Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Майстерень Адміністрація

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-01-28 14:50:57 ],
на сторінці голосування

А ось як відредагувала партія ВО "Свобода" на конструктивні пропозиції віце-ректора УКУ, дисидента Мирослава Мариновича. Помста «свободівців» дисиденту Мирославу Мариновичу автор Галина Терещук
Львів – Депутати Львівської міської ради від ВО «Свобода» не проголосували за пропозицію звільнити Український Католицький університет (УКУ) від орендної плати за землю та від земельного податку. За це питання з 90 депутатів проголосували 25. Тим часом обранці звільнили від орендної плати за землю низку релігійних організацій.
Щороку для міських депутатів було принципово у цей список вносити ще й УКУ. Бо університет – приватний науковий і навчальний заклад, головою якого обрано Главу УГКЦ кардинала Любомира Гузара. До того ж, Університет продовжує традиції Богословської академії, яку створив у 1928—1929 роках Митрополит Андрей Шептицький, а очолював її кардинал Йосип Сліпий. УКУ – перший католицький університет на пострадянській території, заснований Католицькою церквою східного обряду. Цей науковий заклад завжди зосереджував навколо себе українську інтелігенцію і нині є не байдужим спостерігачем щодо подій в Україні. Кожен високоповажний гість, який приїжджає у Львів, неодмінно відвідує УКУ. Університет сьогодні розбудовується і стає інтелектуальним осередком Львова. Безперечно, що питання про те, звільняти чи ні від оплати за оренду університет, має право на дискусію. Але тут річ в іншому. Схоже, львівські «тягнибоківці» розгнівалися на віце-ректора, дисидента Мирослава Мариновича за його неупереджену статтю на сайті Радіо Свобода під назвою «Гарячість серця очевидна. А як щодо холодності голови?» У ній автор обґрунтовано і критично оцінив виступи депутатів-«свободівців» Юрія Михальчишина та Ірини Фаріон під час сесії біля пам’ятника Степанові Бандері. Мирослав Маринович наголосив, що «для галицьких націоналістів, і для «Свободи» настав час визначатися, на яких цінностях та ідеологемах будувати своє політичне життя». Але виглядає на те, що львівські «свободівці» на цю публікацію відповіли помстою. Радіо Свобода © 2011 RFE/RL, Inc. http://www.radiosvoboda.org/content/blog/2289611.html

А ось як відредагувала партія ВО "Свобода" на конструктивні пропозиції віце-ректора УКУ, дисидента Мирослава Мариновича. Помста «свободівців» дисиденту Мирославу Мариновичу автор Галина Терещук
Львів – Депутати Львівської міської ради від ВО «Свобода» не проголосували за пропозицію звільнити Український Католицький університет (УКУ) від орендної плати за землю та від земельного податку. За це питання з 90 депутатів проголосували 25. Тим часом обранці звільнили від орендної плати за землю низку релігійних організацій.
Щороку для міських депутатів було принципово у цей список вносити ще й УКУ. Бо університет – приватний науковий і навчальний заклад, головою якого обрано Главу УГКЦ кардинала Любомира Гузара. До того ж, Університет продовжує традиції Богословської академії, яку створив у 1928—1929 роках Митрополит Андрей Шептицький, а очолював її кардинал Йосип Сліпий. УКУ – перший католицький університет на пострадянській території, заснований Католицькою церквою східного обряду. Цей науковий заклад завжди зосереджував навколо себе українську інтелігенцію і нині є не байдужим спостерігачем щодо подій в Україні. Кожен високоповажний гість, який приїжджає у Львів, неодмінно відвідує УКУ. Університет сьогодні розбудовується і стає інтелектуальним осередком Львова. Безперечно, що питання про те, звільняти чи ні від оплати за оренду університет, має право на дискусію. Але тут річ в іншому. Схоже, львівські «тягнибоківці» розгнівалися на віце-ректора, дисидента Мирослава Мариновича за його неупереджену статтю на сайті Радіо Свобода під назвою «Гарячість серця очевидна. А як щодо холодності голови?» У ній автор обґрунтовано і критично оцінив виступи депутатів-«свободівців» Юрія Михальчишина та Ірини Фаріон під час сесії біля пам’ятника Степанові Бандері. Мирослав Маринович наголосив, що «для галицьких націоналістів, і для «Свободи» настав час визначатися, на яких цінностях та ідеологемах будувати своє політичне життя». Але виглядає на те, що львівські «свободівці» на цю публікацію відповіли помстою. Радіо Свобода © 2011 RFE/RL, Inc. http://www.radiosvoboda.org/content/blog/2289611.html
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-01-29 18:33:05 ],
на сторінці твору     "Дикунство нинішньої влади"   Адміністрація Майстерень

Або чому в цьому переліку немає ні Кіпру, ні Панами, ні інших, улюблених нашими олігархами місцин із відмивання зароблених на праці пересічних українців грошей.

Уряд підготував список офшорних зон

Міністерство економічного розвитку і торгівлі пропонує Кабінету міністрів перезатвердити перелік офшорних зон у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу.

