144/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-05-17 11:06:58 ],
на сторінці голосування

Захисниця українського дубляжу пішла, бо не хотіла "плазувати назад"

Екс-голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль звільнилася, тому що не бажала "плазувати назад" в питанні українського дубляжу кінофільмів.

Про це вона заявила у коментарі сайту партії "За Україну".

"Я свою позицію щодо українського дубляжу заявляла скрізь, в тому числі і в засобах масової інформації і демонструвала це своїми діями. Я думаю, що вчинила правильно. Плазувати назад я теж не можу", - сказала вона.

"Український дубляж був, є і буде, тому що є закони, Конституція і рішення Конституційного Суду (які зобов'язують дублювати фільми українською мовою). І нехай Табачник і Семиноженко говорять, що собі хочуть", - зазначила Чміль.

"До того моменту, поки вони не змінять закон, а він вже вносився в сесійну залу і не був підтриманий, нічого нікому не вдасться скасувати", - переконана вона.

Як відомо, раніше уряд ухвалив рішення про звільнення Чміль з посади голови Держслужби кінематографії згідно з її заявою та виходом на пенсію.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/05/16/5045144/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-05-30 13:46:10 ],
на сторінці твору     "Злочини імперського ставлення до всього Українського"   Адміністрація Майстерень

Аналізуючи всі потуги тих, хто нищить українське задля російського, приходиш до одних і тих самих рядків, -
і до "умом Россию не понять", хоча "давно пора, ядрена мать, умом Россию понимать", і до

"Такая сласть,такая грязь,
Но как приятно в эту грязь упасть!
Упиться славой и вином,
Устроить миру росдурдом..."
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-05-31 17:03:11 ],
на сторінці новини

Ющенко забув, що вже не Президент, і продовжує «валити» Тимошенко

Авторитетні політики, політологи та публіцисти схильні були вважати, що Віктор Андрійович Ющенко після всього, що він натворив — „політичний покійник” . І тут раптом диво, про яке писав поет — „врізав дуба, а ходить і їсть”.

Як ще інакше можна прокоментувати виступ Віктора Ющенка на засіданні Ради "Нашої України”?

29 травня у на засіданні ради „Нашої України” він дав своїм однопартійцям серед інших настанов “цінну вказівку” не підтримувати жодних ідей, що вимагатимуть консолідації „Нашої України” з БЮТ. При цьому, екс-Президент, як водиться, наголосив, що не бачить особливих відмінностей між ідеологією БЮТ та Партії регіонів.

Після таких заяв-настанов можна в кращому випадку знизати плечима. Здавалося б, сиди собі у Мюнхені, попивай пиво, після того, як віддав Україну на відкуп Януковичу. Але, як бачимо, ні, тягне Віктора Андрійовича й далі на політичні “подвиги”.

Черговий „подвиг” полягає в тому, щоб валити свою вину на інших.

Згадаємо, що свого часу після створення штучного політичного витвору — „Нашої України”, який мав стати постаментом під щойно виструганим зацікавленими технологами ідолом, Віктор Андрійович, аби зміцнити трухлявий фундамент, поставив вимогу всім політичним силам відмовитися від своєї партійної приналежності і влитися до „Нашої України”. У числі перших — була вимога до НРУ: розпуститись й усім складом ввійти до „Нашої України”.

Нагадую: це вимога Ющенка, а не Тимошенко. Ющенків ультиматум таки на декого подіяв. Покликав він у свій кабінет керівників найбільших обласних рухівських організацій, пообіцяв їм „золоті гори”, аби тільки боролися з лідером БЮТ. Під впливом завчених лекцій Віктора Андрійовича деякі лідери обласних організацій почали воювати з Рухом, адже такою була воля покровителя. І продовжили розвалювати Рух, щоб про нього й згадка пропала.

Тепер народ закликає до єдності опозиційних сил, щоб разом вирватися з безодні. І от виходить перед люди той, хто, очевидно, продовжує вважати себе месією, і з маніакальною наполегливістю запевнює зневірених, що „не підтримуватиме жодної ідеї, яка вимагатиме консолідації „Нашої України” з БЮТ”. Знову на думку приходять слова поета: „Їй право, не страшно вмерти, а страшно мертвому жить”.

Богдан Горинь, член політради Народного Руху України

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-379323.html
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-04 14:54:51 ],
на сторінці голосування

