Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Опанас Драпан (1945 - 2014)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   сиджу-палю
    Душевні, серцем писані листи
    Я спалюю, бо вже неактуальні
  •   пенсійний календар
    Найдовший місяць у житті
    Здолає ці ресурсні втрати,
  •   куплетне ®ондо
    чорнило тягуче, штамповані пера,
    сім років наук за шкільними дверми
  •   ©танси
    Минула осінь майже вся.
    Ти гуска вже, а не гуся.
  •   жнива
    Жнива ліричні. Виспіли таки
    Картопля поетична й буряки.
  •   з нагоди дня®
    Туман будується в ярах,
    Нові міста - старим не рівня,
  •   висілки
    Відгули вечірні дзвони,
    І місцеві дзиґарі
  •   хіти
    Срібні дзвони небесних каплиць
    І відомі концерти Вівальді
  •   після літа ®
    Блякне зоря вечорова,
    Тліють зіркові вігвами.
  •   осінні плачі
    Осінь – не сезонність.
    Радше - настрій,
  •   колишні
    Спалахами ніжного тепла
    Кожної нової господині
  •   про ТБ
    Лапою наче по серцю шкребе
    Квочка новин і нав'язливих згадок -
  •   незабутнє
    Я вивільняюся потроху
    Від повсякденної нуди,
  •   таке
    Метафори ходять образні,
    Снують косяки п'явок.
  •   паралель
    Колись харчувався гнилою картоплею,
    Доношував батьківські чуні й штани,
  •   тут
    Як Сонце горить у водні,
    А в пеклі кипить смола -
  •   мої перелоги
    Орав і пестив цілину.
    Я нею жив, і снив я нею,
  •   мої газелі
    Куполи повалені, хрести...
    Боже, атеїстам не прости
  •   не оди
    Півкола, дуги, паралелі
    І перехрестя – наче шви
  •   звикну
    Я звик до шнапсу та вина,
    Пізнав айсбан і сервелати.
  •   інтрига
    Майбутній скромний ювіляр,
    Дітвак одвічної недолі,
  •   нумо
    Парсеки чорної габи
    Цистерни сонячної браги,
  •   шинкарка-осінь
    Ранішнє повітря - чисто спирт.
    Тиша випаровується з нього.
  •   яви
    Давно немає повитухи,
    Батьків - духовних і моїх.
  •   прагматично
    І нині в небесній мазуті
    Світило спливає - і тоне.
  •   квітці моїй
    Айстри, хризантеми, чорнобривці -
    Осені прийдешньої дари,
  •   віщий інтерес
    Яскраві зоряні регати
    Охоплять небо уночі,
  •   свято
    Розбагатів - онуками та дітьми:
    Не треба ні брильянтів, ні житла.
  •   про чуже
    Якщо всерйоз, і дід не крав -
    Ні у держави, ні в сусідів.
  •   про моє
    Не хочуть у землю старі та слабі,
    Противляться йти молоді й нежонаті:
  •   згадки
    Балія бабусина та нецьки,
    І гримуча тара для прання
  •   страшне що діється
    Діряве без'ядерне сито
    Насипало вбивчих зірок.
  •   баймо про своє
    Хазяйновито дбаю про своє,
    І думається болісно про фініш:
  •   Просвітництво
    Пишу й розповідаю Драпанам,
    Насамперед, онукам-молодятам:
  •   Як у нас
    Тутешнє небо, як у нас,
    І забудови, і натура.
  •   при пам'яті
    Покояться в товщі сирої землі
    Герої та жертви фатальних обставин.
  •   Прозора ніч
    Не стежка, ні.
    Краватка - це вона.
  •   Короткі ночі
    День поволі догорів,
    Заблищав інистий попіл.
  •   Востаннє в Ессені
    Неначе київсько-чорнобильські часи -
    Помиті вулиці, ні куряви, ні бруду.
  •   До щастя
    Пересапані хмари вітрами
    Утікають за обрій - ген-ген,

  • Огляди

    1. сиджу-палю
      Душевні, серцем писані листи
      Я спалюю, бо вже неактуальні
      Рядочки між "Добридень" і "Щасти",
      Надумані в казармі чи в гуральні.

      Де тільки не писав. І сям, і там -
      Який з мене вояк, і чим живеться.
      Раділа і родина цим листам,
      Й дівчата тих часів, і дами серця.

