Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Майстерень Адміністрація

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-03-03 13:55:14 ],
на сторінці новини

Wikileaks: Израиль помог России в войне с Грузией

http://news.bigmir.net/world/536686-Wikileaks-Izrail-pomog-Rossii-v-voine-s-Gryziei
В одном из конфиденциальных писем сотрудников аналитического центра STRATFOR, опубликованных сайтом Wikileaks, содержится информация о якобы имевшей место сделке по обмену военной информацией между Россией и Израилем.
Кадр видео, распространенного грузинским министерством обороны, на котором якобы российский МиГ-29 сбивает грузинский беспилотный самолет
Кадр видео, распространенного грузинским министерством обороны, на котором якобы российский МиГ-29 сбивает грузинский беспилотный самолет /

Информация, согласно опубликованному письму, касалась иранских систем ПВО российского производства и грузинских беспилотных самолетов, построенных в Израиле. Согласно источнику STRATFOR, Россия и Израиль, якобы, обменялись некими секретными кодами к этим системам, предоставив таким образом друг другу информацию о вооружении потенциального противника.

Письмо написала сотрудница STRATFOR Рева Бхалла. Она ссылается на источник - мексиканского военного аналитика, консультировавшего правительство страны по вопросу применения беспилотных летательных аппаратов.

Источник, говорится в письме, сказал, что, по его данным, перед началом военного конфликта 2008 года российским военным удалось научиться каким-то образом воздействовать на грузинские беспилотные самолеты (БПЛА).

По данным этого источника, Россия получила от Израиля некие электронные "коды" дронов, поставленных ранее в Грузию, и в обмен на это, якобы, передала свои "коды", имеющие отношение к проданным в Иран ЗРК "Тор М1". Происхождение информации об иранских системах ПВО в письме никак не объясняется.

Достоверность сведений о том, что Россия могла получить "коды" грузинских дронов, по словам аналитика, подтверждается косвенными доказательствами - Грузия, по его словам, пыталась купить беспилотники в Мексике, утверждая, что россиянам удалось "взломать" израильские аппараты.

Российские военные эксперты считают, что техническая возможность воздействовать на БПЛА и системы ПВО противника есть.

Информацию о возможности подобной сделки между Россией и Израилем эксперты комментировать отказываются.

По словам источника STRATFOR, незадолго до войны августа 2008 года представители Грузии обращались к крупной мексиканской компании "Idra" (такое название фигурирует в тексте письма, но на самом деле, очевидно, имеется в виду компания Hydra Technologies) с предложением закупить некоторое количество беспилотников.

Свои намерения грузины якобы объяснили тем, что российские военные научились как-то воздействовать на грузинские дроны израильского производства.

В доказательство они предоставили фотографию разбившегося беспилотника. По словам источника, этот самолет сравнительно несильно пострадал. В случае, если бы он был сбит средствами ПВО, считает источник, он был бы просто уничтожен.

При этом мексиканские самолеты заинтересовали Грузию тем, что они оснащены системой, которая автоматически возвращает аппарат на базу в случае попытки его "взлома" во время полета.

В одной части письма утверждается, что представители Грузии обращались к мексиканской компании перед войной - в июле 2008 года; в другой - о том, что контакты происходили во время и после войны.

В результате, рассказал источник, сделка не состоялась из опасений по поводу возможного осложнения отношений между Россией и Мексикой.

Накануне начала военных действий в Южной Осетии в прессе появилась информация о том, что Израиль, якобы, .

Сообщалось, что ранее израильтяне поставляли грузинам автоматы "Тавор" и беспилотные самолеты.

Тогда же на неофициальном уровне это связывали со стремлением Израиля сократить военно-техническое сотрудничество России с потенциальными противниками, в частности, с Ираном.

В апреле 2011 года израильский производитель беспилотных летательных аппаратов Elbit Systems обратился в британский Высокий суд справедливости , требуя взыскать с них около 100 млн долларов.

Согласно пресс-релизу компании, грузинское правительство отказалось оплатить поставленные в Тбилиси фирмой Elbit Systems аппараты Hermes 450, контракт на поставки которых был заключен в 2007 году.

Как выяснила израильская пресса, в свое время компания поставила в Грузию около 40 беспилотных летательных аппаратов. В прессе говорили, что Грузия просто не смогла оплатить поставки из-за нехватки средств.