Перелік не відрізняється від затвердженого Кабінетом міністрів у лютому 2003 року, пише газета "Дело".

До переліку входять:

- Британські залежні території - Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні;

- Близький Схід - Бахрейн;

- Центральна Америка - Беліз;

- Європа - Андорра, Гібралтар, Монако;

- Карибський регіон - Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кайманові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Острови, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос;

- Африка - Ліберія, Сейшельські Острови;

- Тихоокеанський регіон - Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа; Південна Азія - Мальдівська Республіка.

Для чого складають списки офшорів. У більшості випадків, перелік офшорних зон використовуються для таких цілей:

- Обмеження надання місцевим резидентам податкових пільг, пов'язаних зі сплатою корпоративного податку на прибуток стосовно певних платежів (дивідендів, відсотків, роялті), отриманих із низькоподаткових юрисдикцій;

- Обмеження надання податкових пільг, пов'язаних з корпоративним податком на репатріацію (податок на дохід у джерела) при перерахуванні платежів на територію низькоподаткових юрисдикцій, за умови, що місцеве податкове законодавство передбачає звільнення нерезидентів від такого податку;

- Обмеження віднесення місцевим резидентом певного виду витрат, понесених у відношенні осіб, зареєстрованих на території таких низькоподаткових юрисдикцій на власні валові витрати;

- Жорсткість принципів трансфертного ціноутворення та принципів тонкої капіталізації при здійсненні комерційних та фінансових операцій з особами, зареєстрованими на території таких низькоподаткових юрисдикцій;

- Моніторинг операцій, здійснюваних з особами, зареєстрованими на території таких низькоподаткових юрисдикцій;

- Необхідність відкриття деталей здійснюваних комерційних операцій та максимальне інформування компетентних органів про таких угодах.

Наприклад, Перелік офшорних зон, затверджених розпорядженням Кабінету міністрів від 24.02.2003 № 77-р, а також закон "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що якщо резидент України здійснює оплату товару, робіт, послуг на користь нерезидента Україні, який має офшорний статус - у такому випадку такий резидент України має право віднести на свої валові витрати тільки 85% реально понесених витрат.

При цьому, такі операції можуть відслідковуватися (здійснюється моніторинг) з боку Національного банку України, Держфінмоніторнігу, іноді СБУ.

http://www.epravda.com.ua/news/2011/01/29/268740/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-02-01 16:31:26 ],
на сторінці голосування

Львів’яни вважають, що заяви людей Тягнибока ізолюють їх від України

Представники львівської еліти заявляють, що заяви деяких політиків ізолюють львів’ян від решти України.

Про це сказано у заяві Унівської групи, до якої входять науковці, підприємці та діячі культури.

"Зусиллями влади у Києві та нерозсудливих місцевих політиків, Львів зводиться до статусу "обложеної фортеці", відрізаної як від Сходу, так і Заходу", - заявляють вони.

"Свідомо чи несвідомо, недавні заяви Ірини Фаріон та Юрія Михальчишина (місцевих керівників ВО "Свобода") ізолюють Львів від решти України та перекреслюють її європейський вибір, а тим самим сприяють її втягненню у світ "регульованої демократії" і "русского мира", - йдеться у ній.

Представники групи зазначили, що "львів’яни не уявляють себе без України, а Україну — без Європи".

"Як місто, що увібрало у себе надбання відразу декількох європейських культур і синтезувало їх у сучасну українську, Львів органічно вписує Україну в сучасний європейський простір. А ключовими для цього простору є поняття компромісу інтересів, але не цінностей, діалогу, але не популізму, круглого столу, але не закулісних домовленостей", - заявили вони.

Тому, на їхню думку, Львів має впливати на своїх співвітчизників "силою своїх переконань і твердістю громадянських і духовних постав, а не погрозами перейти Дніпро у складі вигаданої армії".

"В історії немає жодного випадку, коли розпалювання суспільної ворожнечі, пропагування нетерпимості та насильства приносило б користь країнам, містам, спільнотам", - сказано у заяві.

Представники групи закликають мешканців Львова "продемонструвати розсудливість і не дозволити агресивним заявам впливати на свою позицію та спосіб мислення".

Унівська Група - це вільне зібрання львів'ян, серед яких - Ярослав Грицак, Ярослав Рущишин, Євген Глібовицький, Мирослав Маринович, Олександр Фільц та інші.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/1/5867284/

Львів’яни вважають, що заяви людей Тягнибока ізолюють їх від України

Представники львівської еліти заявляють, що заяви деяких політиків ізолюють львів’ян від решти України.

Про це сказано у заяві Унівської групи, до якої входять науковці, підприємці та діячі культури.

"Зусиллями влади у Києві та нерозсудливих місцевих політиків, Львів зводиться до статусу "обложеної фортеці", відрізаної як від Сходу, так і Заходу", - заявляють вони.