НЕДОНОСКИ в справі загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА

Минула одинадцята річниця трагічної дати смерті В’ячеслава ЧОРНОВОЛА. Мільйони українців, для яких В’ячеслав ЧОРНОВІЛ був взірцем незламного борця за Україну, був символом і надією нації, залишаються без відповіді на питання: що ж насправді сталося в цей роковий день на трасі під Борисполем?Те, що автокатастрофа не була нещасним випадком, а спланованим вбивством, вже ні в кого не викликає сумнівів. Проте, як того вимагає Кримінальний Кодекс України (ККУ), до сих пір не дано відповіді на питання про замовників, виконавців, організаторів і підбурювачів злочину. А також не дано відповіді на питання щодо осіб, які знали про організацію і вчинення злочину, але не донесли про це органам правопорядку, як того вимагає Кримінальний Кодекс України. Бо НЕДОНЕСЕННЯ про підготовку і вчинення злочину також є кримінальним злочином.Кримінальний Кодекс УкраїниСтаття 187. Недонесення про злочин«Недонесення про достовірно відомі підготовлювані або вчинені злочини, передбачені статтями 94 (умисне вбивство) карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк.»Прочитавши статтю 187 Кримінального Кодексу щодо «недонесення про злочин», виникає питання: а як варто назвати осіб, які вчинили такий злочин — «недонесення про злочин»?Очевидно їх варто назвати НЕДОНОСКАМИ.Ось про таких НЕДОНОСКІВ в справі загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА піде розмова в даній статті.Перший НЕДОНОСОК — екс-Президент України Віктор ЮЩЕНКО.
Другий НЕДОНОСОК — народний депутат Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО.Зважаючи на те, що слідство до сих пір не дало відповіді на головні питання щодо виконавців і замовників вбивства В.Чорновола, зазначу, що є достатньо підстав для визначення тієї категорії злочинців, дії яких підпадають під статтю 187 ККУ як таких, що НЕ ДОНЕСЛИ органам правопорядку про підготовку і вчинений злочин. Тобто, про НЕДОНОСКІВ.Очевидно підхід автора до даного питання може комусь здатися дещо несподіваним. Проте він базується на Законі. Не претендуючи на вичерпність підходу, автор не юрист за фахом, але буде вдячний за зауваження і доповнення людей фахових і не байдужих до цієї теми — теми загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА і ролі та місця вище названих НЕДОНОСКІВ: ЮЩЕНКА і ОМЕЛЬЧЕНКА в цьому злочині.Генеральному Прокурору України
МЕДВЕДЬКУ Олександру Івановичувід громадянина НЕДЗЕЛЬСЬКОГОПетра ДенисовичаЗАЯВАпро вчинення колишнім Президентом України ЮЩЕНКОМ Віктором Андрійовичем і народним депутатом ОМЕЛЬЧЕНКОМ Григорієм Омеляновичем дій, в яких є ознаки кримінального злочину — «НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН», за який передбачена відповідальність по ст.187 Кримінального Кодексу України.18 листопада 2009року в Інтернет-виданні «Утро», автор Юля Зарицька, було опубліковане інтерв’ю з народним депутатом ЧОРНОВОЛОМ Тарасом В’ячеславовичем наступного змісту (мовою оригіналу):«Тарас Чорновил:Ющенко причастен к убийству моего отцаНародный депутат Тарас Чорновил раскрыл новые подробности в деле об убийстве своего отца Вячеслава Чорновила. В частности, отвечая на вопрос, не пытались ли его убедить поддержать Ющенко на выборах 2004 года, экс-регионал ответил: «Я не мог простить Ющенко много вещей. Начиная от «письма трех» и заканчивая фактами по делу об убийстве моего отца. Я это говорю без прямых обвинений, без ничего. Но у меня были определенные аргументы… Пять разных, абсолютно разных людей спустя некоторое время мне рассказывали, как были свидетелями пьянки после тенниса и сауны у Кравченко, где в присутствии ЮЩЕНКО говорилось о некоторых вещах… Коронная фраза КРАВЧЕНКО: «Вы даже по-человечески убить не можете! Я теперь должен как клоун перед этими журналюгами танцевать и оправдываться, что это простое убийство! Да мудаки вы!» — рассказал ЧОРНОВИЛ. Он также добавил, что об этом ему рассказали «пять людей, которые были участниками этой встречи», но отказался назвать их имена: «Кое-кого я просто не знал. Двух из этих людей ко мне подвел покойный депутат Анатолий ЕРМАК. Они подтвердили, что эта фраза была сказана в присутствии ЮЩЕНКО, когда Кравченко отчитывал за неумело организованное убийство ЧЕРНОВОЛА». «А один бывший руховец рассказывал мне о совещании в НБУ, куда он попал случайно, где решался вопрос, что делать с ЧОРНОВИЛОМ, который «мешает шикарному плану объединения всех национально-демократических сил под ЮЩЕНКО». Кстати, с этого начался раскол Руха», — отметил ЧОРНОВИЛ. Он также рассказал, что «финансирование шло по линии ЮЩЕНКО-СОЛТИС, который был заместителем главы НБУ. И потом несколько банкиров мне рассказывали, что когда слово СОЛТИСА не влияло, лично ЮЩЕНКО жал на них телефоном, чтобы они давали средства на раскол, на группу КОСТЕНКО». Таким чином, є свідчення народного депутата Тараса ЧОРНОВОЛА, якому Анатолій ЄРМАК підводив свідків, які чули вислови генерала КРАВЧЕНКА Юрія про організоване вбивство батька Тараса — Вячеслава ЧОРНОВОЛА і що при цьому був присутнім Віктор ЮЩЕНКО, який НЕ ДОНІС про це в органи правопорядку, як того вимагає Кримінальний кодекс України.Факт НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про вчинений злочин підпадає під статтю ККУ 187 і є КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ.У ст. 187 Кримінального Кодексу України дається вичерпний перелік злочинів, НЕДОНЕСЕННЯ про які є караним. До таких злочинів належить, зокрема, значна кількість злочинів проти держави, розкра­дання державного або колективного майна в особливо ве­ликих розмірах, розбій, зґвалтування за особливо обтяжуючих обставин, одержання хабара за обтя­жуючих обставин і УМИСНЕ ВБИВСТВО, в даному випадку Вячеслава ЧОРНОВОЛА.
Об’єктивна сторона НЕДОНЕСЕННЯ виявляється в бездіяльності особи, в даному випадку ЮЩЕНКА, яка достовірно знає про злочин, що готується або був вчинений, але не повідомляє про це відповідні державні органи.Зважаючи на те, що ЮЩЕНКО особисто був присутнім і чув, що казав генерал Кравченко з приводу організованого вбивства Вячеслава ЧОРНОВОЛА, про що повідомили свідки Тарасу ЧОРНОВОЛУ, яких підвів йому Анатолій ЄРМАК, бездіяльність ЮЩЕНКА і є об’єктивною стороною вчиненого ним злочину — НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН.
Тобто, ЮЩЕНКО не повідомив про отриману інформацію про вчинений злочин відповідні державні органи, до яких належать правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, органи державного конт­ролю або інші установи чи посадові особи, які зобов’язані вжити заходів щодо запобігання вчи­ненню злочину або щодо затримання злочинця.Стаття 21 КК України не визначає терміну, протягом якого слід повідомити про злочин, що готується або вчинений. Обов’язок особи, в даному випадку громадянина ЮЩЕНКА, зробити таке повідомлення виникає з мо­менту, коли їй стало відомо про злочин. Такий обов’язок має бути виконаний у реально можливий термін, чого ЮЩЕНКО так і не зробив.Повідомлення про злочин може бути зроблене як в усній, так і в письмовій формі. Відомості можуть стосува­тися самого факту готування або вчинення злочину, часу і місця вчинення злочину, особи (осіб), які вчинили злочин, місць приховування слідів чи предметів злочину тощо.Вище було зазначено, про злочин — організацію і вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА — ЮЩЕНКО чув від генерала КРАВЧЕНКА в бані і цьому є свідки, яких може надати Тарас ЧОРНОВІЛ.Як передбачає ст.187 ККУ факт НЕДОНЕСЕННЯ про злочин утворює склад ЗАКІНЧЕННОГО ЗЛОЧИНУ.НЕДОНЕСЕННЯ може бути вчинено як у формі заздалегідь обіцяного недонесення, так і заздалегідь не обіцяного зло­чинцю. Відповідно до чинного закону, недонесення не мо­же бути визнано співучастю в злочині.
Таким чином, хоча недонесення не мо­же бути визнано співучастю в злочині, тобто ЮЩЕНКО не підпадає під категорію співучасників злочину — вбивства Т.ЧОРНОВОЛА, проте бездіяльність ЮЩЕНКА — НЕДОНЕСЕННЯ про злочин само по собі створює склад ЗАКІНЧЕННОГО ЗЛОЧИНУ.Склад злочину — НЕДОНЕСЕННЯ про злочин — буде відсутній, якщо особа була не в змозі (хвороба, стихійне лихо, від­сутність зв’язку або інші причини, що від неї не зале­жать), зробити повідомлення про достовірно відомі їй об­ставини злочину.Зважаючи на свідчення Тараса ЧОРНОВОЛА, що ЮЩЕНКО чув від генерала КРАВЧЕНКА інформацію про вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА в бані, де він парився і розпивав спиртні напої, це свідчить, що на той момент ЮЩЕНКО був здоровим і адекватним. Жодна з перелічених в ст.187 ККУ причин не стояла на заваді ЮЩЕНКУ, щоб донести про злочин у відповідні органи правопорядку.Суб’єктивна сторона НЕДОНЕСЕННЯ характеризується на­явністю прямого умислу. Винна особа, в даному випадку ЮЩЕНКО, усвідомлює, що вона має відомості про злочин, які не викликають у неї сумніву щодо їх достовірності, і не бажає повідомити їх відповід­ним органам.Як визначає ст.187 КК України, джерелом таких відомостей може бути осо­бисте спостерігання моменту вчинення злочину, відповідні документи, речові докази тощо, а також ПОЧУТА РОЗМОВА СПІВУЧАСНИКІВ ЗЛОЧИНУ ПРО ВЧИНЕНИЙ НИМИ ЗЛОЧИН.Як вище було зазначено, ЮЩЕНКО ЧУВ В БАНІ ВІД КРАВЧЕНКА ПРО ВЧИНЕНИЙ ЗЛОЧИН І ЦЬОМУ Є СВІДКИ, ЯКИХ АНАТОЛІЙ ЄРМАК ПРИВІВ ТАРАСУ ЧОРНОВОЛУ.Суб’єктом недонесення про злочин може бути особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16 років. Посадова особа, якщо вона за своїм посадовим становищем мала вжити заходів для недопущення злочину або для затриман­ня злочинця, відповідає за недонесення при наявності усіх інших, необхідних для цього, ознак, за ст. 165 КК”. Ці вимоги КК України в повній мірі підходять по відношенню до Ющенка.Таким чином, факт НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про почутий зі слів генерала КРАВЧЕНКА вчинений злочин — організацію і вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА — підпадає під статтю 187 ККУ і є КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ.Прошу Генеральну Прокуратуру України дати правову оцінку факту НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ В.А. про злочин — вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА.Щодо пана ОМЕЛЬЧЕНКА, новоспеченого “Хероя”(від англійського транскрипту «херо»-«герой»), зважаючи на рівень стосунків між ОМЕЛЬЧЕНКОМ і ЄРМАКОМ, є всі підстави вважати, що ЄРМАК довів ОМЕЛЬЧЕНКУ інформацію про свідків, в тому числі і ЮЩЕНКА, які чули від КРАВЧЕНКА висловлювання про організоване вбивство В.Чорновола. Але про це краще почути з вуст самого ОМЕЛЬЧЕНКА, бо Анатолій ЄРМАК був його близьким другом, про що ми всі — члени Спілки Офіцерів України знали.Якщо припустити, що Анатолій ЄРМАК розповідав ОМЕЛЬЧЕНКУ про факт, що генерал КРАВЧЕНКО в присутності ЮЩЕНКА казав про організоване вбивство ЧОРНОВОЛА, проте ОМЕЛЬЧЕНКО не доніс в органи правопорядку вже про вчинений злочин ЮЩЕНКОМ, то виникають питання правового порядку вже до самого ОМЕЛЬЧЕНКА.
Тобто, має місце правовий прецедент, коли ст.187 Кримінального Кодексу України визначає, що НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про злочин несе в собі склад ЗАВЕРШЕНОГО ЗЛОЧИНУ. Тому логічним буде висновок, що НЕДОНЕСЕННЯ про ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН, а саме НЕДОНЕСЕННЯ ОМЕЛЬЧЕНКОМ про НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про злочин-вбивство ЧОРНОВОЛА, також слід вважати ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ.Усвідомлення ОМЕЛЬЧЕНКОМ того, що ЮЩЕНКО вчинив ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН у формі НЕДОНЕСЕННЯ про почутий від генерала КРАВЧЕНКА вчинений злочин — організацію і вбивство В.ЧОРНОВОЛА генералом Ю.КРАВЧЕНКОМ і його підлеглими — тягне для ОМЕЛЬЧЕНКА кримінальну відповідальність вже за НЕДОНЕСЕННЯ про злочин ЮЩЕНКА, який той вчинив, як вище сказано, у формі НЕДОНЕСЕННЯ про злочин — вбивство В.ЧОРНОВОЛА, про що ЮЩЕНКО чув з вуст генерала КРАВЧЕНКА.Таким чином, має місце правова колізія: чи слід вважати НЕДОНЕСЕННЯ про НЕДОНЕСЕННЯ про злочин також злочином?
На це питання треба дати відповідь для того, щоб в правовому полі кваліфікувати дію чи бездіяльність пана ОМЕЛЬЧЕНКА щодо НЕДОНЕСЕННЯ в органи правопорядку ЮЩЕНКОМ інформації про злочин — вбивство В.ЧОРНОВОЛА, про що ЮЩЕНКО почув з вуст генерала КРАВЧЕНКА.Ст.187 ККУ визначає НЕДОНЕСЕННЯ про злочин ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ. Це значить, що НЕДОНЕСЕННЯ про ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН, тобто НЕДОНЕСЕННЯ про НЕДОНЕСЕННЯ, також є ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ. Тому НЕДОНЕСЕННЯ ОМЕЛЬЧЕНКОМ про злочин ЮЩЕНКА слід вважати ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ.
Незнання законів не звільняє особу від відповідальності. Тим більше, що у випадку з ОМЕЛЬЧЕНКОМ має місце факт, коли кандидат юридичних наук ОМЕЛЬЧЕНКО, народний депутат чудово знав чинне законодавство, але проігнорував Кримінальний Кодекс України, не подав заяви в Генпрокуратуру України про вчинений злочин ЮЩЕНКОМ — НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН, який став відомий ЮЩЕНКУ зі слів генерала КРАВЧЕНКА про організацію і вбивство В.ЧОРНОВОЛА.Факт вчиненого злочину ОМЕЛЬЧЕНКОМ у формі недонесення про злочин ЮЩЕНКА, що був також у формі недонесення вже про злочин генерала КРАВЧЕНКА по організації і вчиненню вбивства В.ЧОРНОВОЛА — це є підставою для притягнення ОМЕЛЬЧЕНКА до кримінальної відповідальності. А у випадку відповідного рішення Суду є підставою для скасування Указу екс-Президента ЮЩЕНКА про присвоєння звання Героя України ОМЕЛЬЧЕНКУ Г.О.Прошу Генеральну Прокуратуру України відреагувати на вище приведений матеріал і дати правову оцінку діям громадян ЮЩЕНКА В.А. і ОМЕЛЬЧЕНКА Г.О., в яких є ознаки кримінальних злочинів.Полковник запасу Недзельський П.Д.P.S. Трагічний збіг обставин? Через півроку після зробленого фото, що наведено вище в статті, 11 лютого 2003 року полковник ЄРМАК Анатолій також загинув в автокатастрофі. Як і В’ячеслав ЧОРНОВІЛ. Хто наступний, панове ЮЩЕНКО і ОМЕЛЬЧЕНКО?»Члени Центрального Проводу Спілки Офіцерів України (літо 2002р.). В нижньому ряду в центрі полковник Єрмак Анатолій, по боках генерал Г.Омельченко і автор — полковник П.Недзельський
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-06 10:49:41 ],
на сторінці твору     "Злочини Ющенка ІІІ."   Адміністрація Майстерень

