Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Потьомкін (1937)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2016-05-14 20:31:33 ],
на сторінці поезії     "....Нагнув спомин долу голови старечі..."   Потьомкін Іван

Життєвий сум...
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2016-05-15 02:35:26 ],
на сторінці поезії     "Як догодить і не обійти себе самих"   Потьомкін Іван

Повчальна баєчка. Лис - розумний і вміє викрутитись, не те, що дурний віслюк!)
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2016-05-15 02:38:58 ],
на сторінці поезії     "....Нагнув спомин долу голови старечі..."   Потьомкін Іван

Не судилось бути разом, а судилось тільки згадувати і спогади лишати на папері...)
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2016-05-16 02:17:31 ],
на сторінці поезії     "Хоч і лагідно, і тихо..."   Потьомкін Іван

Така вірна любов, як в українській пісні. І пісенний дуже текст, пане Іване! Гарно. Вірність попри все!))
Коментатор Олена Кіс, [ 2016-05-16 06:48:38 ],
на сторінці поезії     "Як догодить і не обійти себе самих"   Потьомкін Іван

Актуальна баєчка, на жаль у всі часи актуальна була...))
Коментатор просто Вільшанка, [ 2016-05-17 12:06:56 ],
на сторінці поезії     "Хоч і лагідно, і тихо..."   Потьомкін Іван

Це пісня. Чудова українська пісня, Іване!
Дякую, дуже сподобалась!
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-05-17 13:15:40 ],
на сторінці поезії     "Хоч і лагідно, і тихо..."   Потьомкін Іван

Несподіваний фінал утішає мене вірою закоханої в безжурне майбутнє та щасливий шлюб.
Коментатор Лариса Пугачук, [ 2016-05-18 13:01:13 ],
на сторінці поезії     "Усміх на помах руки"   Потьомкін Іван

Живемо митями такими. Сподобалось, пане Іване, дякую)
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-05-19 22:28:46 ],
на сторінці поезії     "Усміх на помах руки"   Потьомкін Іван

Буває...)
Коментатор Василь Баліга, [ 2016-05-20 16:20:37 ],
на сторінці поезії     "Пироги для сміху"   Потьомкін Іван

Цікава задума: зі сміхом та з повчанням.
З повагою
Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2016-05-21 00:41:45 ],
на сторінці поезії     "Пироги для сміху"   Потьомкін Іван

Скільки разів слухав цю пісню - у нас в Національній капелі бандуристів її виконував багато років чоловічий квартет бандуристів, завжди сприймав її як жартівливу пісню, а Ви з неї, дорогий пане Іване, зробили повчальну байку!)
Коментатор Лариса Пугачук, [ 2016-05-21 17:37:44 ],
на сторінці поезії     "Як жить волів би в потойбічнім світі"   Потьомкін Іван

Вже і мені до Вас приєднатись хочеться у цьому перевтіленні, так Ви гарно описали ймовірне майбутнє.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2016-05-23 17:52:15 ],
на сторінці поезії     "Як жить волів би в потойбічнім світі"   Потьомкін Іван

Як я Вас розумію!
Гідний Мураха труд...
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-05-24 06:36:11 ],
на сторінці поезії     "Плата за любов"   Потьомкін Іван

Щось вас, пане Іване, на варіації потягнуло.)
Глибокий зміст у ваших словах, - одна правда життя.
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2016-05-24 20:49:36 ],
на сторінці поезії     "Плата за любов"   Потьомкін Іван

Не потягнуло, як кажете Ви, а змалечку рідна українська пісня пронизала моє єство. Спроба відтворити її по-сьогоднішньому вилилась в добірку "Як од тої пісні серцю стало тісно".
Коментатор Ігор Шоха, [ 2016-05-25 18:35:52 ],
на сторінці твору     "Понадсвинське (за Лессінгом)"   Потьомкін Іван

В десятку!
Коментатор Лариса Пугачук, [ 2016-05-27 22:58:02 ],
на сторінці поезії     "Сила подружньої любові"   Потьомкін Іван