"Свідомо чи несвідомо, недавні заяви Ірини Фаріон та Юрія Михальчишина (місцевих керівників ВО "Свобода") ізолюють Львів від решти України та перекреслюють її європейський вибір, а тим самим сприяють її втягненню у світ "регульованої демократії" і "русского мира", - йдеться у ній.

Представники групи зазначили, що "львів’яни не уявляють себе без України, а Україну — без Європи".

"Як місто, що увібрало у себе надбання відразу декількох європейських культур і синтезувало їх у сучасну українську, Львів органічно вписує Україну в сучасний європейський простір. А ключовими для цього простору є поняття компромісу інтересів, але не цінностей, діалогу, але не популізму, круглого столу, але не закулісних домовленостей", - заявили вони.

Тому, на їхню думку, Львів має впливати на своїх співвітчизників "силою своїх переконань і твердістю громадянських і духовних постав, а не погрозами перейти Дніпро у складі вигаданої армії".

"В історії немає жодного випадку, коли розпалювання суспільної ворожнечі, пропагування нетерпимості та насильства приносило б користь країнам, містам, спільнотам", - сказано у заяві.

Представники групи закликають мешканців Львова "продемонструвати розсудливість і не дозволити агресивним заявам впливати на свою позицію та спосіб мислення".

Унівська Група - це вільне зібрання львів'ян, серед яких - Ярослав Грицак, Ярослав Рущишин, Євген Глібовицький, Мирослав Маринович, Олександр Фільц та інші.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/1/5867284/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-02-08 12:59:10 ],
на сторінці твору     "«Вийду заміж на час кризи...»"   Майстерень Редакція

К МВФу: «Гони бабло, родной отец, шоб всем настал стабилизец!»


- Альо?! … Алльо!!!

- Слушаем Вас. Вы кто?

- Хто ето?

- А Вы куда звоните?

- Ну, так, в этот, ну, типа… который……

- Это МВФ. Слушаем Вас. Вы по какому поводу?

- О! МэВэФэ! ЗдорОво! Так, ето, мы по поводу взаймы… Ты, говорят, даешь. Это правда?

- А Вам много?

- Ой, многа… Бедныя мы, нищасныя… Проклятый кризис совсем забодал… Народ мучается, дети голодныя, фабрики стоят…

- Так, мы поможем. Но у нас условия.

- Ой, горе нам, бедныя мы, нищасныя… Каки-таки условия? Шо за условия?

- Например, продлить пенсионный возраст. Сможете?

- Тю, а мы уж думали… Запросто. Так, шо, по рукам, как грится?

- Мы же говорим – условиЯ. То есть, не одно. Как насчет замораживания пенсий, зарплат?

- Та, не вопрос. Заморозим так, шо сосульки с носа висеть будут. Ну, теперь дашь?

- Еще нужно сократить административные расходы.

- Гм. Чии? А, ладно, разберемся. Сократим. Ужмём. Урежем. Нас же ж 45 миллионов. Найдем, кому. Лишь бы дал. Так, шо?

- Еще реформы надо бы… структурные. Для улучшения экономической ситуации.

- Не переживай, мы тут уже кое-что придумали. Прям щас и начнем. Ну, не жмись, братан!

- Ладно, берите. Только потом с процентами отдавать придется. Вы это понимаете?

- А как же!!! Всё будет пучком, как грится, не переживай, МэВэФэ. («Главное, вовремя свалить…»)

- Да, и не забудьте, основная сумма должна уйти в банки для стабилизации финансовой системы, мы проверим…

- Уйдет, не изволь беспокоиться, мистер… («Еще как уйдет, гы»).



- Алло! Здравствуйте. Это МВФ беспокоит.

- Ну?

- Вы пенсионный возраст продлили?

- Да!!! Это ты клёво придумал, МэВэФэ. Теперь наши мужики будут уходить с работы не на пенсию, а прямо на погост. Экономия – жуть! Ну, а бабы наши народ живучий, шо им сделается… Хто-то ш должен работать.

- А пенсии, зарплаты заморозили?

- Спрашиваешь! Так заморозили, шо народ кинулся по подвалам да мусорным бакам греться. Га-га-га!

- А расходы?

- Не сумлевайся, братан, уволили, сократили, урезали, ужали, всё, как обещали.

- Но поговаривают, что вы просто попереводили чиновников на новые места…

- Хде?! Хто?! Та, поклёп это! Не верь им… Ей… Это всё она – вароффка, брехуха, сучка блох!

- Ладно, ладно… Ну, а что с реформами?

- Ну, тута вапще всё ништяк! Приняли налоговый кодекс. Не кодекс – конфетка! Соковыжималка! Га-га-га!

- И все?

- Не-а. Готовим Жилищный кодекс, Пенсионную реформу, Трудовой кодекс. Льготы всяким там больным и бедным отменили. А чего? Небо коптят почем зря, никакой пользы, одни расходы... Тут здоровым не хватает. Теперь весь народ у нас, знаешь, где будет? Вот здесь!!! Крепостное право нервно курит на балконе. Сок Днипром могучим потечет в закрома родины! О! Прям, Пушкин! Не, Тарас Григорович… Слышь, МэВэФэ, нам бы того, еще не мешало бы…

- А, что, опять не хватает?! Сколько же вам надо?!