Володимире, шпальти літературного проекту, на якому ви перебуваєте час від часу, це теж реальна праця.
І якщо йдеться про висвітлення причин і наслідків здачі України її колишнім гарантом, головним керівником нацбанку, армії, СБУ, Прокуратури, Суддів, ЄЦ, то це теж дійство.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-09 13:45:59 ],
на сторінці новини

Що в гаманці нинішнього уряду України?

Білий код


Пообіцявши наприкінці березня "оперативно і детально інформувати громадян про стан державних фінансів", Держказначейство залишається вірним традиціям, закладеним при попередньому уряді. Оперативну інформацію про виконання дохідної частини держбюджету воно вперто не оприлюднює. А та інформація, яка все ж з'являється на сайті Держказначейства або Мінфіну із запізненням на два місяці є, якщо говорити дуже м'яко, неповною.

У ній, наприклад, не містяться ніякі дані:
- про виконання бюджету різними адмініструють органами;
- про надходження окремих платежів;
- про результати виконання планових завдань;
- про окремий (останньому у звітному періоді) місяць.

Втім, порадувало те, що Мінфін таку інформацію надав. Це дозволить нам повною мірою заповнити прогалини в отриманні "громадянами" важливої інформації "про стан державних фінансів". А головне - демонструє, що хоча б на вищому рівні Мінфіну робити з інформації про виконання бюджету таємницю неначе ніхто не збирається. Інша справа, що чомусь не виходить організувати її оприлюднення.

Травневий результат

Ймовірно, в Кабміні і Мінфіні серйозно розраховували, що вже в травні набудуть чинності передані владою на розгляд Верховної Ради фіскальні зміни. Однак процес прийняття законопроекту № 6337 затягнувся. У результаті, він не набув чинності і 1 червня. А без цих змін розраховувати на надходження значних доходів у травні було складно, навіть незважаючи на те, що на цей місяць припадає термін сплати податку на прибуток за перший квартал.

Незважаючи на оптимістичні заяви влади про вихід з кризи, фінансовий результат українських підприємств у цьому році поки навіть дещо гірший, ніж у минулому, збільшилася і частка збиткових підприємств. До того ж у травні уряд не міг розраховувати на щедрі дари Нацбанку. Вони відбулись лише місяць тому, в квітні. І саме завдяки участі НБУ в наповненні бюджету частка надходжень, забезпечених в квітні не податківцями і не митниками, досягла аномальних 24,1%, тоді як зазвичай становить близько 10%. Та й взагалі, за чотири місяці НБУ виконав план своїх надходжень до бюджету майже наполовину.

У результаті обсяг зібраних у травні до Загального фонду держбюджету доходів значно не дотягнув до квітневого. А крім того, травень став другим після лютого місяцем, в якому надходження виявилися менше надходжень за аналогічний місяць 2008 р. Проте надходження до Загального фонду держбюджету за п'ять місяців 2010 р. все ж таки вище аналогічних показників 2008-2009 рр..

Це "досягнення" пояснюється просто - зараз майже повністю заблоковано відшкодування ПДВ (в очікуванні появи ПДВ-облігацій - див стор.45). Якщо ж подивитися на збір доходів без урахування відшкодування ПДВ, то з'ясується, що вони на 3,5 млрд грн. менше позаминулорічних і лише на 8,9% більше торішніх. Тим часом Держбюджет-2010 передбачає збільшення збору на 17,9% у порівнянні з 2009 р. А якщо відняти від торішнього факту надходжень незаконно зараховані до Загального фонду держбюджету 15,7 млрд грн. спеціальних коштів запозичення, розподілених МВФ (а в поточному році такий подарунок долі владі не світить), то заплановане зростання складе 27,6%.

Перепланування

Власне, нереальність показників прийнятого Держбюджету підтверджується і відсотком виконання плану із наповнення Загального фонду держбюджету в травні. Виконання склало 72,1% із надходжень з урахуванням відшкодування ПДВ і 72% - зі зборів без урахування відшкодування.

Втім, з планами все не так просто. Згідно з Бюджетним кодексом, протягом місяця після прийняття Держбюджету Мінфін зобов'язаний розробити і затвердити помісячний розпис доходів бюджету.

Власне Помісячна розпис і є тим самим планом надходжень. Після підписання міністром фінансів Розпис завжди надавався безпосереднім наповнювачам скарбниці - кожному у своїй частині. У разі затримки затвердження держбюджету на черговий рік Мінфін затверджує і доводить виконавцям тимчасовий розпис доходів. У цьому році спочатку все йшло відповідно до Бюджетного кодексу - тимчасовий Розпис було складено і доведено до виконання ще в січні. Проте в травні Розписів, засновананих на вже прийнятому Держбюджеті, контролюючі органи не отримали. Замість цього, як повідомило джерело в Мінфіні, на їх адресу були направлені якісь "індикативні прогнозні показники надходжень до Загального фонду державного бюджету на травень і червень 2010 р." - Тимчасовий сурогат, не передбачений законодавством. Взагалі, поняття "індикативне планування", як правило, вживається відносно економічного планування на макро-і мікрорівнях. Безумовно, те, що Мінфін направив збирачам доходів (наприклад, у ДМСУ "індикативні прогнозні показники" були направлені листом № 31-12010-07-6/12230 від 21.05.10 р., у ДПАУ - № 31-12010-07-6 / 12231 від 21.05.10 р.), ніяким індикативним планом не є. По суті, це тимчасовий (на два місяці) розпис доходів, як уже зазначалося, не передбачений законом.

Напрошується питання: навіщо ж це було зроблено? Точної відповіді ми, звичайно, не маємо, але деякі обгрунтовані припущення є. І грунтуються вони в тому числі на ... Розписі держбюджету, затвердженого міністром фінансів Федором Ярошенком у день відправки "індикативних показників" - 21 травня. Незважаючи на несподівану "секретність", цей документ є у розпорядженні редакції.

А саме - з доповідною запискою Федора Ярошенка на ім'я Миколи Азарова, в якій перший просив другого позбавити податківців і митників премій через катастрофічне невиконання ними планів надходжень (у підсумку, до речі, у відомствах людей не лише позбавили премій, але й переглянули надбавки. Правда, у зв'язку з тим, що розмір фонду оплати праці переглянутий не був, деякі змогли відбити втрати з лишком шляхом отримання матеріальної допомоги!). У цій записці вказувалися і плани надходжень до Загального фонду держбюджету на квітень і на перші чотири місяці, узяті, слід гадати, з тимчасового Розпису, показники в якому пан Ярошенко відразу після приходу на посаду міністра різко збільшив.

Якщо порівняти дані з доповідної записки і з "секретної" розпису, то вийде кумедний результат. Виявляється, план доходів загального фонду держбюджету на січень - квітень становить не 65700000000 грн., А трохи менше 58 млрд грн. Відповідно, план виконаний не на 88,5%, як стверджувалося у записці, а на 100,4%.

Однак повідомляти про це на весь світ Мінфін не став. Чому? Думається, аж ніяк не через згадані вище премії, хоча, виходить, митарів їх позбавили ні за що. Набагато більш імовірно, що, діючи таким чином, Мінфін готує сюрприз для місії Міжнародного валютного фонду, в якому аж ніяк не хочуть вірити в реальність бюджетних показників. При цьому, щоб картина виконання Держбюджету була вже зовсім красивою (зараз виходить, що план наповнення загального фонду за п'ять місяців був виконаний на 92,3%), майже у переддень приїзду місії до Розпису доходів будуть внесені зміни, що передбачають зменшення травневого плану на 6,2 млрд грн. яких бракує. До речі, перший крок у цьому напрямку був зроблений при розробці Розпису. У порівнянні тимчасовим розписом. що діяв, травневі надходження були знижені і для митниці (на 340 млн грн.), І для ДПАУ (на 1,4 млрд грн.).