По словам главного редактора независимого военно-аналитического журнала "Арсенали" Ираклия Аладашвили, Elbit впоследствии объявила о своей победе в этом процессе и сообщила, что Грузия должна будет, в частности, вернуть часть беспилотников Израилю.

"Грузинское правительство при этом не говорит точно, в чем было дело, какие проблемы были в связи с этим контрактом", - рассказал он Би-би-си.

Эксперты, к которым обратилась Би-би-си, никак не комментируют возможность подобной сделки между Россией и Израилем.

По словам главного редактора интернет-портала, посвященного беспилотной авиации, UAV.ru Дениса Федутинова, чисто с технической точки зрения воздействовать на дистанционно управляемый беспилотный летательный аппарат возможно.

"Если некая компания-производитель каким-то образом сообщила третьей стороне протоколы обмена данными, в том числе и по линии управления, то третья сторона получила возможность управления этими беспилотниками", - сказал он Би-би-си.

То же самое другой российский военный эксперт - специалист в области средств ПВО - рассказал и про возможность воздействия на ЗРК. По его словам, самой ценной информацией в таком случае являются "литеры" - своего рода ключ к зашифрованному каналу управления зенитной ракетой.

Между тем, по словам Ираклия Аладашвили, перед началом войны в Грузии были сбиты три грузинских беспилотника. Один - военным самолетом, два других - средствами ПВО.

Грузинское министерство обороны в 2008 году опубликовало видеозапись камеры БПЛА, на которой видно, как самолет, внешне напоминающий МиГ-29, выпускает ракету, которая попадает в беспилотник.

Опознавательных знаков на самолете не видно. Грузия утверждала, что это был российский истребитель.
http://news.bigmir.net/world/536686-Wikileaks-Izrail-pomog-Rossii-v-voine-s-Gryziei
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-04-10 22:25:49 ],
на сторінці твору     "Злочини імперського ставлення до всього Українського"   Адміністрація Майстерень

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/03/12/6960434/

Ще один оксюморон. Чому в Україні небезпечно розмовляти українською?

Півтора роки тому Ленінський районний суд Миколаєва визнав пенсіонера Анатолія Ільченка винним у хуліганстві. Ільченко "провинився", бо вимагав у службовця Ощадбанку звертатися до нього українською.

Чоловік не просто вислухав погрози й приниження від співробітника державної (!) фінансової установи, а й став жертвою міліцейського свавілля. На допиті він почув брудну лайку та звинувачення на свою адресу, мовляв, "фашист", а коли літньому чоловіку стало зле – міліціонери відмовилися викликати швидку.

За своїм змістом ця історія приголомшлива, але, на жаль, не поодинока. Про це свідчать дані звіту щодо дискримінації україномовних громадян в Україні, нещодавно презентованого громадським рухом "Не будь байдужим".

Виявляється, зазнати образ чи принижень через українську мову в Україні – це чи не найбільш м'який варіант розвитку подій.

Дискримінація україномовних громадян відбувається на всіх рівнях по владній вертикалі та в побуті. Описаний Шевченком механізм "удару в пузо", виявляється, дієвий і сьогодні.

Українська влада за останні два роки неодноразово приймала законодавчі ініціативи, спрямовані на витіснення української мови з різних сфер суспільного життя – їхніми ініціаторами були члени КПУ та Партії регіонів.

Багато внутрішніх відомчих розпоряджень за духом нагадують мало не "валуєвський циркуляр", як-то скасування обов’язкового державного іспиту при вступі до аспірантури, "концепція літературної освіти" та форсована міністром освіти, науки молоді та спорту Дмитром Табачником "концепція мовної освіти".

За спостереженням юриста Юрія Фартушного, ініціативи центральної влади не лишають бездіяльними місцевих керівників. Продовжуючи тему освіти, можна згадати Одесу, де у 2011 році школи з українською мовою викладання недоодержали підручники, тоді як дефіциту російськомовних книг не спостерігалося.

При цьому україномовних підручників на замовлення міністерства видано на 83,4% менше.