- Так, мы тут перед выборами покращення обещали. Пацанское слово… оно, знаешь, кремень! Обещали – надо сделать. Дай еще трохи… на покращення.

- Хорошо. Только покращить не забудьте.

- Ну, шо ты, канешна! Зуб даем в натуре…



- Алло! Есть кто на проводе?

- Ага. Ты, штоль, МэВэФэ? Ну, чё опять?

- Да, вот, интересуюсь, происходят ли покращення на наши-то денежки? Деньги, они счет любят.

- Не сумлевайся. Тут нам уже есть чем пофалиться! Прям, гордость так и распирает. Слухай сюда. Значит, самолет купили, вертолет купили. Хороший. Такого даже у старшого брательника нету. Хай трохи слюни попускает. Теперь вот площадку под вертолет отгрохаем. Покращим жисть жителям столицы, типа шоб не беспокоить. Улучшаем архитекто… архитектурный этот… ландшафт на крайнем юге и на крайнем западе – дворцы строим, панимаш. Все для человека. Пока для одного. Но с чего-то ж начинать надо. Даже взлетно-посадочную полосу прям во дворе. Потом, милиции классных тачек подогнали. Шоб было на чем за казлами гоняться. Которые нам жить мешают. Да, еще деньжат силовикам подкинули. Они теперь сучку вароффку чмырят ежедневно. А то моду взяла – людЯм лапшу оранжевую на уха вешать. По Европам на нас батон крошить. Теперь ей некогда. Га-га-га! Еще там одного закрыли. Который говорил сильно много. Типа, мы преступники. Теперь со стенками разговаривает. Ну, и по мелочи десяток-другой сильно беспокойных запечатали… Кароче, канкретно всех построили. А! Вот еще. Банк купили. Шоб стране настал полный финансовый стабилизец. Без него – никак. Хозяина надежного поставили – сына человека. Опять же, московский патриархат подкормили, шоб, как грится, народ уздрел правильного Бога. А своим хвост поприжали. А то, бегает люд, как буриданов Литвин, меж двух церквей, никак определиться не может, какая лучче. Так, мы помогли. Ну, и, понятное дело, своих людишек расставили в высших судах, в тех, шо Конституцией занимается, административными делами, короче, стабилизировали. Опять же, знаешь, сколько стоит один депутат? Щоб правильно голосовал? Щоб стабильность и покращення? Ааа! Не знаешь. Много! Очень много! Так шо, давай еще. Будем дальше покращувать.

- Но говорят, у вас сворачиваются демократические свободы, начались политические репрессии, ограничивается свобода слова, мирных протестов, собраний… Не хорошо это как-то.

- Брехня! Это всё она, суч…

- Вы уже говорили.

- Говорили?! Когда же это? Хм. Склероз!!! Да! Мы тут еще тарифы и цены доводим до европейского уровня. Шоб в глаза Европе смотреть не стыдно было. Пеню отменили. Станок опять же включили. Шоб тебе полегше былО. Так шо, как грится, наш паровоз вперед летит («Главное, вовремя соскочить»), покращення началося, но деньги кончаются. Без тебя, братан, никак.

- Ну, что же, мы подумаем.

- Думай там побыстрее… «А мы пока трошки землей там, шельфом торганём, еще чего-нибудь продадим, по миру с протянутой рукой пошастаем… Не здесь, так там помогут, в беде не оставят. Заодно местА потеплей, поуютнее присмотрим, прикупим. Так, на всякий случай…»

http://abyrvalg.in.ua/obshchaya/history/04-02-2011-2753-17.html
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-02-09 12:04:03 ],
на сторінці новини