Правда, діючи таким чином, Микола Азаров і Федір Ярошенко заганяють себе в ту саму пастку, в яку в минулому році заганяла себе Юлія Тимошенко, постійно рапортуючи про виконання доходної частини бюджету і накопичуючи при цьому в плані надходжень на останні місяці просто безглузду суму. Але чого не зробиш заради жаданого кредиту!

Реальна оцінка

Повертаючись вже до реальної оцінки поточного та прийдешнього виконання бюджету, можна помітити багато цікавого.

Цікаво, наприклад, що травневі надходження на митниці виявилися на 36,5% (!) менше квітневих (5,1 млрд грн. проти 8,1 млрд грн.). Напевно, причина тут не одна, адже скарги багатьох підприємців на те, що "кордон стоїть", явно небезпідставні. Але вирішальну роль у такому значному зниженні показників, мабуть, зіграла що з'явилася в урядовому законопроекті фіскальному норма про звільнення від обкладення ПДВ операцій з імпорту газу. У НАК "Нафтогаз України" не дурні сидять, щоб розмитнювати сьогодні на 20% дорожче те, що вони зможуть розмитнити завтра дешевше.

Тим не менше, якщо поглянути на Розпис, видно, що факт звільнення від обкладення ПДВ імпортного газу в ньому не враховано. Яким чином митниця має компенсувати7-8 млрд грн., які при цьому "випадають", залишається тільки здогадуватися. Причому ДМСУ, яка "прогавила" норму про газ, може тільки мріяти про те, що в Мінфіні звернуть увагу на цю "дрібницю". Полум'яний більшовик, голова ДМСУ Ігор Калетник намагається зайняти максимально незалежну позицію відносно Кабміну. І план у зв'язку з цим дає Кабміну і Мінфіну можливість регулярно стимулювати пана Калетника.

Іншою деталлю, що заслуговує уваги, є те, що за п'ять місяців до Загального фонду держбюджету зібрано лише 1 / 3 запланованого на рік! Щось подібне, нагадаємо, спостерігалося в 2009 р. Тоді у січні - травні до Загального фонду держбюджету надійшло 33,8% запланованого на рік. Для тих, хто не пам'ятає, чим все це закінчилося, повідомляємо: без урахування грошей МВФ до Загального фонду держбюджету в 2009 р. надійшло лише 86,4% запланованих коштів. Може, фахівці Фонду все ж таки мають рацію, кажучи про нереальність Бюджету?

Закінчуючи на оптимістичній для влади ноті, відзначимо, що травень став першим у цьому році місяцем, в якому зростання надходжень відносно минулого року показав ПДВ з вироблених в Україні товарів. Можна обережно сподіватися, що це означає натяк на збільшення внутрішнього споживання, яке тільки й здатне витягти українську економіку з ями.

Владислав Третяк

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/06/09/199745
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-11 14:11:06 ],
на сторінці новини

Доповнюємо наш архів - для просвітлення тих, хто не ходить на вибори, "противсіхів", "за януковичів".

"НАФТОГАЗ" І

Олена Бистрицька

Україна «зливає» Нафтогаз?

Ситуація останніх днів говорить про те, що "Нафтогаз" готують до банкрутства. Саме готують... Основним претендентом на володіння НАК є російський Газпром. Основою для таких висновків можуть бути раніше заявлені ініціативи "друзів" і реакція Кремля на зволікання української влади з ухваленням рішення у газовій сфері - інтеграція досі на відбулася, а пропозиція виходу російського газового монополіста на внутрішній ринок України теж залишається фактично без відповіді. Мабуть, саме тому посол Росії в Україні Михайло Зурабов "натякнув", що "усі пропозиції, які на сьогодні росіяни формулюють українським колегам, звичайно, мають чітко обмежений час. Якщо на цю пропозицію не буде реакції протягом півроку, року, півтора року, Росія, на жаль, вирішуватиме проблеми самостійно". В усьому цьому простежується, з урахуванням національного налаштування нової влади, відвертий "дах" росіян для команди "регіоналів" у цьому питанні. Схоже, усе давно узгоджено, просто не хочеться чергового галасу в країні, як це було із здачею Севастополя, авіапрому, суднобудування і підприємств ГМК. "Вибілюючи" наше керівництво, росіяни наполегливо йдуть до поставленої мети - отримати всю Україну і відразу.

Удар з тилу

Останньою бомбою в газовому питанні стало прийняте на початку тижня рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу про те, що "Нафтогаз" повинен повернути 11 млрд. куб. м газу RosUkrEnergo (СП "Газпрому" і бізнесмена Дмитра Фірташа. Саме з цією компанією, точніше з її власником, вела непримиренну війну Юлія Тимошенко, намагаючись позбутися "газових посередників", або замінити їх). До того ж, за рішенням суду RosUkrEnergo повинна отримати від НАК додатковий обсяг блакитного палива у розмірі 1,1 млрд. куб. м у якості неустойки за порушення умов контракту, згадується і сума у 200 млн. доларів колишнього невдоволення. Загалом RosUkrEnergo оцінює "штраф" у 5,4 мільярда доларів. У ціні НАК і RosUkrEnergo розходяться разюче. Перша рахує борг за нинішньою ціною газу, а остання - за нещасливою ціною від Юлії Володимирівни.

Якщо "Нафтогаз" віддасть борг газом з ПСГ, то до зимового періоду не зможе накопичити необхідний запас, а якщо зійдуться на грошах, то де їх брати знає тільки Господь Бог. Іншими словами - прецедент на банкрутство.

Щоравда, уже сьогодні міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що допускає оскарження Україною рішення Стокгольмського арбітражу. Головне, зауважте, "допускає".

Через це викликає сумнів "несподіваність" стокгольмського вердикту. Як могла влада не знати про підготовку удару по НАКу, точніше, як невміло замаскували цю похмуру для України "несподіванку".

До висновку щодо "подарунка" російській стороні у вигляді Нафтогазу підштовхують і внутрішні проблеми НАК. Як повідомляло вже не одне джерело у компанії, там йде масове скорочення штату. До того ж, робиться це усе під виглядом реорганізації. "Звільнено" не лише неугодних, а цілі департаменти(!)

Сценарій від друга

Підтвердженням ретельно підготовленої операції з "дерибану" НАК є і висновки російських експертів та тези зі ЗМІ.

Російські "Ізвестія" пишуть: "Нафтогаз" насилу розплатився з Росією за травневі обсяги газу: у суботу росіянам перерахували 730 мільйонів доларів, але цьому передували замовляння про безгрошів`я і скрутне фінансове становище. Експерти (російські) гадають, у правильному для них руслі - звідки компанія взагалі узяла гроші. Мабуть, допоміг уряд. Чи заплатить "Нафтогаз" у червні - відповіді немає. Утім, тут треба згадати нещодавні заяви уряду України, що ось тепер, з приходом нової влади, "Нафтогаз" систематично розраховуватиметься грошима і без надмірних зусиль.

Але біда не приходить одна. У компанії чекають рішення Стокгольмського арбітражного суду. Якщо "Нафтогаз" суд програє, то його, можливо, чекає банкрутство. І що робити далі? Допоможе лише злиття з "Газпромом", упевнені російські експерти".

Хіба такі заяви вимагають розшифровки?..

Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко та глава Газпрому Олексій Міллер Відмазкою від чіткої лінії на "злиття" були заяви сторін про створення СП на паритетній основі. Відбулася навіть зустріч міністра палива та енергетики України Юрій Бойка і головою "Газпрому" Олексієм Міллером. Як зазначають "Ізвестія", "переговори поспішили подати як домовленість, але це не так. Такий варіант не влаштує "Газпром", - упевнений голова правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик, - а злиття в загальноприйнятому розумінні невигідне для України, адже тоді "Нафтогаз" отримає частку максимум 5-6% і одну людину в раді директорів".

І тут же натяк на замінність. Росія лякає залученням до газового консорціуму компанії типу E.ON Ruhrgas, щоб за європостачання відповіла вона. "Вісті" продовжують: "є і катастрофічний сценарій: коли почнуть банкрутити неплатників, посилить свої позиції "донька" "Газпрому" - "Газпром збут Україна", прогнозує директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов, через неї росіяни і почнуть збирати українське "добро".

Здається, не варто розписувати подальший сценарій, російські колеги вже постаралися описати в подробицях наше майбутнє. Віктор Янукович, як гарант Конституції, уже після апогею зі стокгольмським рішенням, заспокоює громадськість, мовляв, ситуація в НАК стабілізувалася, до кінця року компанія почне розрахунок з кредиторами, але це більше нагадує москітну сітку, яку накидають на справжні діяння, які давно втратили здоровий глузд. Навіть дитина з початковими арифметичними знаннями може вирахувати плачевний результат.

Від порад у вухах беруші

За словами експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського, "у разі злиття (Газпрому і Нафтогазу - ред.), Росія виграє дуже серйозно, а Україна втратить і увійде до газової залежності".

На його думку, після можливого об`єднання "Газпрому" і "Нафтогазу" ціни на газ на внутрішньому ринку України не знизяться, а навпаки - зростуть, оскільки Росія проводить реформу свого внутрішнього ринку, доводить вартість газу до європейського рівня.

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, коментуючи ситуацію, зазначає, що "Газпром" дуже зацікавлений у підвищенні власної капіталізації. За даними незалежних європейських експертів, капіталізація "Газпрому" складає зовсім не ті 150-200 млрд. дол., про які говорять В. Путін та Д.Медведев. На Лондонській біржі "Газпром" оцінюють приблизно у 130 млрд. дол., і це реальна ринкова капіталізація. Досягти підвищення капіталізації "Газпрому" найпростіше за рахунок поглинання "Нафтогазу", який є під боком у Росії. Саме тому російське керівництво так наполегливо проштовхує ідею про об`єднання двох компаній".