У Донецькій та Луганській областях відбувається масове закриття україномовних шкіл. Показовим є те, що за рішенням Краснолуцької міськради у 2010 році була ліквідована єдина україномовна школа в місті, а за короткий час в її відремонтованому приміщенні розмістився офіс "Молодих Регіонів".

Батькам, які виступають проти закриття шкіл, погрожують, як це сталося в Донецьку з Іриною Кругловою, за ініціативи якої припинена ліквідація місцевої україномовної школи №111. Погрози на адресу жінки лунають і досі.

Проте досить часто одними лише погрозами конфлікти не вичерпуються. Випадки побиття громадян саме як реакція на те, що вони розмовляють українською чи захищають українську мову, стають усе поширенішими.

Наприклад, у Броварах власник ресторану напав на відвідувача Андрія Качора, який захотів перевірити, чи є в цьому закладі меню українською.

Перелік подібних фактів можна наводити надалі. Це й відмови в працевлаштуванні через україномовність, особливо багато таких фактів зафіксовано у Києві, закриття україномовних ЗМІ паралельно із загальною тенденцією до русифікації мас-медіа (Севастополь, Запоріжжя), дискримінація тих церковних організацій, що ведуть свої відправи українською (Маріуполь, Одеса).

Фактично україномовні громадяни поступово перетворюються на "меншину", що зазнає утисків у власній країні, хоча, за даними останнього перепису населення, біля 70% українців вважають українську рідною.

Парадокс подібних утисків помічають й іноземці, причому мова йде не лише про офіційні структури Євросоюзу, які роблять оцінку законодавчої діяльності української влади у мовній сфері.

Німецький студент, що завершив навчання в НаУКМА, Йонатан Віддер у статті "Дві України" зазначив: "Що я недооцінив, так це складність у київських буднях взагалі говорити українською".

За такої мовної політики перспектива відчути "культурний шок" скоро може охопити левову частку українців. Під крилом державного апарату продовжує жити гідра совка та маргінальності: нетерпимість, агресія, культурна глухота та хаос ідентичності.

Хоча, можливо, в останньому я й помиляюся. Принаймні один із нападників на україномовного активіста 60-річного Анатолія Декіна з Севастополя чітко окреслив свою позицію: "Севастополь – русский город. Мы всех вас истребим".

Моніторинг мовної ситуації, очевидно, не просто статистична звітність, це цілком "якісний", у соціологічному сенсі, діагноз української дійсності. Прикро, але лишається лікуватися.

Володимир Шелухін, Центр інформації про права людини, для УП

© 2000-2012 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-09 18:09:29 ],
на сторінці твору     "«Могила Неизвестного Насильника и Убийцы. С днем победы, дорогие товарищи!»"   Адміністрація Майстерень

Немає однієї "переможної" істини - війна завжди вкрай груба і кривава річ. Тому наші і не наші справжні фронтовики мовчали про неї...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-09 19:12:53 ],
на сторінці твору     "Друга Світова по-українськи. Думки вітчизняних істориків"   Адміністрація Майстерень

Я.Грицак "За цей урок наша країна заплатила дуже велику ціну: з початку Першої світової до кінця Другої в Україні загинув кожен другий чоловік і кожна четверта жінка.
При цьому зрозуміло, що історію на жертвах не побудуєш, і потрібні герої. На мою думку, героями слід вважати тих людей, які ставали на бік жертв.
Зараз вшановують тих героїв, які призводили до смерті інших. Я б розказував передусім історії героїв, які рятували людей, незалежно від того, чию сторону вони приймали у війні."
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-09 19:42:19 ],
на сторінці твору     "Друга Світова по-українськи. Думки вітчизняних істориків"   Адміністрація Майстерень

О.Доній, депутат ВР України, історик
«9 травня перетворене, на жаль, з дня пам’яті про загиблих в один з механізмів проросійської пропаганди і заперечення окремих народів, і зокрема українського, на власну історію. Саме тому влаштовуються не просто якісь дні скорботи, а веселі гуляння. Хоча краще б було згадати про ті мільйони жертв, які понесла Україна і понесла Європа»
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-09 19:46:01 ],
на сторінці твору     "Три дні безвладдя"   Буняк Наталія