      Я всіх доводив й віршами до сліз.
      Себе не жаль, що сліпнув і горбатів.
      Хотів чи ні, а всіх я переріс.
      Конверти ось - ніщо без адресатів.

      Не з нами вже батьки. І я дідусь.
      А для дітей листи - архівна ноша.
      У ті часи навряд чи повернусь,
      Вони - Історія. Забута - то й хороша.

      Порівнювати з ниніншньою - жах.
      Бо нині все не те, про що писав я.
      З імперією нині на ножах,
      Що славою було - то вже безслав'я.

      Себе не впізнаю у тих листах,
      Зазнали змін міцні орієнтири:
      Молитимусь на Deutscher Bundestag,
      А до Кремля - ні жалю, ні довіри.

      Тоді все уявлялось навпаки,
      Німеччина здавалась не такою.
      І щоб не проклинати всі роки,
      Спалю листи - і серце упокою.

      '2014



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    2. пенсійний календар
      Найдовший місяць у житті
      Здолає ці ресурсні втрати,
      А нам пора опочивати.
      Горшки ліпитимуть святі.

      Найдовший місяць у житті
      Забрав усі фізичні сили.
      Горшки ліпитимуть святі,
      А ми своє давно зліпили.

      І як цей місяць ти не клич,
      Я чую "трудень". На додачу
      Короткий, як червнева ніч.
      Його я більше я не побачу.

      Бо є довічний. "Трутень" він.
      Його продовжимо у грудні.
      В числі наступних перемін
      Є й "трупня" ночі непробудні.

      '2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. куплетне ®ондо
      чорнило тягуче, штамповані пера,
      сім років наук за шкільними дверми
      і марші баянні шкільного тапера
      у безвісті тонуть, за ними - і ми,
      тоді жовтенята, затим піонери,
      а згодом - загони ЛКСМУ
      і КПРС авангардної ери.
      та хто відповість, позабуті чому
      чорнило тягуче, штамповані пера,
      сім років наук за шкільними дверми
      і вальси баянні шкільного тапера,
      з якого, бувало, сміялися ми,
      тоді жовтенята, затим піонери,
      а згодом - загони ЛКСМУ
      і КПРС авангардної ери?
      не все потопає, можливо, тому,
      що згодне воно галасливо та мовчки
      гуляти-творити будь-що та будь-де,
      збігаючись, наче курчата до квочки,
      до партії влади, що вміло веде
      на той дебаркадер, з якого відвозить
      підземний паромник у вічний круїз.
      вже тих пасажирів, здається, що досить,
      та всіх до останнього не перевіз
      з усіх, що могли галасливо та мовчки
      гуляти-творити будь-що та будь-де,
      збігаючись, наче курчата до квочки,
      до партії влади, що й нині веде
      на той дебаркадер, з якого відвозить
      підземний паромник у вічний круїз.
      було пасажирів не менше, ніж досить,
      та пнуться наступні - щоб їх перевіз.

      '2014



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ©танси
      Минула осінь майже вся.
      Ти гуска вже, а не гуся.
      І ти, кабанчику, підріс.
      Шкода обох мені до сліз.
      Осінній день поволі згас,
      А я все думаю про вас.
      Ви не гуся й не порося –
      Бо підростають всі та вся.

      Забити треба й каплуна.
      Та це хіба моя вина?
      Радій, віршуй чи вовком вий -
      Та є Різдво і рік Новий.
      Ще є прив’язаність моя,
      Тому і кличу колія -
      Йому довірити й кролів,
      Бо я усіх би пожалів,
      І вмер би з голоду затим,
      Зате по-справжньому святим.

      '2014



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. жнива
      Жнива ліричні. Виспіли таки
      Картопля поетична й буряки.
      Покажемо ціпами на току,
      Де створюємо лірику тонку.

      І поки не злизали слимаки,
      У приярку збираймо і в ярку
      Музичну во́ду - свіжу і цупку.
      Жнива ліричні.

      А вже зима на відстані руки.
      Дається демагогам хай взнаки,
      Холодна і не перша на віку.
      Поможуть нам дожити будь-яку
      (і щоб нас не хапали дрижаки)
      Жнива ліричні.

      '2014



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. з нагоди дня®
      Туман будується в ярах,
      Нові міста - старим не рівня,
      Але на всіх чекає крах.
      Рулада сонячного півня -
      І розсипаються у прах
      Міста, будовані в ярах!

      Міста зростали уночі,
      І заселялися уранці,
      В замки встромлялися ключі.
      Антагоністи чи коханці,
      Добра шукачки й шукачі,
      Йому раділи уночі!