На його думку, "отримати від Росії більше можна, але тільки маючи чітку стратегію у відстоюванні власних інтересів. Якщо логіка "Газпрому" полягає у тому, що тільки він має право продавати увесь газ, що транспортується через російську ГТС, то й Україна повинна зайняти таку ж позицію. Звичайно, існують відповідні домовленості з Росією, які вона не погодиться переглянути. Але якщо Україна повернеться до питання реформування "Нафтогазу" у дусі Брюсельської декларації, то створені на його базі компанії матимуть повне право укладати з "Газпромом" нові договори. У тому числі може бути поставлено питання про те, що Україна купуватиме у "Газпрому" газ на українсько-російському кордоні для подальшого його транспортування і перепродажу у країни Європи".

Але влада, традиційно, не дослухається до експертних оцінок. Вона живе за правилами пісні - ні, ні, ні, ні, я хочу сьогодні. Бентежить тільки одне. Чим ми "поступатимемося", коли закінчаться вільні від дружньої допомоги підприємства? Хоча, "поступатися" не доведеться, усе стане загальним, інтернаціональним. Тут залишається згадати Білорусь. Вона свого часу пішла на усі поступки російській стороні, щоб не впасти у боргову прірву. Їй обіцяли дешевий газ за газотранспортну систему, низькі ціни на нафту за відкриття ринку, блага від Митного союзу, але у результаті обіцянки так і залишилися обіцянками. Зараз пристрасті у стосунках двох держав розжарені до краю. Росія лютує - як же, не задовольнені царські амбіції. Не турбуйся, північна сусідко, українська влада тебе не підведе…

Олена Бистрицька (УНІАН)

постiйна адреса статтi:
http://economics.unian.net/ukr/detail/49010
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-11 14:13:39 ],
на сторінці новини

Доповнюємо наш архів

"НАФТОГАЗ" ІІ

Олександр Дубинський

Спеціальний кореспондент газети "Экономические известия".


По странному совпадению, как только Дмитрию Фирташу удалось отсудить у Нефтегаза 11 млрд кубометров газа, российским властям удалось обнаружить в рядах своих граждан одиозного президента банка "Надра" Игоря Гиленко. Того самого Гиленко, который "освоил" около 3 млрд гривен, выданных НБУ на спасение банка "Надра". Того самого банка "Надра", который купил Дмитрий Фирташ за смехотворные 50 млн долларов.

Новость о задержании почему-то сразу вызвала ассоциацию с предвыборной поимкой генерала Пукача. Сначала Cекретариат президента Ющенко пытался использовать товарища Пукача для давления на Литвина с целью развалить коалицию. Затем генерал, как переходное знамя, достался сторонникам Януковича, которые так же не упускают возможности помахать этой красной тряпкой преед носом спикера.

Президент злополучного "Надра Банка" в руках россиян может оказаться прекрасным "пукачем" для Фирташа, который отсудил у "Нефтегаза" 11 млрд. куб. м газа и может теперь составить конкуренцию Газпрому на европейском рынке сбыта голубого топлива.

Хотя, после появления на горизонте новообращенного россиянина Гиленко, госопдину Фирташу, наверное, уже не до конкуренции. Ведь вполне может так случится, что захоти сегодня гражданин Укрианы Фирташ получить причитающиеся ему 11 млрд кубов газа, гражданин РФ Гиленко завтра непременно захочет нанести визит в украинскую прокуратуру.

А рассказать он сможет многое.

Процитируем "Зеркало недели" ("ЗН", N20 (800) от 29 мая – 4 июня 2010 г.):

"Скандалы с многострадальным "Надра Банком" начались еще осенью 2008 г., когда проблемы одного из крупнейших банковских учреждений Украины сделались достоянием общественности. Якобы пожелав спасти банк, принадлежащая Дмитрию Фирташу Group DF объявила свое намерение – войти в капитал "Надра Банка", гарантировав при этом необходимые для оздоровления финансовые вливания.

Однако спасению "Надра Банка" воспротивилась премьер-министр Украины Юлия Тимошенко, обвинив руководство НБУ, банкиров, а заодно и господина Фирташа в коррупции и финансовых спекуляциях. Основанием для обвинения послужили огромные объемы кредитов рефинансирования, крупнейшим реципиентом которого (7,1 млрд. грн.) стал именно "Надра Банк".

Тогда же господин Фирташ публично заявил, что значительная часть рефинансирования (4 млрд. грн.) была выдана "Надра Банку" под его личные гарантии. После получения гарантии НБУ смог высвободить из-под залога выступающий обеспечением рефинансирования контрольный пакет акций "Надра Банка", который Дмитрий Фирташ перерегистрировал на свои компании.

Трудно сказать, связана ли эта сделка со свободой, которая была предоставлена бывшим менеджерам "Надра Банка", но факт остается фактом: после заявления Group DF о намерении приобрести контрольный пакет "Надра Банка" Прокуратура больше трех месяцев оттягивала объявление бывшего президента "Надра Банка" Игоря Гиленко в розыск. А ведь большая часть полученного до предоставления фирташевских гарантий рефинансирования НБУ (3,1 млрд. грн.) ушла в подконтрольные тогдашним владельцам структуры..."

Информация о том, куда же ушли изъятые у "Надра Банка" деньги, может оказаться настолько ценной, что из интереса узнать ее, господин Фирташ может отказаться от своего права получить от "Нефтегаза" компенсацию газом и не будет раздражать Газпром, в руках которого российские граждане могут быстро превратиться в украинских "пукачей".

Готов спорить – после появления на российском горизонте господина Гиленко, господин Фирташ легко согласиться на предложенную ему компенсацию в $2,2 млрд.- плату за 11 млрд. куб. м голубого топлива по текущей цене.

Благо, что большую часть этой суммы украинское правительство уже получило в кредит от российского "Внешторгбанка".

Доповнюємо наш архів - для просвітлення тих, хто не ходить на вибори, "противсіхів", "за януковичів".

http://blogs.pravda.com.ua/authors/dubynsky/4c11ff0de76f5/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-11 14:15:25 ],
на сторінці новини



Через Фірташа Україна не отримає кредит МВФ???

Україна може не розраховувати на отримання від Міжнародного валютного фонду чергового траншу кредиту через рішення Стокгольмського суду, який зобов'язав НАК "Нафтогаз України" повернути компанії RosUkrEnergo більш як 12 млрд. кубометрів газу.

Таку думку висловив політолог Володимир Поляков у коментарі агентству "УНІАН".

"Бюджетна дірка внаслідок рішення щодо RosUkrEnergo може сягати для України близько 5 млрд. доларів, це співрозмірно із траншем МВФ. Тому Міжнародний валютний фонд навряд чи кредитуватиме економіку, де влада віддає 5 мільярдів спонсорам своєї виборчої кампанії, просто так і майже без боротьби. Тим більше, що МВФ ставить жорсткі умови щодо зменшення дефіциту українського бюджету", - вважає експерт.

Разом із тим Поляков припустив, що МВФ може порекомендувати українському уряду не передавати RosUkrEnergo газ.

"З іншого боку, на заваді планам оточення Януковича з передачі газу "Нафтогазом" структурі Дмитра Фірташа може стати той же МВФ, який поставить українській урядовій делегації досить жорсткі вимоги щодо неприпустимості фінансування подібних корупційних оборудок з держбюджету. Тим більше, що частина уряду Азарова, особливо фінансово-економічний блок, розраховує на кошти МВФ для здійснення анонсованих реформ", - підкреслив Поляков.

За словами політолога, наразі команда Януковича своїми діями стосовно RosUkrEnergo загрожує стратегічним інтересам держави, яка стає заручником зовнішніх гравців, у першу чергу Росії, якій внаслідок послаблення "Нафтогазу" та неотримання кредиту від МВФ буде легше взяти під контроль стратегічні галузі України.

Як повідомлялося, 8 червня Стокгольмський арбітражний трибунал виніс ухвалу в ході тривалого спору між компанією RosUkrEnergo AG і НАК "Нафтогаз України" щодо експропріації "Нафтогазом" в січні 2009 року 11 млрд. куб. м газу, який належав RosUkrEnergo.

Також Стокгольмський арбітражний трибунал ухвалив, що RosUkrEnergo одержить від "Нафтогазу" додатковий обсяг газу у розмірі 1,1 млрд. куб. м газу як неустойку за порушення умов контракту.

Це рішення є наступним після раніше ухваленого рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу від 30 березня 2010 року про відшкодування RosUkrEnergo близько 200 млн. доларів за різні порушення "Нафтогазом" умов контрактів на постачання, транзиту й зберігання газу.

9 червня міністр палива й енергетики Юрій Бойко припустив, що Україна оскаржить рішення Стокгольмського арбітражу у тяжбі між НАК "Нафтогаз України" і RosUkrEnergo.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-13 11:23:53 ],
на сторінці новини

Щодо сутності "наших" противсіхів і хитродупих гетьманчиків (адміністрація ПМ).

Політична незрілість і одержимість ненавистю

Тарас Кузьо
Доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто.


Українська народна партія, членом Центрального проводу якої є Борис Кушнірук, відмовилася приєднатися до Комітету захисту України, сформованого на початку травня. Коли лідера УНП Юрія Костенка запитали, чому його партія не приєдналася до Комітету, він відповів: "Мы считаем, что данная структура – это продолжение сценария биполярной политической модели, в которой и власть, и оппозиция представляют интересы большого капитала и просто имитируют настоящую политическую борьбу" (http://delo.ua/mneniya/intervjy/partija-kostenko-ne-voshla-komitet-zacshity-ukrainy-140338/).