Знову оцей несвідомий розвій несмаку! "Люди, відчувши безвладдя, грабували все, що було по магазинах..." Та не люди, в цілому, Наталіє!
А наприклад натовпи міщухів, чи ще когось... Ну не потрібно про людей в цілому... (((
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-16 07:47:56 ],
на сторінці твору     "«Могила Неизвестного Насильника и Убийцы. С днем победы, дорогие товарищи!»"   Адміністрація Майстерень

"Русские хватали всех немецких женщин, которых видели. Маленькую дочь убитой женщины потащил за танк убийца ее матери. К нему присоединились другие русские. Полчаса раздавались дикие крики и стоны. Потом совершенно голая девочка, не способная держаться на ногах, выползла назад. Она скорчилась и замерла..."
Невже правда??? (((((((((
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-19 10:05:39 ],
на сторінці твору     "Маркиян Лубкивский – неизвестное об известном. Часть 1"   Адміністрація Майстерень

"Его папочка был некогда послом в Чехии и наворовался так, что во время ревизии бухгалтерша посольства выбросилась из окна, а ему светил вполне конкретный срок за хищение в особо крупных размерах. Только Кучмина боязнь криков националистов о “преследовании свидомых украинцев” спасла “мытця” от ознакомления с тюремными порядками.

Маркияша оказался достойным сыном своего отца. Недаром на Михайловской у него была негламурная кличка “свинья” из-за редкого совпадения внешних и внутренних данных. Карьеру Лубкивский предпочитал делать стуком, что было достаточно широко известно."
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-05-23 10:19:56 ],
на сторінці твору     "«Паради переможців»: з чого почалася Друга світова"   Адміністрація Майстерень

Справа Дивізії «Галичина»: Перевірено — злочинів не скоєно
Сергій Кот «Дзеркало тижня» №28, 22 липня 2006

Вкотре Україною прокотилася нова хвиля політичних пристрастей, пов’язана з суперечливими оцінками окремих етапів українського визвольного руху періоду Другої світової війни та повоєнних років. Поряд із надзвичайно політизованою дискусією навколо офіційного визнання ОУН і УПА, нещодавно в центрі уваги опинилася історія дивізії СС «Галичина». Зокрема певний резонанс мала поширена інтернет-газетою «Обозреватель» інформація про поновлення британською поліцією розслідування щодо діяльності дивізії під час Другої світової війни.

На жаль, у ході дискусій українські політики та медіа досить часто допускають абсолютно необґрунтовані закиди на адресу як власне дивізії в цілому, так і ветеранів-дивізійників. У тому числі пропагандистським штампом у цих атаках стали бездоказові звинувачення дивізії «Галичина» у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства.

У зв’язку з цим викликає подив, що на тлі загострення суспільного протистояння навколо дивізії «Галичина» в Україні досі практично нічого не відомо про діяльність і висновки так званої Комісії Дешена в Канаді. Її було створено 1985 року урядом Канади на чолі з лідером консерваторів Брайаном Малруні для перевірки обвинувачень у воєнних злочинах і злочинах проти людства, висунутих проти ветеранів дивізії «Галичина» Центром документації Шимона Візенталя у Відні та низкою інших організацій. Суть обвинувачень переважно зводилася до тверджень про нібито участь дивізії у масових знищеннях цивільного населення, зокрема євреїв, під час війни. До цієї кампанії на державному рівні долучився також Радянський Союз, який підтримував висунуті обвинувачення через газети «Вісті з України» та «News from Ukraine». Дійшло до того, що оттавська щоденна газета «Ottawa Citizen» назвала дивізію «Галичина» найбільш кровожерливою військовою одиницею періоду Другої світової війни.

Справа 217 дивізійників стала складовою частиною детальної перевірки 774 українців, котрі знайшли притулок в Канаді у повоєнні роки. Окрім дивізії «Галичина», в полі зору комісії перебували українська поліція, українські шуцманшафти (поліцейські батальйони), німецькі айцнзатцгрупи, концентраційні табори та структури СС. Окремо було висунуто обвинувачення також проти близько сотні німецьких науковців, які по війні емігрували до Канади. Вважаємо, що сьогодні українській громадськості та політикам важливо знати про діяльність і висновки проведеної перевірки.