Провокатори, це більш аніж серйозно

Нещодавно адміністрація змушена була закрити доступ до сайту Юрію Бужанину, і Анатолію Сазанському, які своїми публікаціями і своїми коментарями розпалювати ворожнечу на сторінках Поетичних Майстерень на релігійному грунті, в міжнаціональних стосунках, та й в інших напрямках проблематики суспільного життя.
Можна вважати такі прояви просто хворобливим порушенням як законів України, так і основних моральних засад, але адміністрація ПМ схильна вважати проблему і значно глибшою.
Та як би не було, боротиметься з проявами ненависництва і провокаціями найрішучішим чином.
Міліція почала "вводити" провокаторів на вуличних акціях?
Під час акції на захист Софії Київської у вівторок представники міліції сприяли провокатору, який намагався дискредитувати учасників заходу. Про це у своєму Facebook написав депутат від НУНС Олесь Доній. За його словами, під час акції "проявився провокатор", який "цілеспрямовано надміру голосно викрикував антисемітські гасла, робив усе, щоб спровокувати учасників акції та привернути увагу присутніх мас-медіа". "Його захищала та супроводжувала міліція!!! На мої спроби привернути увагу міліціонерів щодо провокації, представники МВС ніяк не реагували. Натомість влаштували йому супровід", - стверджує Доній. За його словами, провокатор, "зробивши свою "чорну справу"- покрасувавшись з провокаторськими гаслами перед телекамерами, сів у "Міцубісі" і від'їхав". "Спроби з'ясувати безпосередньо у нього його особу наштовхнулися на протидію(!) міліції. Отже, маємо спроби дискредитації вуличного Руху Опору шляхом засилання у середину акцій", - вважає Доній. "Провокатор" під час акції на захист Софії. Фото Volodymyr Kukhar На його думку, в подальшому такі провокатори можуть демонструватися "провладними мас-медіа, щоб показати буцімто "справжнє обличчя" вуличної опозиції". "Висновок: 1. Організатори акцій протесту мусять бути готові до протидії провокаторам. 2. Мас-медіа і конкретні журналісти, які замість акцій показуватимуть провокаторів (буцімто, як "обличчя протесту") мусять бути показані громадськості як складову процесу провокації", - заявив Доній. Як відомо, акція на захист Софії була організована групою небайдужих громадян, членів трудового колективу Заповідника, жителів навколишніх кварталів. До неї непричетна будь-яка політична сила. За словами організаторів, зараз готується указ президента щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури. "Це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство культури фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам’яток України", - зазначили вони. За їхніми словами, представники УПЦ (МП) неодноразово виявляли бажання отримати храм Софії Київської у своє розпорядження для проведення служб. На думку експертів, це призведе до катастрофічних наслідків для фресок Софії. Українська правда

© 2000-2010 "Українська правда"
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/9/5895854/

Трохи гумору на цю тему

1
- Скажіть, хто вважається найталановітішім з сучасніх поетів?
- Ну, нас не так вже й багато ...

2.
Редактор розмовляє з молодим автором:
- Скажіть, ви самі написали ці сонети?
- Так.
- У такому випадку, мені дуже приємно з вами познайомитися, містер Петрарка, а я ж-бо, знічев'я думав, що ви давно померли!

3.
Молодий поет запитує відомого критика:
- Що ви думаєте про останні мої вірші?
- Зізнаюся чесно, це найгірше з усього, що я читав.
- Як! Я ж учора продав їх одному видавництву за пристойні гроші!
- А ось це вже мистецтво!

4.
- Скажіть, а ви пишете вірші?
- Думаю, що так, але, право, не впевнений - ніколи не пробував.

5.
Поет говорить приятелю:
- Щоранку, прокинувшись, я насамперед заходжу в Інтернет і вивчаю список найбагатших людей планети. Якщо мого імені там немає, я сідаю і починаю працювати.

6.
- Мова ваших віршів украй бідна, - каже редактор.
- І що? — Відповідає автор, - А хто сказав, що бідність це вада?

7.
Один початкуючий поет приніс відомому критику стос рукописів і попросив висловити свою думку.
- Вам треба якомога більше читати, читати і ще раз читати, - сказав критик.
- А це обов'язково?
- Звичайно! Чим більше ви будете читати, тим менше у вас буде часу для писання.

8.
- Одна рима у вашій поемі мені особливо сподобалася! Думаю, ми її надрукуємо.
— Мою поему?!
— Що ви ... риму!

9.Молодий поет запитує редактора:
- Ви читали мої вірші?
- О, так, юначе. Я читав їх ще задовго до вашого народження.

10.
Поет говорить редактору:
- Кажуть, що геніальність - це хвороба.
- Можливо, та хай це вас не турбує, ви виглядаєте цілком здоровим.

11.
Ось ви, Іване Івановичу, пишете свої вірші, бігаєте по редакціях, а грошей у вас ніколи не буває. Напевно, поезія - невдячне заняття?
Ну що ви, навпаки: дуже навіть вдячна. Які вірші не приносиш до редакції, редактор читає і говорить:
- Дякую вам, не підходить! ..

12
Розмовляють два критика:
- Як краще всього оцінювати поетичні твори?
- Сміливо завжди кажи, що вони не представляють художньої цінності, тоді ти ризикуєш помилитися лише в одному-двох випадках зі ста.

13.
- Шановний редакторе, я написав ось маленького вірша.
- Ну хіба що маленького, тоді Бог простить ... Але надалі будьте обережнішим! ...

14.
Бездарний поет написав поему й сказав:
- Хочу повісити її на міських воротах, щоб усі її читали і славили.
- Тоді зваж, якщо дізнаються, хто саме написав ці вірші, то тебе повісять поряд з ними.

15.
Один поет прочитав своєму другові свої вірші, які він нещодавно написав, - досить довгі і нудні. Після цього запитав, які саме сподобалися тому найбільше.
- Ті, - відповів друг, - які ти мені ще не читав.

16.
«Поетом можеш ти не бути!" - Сказали поету-початківцю в редакції після прочитання його віршів.
Та він зрозумів це аж надто буквально і став... критиком.