Великий бізнес представлено в кожній політичній силі парламенту, включно з "Нашою Україною – Народною Самообороною", членом якої є УНП. Олігарх Ігор Коломойський відкрито визнавав, що він фінансував виборчі кампанії "Нашої України" 2006 і 2007 років. Спитайте в будь-якого іноземного інвестора, з яким українським олігархом найважче працювати, і він відповість вам, що з Коломойським. Будучи власником телеканалу "1+1", Коломойський також відповідальний за впровадження цензури на цьому каналі.

Крім того, хіба Борис Кушнірук не знає, хто фінансує УНП? Чи не один із великих бізнесменів, який виготовляє смачне пиво?

Таким чином, причина того, чому УНП не приєднується до Комітету захисту України, не має нічого спільного з великим бізнесом, який фінансує політичні сили, представлені в ньому. Натомість, це можна пояснити "отаманщиною", яка заполонила націонал-демократичний табір (УНП почала процес "отаманщини", коли вона відкололася від Народного Руху В'ячеслава Чорновола в 1999 році).

"Отаманщина" всередині націонал-демократичного табору призвела до 160-відсоткового зростання кількості партій у блоці НУНС – з дев'яти у 2007 році до чотирнадцяти (а якщо додати ще й нову партію Валентина Наливайченка, зважаючи на його зв'язки з Віктором Ющенком, то до п'ятнадцяти) на сьогодні.

Ця "отаманщина" вилилася у висунення колишнім "помаранчевим" табором під час виборів 2010 року шести кандидатів (включно з "отаманом" Костенком), а також посприяла поразці Юлії Тимошенко та перемозі Віктора Януковича.

У той же час, протягом останніх п'яти років представники колишнього табору Кучми об'єдналися навколо Партії регіонів, зрештою зробивши її партією влади. На відміну від них, УНП протягом останніх п'яти років була частиною "отаманщини", що мала результатом фрагментацію націонал-демократичного табору.

Костенко також пояснив своє рішення не приєднуватися до Комітету таким чином: "Для создания реальной оппозиции, способной остановить реваншизм, УНП сейчас работает над объединением идеологически близких ей политических сил в единую структуру с единым координационным центром".

Усю минулу декаду УНП заявляла про те, що вона займається організацією "правоцентристського блоку" партій; тим не менше, цей блок так і не матеріалізувався. Замість цього з'являється все більше "гетьманів" та націонал-демократичних партій. Насправді єдиною правою партією, що може об'єднати націоналістичні сили, є "Свобода", а не УНП. "Свобода", на відміну від УНП, має шанси пройти до парламенту на виборах 2012 року.

Борис Кушнірук у своїх блогах на "Українській правді" повторює ще один міф: "Мені вже неодноразово доводилось писати, що Партія регіонів та БЮТ – це такі собі нанайські хлопчики Кремля, представники яких діють за однаковими схемами та принципами".

Пан Кушнірук – так само як і Ющенко – одержимий ненавистю до Тимошенко; він не може провести хоча б один день, не здійснивши нападки на неї. Я можу лише припускати, що причина цього полягає в тому, що Тимошенко є дуже самодостатньою жінкою і тому багато українських чоловіків з недостатнім рівнем упевненості в собі не можуть ужитися з нею. Я підозрюю, що це є єдиною причиною одержимої (тобто ірраціональної) ненависті до Тимошенко, яка побутує в українській політиці та призвела до перемоги Януковича на виборах.

Переконаність пана Кушнірука в тому, що БЮТ і Партія регіонів є однаковими політичними силами та, вслід за Ющенком, що вони обидві є "агентами Москви", хибна з двох причин.

По-перше, я ніколи не підтримував переговори про коаліцію між БЮТ та Партією регіонів, проте, як і багато хто на Заході, розумів її раціональне зерно як коаліції національної єдності, що спрямована на мобілізацію країни на боротьбу з фінансовою кризою. Україна, Ісландія, Угорщина і Латвія постраждали від кризи найбільше серед усіх країн Європи.

Більш важливим є те, що не лише БЮТ намагався увійти в коаліцію з Партією регіонів. Лідер "Нашої України" Юрій Єхануров за вказівкою Ющенка три місяці вів переговори про створення коаліції з Партією регіонів після виборів 2006 року. Колишній голова президентського секретаріату Віктор Балога діяв як п'ята колона Партії регіонів з 2007 до 2009 року. Певна частина НУНС підтримувала широку коаліцію після виборів 2007 і 2010 років.

Так само чинила й УНП після обрання Януковича президентом.

Микола Азаров відмовляється навіть спілкуватися українською і є найбільш проросійським прем'єр-міністром з часів Фокіна і Масола, що обіймали цю посаду в першій половині 1990-х років. Незважаючи на це, серед тих, хто голосував за обрання Азарова прем'єр-міністром, було двоє членів УНП: Олександр Клименко та заступник голови УНП, член Центрального проводу та правління УНП Олександр Слободян.

Юрій Костенко пояснив їхню підтримку Азарова таким чином: "...програма нового прем'єра, проголошена під час голосування за новий склад уряду, декларує підтримку національного товаровиробника, саме це і є мотивація, чому Слободян та Клименко підтримали кандидатуру Азарова".

Факт залишається фактом: УНП підтримала призначення проросійського уряду Азарова, а БЮТ – ні. Хто ж тоді є "агентом Москви" – УНП чи БЮТ?

Другий аргумент на користь того, що БЮТ та Партія регіонів є "агентами Москви", настільки політично незрілий, що часом важко зрозуміти, чи варто на нього відповідати. Проте я все ж зроблю це, звернувши увагу на чотири моменти:

1. Починаючи з 2005 року, Партія регіонів еволюціонувала в ідеологічну силу, що представляє політичну культуру та цінності представників російськомовної, неорадянської та східнослов'янської національної ідентичності, поширеної у Східній та Південній Україні. Цей фактор, разом із об'єднанням колишніх прокучмівських політичних сил навколо Партії регіонів, дає Партії регіонів стабільний електорат. БЮТ не є носієм ідеологічних цінностей, притаманних цьому колишньому електоратові Комуністичної партії.

2. У 2005 році Партія регіонів уклала угоду про співпрацю з "Єдіною Росією". "Батьківщина" є найбільш активною українською партією в Європейському парламенті, де вона разом з двома іншими українськими партіями ("Нашою Україною" та Соціалістичною партією) має статус спостерігача. Партія регіонів ніколи не прагнула стати членом будь-якої парламентської групи Європейського парламенту.

3. Гуманітарна політика Януковича та Партії регіонів веде до зміни українофільської національної ідентичності на східнослов'янську/неорадянську (Тимошенко чи БЮТ ніколи б не підтримали таку політику), що є контрреволюцією, спрямованою проти політик, які проводили три попередні українські президенти.

4. Зовнішня політика, яку реалізує Янукович та Партія регіонів, так само руйнує здобутки трьох попередніх президентів України і змінює зовнішній вектор із одностороннього прозахідного (під час президентства Ющенка) на односторонній проросійський. Усі три попередні президенти підтримували членство України в НАТО, Янукович – ні. Зовнішня політика Тимошенко поєднувала дружні стосунки з Росією із процесом інтеграції в НАТО (пригадуєте її підпис під спільним листом до НАТО в січні 2008 року?) та ЄС.

Як відомо експерт по Україні Джеймс Шерр (голова програми Росії та Євразії в Королівському інституті міжнародних відносин, Лондон), сказав у своєму інтерв'ю Kyiv Post (30 травня – те ж саме сказав у своєму інтерв'ю в "Дeн" в тому ж місяці): "Янукович скасував усі напрям розвитку України в 1991 році. Це був не Ющенко, який визначив, що Чорноморський флот повинен залишити в 2017 році. Було Кучми. багатовекторну політику Кучми був покликаний поглибити дружбу з Росією, виходячи з прагматичних міркувань, і, крок за кроком, ввести Україну в систему євро-атлантичні структури. Всередині міністерства оборони, Генерального штабу і старшої ланки командування збройних сил, настрої, що Україна повинна стати, як повністю інтегрований в якості можливого вступу до НАТО, на членство. Усе це передувало Ющенко".

Якщо пан Кушнірук (і колишній Президент Ющенко) вірить у те, що Україна може приєднатися до НАТО та ЄС з такою русофобською платформою, тоді вони не розуміють міжнародні відносини та європейську політику. Русофільські Франція та Німеччина ніколи не дозволять країні, що межує з Росією, приєднатися до ЄС і НАТО, якщо ця країна має погані відносини з Росією.

Проблема в тому, як знайти правильний баланс між прагненням домагатися дружніх відносин із Росією, інтеграцією в НАТО і ЄС, і захистом територіальної цілісності України проти російського імперіалізму. Ні русофобія, ні поточна неорадянська russophilia ніколи не будуть успішними у досягненні інтеграції України в НАТО і ЄС.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-13 11:24:32 ],
на сторінці голосування

Щодо сутності "наших" противсіхів і хитродупих гетьманчиків (адміністрація ПМ).

Політична незрілість і одержимість ненавистю

Тарас Кузьо
Доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто.


Українська народна партія, членом Центрального проводу якої є Борис Кушнірук, відмовилася приєднатися до Комітету захисту України, сформованого на початку травня. Коли лідера УНП Юрія Костенка запитали, чому його партія не приєдналася до Комітету, він відповів: "Мы считаем, что данная структура – это продолжение сценария биполярной политической модели, в которой и власть, и оппозиция представляют интересы большого капитала и просто имитируют настоящую политическую борьбу" (http://delo.ua/mneniya/intervjy/partija-kostenko-ne-voshla-komitet-zacshity-ukrainy-140338/).