Комісію доручили очолити відомому канадському судді Жулю Дешену. Її праця проходила в непростих умовах справжнього інформаційного пресингу, організованого в засобах масової інформації як у Канаді, так і поза її межами. Особливі атаки у пресі спрямовувалися саме проти українських ветеранів дивізії «Галичина». Тому запідозрити комісію у будь-яких спробах приховати правду немає жодних підстав — це було просто неможливо.

Перед Комісією Дешена стояло непросте завдання — перевірити звинувачення, висунуті проти кожної особи, внесеної у списки. Для цього було використано канадські й німецькі архіви. Зокрема комісія отримала вичерпну інформацію від Міністерства праці та еміграції, Державного секретаріату, Міністерства закордонних справ Канади. Запити було надіслано до Берлінського документального центру (там містилися дані про окремі формації СС), Центрального бюро крайової справедливості для перевірки націонал-соціалістичних злочинів у Людвігсбургу, Бюро німецької військової обслуги в Берліні, Берлінського бюро інформації, Центрального інформаційного бюро Федеральних архівів в Аахен-Корнельмюнстер та інших німецьких архівів. Окрім того, було вміщено оголошення у 110 різних часописах Канади, щоб їхні читачі повідомили комісію про осіб, запідозрених у скоєнні військових злочинів. Комісія Дешена також заслухала представників організацій-ініціаторів розслідування і представників українців та українських організацій. Сесії комісії відбувалися в Оттаві, Монреалі, Торонто та Вінніпегу. Її представники, за домовленістю з урядом СРСР, провели у Львові допити свідків, які, на думку радянських служб, мали підтвердити їхні вимоги до канадського уряду на видачу ряду осіб як військових злочинців.

12 вересня 1987 року Комісія Дешена офіційно завершила роботу і подала до уряду звіт, який нараховував 966 сторінок. За висновками комісії, більшість обвинувачень проти українців були необґрунтовані, а часом доходили до абсурду. З усіх, проти кого було висунуто обвинувачення, лише близько двадцяти осіб потребували додаткового вивчення їхніх справ із правом судового захисту. Скільки серед них налічувалося власне українців, а скільки — німців, широкому загалу було невідомо — персональні інформації мали закритий характер. Зате достеменно відомо, що проти жодного з ветеранів дивізії «Галичина» обвинувачення не підтвердилися. Справі дивізії як військовій одиниці у звіті присвячено 11 сторінок загального характеру та 6 рекомендацій, ще на 200 сторінках подано висновки щодо окремих дивізійників. У своїх висновках стосовно учасників дивізії Комісія Дешена офіційно ствердила, що жодних конкретних доказів у обвинуваченнях на їхню адресу надано не було, в тому числі Центром Шимона Візенталя. В низці спеціальних пунктів рекомендацій комісії зазначалося:

«56. Дивізію «Галичина» (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)) не слід засуджувати як групу.

57. Члени дивізії «Галичина» були в індивідуальному порядку перевірені перед допуском до Канади.

58. Обвинувачення у воєнних злочинах членів дивізії «Галичина» ніколи не були доведені, ні в 1950 р., коли їх першу групу при іміграції в Канаду було затримано (на вимогу ряду організацій), ні в 1984 р., коли ці звинувачення були поновлені перед Комісією.

59. За браком доказів стосовно участі у злочинах або знання стосовно воєнних злочинців, саме членство в дивізії «Галичина» не може бути підставою для передачі справ до суду.

60. Немає жодних підстав, щоб позбавити членів дивізії «Галичина» громадянства Канади або депортувати їх».

Отже, було остаточно стверджено, що дивізія «Галичина» як військова одиниця не вчинила жодного воєнного злочину і за саму причетність до неї не можна нікого карати. Тим самим було виправдано від несправедливих звинувачень і всю українську спільноту в Канаді. Висновки Комісії Дешена мали важливе значення для українців також у США, Англії та Австралії. Очевидно, не випадково всі наступні спроби висунути обвинувачення проти ветеранів дивізії «Галичина», зокрема тих, хто перебуває у Великобританії, зазнали повного краху.

Висновки Комісії Дешена мали не лише моральне, а й юридичне значення, викликавши цілу низку позовів українських організацій Канади та окремих українців до засобів масової інформації, які поширювали звинувачення проти дивізії СС «Галичина».