17.
Одного відомого поета запитали, як краще писати, щоб стати відомим.
- Зліва направо, - була відповідь.

18.
- Хто ви?
- Поет!
- Ваше ім'я?
- На жаль, воно ще не відоме. :(

19.
- Ось вийду на пенсію і закінчу нарешті свою збірку віршів.
- О, ви пишете??
- Ні, я читаю ...

20.
- Чи правда, що деякі письменники стають хорошими критиками?
- Так, це як із поганих вин часом виходить хороший оцет.

21.
Молодий поет дав свої вірші відомому письменнику.
- Скажіть, чи правильно я зробив, вклавши стільки вогню в свої творіння? - Запитав він, коли прийшов забрати рукопис.
- Ні, - відповів письменник, слід було не вогонь вкладати у ваші вірші, а вірші - у вогонь...

22.
Господиня гостеві:
- Будь ласка, прочитайте вашу нову поему.
- Але я не наважуся ... Стільки люду!
- Не хвилюйтеся. Нас ніхто не слухатиме.

23.
Ти зблід, схуд, обріс, нікуди не ходиш ... Що ти робиш цілими днями?
- Пишу вірші.
- Ну і дивак! Навіщо так мучитися, якщо за копійки можна купити готові?!

23.
Кімната одного «невизнаного» поета була завалена цілим возом його невдалих віршів, від яких усі відмовилися. Почалася сувора зима, і піч необхідно було чимось топити. Поет з горя вирішив кинути у грубку кілька пачок своїх віршів, і вона відразу ж розгорілася. Тут заходить сусід і не може зрозуміти в чому справа.
- Що це ви робите?- Заволав він, - це ж ваша праця!
- Ну так! І я вперше в житті грію руки на своїх творах!

24.
Незнайомий чоловік вривається в кабінет редактора і кричить:
- Руки вгору! Життя або гаманець!
- Фу-ти, слава Богу! А я було вирішив, що ви хочете змусити мене читати ваші вірші.

25.
— Знаєте, я вам скажу правду: ваша поема просто алмаз серед інших відомих мені творів!
Пробачте, але в чому ви знаходите подібність?
- О, вона так само не оброблена.

26.
- Скажіть чесно, вам сподобалася моя друга збірка віршів?
- У порівнянні з першою помітний величезний прогрес!
- О, спасибі! А в чім саме?
- Друга ваша книжка на сто сторінок менша.

27.
* * * * * *
- Ось, повертаю вам вашу збірочку. Чудові вірші!
- Так, але деякі сторінки зовсім не розрізані?
- Справді? О, ви знаєте я так захопився вашою поезією, що просто не звертав на це уваги.

28.
* * * * * *
- Ви дуже неуважна, молода людина, - каже редактор.
- О, так, я страшенно розсіяний, але як ви про це здогадалися? — дивується поет.
- З ваших віршів. Ви забуваєте вкладати в них душу.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-04 16:00:26 ],
на сторінці твору     "Сучасна українська еліта"   Адміністрація Майстерень

Василь Шкляр відмовився від Шевченківської премії
Письменник Василь Шкляр просить президента перенести вручення йому Шевченківської премії на післятабачниківський час.

У п'ятницю лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр звернувся до президента Віктора Януковича із заявою, де просить перенести нагородження його Шевченківською премією, пише ІМК.Повний текст заяви Шкляра:"Шановний пане Президент!Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника.Моя позиція, пане президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.З повагою Василь Шкляр".Нагадаємо, комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка присудив Шевченківську премію з літератури письменнику Василю Шкляру за роман "Залишенець"("Чорний Ворон").

http://life.pravda.com.ua/culture/2011/03/4/74229/
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2011-03-05 11:20:54 ],
на сторінці голосування