Великий бізнес представлено в кожній політичній силі парламенту, включно з "Нашою Україною – Народною Самообороною", членом якої є УНП. Олігарх Ігор Коломойський відкрито визнавав, що він фінансував виборчі кампанії "Нашої України" 2006 і 2007 років. Спитайте в будь-якого іноземного інвестора, з яким українським олігархом найважче працювати, і він відповість вам, що з Коломойським. Будучи власником телеканалу "1+1", Коломойський також відповідальний за впровадження цензури на цьому каналі.

Крім того, хіба Борис Кушнірук не знає, хто фінансує УНП? Чи не один із великих бізнесменів, який виготовляє смачне пиво?

Таким чином, причина того, чому УНП не приєднується до Комітету захисту України, не має нічого спільного з великим бізнесом, який фінансує політичні сили, представлені в ньому. Натомість, це можна пояснити "отаманщиною", яка заполонила націонал-демократичний табір (УНП почала процес "отаманщини", коли вона відкололася від Народного Руху В'ячеслава Чорновола в 1999 році).

"Отаманщина" всередині націонал-демократичного табору призвела до 160-відсоткового зростання кількості партій у блоці НУНС – з дев'яти у 2007 році до чотирнадцяти (а якщо додати ще й нову партію Валентина Наливайченка, зважаючи на його зв'язки з Віктором Ющенком, то до п'ятнадцяти) на сьогодні.

Ця "отаманщина" вилилася у висунення колишнім "помаранчевим" табором під час виборів 2010 року шести кандидатів (включно з "отаманом" Костенком), а також посприяла поразці Юлії Тимошенко та перемозі Віктора Януковича.

У той же час, протягом останніх п'яти років представники колишнього табору Кучми об'єдналися навколо Партії регіонів, зрештою зробивши її партією влади. На відміну від них, УНП протягом останніх п'яти років була частиною "отаманщини", що мала результатом фрагментацію націонал-демократичного табору.

Костенко також пояснив своє рішення не приєднуватися до Комітету таким чином: "Для создания реальной оппозиции, способной остановить реваншизм, УНП сейчас работает над объединением идеологически близких ей политических сил в единую структуру с единым координационным центром".

Усю минулу декаду УНП заявляла про те, що вона займається організацією "правоцентристського блоку" партій; тим не менше, цей блок так і не матеріалізувався. Замість цього з'являється все більше "гетьманів" та націонал-демократичних партій. Насправді єдиною правою партією, що може об'єднати націоналістичні сили, є "Свобода", а не УНП. "Свобода", на відміну від УНП, має шанси пройти до парламенту на виборах 2012 року.

Борис Кушнірук у своїх блогах на "Українській правді" повторює ще один міф: "Мені вже неодноразово доводилось писати, що Партія регіонів та БЮТ – це такі собі нанайські хлопчики Кремля, представники яких діють за однаковими схемами та принципами".

Пан Кушнірук – так само як і Ющенко – одержимий ненавистю до Тимошенко; він не може провести хоча б один день, не здійснивши нападки на неї. Я можу лише припускати, що причина цього полягає в тому, що Тимошенко є дуже самодостатньою жінкою і тому багато українських чоловіків з недостатнім рівнем упевненості в собі не можуть ужитися з нею. Я підозрюю, що це є єдиною причиною одержимої (тобто ірраціональної) ненависті до Тимошенко, яка побутує в українській політиці та призвела до перемоги Януковича на виборах.

Переконаність пана Кушнірука в тому, що БЮТ і Партія регіонів є однаковими політичними силами та, вслід за Ющенком, що вони обидві є "агентами Москви", хибна з двох причин.

По-перше, я ніколи не підтримував переговори про коаліцію між БЮТ та Партією регіонів, проте, як і багато хто на Заході, розумів її раціональне зерно як коаліції національної єдності, що спрямована на мобілізацію країни на боротьбу з фінансовою кризою. Україна, Ісландія, Угорщина і Латвія постраждали від кризи найбільше серед усіх країн Європи.

Більш важливим є те, що не лише БЮТ намагався увійти в коаліцію з Партією регіонів. Лідер "Нашої України" Юрій Єхануров за вказівкою Ющенка три місяці вів переговори про створення коаліції з Партією регіонів після виборів 2006 року. Колишній голова президентського секретаріату Віктор Балога діяв як п'ята колона Партії регіонів з 2007 до 2009 року. Певна частина НУНС підтримувала широку коаліцію після виборів 2007 і 2010 років.

Так само чинила й УНП після обрання Януковича президентом.

Микола Азаров відмовляється навіть спілкуватися українською і є найбільш проросійським прем'єр-міністром з часів Фокіна і Масола, що обіймали цю посаду в першій половині 1990-х років. Незважаючи на це, серед тих, хто голосував за обрання Азарова прем'єр-міністром, було двоє членів УНП: Олександр Клименко та заступник голови УНП, член Центрального проводу та правління УНП Олександр Слободян.

Юрій Костенко пояснив їхню підтримку Азарова таким чином: "...програма нового прем'єра, проголошена під час голосування за новий склад уряду, декларує підтримку національного товаровиробника, саме це і є мотивація, чому Слободян та Клименко підтримали кандидатуру Азарова".

Факт залишається фактом: УНП підтримала призначення проросійського уряду Азарова, а БЮТ – ні. Хто ж тоді є "агентом Москви" – УНП чи БЮТ?

Другий аргумент на користь того, що БЮТ та Партія регіонів є "агентами Москви", настільки політично незрілий, що часом важко зрозуміти, чи варто на нього відповідати. Проте я все ж зроблю це, звернувши увагу на чотири моменти:

1. Починаючи з 2005 року, Партія регіонів еволюціонувала в ідеологічну силу, що представляє політичну культуру та цінності представників російськомовної, неорадянської та східнослов'янської національної ідентичності, поширеної у Східній та Південній Україні. Цей фактор, разом із об'єднанням колишніх прокучмівських політичних сил навколо Партії регіонів, дає Партії регіонів стабільний електорат. БЮТ не є носієм ідеологічних цінностей, притаманних цьому колишньому електоратові Комуністичної партії.

2. У 2005 році Партія регіонів уклала угоду про співпрацю з "Єдіною Росією". "Батьківщина" є найбільш активною українською партією в Європейському парламенті, де вона разом з двома іншими українськими партіями ("Нашою Україною" та Соціалістичною партією) має статус спостерігача. Партія регіонів ніколи не прагнула стати членом будь-якої парламентської групи Європейського парламенту.

3. Гуманітарна політика Януковича та Партії регіонів веде до зміни українофільської національної ідентичності на східнослов'янську/неорадянську (Тимошенко чи БЮТ ніколи б не підтримали таку політику), що є контрреволюцією, спрямованою проти політик, які проводили три попередні українські президенти.

4. Зовнішня політика, яку реалізує Янукович та Партія регіонів, так само руйнує здобутки трьох попередніх президентів України і змінює зовнішній вектор із одностороннього прозахідного (під час президентства Ющенка) на односторонній проросійський. Усі три попередні президенти підтримували членство України в НАТО, Янукович – ні. Зовнішня політика Тимошенко поєднувала дружні стосунки з Росією із процесом інтеграції в НАТО (пригадуєте її підпис під спільним листом до НАТО в січні 2008 року?) та ЄС.

Як відомо експерт по Україні Джеймс Шерр (голова програми Росії та Євразії в Королівському інституті міжнародних відносин, Лондон), сказав у своєму інтерв'ю Kyiv Post (30 травня – те ж саме сказав у своєму інтерв'ю в "Дeн" в тому ж місяці): "Янукович скасував усі напрям розвитку України в 1991 році. Це був не Ющенко, який визначив, що Чорноморський флот повинен залишити в 2017 році. Було Кучми. багатовекторну політику Кучми був покликаний поглибити дружбу з Росією, виходячи з прагматичних міркувань, і, крок за кроком, ввести Україну в систему євро-атлантичні структури. Всередині міністерства оборони, Генерального штабу і старшої ланки командування збройних сил, настрої, що Україна повинна стати, як повністю інтегрований в якості можливого вступу до НАТО, на членство. Усе це передувало Ющенко".

Якщо пан Кушнірук (і колишній Президент Ющенко) вірить у те, що Україна може приєднатися до НАТО та ЄС з такою русофобською платформою, тоді вони не розуміють міжнародні відносини та європейську політику. Русофільські Франція та Німеччина ніколи не дозволять країні, що межує з Росією, приєднатися до ЄС і НАТО, якщо ця країна має погані відносини з Росією.

Проблема в тому, як знайти правильний баланс між прагненням домагатися дружніх відносин із Росією, інтеграцією в НАТО і ЄС, і захистом територіальної цілісності України проти російського імперіалізму. Ні русофобія, ні поточна неорадянська russophilia ніколи не будуть успішними у досягненні інтеграції України в НАТО і ЄС.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-13 17:02:00 ],
на сторінці твору     "Юлия Латынина. Террор эффективен!"   Адміністрація Майстерень

Звериное лицо русизма: «Эти животные насиловали женщин на глазах узников…»

За несколько лет, что я работаю в Правозащитном Центре «Мемориал», мне довелось услышать от жителей Чеченской Республики сотни рассказов о зверствах военных в отношении беззащитных мирных жителей в ходе так называемой «контртеррористической операции», начатой Москвой осенью 1999-го года.