У зв’язку з цим дозволимо собі зацитувати спростування й вибачення газети «Торонто стар» за публікацію власного кореспондента Соля Літтмана, який звинуватив дивізію та дивізійників у військових злочинах:

«Хоч ця Українська Дивізія була включена в німецькі збройні сили в 1943 р., немає жодних доказів, щоб вона скоїла якісь жорстокості чи інші кримінальні злочини, її члени були кожний індивідуально перевірений Об’єднаними Націями, британською та канадською владою по війні, поки вони були допущені до Канади.

«Стар» перепрошує за неприємності, які (з приводу згаданої статті) могли мати ветерани Дивізії, що проживають у Канаді».

А головний редактор газети Борден Спірс у листі до адвокатів дивізійників прямо визнав, що власні дослідження «Торонто стар» історії Дивізії «Галичина» «переконують нас, що пов’язування членів Дивізії з комісією для військових злочинів було помилковим».

«Неправильними та образливими ствердженнями щодо 1-ої Дивізії Української Національної Армії, колись СС «Галичина», визнав свої публікації і торонтський польський тижневик «Звйонзковець». «Ми перепрошуємо за опублікування тої статті, — писав від імені редакції на його сторінках редактор Ян Бідас. — Ми просимо вибачення за неприємності, які могла та стаття спричинити».

Вважаємо, що ці цитати мають стати застереженням для політичних діячів і журналістів в Україні, які час від часу повторюють непідтверджені обвинувачення на адресу дивізії «Галичина» та її учасників у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людства. Адже на території України живе чимало ветеранів дивізії, які тепер мають право на юридичний захист від таких публічних тверджень.

З іншого боку, для українського уряду вкрай важливо офіційно отримати від уряду Канади матеріали Комісії Дешена, які мають стати частиною архівно-документальної та правової бази у питанні наукових і юридичних оцінок факту існування дивізії «Галичина» та її діяльності, а також у справі формування офіційної позиції держави щодо цього й інших подібних українських військових формувань періоду Другої світової війни.

Дивізія «Галичина» — 14 Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1), або 14 Дивізія зброї СС («Галичина» №1). Українська військова частина, сформована за зразком німецьких піхотних дивізій у складі німецької армії в 1943 р. головним чином з українців, що проживали на території Дістрікту «Галичина» та Генеральної губернії. Формування дивізії було пов’язане, з одного боку, зі спробами німецького керівництва використати всі можливості для протистояння СРСР на Східному фронті, а з іншого боку — з упевненістю окремих українських кіл, що на тлі поразок німецької армії є нагода закласти основу регулярного українського війська, яке може стати вагомим фактором у визначенні долі України після війни. Причетність дивізії до військ «СС» пов’язана з тим, що, за німецькими законами, у вермахті не могли служити не громадяни Німеччини. Тому всі національні підрозділи, які створювалися у складі німецької армії, формувалися як військові частини «СС», на яку ці обмеження не поширювалися. Перед відправкою на фронт дивізія нараховувала близько 16000 вояків. Протистояла Червоній армії в центрі німецької оборони в битві під Бродами (17-22.07.1944 р.) і була розбита. Залишки дивізії були реорганізовані і після нового вишколу в квітні 1945 р. знову направлені на Східний фронт у район Граца (Австрія). Зі створенням Українського Національного Комітету (березень 1945 р.), 14 квітня вояки дивізії склали нову присягу на вірність українському народові, а сама вона була перейменована на 1-шу Українську дивізію Української Національної Армії на чолі з генералом П. Шандруком. Після капітуляції нацистської Німеччини дивізія відступила в зону окупації західних держав і була інтернована в англійських та американських таборах полонених.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-07-05 11:14:49 ],
на сторінці новини

Які мови насправді мав би захищати Колесніченко?
05 липня 2012, 08:47

Найбільший "розводняк" регіоналів полягає в тому, що вони запроваджують російську мову під виглядом імплементації положень Європейської хартії регіональних мов та мов меншин.

Насправді ця хартія спрямована на мови, які зникають, аби вберегти мовне розмаїття світу та культурну ідентичність малих народів.

Приклад мови, на яку спрямована Європейська хартія – це гельська (або гаельська) мова, якою розмовляє 60 тисяч осіб у п'ятимільйонній Шотландії, тобто близько 1% населення.

Гельська – це не шотландська мова. Тому що "шотландська" – це і є англійська. Адже мова не є ознакою національної самоідентифікації сучасних шотландців.