      Та дню назначено прихід.
      Його веде наступний ранок,
      І з ним біжить за ніччю вслід
      Шляхом бажань і забаганок.
      І заздрив Місяць так, що зблід,
      А день святкує свій прихід!

      Туман завіявся в ярах,
      Як будь-яка звичайна пара.
      І йде ранковий перетрах°
      Від Яффи і до Сиктивкара,
      Від бегемотів до мурах.
      І не лише в одних ярах!

      '2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. висілки
      Відгули вечірні дзвони,
      І місцеві дзиґарі
      Часовим богам поклони
      Б'ють о ранішній порі.

      Люди в темряві, напевне,
      Звично любляться собі.
      Це заняття задушевне
      Люблять сильні та слабі,
      Товстуни та худорляві,
      І дівчата, і баби -
      Не практично, то в уяві.
      Ближніх маєш - тож люби.

      По стіні моєї хижки
      Промінь Місяця повзе.
      До картини, бачу, трішки
      Залишається, і - все:
      Вже доповз, і наче тоне
      У красі, яку зустрів.
      Змалював її Джорджоне.
      Вже нема таких майстрів.

      '2014



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. хіти
      Срібні дзвони небесних каплиць
      І відомі концерти Вівальді
      Впізнаю, лежачи горілиць
      У шезлонгу на теплій веранді.

      Срібні ноти музичних октав
      Нагадали мені за Моранді.
      Я згадав, як невтішно ридав,
      І неначе росу на троянді,
      Чисті сльози моїх почуттів
      До дівчат, що зостались чиїмись.
      Хто би знав, як усіх я хотів!
      Та вони на проворних дивились.

      Я донині не маю хітів,
      І карбованці всі - дерев'яні,
      І на конкурсах я "пролетів".
      А жінок малював Модильяні...

      '2014



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. після літа ®
      Блякне зоря вечорова,
      Тліють зіркові вігвами.
      Бабине літо й Покрова,
      Гідні напутнього слова,
      Тепло розсталися з нами.

      Будуть морози пекучі,
      Іній нечуваний вранці,
      Чоботи, теплі онучі,
      Одяг від "Zara" та "Gucci",
      Валяні устілки в капці.

      Місяць упевнено й завтра
      Йтиме зі сходу на захід.
      Пам'яті світлої варта
      Сажею писана карта
      З віхами зоряних ягід.

      Прийде пора пригадати
      Вдячливо волхвів і ясла.
      Славтеся, хлопчику й мати.
      Іроди, юди й пилати,
      Знайте, що пам'ять незгасна.

      Зблякла зоря вечорова
      Попри відведені стрілки.
      Забавки з часом - полова,
      Практика ця нездорова -
      Знаю ж... А бавлюся скільки.

      '2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. осінні плачі
      Осінь – не сезонність.
      Радше - настрій,
      Скраплений із наслідків подій.
      Сумно і щасливій, і нещасній,
      Гірко і старій, і молодій.

      Плаче по-осінньому невтішно
      Майже неціловане дівча:
      Наче й не хотілося, а вийшло
      Заміж вийти - ще й за багача.

      Скільки шлюбів марно пережито...
      Як перетерпіти і гарем?
      Хто би взявся визволити Літо
      Силою не віршів, не поем?

      Плаче, бідне, б'ється у тривозі.
      Й слізно молить:
      - Господи, спаси.
      Санта-Клаус – чисто мафіозі.
      Євнухи у нього – наче пси.

      '2014



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. колишні
      Спалахами ніжного тепла
      Кожної нової господині
      Спалюються спогади дотла -
      Про колишніх.
      Так воно і нині.

      Осінь зачаровує - вона,
      Гойна і собою величава,
      Юності принада чарівна.
      Вабить і ошатність.
      І постава...

      Другий місяць разом. Їй лише
      Серцем я своїм належу й досі.
      Та боюся, й Бог не вбереже
      Цю належність.
      Ген - Зима в дорозі.

      '2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. про ТБ
      Лапою наче по серцю шкребе
      Квочка новин і нав'язливих згадок -
      Сателітарне російське ТБ,
      Радіоточки медійний нащадок.

      Виведе вилупків - і, як один,
      Нумо завзято довбатись у гної,
      Для глядачів зарубіжних родин
      Скріпи шукаючи правди пивної.