Тільки що сказала Вільшанці, що не буду читати вже нічого, а очі неслухняні втекли від мене до Вашої чудової інтерпретації.
В піснях народних і у Вашому творі мудрість велика закладена. Як бережливо Ви описали справжню люблячу жінку, котра бажає добра коханому. Його щастя є найбільшим щастям для неї. І добре, що козак вихований батьками людиною. А в такого і дружина має бути мудрою і все зрозуміти. Дякую Вам, пане Іване, щиро!
Коментатор Лариса Пугачук, [ 2016-06-01 16:55:05 ],
на сторінці поезії     "...Немовби вдарили під дихало..."   Потьомкін Іван

Ми не ідеальні. І робимо помилки. Всі мають право на помилку. І дорослі, і діти. Дякую Вам за цей твір.
Коментатор Лариса Пугачук, [ 2016-06-03 21:01:22 ],
на сторінці твору     "Осоружні оси (за Лессінгом)"   Потьомкін Іван

Знаєте, шановні поети і поетеси. Я довго терпіла Ваші виходки. Намагалася стати вам усім рідною. Але навіть моє терпіння не безмежне!!! Ви переходите усі рамки. Поетами ви, можливо, й стали. Але людьми вам усім ще трбе вчитися бути. Я тепер прекрасно розумію, хто стоїть за вашої зграєю. Сокольник та Лівобережна так вміло ховаються в тіні, але коли я співставила всі кусочки мозаїки, то картина прояснилась добре. І людина нормальна серед вас виявилась, котра сказала, що літературний світ всіх не помістить і що премій не вистачить на всіх. Я билась у ваші душі, як баран об нові ворота і так не пробилася. то я не боюся тепер сказати вам у вічі правду - світом правлять не тільки гроші. Світом править ще й любов. Серед вас єдиною нормальною зрячою людиною виявилась людина сліпа - Валерій Олексійович Сьомін. Я вдячна йому безмежно, що він привів мене до Істини справжньої. Шкода, що він довірив вам усім моє гартування. Я краще буду читати його твори, вислуховувати його голос, котрий, не зважаючи на старість, залтшається сильним і надійним. Те, що правда не залишається безкарною, я тепер чудово розумію. І мені шкода своїх нервів на вас, убогих, котрі так і не зрозуміли головної Істини - треба любити людей. Намагалася донести це до вас, сплакалася, але сліпа не я, а ви сліпі. Я спокійно пішла з "Проби Пера" колись, бо звідти несправедливо вигнали людину. Звідси я піду сама. Також спокійно. Це мій свідомий вибір.
І знаєте, я таки покажу вам, що можна жити по-другому. Не глузую, просто анонсую - не хотіла говорити цього раніше, а тепер втрачати нема чого, бо ви вбили в мені і довіру і надію. Я зареєстрована на порталі "Проза.ру" під своїм справжнім прізвищем Лариса Прокопенко. І там ж вже пару десятків творів, написаних російською мовою. Ще місяць тому я із щирим серцем говорила про те, що моя душа пише тільки українською мовою. То тепер я покажу вам, що душа не має меж, і що слово Любові можна нести у світ будь-якою мовою, на будь-якій землі. Колись я говорила щиро, що земля не винна в тому, що господарі сіють на ній бур'яни і виполюють чисті ростки. То ви мене ви пололи таки. Нормальний росток щирого слова. Я розумію, що такої добірності, як у пані Залізняк, в мене не буде ніколи. Але вважаю, що всі кольори гарні і всі мають право на існування.
Люди, війна йде у ваших головах. І це ви її переносите в життя. І доти в Україні не скінчиться кровопролиття, доки ви самі не станете людьми - кожен з вас. Бо це ви запалюєте вогонь ненависті своїм совом. Шкодую, що внесла внесок у цю ненависть. Вчіться Любові, люди.
Честь маю!
Коментатор Мирохович Андрій, [ 2016-06-03 23:40:50 ],
на сторінці твору     "Осоружні оси (за Лессінгом)"   Потьомкін Іван

Ларис, а просто забити на це все не можна? направду цікаво грати в ці подразнені самолюбства містечкових клоунів?
1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   94   ...   167