Гельська – це мова мікроскопічної частини населення Шотландії, переважно на півночі. У всьому Единбурзі є лише одна школа, де її викладають.

Гельська дуже не схожа на англійську за звучанням. І там лише 18 букв. Коли я був в Единбурзі, то познайомився з один із рідких носіїв цієї мови, яка розповіла, що до середини 20 століття британська влада навіть забороняла давати імена дітям гельською мовою, щоб не створювати зайвий привід для сепаратизму. Жінку звати Morven, але насправді батьки хотіли назвати її гельською Morbheinn.

Саме для захисту такої мови існує Європейська хартія. Саме тому, через депресивний статус гельської, шотланський англомовний телерадіомовник BBC Scotland має гельську службу BBC Alba.

Саме тому в шотландському парламенті панує двомовність – англійська і гельська. Це – жест, спрямований промоушен вмираючої мови.

А тепер запитання – чи загрожує вимирання російській мові, якщо заради її статусу Партія регіонів інфікувала Україну політичною кризою? Чи понад 200 мільйонів осіб на планеті, які володіють російською, є недостатньою гарантією від зникнення цієї мови?

Насправді Хартія мала би захищати не російську мову в Україні, а українську!

І ще одне питання – до "щирих галичан" у команді Януковича – пані Герман і пані Чепак: у мене зламався звук в телевізорі, тому я просто не розчув вашу заяву про відставку на знак протесту проти мовного геноциду?

http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4ff52a65e934c/

Чи цієї заяви просто не було, а "бабло", як завжди, перемогло "зло"?
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-07-16 22:55:33 ],
на сторінці новини


Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-11-05 11:36:08 ],
на сторінці поезії     "ДЯКА ЗА ЩИРІСТЬ"   Артимович Мирослав

Сергію,ідеться про сторінки - в першу чергу, http://maysterni.com, http://maysterni.com/?type=1, http://maysterni.com/?type=1, прокрутка справа, колонка останніх надходжень, яка видніється з усюди - теж головна...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-12-16 20:21:16 ],
на сторінці новини



А тут пояснення, чому алкоголь вбиває не лише чукчу, але і будь-кого, особливо нас...

Тут, і стосовно причин мату (в тому числі і в поезії) і ненормативності поведінки взагалі - особливо у північних народів - гляньте це, будь-ласка...

ВСЕМ СМОТРЕТЬ!! Они готовы на многое что-бы вы никогда не узнали об этом! Фильм "Скрытая правда"!
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-12-26 17:56:41 ],
на сторінці твору     "Адлояда в рождественскую ночь"   Потьомкін Іван

Так, у всіх бувало схоже... Хоча українцям, на кшталт Пуриму, випадає святкувати порятунок від планів Сталіна і К, від масового "геноцидного" переселення всіх українців із України в гиблі місця "союзу"...

А тут - чого алкоголь пити ніззя взагалі.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2012-12-29 19:33:39 ],
на сторінці новини


Про походження чоловічого гомосексуалізму?



Підозрілі думки, але все можливо...
Хоча:
" Тільки здається, мова має йти не про гіпофіз, а про його придаток - гіпоталамус, і не більший він, а менший він у жінок - в два рази. У транссексуалів він жіночого розміру, а в геїв має проміжний розмір між чоловічим і жіночим..."
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2013-01-30 22:17:59 ],
на сторінці новини


Грузія відпочиває від руху вперед...
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2013-02-12 14:34:04 ],
на сторінці новини


ТРОХИ ПРО БАНКІВСЬКУ КУХНЮ і втрату наших грошей з депозитів...

"...Поясніть будь ласка яким чином "депозитники" втрачають свої гроші в банках, коли держава розміщує ОВДП у валюті. Дякую..."

Зовсім просто - якщо, на пальцях:
для того щоби банку виробляти гроші (давати кредит) потрібні резерви:
комбанк тримає скільки належить на рахунку в НБУ в резервах, інше пускає в справу під відсотки - і це дворівнева банківська система в дії, так би мовити

тепер важливе - сам НБУ теж бере участь у такій же схемі на правах рядового учасника, тільки вище рівнем.