      Знайдуть - і стулиться дуте з пустим:
      Драми мосфільмівські та серіали
      З їхнім відлунням. І збагнем затим -
      В деяких ролях себе впізнавали.

      Зустрічі в ліжках або поїздах,
      Гульки, запої, тупі рефлексії,
      Слізні покути клінічних невдах,
      Схоже, що любі не тільки в Росії...

      Віри не йнятиму жодним сльозам:
      Ллються вони ошуканства заради,
      Гнитиме їхній культурний сезам.
      Сльози московські мені до лампади.

      '2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. незабутнє
      Я вивільняюся потроху
      Від повсякденної нуди,
      Пізнаючи й веселий Бохум.
      О, Боже мій, не осуди

      Мене, безхліб’я ветерана,
      За апетит. Бо це не гріх.
      "Taverna La Veneziana"…
      І ти б устояти не зміг.

      Мені й стрип-бари до вподоби:
      На "Solid Gold" оце набрів.
      Там пацанва та VIP-особи.
      Дівчата... Без коментарів.

      Удома висидіти важко,
      В таверни ходять не щодня…
      То б’юсь у стінах, наче пташка.
      Тверді вони, як та броня.

      Година перша, а о восьмій
      Усіх запрошує стрип-бар.
      Я в ньому вже три ночі поспіль -
      І ні прогулів, ні забар.

      Бо забувається потроху
      Не те минуле, й не про нас.
      А це, прийдешнє - і про Бохум,
      І про вчорашній перфоманс.

      '2014



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. таке
      Метафори ходять образні,
      Снують косяки п'явок.
      А ловляться тільки облизні.
      Епітет, а не ставок.

      У ньому акул небачено,
      Аж лячно від їхніх пащ.
      Втекла граматична всячина,
      Заснув синтаксичний лящ.

      Гіперболи ходять колами,
      Літота сплила якась.
      За сибілянтами голими
      Майнув асонансний язь.

      Женеться щупак за тюлькою.
      Сміються прудкі лини.
      Карась іронічно булькає:
      "А спробуй-но дожени".

      Гуляють йоржі римовані,
      Мейозис ковтнув сома.
      Діждусь не весни, то повені.
      Вже й облизнів щось нема.

      '2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. паралель
      Колись харчувався гнилою картоплею,
      Доношував батьківські чуні й штани,
      А нині каміном хороми протоплюю,
      Які відбудовані після війни.

      Готичне й незламне... То як не повірити
      У те, що Німеччина вічна, як Рим,
      І в те, що її будували не вироди
      На щастя земне молодим і старим.

      Живу та харчуюсь продуктами свіжими,
      І я втікачем не вважаю себе.
      Ми щастя хотіли – для нього і вижили.
      Пусте, що нервуюсь. То серце слабе.

      Нічого за мною ніхто не доношує.
      А речі на вигляд - неначе нові:
      І джинси мої з однією холошею,
      І туфлі непарні, і милиці дві.

      '2014



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. тут
      Як Сонце горить у водні,
      А в пеклі кипить смола -
      Отак і мені сьогодні.
      І ллються з мого чола,
      Неначе вода градирні,
      Грипозні липкі поти.
      Тут медики досить мирні,
      А їм за життя плати.

      Такий-то уклад Європи:
      Безгрішшя - це вірна смерть.
      Про жебри забудь, гоп-стопи.
      Працюй - чи збирайся геть.
      Тут щедра на спокій тиша,
      І нас не трафляє шляк.
      Країна безмірно інша -
      І це все не надурняк.

      '2014



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. мої перелоги
      Орав і пестив цілину.
      Я нею жив, і снив я нею,
      І шанував лише одну,
      Її, тодішню Віринею.

      І вмер би я на цілині,
      Лишивши спадщину багату,
      Якби не випала мені
      Повістка до воєнкомату.

      Тоді - пручались ми чи ні,
      Але чуби нам забривали.
      Лишилась тачка в бур'яні,
      А з нею плани та аврали…

      .... 1968 .............................................. 2014

      Давно в минулому морфлот,
      І чорна роба, і марноти,
      Й довготи здоланих широт.
      А як любов перебороти?

      Я півстоліття в ній тону -
      В горючій, як вогонь Помпеїв.
      І казахстанську далину
      У віршах я не обмину -
      Я з них альбом останній склеїв.

      '2014



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. мої газелі
      Куполи повалені, хрести...
      Боже, атеїстам не прости
      Втоплені історії пласти
      І оте, що ладяться звести.

