Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Франко (1856 - 1916)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Сірий, [ 2011-08-03 18:09:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Досить сучасно, як на мене, звучить і виглядає цей вірш. Не старіє ніщо геніальне...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 20:03:09 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Дякую, п. Володимире. Вірші із збірки
" Зів'яле листя" є на багатьох сайтах, не хочу повторюватись. Пробую шукати те, що не надрукували інші, та це, повірте, важко.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 20:12:12 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Хто ж була третя жінка?
Її ім'я - Целіна Зиґмунтовська. Вона працювала на пошті. Але її байдужість до Франка була вражаюча. Коли її запитували чому, вона відверто казала, що не сподобавсь, бо рудий. Целіна твердила, що Франко її буквально переслідував. Вона йде з роботи, він слідом. То тривало місяцями. Потім він зник. Одного разу з'явився на пошті у супроводі гарної брюнетки. То була дружина Франка. Целіна полегшено зітхнула: тепер буде мати спокій.
Коментатор Іван Редчиць, [ 2011-08-03 20:39:14 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Читаймо і повертаймося сюди частіше... Схиляймося доземно і вклоняймося його світлій пам'яті ... Зоря генія не згасне вовіки!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 22:08:54 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Дякую, п. Іване.
Саме так, його зоря не згасне, допоки ми будемо спільно підтримувати горіння і повертатися, повертатися і повертатися до його творчості і нелегкого життєвого шляху.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 22:32:06 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Дружина Франка, Ольга Хорунжинська, родом з Харківщини, була високоосвіченою людиною, володіла англійською, французькою, німецькою, російською мовами. Їй не була чужа ідея відродження України.
Познайомившись із Франком, вирішила стати його дружиною і помічницею та присвятити своє життя чоловікові та народові.
Ольга бере активну участь в громадській праці, помагає чоловікові в літературній роботі.
Її посвята випливала із любові до мужа, чого не можна було сказати про
Івана Франка, він говорив - "не серцем її вибирав і одружився з нею не з любові".
Багато хто докоряв Франкові, що він одружився з росіянкою. Він жартував і пригадував анекдот про те, як циганка ворожила: " Сім літ бідувати".
- А потім?
- А потім звикнеш.
*
Ольга Франко не змогла стати для свого мужа ні музою, ні могутнім джерелом натхнення.
Франко був зразковим батьком трьом синам ( Андрій, Петро, Тарас) і дочці Анні.
Подружнє життя Франків не було щасливим : матеріальні недостатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа.
Та все ж Ольга була непересічною особистістю, жертвенною помічницею своєму мужеві, зразковою матір'ю і активною учасницею суспільного життя, а тому її страдницьке життя заслуговує визнання і пошани.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 22:50:17 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Моїй дружині
*
Спасибі тобі, моє сонечко,
За промінчик твій - щире словечко!
Як промінчика не здобуть притьмом,
Слова щирого не купить сріблом.
В сльоту зимнюю, в днину млистую
Я дорогою йду тернистою,
Кого я любив, ті забулися,
А з ким я дружив - відвернулися.
Відвернулися та й цураються,
З труду мойого посміхаються.
В порох топчуть те , що мені святе, -
А недоля й тьма все росте й росте.
Важко дерево з корнем вирвати,
Друга давнього з серця вигнати.
Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою,
Де брехня сичить вкруг гадюкою.
Та як радісно серед трудного
Шляху темного і безлюдного
Вгледіть - світиться десь оконечко!..
Так у горі нам - щире словечко.
То ж за дар малий, а безцінний твій,
Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,
За той усміх твій не вдослід журбі
Спасибі тобі! Спасибі тобі!
21 січня 1887 року
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-03 23:21:09 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ІВАНА ФРАНКА
Коментатор Іван Редчиць, [ 2011-08-04 00:15:47 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Дякую! Пиймо з невичерпної Каменяревої криниці, тамуймо душевну спрагу. Милуймось його чудовими ліричними самоцвітами... Будьмо гідними його високого ймення...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-04 00:32:07 ],
на сторінці поезії     "***"   Франко Іван