Януковичу – рік
25 лютого президенту Януковичу виповнився рік. Саме час проаналізувати як виконуються соціальні обіцянки з його передвиборчої програми "Україна для людей"
Забезпечення цінової стабільності продовольчого кошика. Ціна на овочі, що входять, приміром, до борщу зросла вдвічі (порівняно з січнем 2010 року до січня 2011 року). Наприклад: Ціна у січні 2010 грн./1 кг Ціна у січні 2011-02 грн./1 кг Картопля 3,00 – 3,50 5,00 – 7,00 Капуста 2,50 – 3,00 6,00 – 7,00 так само на цибулю, буряк, моркву Гречка 6,00 – 7,00 20,00 – 22,00 (втричі!) З 1 лютого суттєво зросли тарифи на житлово-комунальні послуги: тепло здорожчало на 35%, електроенергія – на 30%, а з 1 квітня знову піднімуть ціну на побутовий газ на 50%. В той же час зарплати, пенсії, стипендії у 2011 році є фактично замороженими (за 2011 рік мінімальна пенсія і заробітна плата зростуть відповідно на 50 і 63 гривні). Найбільш відома обіцянка Януковича – зростання мінімальної пенсії з 1 січня 2011 року до 1200 гривень і середньої пенсії до 2000 гривень – не була реалізована. Зараз мінімальна пенсія становить 750 гривень,а середня – 1100 гривень. В Україні найнижча в Європі заробітна плата – в середньому, за даними Держкомстату, 2239 гривень, що приблизно становить 280 доларів США. Для порівняння: в Польщі – 1300 доларів, в Чехії – 1460, у Литві більше 900. Тобто за рік перебування при владі Януковича ми отримали європейські ціни і африканські заробітні плати й пенсії. Збільшення вдвічі з 1 січня 2011 року допомоги при народженні дитини. Маємо президентський законопроект №7521, в пояснювальній записці якого зазначено, що у 2011 році видатки на виплату допомоги буде зменшено майже на 1,5 мільярда гривень, а термін виплати буде подвоєно (до 72 місяців – 6 років). В результаті цього у щомісячному перерахунку кожна родина отримає менше (в залежності від того, перша це чи третя дитина – від 210 до 605 гривень). Щомісячні соціальні виплати на кожну дитину: з 3 до 13 років по 250 гривень, з 13 до 18 років по 500 гривень. В бюджеті 2011 року кошти на це не передбачені. Кожній дитині гарантоване місце у дитячому садку. Зараз по Україні середній відсоток забезпечення дитсадками – 56%. Коштів у бюджеті на розширення мережі дошкільних закладів не передбачено. Збільшення кількості бюджетних місць у державних вищих навчальних закладах до 75%. Міносвіти Табачника планує скоротити кількість бюджетних місць у вишах на 42% та збільшити кількість платних місць. Трудові мігранти повернуться до своїх родин. Такого процесу не спостерігається. Доступне житло. В проекті Житлового кодексу пропонується взагалі ліквідувати соціальне житло як поняття, а державу звільнити від соцзобов’язань. Видатки на компенсацію відсотків за житловими кредитами молодим сім'ям та молоді уряд скоротив порівняно з 2010 роком на 12,3%. Захист прав працюючих пенсіонерів. При перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам влада застосовує показник середньої зарплати 2007 року – 1198 гривень. Проте, згідно чинного законодавства, має застосовуватися середня заробітна плата попереднього року. За 2010 рік вона склала 2239 гривень. Таким чином нинішня влада обкрадає кожного працюючого пенсіонера! Адже база для перерахунку зменшена на 1041 гривню! Влада, всупереч вимог закону про державні соціальні стандарти і гарантії для розрахунку соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, застосовує віртуальний показник "рівень забезпечення прожиткового мінімуму", який навіть не досягає 50% прожиткового мінімуму. В результаті тисячі малозабезпечених сімей отримують суттєво занижену допомогу. В порушення закону "Про оплату праці" уряд щомісячно недоплачує кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим робітникам (вчителям, лікарям) – по 500-600. Нагадаю, з 1січня 2011 мінімальна заробітна плата складає 941 гривню, а посадовий оклад по першому тарифному розряду – 613. Різниця складає 328 гривень, хоча відповідно до закону, оклад працівників 1-го тарифного розряду має бути щонайменше на рівні мінімальної заробітної плати. В державному бюджеті на 2011 рік взагалі не передбачено коштів на компенсацію втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР, навіть на виплату допомоги родині по смерті вкладника (а таких 12,8 мільйонів. Також в бюджеті не передбачено підвищення розміру мінімальної стипендії для студентів з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та індексації розміру стипендій відповідно до рівня інфляції. Але і цього владі замало, в середині січня урядом зареєстровано законопроект № 7562, яким суттєво обмежуються або ліквідуються соціальні виплати і пільги шістнадцяти категорій громадян, починаючи з чорнобильців, афганців, ветеранів, інвалідів та дітей війни та закінчуючи міліціонерами, лікарями, вчителями. Таким чином, якщо відкинути все "словесне лушпиння", псевдореформ Януковича зводяться до: - значного (вдвічі і більше) підвищення цін на газ та житлово-комунальних тарифів; - більш пізнього виходу на пенсію (на 5 років), підвищення страхового стажу, обмеження виплат працюючим пенсіонерам, - заморожування зарплат, пенсій, стипендій, - відміна пільг та соціальної допомоги. - остаточний розпродаж "своїм людям" – спонсорам Партії регіонів – залишків державного майна та землі. Спільне гасло цих реформ – "бідні заплатять за багатих". Андрій Павловський, для УП


Тарас Возняк
Політолог, засновник та головний редактор Незалежного культурологічного часопису Ї, що з 1989 року видається у Львові.