Для Сітібанку (або Моргана) НБУ такий же учасник, як рядовий амер. банк в резервній системі, тобто, щоб надрукувати гривні, йому, НБУ, потрібні ДОЛАРИ в резервному банку. :(

але доларів у нього ( в НБУ) зайвих нині немає, вони пішли, скажімо, на сплату зовнішньої торгівлі в якийсь момент...

тоді неминучий наступний етап "напіврозпаду" (наших грошей) -
населення несе свої заощадження у вигляді долара в комбанк, а НБУ мобілізує ці гроші (фактично бере кредит у комбанку у валюті) і зараховує ці долари в РЕЗЕРВИ!

Потім друкує відповідно цим резервам гривні, видає їх Урядові, уряд оплачує свої витрати, населенню трансферти дає (пенсії, зарплати), інші витрати ..... за енергію допустимо ...
зрозуміло? кругообіг доларів в природі ))

все було би весело і забавно - але тепер в НБУ немає тих доларів, але є ЗОБОВ'ЯЗАННЯ перед своїм населенням: (Точніше так - НБУ стає винним долари комбанкам, а вже останні - своїм вкладникам.

І цей процес виходу валюти із Банківської системи в нас тим часом продовжується ..... сальдо за поточним рахунком залишається негативним -

це все одно як з ванної пробку витягли, вода витікає - і колись це закінчиться...

Станом на початок грудня 2012 року порядком 40 % валютних вкладів населення вже обміняно на гривну... (((((
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2013-02-23 15:36:10 ],
на сторінці твору     "Коли завтра ви прийдете за своїм депозитом..."   Адміністрація Майстерень

Дякую, саме так.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2013-03-11 10:57:45 ],
на сторінці новини

Арсеній Яценюк, можливо, потай сподіваючись на власні президентські переспетиви-2015, заявив, що ніяких виборів в країні більше не буде і Віктора Януковича просто проголосять президентом. Проголосять, оберуть в парламенті, сфальсифікують результати виборів глави держави - схема ніякого значення не має. Важливо те, що 2015 рік - ніякий не Рубікон, за яким відкривається якась нова перспектива, зовсім ні. Рубікон вже давно перейдено, просто ми цього не помітили. А ті, хто помітив, хто намагався пояснити, що суспільство - якщо воно дійсно хотіло збереження демократії в країні - було зобов'язане не допустити тюремного ув'язнення Юрія Луценка та Юлії Тимошенко. Ми мали стояти під судами і ізоляторами в такій кількості, яка злякала б царя і змусила б його доправити гідно. Помаранчеві теж садили, вони теж розчарували, вони пересварилися між собою, чим вони кращі - пояснень громадської бездіяльності може бути безліч, одне правильніше іншого. А тільки справа була зовсім не у фігурах Тимошенко і Луценко, а в підміні демократії авторитаризмом. І цього не зрозуміли ні наші співгромадяни, ні багато опозиційних активістів й політиків, ні наші європейські доброзичливці. Зрозуміли тільки російські керівники - і з тих пір вони терпляче чекають, коли на цей авторитаризм можна буде накинути звичний хомут: ні про що інше з Януковичем в Кремлі поки не домовляються. Тому що, якщо будуть вибори, то Янукович їх програє, і соціологічні опитування це наочно підтверджують. Він програє їх, навіть якщо не буде балотуватися Тимошенко. Він програє їх Яценюку, програє Кличко і поки що не програє Тягнибоку - але це поки що. До 2015 року Янукович програє вибори кому завгодно - і розуміє він це краще Яценюка, Кличка і Тягнибока. А якщо програє - вже через кілька днів розкриють такі зловживання "донецької команди", такі фальсифікації, така корупція, що в країні не вистачить прокурорів і слідчих для розслідування і суддів - для винесення вироків. Ви дійсно думаєте, що Янукович про це не підозрює, що йому не цікаве майбутнє? Цікаве - на відміну від мільйонів співгромадян йому є що втрачати. Саме тому втрачати не збирається. І ті, хто розраховує на 2015 рік, можуть розслабитися. Не буде виборів у 2015 році. Період, коли влада в Україні змінювалася в результаті виборів, завершився.

http://liga.net/ Джерело
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2013-08-08 09:41:02 ],
на сторінці новини



1   ...   17   18   19   20   21   22   23