Такої жінки, як Ольга Рошкевич, Франко більше не зустрів. Розлука тугою озвалася через двадцять літ у збірці "Із днів журби".
Хоча є й інші версії.
Драма любові Ольги Рошкевич та Івана Франка - типова для минулого.
Він перелив свій біль у поезії, вона, осівши біля домашнього вогнища, на сім замків закрила своє горе.
У 1912 році помирає чоловік Ольги Рошкевич і вона їде до сестри Михайлини. Коли сестра жила у Львові, Ольга уникала зустрічей з Франком, хоча він хотів її бачити.
Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла до нього попрощатись, благав її. Вона вислухала Михайлину, що передавала його прохання, з очей потекли сльози, але вона
сказала : "Ні".
Чи дійсно Ольга не хотіла бачити Франка або вона настільки кохала, що не могла уявити, що єдина людина, яку вона обожнювала, помирає.
Або чи дійсно не хотіла бачити Франка, коли жила у Львові?
Мабуть, просто розуміла, що у нього є дружина, тому не дозволила собі стати між ними.
Ольга Рошкевич була досить сильною і прекрасною жінкою. Він любив її все життя, а коли втратив, то шукав Ольгу в інших жінках.
Для Франка протягом усього життя було священним ім'я Ольга.
А, колишня наречена до смерті зберігала листи Івана, сестрі Михайлині заповідала покласти їх у труну, і вони назавжди втрачені для читачів, але це її право на власну таємницю...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-04 19:53:53 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

Мені здається, що тема, піднята Франком, актуальна і сьогодні. Чекаю ваших думок, шановні автори поетичних майстерень.
Коментатор Володимир Сірий, [ 2011-08-04 21:51:18 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

А чому ж не актуальна?
Трохи важко повірити, що цей вірш написаний автором " Мойсея". Трохи наївний, як на мене.
Щодо актуальності, то зараз повно всяких ложних релігій, що ждуть свого "листочка" , та дарма ждуть, бо відриваються вони, а не він...
А істинне безсмертя - воно у вірі християнській заховане.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-04 22:23:07 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

У мене в руках том перший, Іван Франко, " Поезії. Поеми", Дрогобич, 2004 р., 824 с.
Набираю кожен твір в пошуковій системі, друкую лише ті, що пропустили інші або скоротили.
А наївними словами глаголить істина.
Простота завжди у пошані.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-04 22:34:19 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Притча про покору
*
Два їздці були раз: митар
І вельможний фарисей
До мети взялися бігти.
Хто допаде? Той чи сей?
Ся мета - житє у небі.
Щоб до неї дочвалать,
Фарисей запряг два коні:
" Чеснота " одного звать -
Піст, молитва, дари вбогим.
Хто був другий кінь? Ти ба! -
Гордість, злобная обмова
І гидка самохвальба.
Шарпнули оті два коні:
Сей сюди, а той он-там,
Розірвали віз надвоє,
Проваливсь їздець і сам.
Тим часом убогий митар
Шкапу " Смирність" як запряг,
То помалу, але певно
До мети свій віз дотяг.
Коментатор Володимир Сірий, [ 2011-08-04 22:47:05 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

Чудово! Джон Буньян пригадався із своєю "Подорожжю пілігрима в небесну країну".
Простота - істини одяг!
Дякую, вам Улю!!!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-05 09:47:54 ],
на сторінці поезії     "X. Школа поета ( За Ібсеном)"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Маловідомими сторінками творчості
Коментатор Оксана Яблонська, [ 2011-08-05 10:32:30 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

Який сучасний вірш! Адже "під лежачий камінь вода не тече" :)
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-05 15:41:41 ],
на сторінці поезії     "X. Школа поета ( За Ібсеном)"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Сонет
*
Смішний сей світ! Смішніший ще поет,
Що все в нім хоче серіозно брати,
Що в тій погоні до незвісних мет
Розумну думку рад би відшукати.
Смішний сей світ! В нім правом - дикий гнет,
А чесна праця в перегнилі шмати
Вкриваєсь, а коб мала лиш відмет
З страв дармоїдів, щоб живіт запхати,
Та мала б доста для потреби свої!
Смішний сей світ! Неробів горсть мала
Себе вважає світом, паном всьої
Землі і ціллю всього, що на світі!
Смішний поет, що хтів би, окрім зла,
В тім світі правди й розуму глядіти.
1881 р.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2011-08-05 18:08:15 ],
на сторінці поезії     "Притча про віру"   Франко Іван

Цікаво. Спонукає замислитись.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2011-08-05 18:13:36 ],
на сторінці поезії     "X. Школа поета ( За Ібсеном)"   Франко Іван

За Ібсеном - це переспів?
Непогано... Але Думи власне із Франкової "кузні душі" - мені чомусь видаються сильнішими. (От хоча б узяти цей сонет).Хоча, раз Поет взявся за переклад, напевно, ідея оригіналу була йому близька.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13