К нам обращались как родственники потерпевших граждан, так и сами жертвы насилия со стороны военных. Мне довелось услышать и о ракетных обстрелах населенных пунктов, и о бомбардировках, и о похищениях людей, убийствах и внесудебных расправах над беззащитными гражданами, пытках и издевательствах в так называемых «фильтрационных лагерях» и иных местах незаконного содержания людей, которые имелись практически в каждом российском воинском подразделении, находившемся на территории нашей республики.

Мне больше всего запомнилась история, рассказанная молодым мужчиной, 37-летним жителем Грозного. Назовем его Аюбом.

23 января 2001 года Аюб, ехавший с пассажирами на легковой автомашине, был задержан российскими военнослужащими на блокпосту №51 в районе поселка Ташкала по Старопромысловскому шоссе города Грозный. Проверив документы, один из военных велел Аюбу отогнать машину в сторону. Он заявил Аюбу, что у них есть какие-то компрометирующие его материалы и его задерживают «до выяснения». По рации военные вызвали спецгруппу. Пассажиров автомашины заставили выйти из машины и лечь на землю.

Родственница Аюба, которая была с ним, наотрез отказалась выполнить команду военных, требуя сказать, в чем они его подозревают, и почему нельзя разобраться на месте. Женщину вместе с Аюбом затолкали в автомашину, в которую уселись двое военных. Затем их в сопровождении четырех автомобилей «УАЗ» повезли в сторону 36-го участка (Старопромысловский район).

В районе городка Иванова, родственницу Аюба высадили из машины. Он успел сказать ей, чтобы она передала родным о своем задержании. После этого Аюба повезли дальше. Спустя какое-то время они прибыли на окраину населенного пункта, в закрытой зоне. Автомашины подъехали к трехэтажному дому серого цвета, где находились несколько гражданских машин. У ворот стояла охрана. Впереди, по словам потерпевшего, было открытое место, вплоть до Терского хребта.

Аюба завели внутрь здания, на руки надели наручники и завязали глаза. Затем повели по темному коридору, по пути избивая ногами и прикладами. Он пытался выяснить, в чем дело, за что его задержали, просил дать объясниться, но никто задержанного не слушал. До пяти часов вечера его продержали в том доме, потом через другой выход вывели во двор, огороженный бетонными плитами. Завели в помещение, которое вело в подвал. Оказывается, это была пыточная камера. Через маленькое окошко в ней была видна врытая в землю цистерна из-под горюче-смазочных материалов.

Аюба посадили на железный стул, стянули ремнями туловище и руки так, что нельзя было шевельнуться, на голову надели металлическое кольцо с электропроводами и включили ток. Как рассказывал Аюб, боль была страшная, скрутило все тело. Он не помнил, сколько продолжалась эта пытка, так как часто терял сознание. Два раза его приводили в чувство, сделав уколы в руку и шею. По словам мужчины, его с небольшими перерывами пытали три-четыре часа.

После жестоких истязаний Аюба подвели к цистерне, разделенной на три отсека, отодвинули средний люк, сняли повязку и наручники и сбросили вниз. Ударившись о какой-то тупой предмет, он упал в воду. Вода доходила до пояса, в ней стояли задержанные люди. Ему удалось подняться на ноги только с помощью мужчины лет пятидесяти и молодой девушки.

Пришедшую на помощь избитому Аюбу девушку звали Роза, она была из города Шали. Мужчина, представившийся Хароном, был жителем поселка Новые Алды. Они находились в заточении около двух месяцев. Как рассказал Аюб, вид у обоих был ужасный. У Харона отсутствовало левое ухо, лицо и тело были изуродованы пытками и избиениями ногами, прикладами, железной арматурой. Особая жестокость к нему объяснялась, наверное, тем, что во время «зачистки», как он сам рассказал, у него дома нашли оружие.

Розу, красивую девушку 22–25 лет, взяли на посту, якобы, «заподозрив» в ней снайпера. Она была обнажена до пояса и, чтобы скрыть наготу, сидела в воде до плеч. На животе и боку у нее были легкие порезы, сделанные ножом, бедро правой ноги проткнуто острым предметом. Аюб отдал ей свою рубашку.

Всего в этой цистерне было шесть человек: Аюб, Роза, Харон, еще двое мужчин и одна девушка из Старопромысловского района, на вид лет шестнадцати, которую звали Таиса. Она была очень красивая брюнетка маленького роста, хотя все лицо у нее было в синяках и кровоподтеках.

То, что вытворяли над задержанными эти звери, просто не передать словами. Как рассказывал Аюб, вместо еды давали через день какие-то объедки. В туалет никого не выводили. Мало того, свои естественные надобности «борцы с терроризмом» отправляли, отодвинув люк, прямо на находившихся в цистерне людей. Люди должны были справлять нужду тут же, в воду.

Когда их вызывали на допросы, то сверху спускали веревочную лестницу. Тем, кто не мог подниматься самостоятельно, надевали на руки наручники и за них тащили вверх. Из камеры пыток постоянно доносились крики и стоны истязаемых. Иногда российские военные практиковали «коллективные мероприятия»: ставили всех в ряд и начинали жестоко избивать. Но хуже всего, мучительнее и унизительнее было, когда эти животные, заставляя стоять с вытянутыми вперед руками, насиловали девушек на глазах у остальных узников. Причем, делали это в самых изощренных формах. Задержанные мужчины должны были на это смотреть. Позднее Роза призналась, что иногда ее «пропускали» по 20–30 человек, а Таиса была беременной. Насилию подвергся и Харон.

Родственники вызволили Аюба из этого ада на четвертый день, 28 января, уплатив военным две с половиной тысячи долларов США. Перед освобождением девушки и мужчины попросили его сообщить своим родным о них и сделать все, чтобы спасти от этих фашистов. Таиса, правда, сказала, что у нее все равно не будет жизни, и что она потерянный для себя и своих родных человек.

Утром 28-го января Аюба выпустили на свободу. Ему вернули только паспорт. Деньги, около семи тысяч рублей, машину и документы на нее так и не отдали. Он выполнил просьбу своих сокамерников. Поехал в Шали, предупредил родственников Розы, потом побывал и у родных других своих товарищей по несчастью. Через две недели Роза была выкуплена за четыре тысячи долларов. Причем ее, по данным Аюба, сначала отвезли на военную базу Ханкала, и отпустили уже оттуда. Таким же образом и за ту же сумму денег была освобождена и Таиса. Но, позже Аюбу рассказали, что девушка умерла спустя некоторое время после своего освобождения. После похорон ее близкие уехали в Бельгию. Что стало с мужчинами, Аюб не знал, но надеялся, что им тоже посчастливилось вырваться из этого страшного места. Естественно, уплатив большой денежный выкуп.

Ведь практика выкупа родственниками задержанных российскими военными на территории Чеченской Республики граждан, в первые два-три года «контртеррористической операции», была здесь очень широко распространена. Дело доходило до того, что военные продавали родным трупы их зверски замученных близких. И считалось большой удачей, если военнослужащие соглашались ввергнуть изуродованное тело человека. Зачастую тела жертв внесудебных расправ военные просто-напросто выбрасывали в безлюдных местах, или прикапывали на окраинах населенных пунктов.

Это конечно ужасно, но такова была реальность. Военные убивали и похищали здесь людей, насиловали женщин, зверски расправлялись с беззащитными стариками, женщинами и детьми, и не несли при этом никакой ответственности. Но я очень надеюсь, что рано или поздно, всем им, начиная от рядового и генерала, кончая высшими должностными лицами, придется ответить за содеянное. Это не 19-й и даже не середина 20-го века, когда можно было скрыть чудовищные преступления против безоружных мирных жителей.

Сейчас уже 21-й век. Пример полковника Гвишиани, который заживо сжег в селении Хайбах 700 безоружных мирных жителей в 1944-м году, и спокойно умер в своей постели в окружении любящих родственников, теперь не повторится.

Усам Байсаев
«Мемориал»

http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2008/10/03/61369.shtml
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-15 13:59:49 ],
на сторінці твору     "Пропоную включити до шкільної програми п'єсу Подерв'янського "Кацапи""   Жадан Сергій

Опубліковано адміністрацією ПМ.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-06-16 17:54:42 ],
на сторінці новини

Віктор Янукович зневажає своїми обов'язками глави держави?

Про це заявила Тимошенко Ю.В. у Хмельницькому у середу, повідомляє її сайт.

"Він (Янукович) зараз приїжджає на роботу в десять, а від'їжджає з роботи в п'ятнадцять. Ну, а що йому там робити, якщо вся кланова машина працює? Вони всі - міністри сьогодні. Тобто сьогодні керівники кланів стали міністрами. Вони сьогодні все обійняли повністю", - обурилась вона.

"І він на роботі присутній декілька годин, а потім - теніс, гольф, відпочинок, "Межигір'я"..., - сказала Тимошенко.

На її думку, зараз зусиллями телеканалів, які належать оточенню чинного президента, Віктору Януковичу створюється позитивний імідж.

"Усі центральні канали телебачення цю локшину народу на вуха кожен день вішають. От так країна сьогодні живе", - констатувала вона.

"Сьогодні, коли його (Януковича) кортеж везе його на роботу і з роботи, по мосту, який ще не до кінця добудований - там будівельники працюють, Янукович проїжджає по цьому мосту - там приблизно десь 600-700 будівельників. Їх примушують лягати на землю, і поки він проїжджає по мосту, всі будівельники лежать на землі. Так це тільки початок, сто днів", - розповіла Тимошенко.

Українська правда
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23