Знову снуються плани чергової ліквідації УГКЦ
Ні для кого вже не є таємницею плани Російської православної церкви і її частини у Україніні УПЦ МП стаханівськоми темпами ліквідовувати УПЦ КП. Програма мінімум – загнати в маргінес. Але на цьорму далекосяжні плани московських геополітиків у рясах не зупиняються. Наступною жертвою може стати українська греко-католицька церква. І провідні московські клірики вже навіть не соромляться про це говорити перед світовим співтовариством. У цьому контексті знаковою є стаття Джорджа Вайґеля, яка піднімає завісу над цими планами РПЦ.Отож:
Джордж ВайґельРим і Москва9 березня 2011 рокуНедавній візит президента Російської Федерації Дмитра Медведєва до Ватикану, під час якого відбулася зустріч із Папою Венедиктом XVI, окремі експертні кола розглядають як ще одне свідчення стрімкого прориву у відносинах між Святим Престолом і Росією, а також між Римо-католицькою Церквою та Російською Православною Церквою. Хоча я хотів би, щоб це було саме так, однак існує доля скептицизму саме через досвід минулого.Під час так званих "виборів" у грудні 2010 року, білоруський президент Олександр Лукашенко повернувся знову на свою посаду. Майже всі міжнародні спостерігачі взнали ці "вибори" шахрайськими і засудили арешти та ув'язнення опозиційних кандидатів, які відбулися одразу після виборів. Однак незабаром після оголошення результатів виборів, патріарх Кирило I, лідер російського православ'я, надіслав вітальне послання А.Лукашенку, з похвалою за те, що "він чесно служить всій країні та її громадянам", а "результати виборів показали велику довіру, яку народ має до нього".Потурання диктаторам не є чимось новим у християнській історії. Однак, новими є неодноразові заяви Московського Патріархату про те, що сьогодні російське православ'я є єдиним джерелом релігійної самобутності народів стародавньої "Русі" (росіяни, білоруси, українці), а також їхнім головним культурним гарантом. Таке ототожнення етнічності з російським православ'ям викликає серйозні богословські питання, навіть, якщо й не звертати увагу на спрощення складної історії, яку творили кілька різних культурних і релігійних течій.Ще тривожнішими стали зауваження, які висловив у лютому під час візиту до Вашингтона митрополит Іларіон, керівника відділу зовнішніх зносин Московського Патріархату, головний екуменіст Російської православної церкви. Багатогранність постаті Іларіона може вражати: вільне володіння англійською, гарне почуття гумору, його біографія містить велику кількість публікацій, а також музичних композицій. Але коли я запитав його, чи Львівський собор 1946 року, який насильно навернув Греко-Католицьку Церкву в Україні до російського православ'я, перетворивши греко-католиків у найбільшу в світі нелегальну церковну спільноту, був "теологічно законним церковним актом", Іларіон, не вагаючись, відповів: "Так". На моє зауваження, що провідні історики описують Львівський Собор, як акт сталінської держави, який здійснили НКВС, (попередник КДБ), Іларіон відповів, що "модальності" в історії є завжди складні. Він також додав, що в будь-якому випадку, завжди є законним навернення заблукалих членів Російської православної пастви – якою він вважав українських греко-католиків, – до справжнього дому, тобто, до російського православ'я.Упродовж усієї наради Іларіон плавно намагався вбити клин між Папою Венедиктом XVI і Папою Римським Іоанном Павлом II, котрого два патріархи з Москви, пов'язані з КДБ, відмовилися запросити в Росію. Він наголосив, що заклики Венедикта до "нової євангелізації" в Європі, в тому числі відновлення класичної християнської моралі, можуть бути втілені через спільні ініціативи Римо-католицької церкви та Російської православної церкви. Іларіон також розповів, як буцім то весь колишній "радянський простір" є ексклюзивним церковним тереном РПЦ.Тепер по порядку подам окремі роз'яснення.Діалог між католиками та РПЦ явно потребує нового богословського калібрування (theological recalibration). Якщо керівництво Російської православної церкви справді вважає, що церковний переворот 1946 року, проведений сталінською таємною поліцією є "теологічно законним церковним актом", тоді постають основні питання, що стосуються природи Церкви та її ставлення до державної влади, які Рим і Москва повинні ретельно обговорити між собою. Серйозні богословські питання виникають також у контексті наполягання Московським патріархатом на віртуальній відповідності етнічної приналежності та еклезіології – це позиція, яку Рим не може поділяти, бо Рим не вважає, що гени визначають чиюсь церковну приналежність (ecclesial home).По-друге, вимагають чіткого прояснення взаємини керівництва РПЦ з Медведєвим/Путіним та їхніми зусиллями відновити де-факто, якщо не де-юре, стару сталінську імперію. Похвали Патріарха Кирила диктаторові Лукашенку, як і його втручання в українську політику, дають підстави стверджувати, що, можливо, керівництво РПЦ функціонує як орган (рука) російської державної влади, подібно до того, як це було з 1943 до 1991 року. Якщо це не так, то варто Патріарху Кирилові і митрополиту Іларіону довести це і словом, і ділом.Перекладено за:http://www.insidecatholic.com/feature/rome-and-moscow.htmlДжордж Вайґель (George Weigel) - католицький теолог, філософ, соціолог, автор загальновідомої біографії Івана Павла II "Свідок надії" (Witness to Hope), автор майже 20 книг, один з провідних американських експертів з проблем взаємозв'язку релігії та суспільного життя.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/voznyak/4d7f1e037a6f5/
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   23