      Прасками здаються трактори,
      Курява злітає догори.
      Вийшли смерті косами трясти.
      Є, що їм у жертву принести.

      Голі постаменти без вождів.
      Хто і де тих ленінів подів?
      Маємо, куди перевезти.
      Вже туди наведені мости.

      Тоне пошта, дурно і плисти
      Скарги надсилати та листи.
      Київщину змусять зацвісти
      Дніпрогесу ЛЕП-івські хвости.

      '2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. не оди
      Півкола, дуги, паралелі
      І перехрестя – наче шви
      На рваній зоряній фланелі
      Ниток висотної мошви.

      Біліють за́витки мережив,
      Рясніють вузлики й стібки.
      Я за всіма учора стежив.
      І вишивав би залюбки.

      Та нині виринула вата
      Сусідніх з Бохумом земель -
      І висне сіра та кудлата,
      Мошву скриваючи й фланель.

      І я залежу від погоди -
      А в нас вона вже нетривка.
      То й не пишу сьогодні оди
      В човні приватного ставка.

      '2014



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. звикну
      Я звик до шнапсу та вина,
      Пізнав айсбан і сервелати.
      І пиво вже - не дивина,
      Його ще довго пізнавати.

      Та маю час. Пенсіонер...
      Ще й до пошани, може, звикну.
      І я для західних манер
      Треную посмішку привітну.

      Національна чистота...
      Куди не глянь - араби й німці.
      Й пора кохання золота,
      А я сумую наодинці.

      Дозвілля щось не веселить.
      Я обійшов усі музеї.
      Моя кімната, наче кліть
      Чи вістка з юності моєї.

      І телебачення чуже:
      Незвична мова, довгі титри.
      Я зрікся рідної би вже.
      Та дня немає без молитви.

      Що мало бути, те й збулось...
      Воно й минається потроху.
      Спаде з душі, неначе брость,
      Моя печаль - і вкриє Бо́хум.

      '2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. інтрига
      Майбутній скромний ювіляр,
      Дітвак одвічної недолі,
      Нащадок злиднів і бояр,
      Я покидаю «Liqui Moly».

      Як молібдену дисульфід
      Поліпшив якісно мастило,
      Так я - фінансовий прихід.
      Зі мною фірмі пощастило.

      І ось виходжу з-за стола,
      Всміхнувшись в очі замісниці:
      «Ти все зробила, що змогла.
      Переживу. То все – дрібниці.

      Отож очолюй колектив,
      Моя голубко незрадлива.»
      Цей день мене осиротив...
      Любов текуча, як олива.

      Де є початок, є й кінець -
      Їх дошукалися і в кола.
      Романи сходять нанівець -
      Сумна вона, ця правда гола.

      '2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. нумо
      Парсеки чорної габи
      Цистерни сонячної браги,
      Ковші зірок, комет баклаги –
      Небес незаймані скарби.

      Заходь. Що хочеш, те й роби,
      І для потреби чи розваги
      Грабуй, пали універмаги
      Щодня, щоночі, щодоби.

      Надовго вистачить добра -
      Тож забирайся на-гора.

      Та є беззахисна стара -
      Не чорна вирва, не діра.
      Її грабуй - підходь поближче.
      А що нащадкам? Попелище.

      '2014



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. шинкарка-осінь
      Ранішнє повітря - чисто спирт.
      Тиша випаровується з нього.
      Тіні притискаються до скирт,
      Зночі п'яні від питва хмільного.

      Днями вирував сорочий флірт,
      Нині - ходять оси. Більш нікого.
      Ба, чекає осінь край воріт
      З чаркою напою спиртового.

      Питимуть його ліси, лани.
      З нього вийдуть ліки та припарки,
      Конче необхідні восени.
      Сором - не прикластися до чарки.
      Боже, й непитущих осіни
      Випити шинкарчиної старки.

      '2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. яви
      Давно немає повитухи,
      Батьків - духовних і моїх.
      Але являлись їхні духи;
      Шкода - наблизитись не зміг.

      І хати в явності немає -
      Пішли під ковш угіддя, хлів...
      Пробач мене, мій рідний краю -
      І я противитись не смів.

      У снах і згадках тільки й бачу
      (фейсбуки зроду не велись)
      Життя тодішнього нестачу.
      Вона мене знаходить скрізь.

      Я чую туркіт голуб’ятні,
      І як белькочуть індики…
      Зламали й те часи сум'ятні,
      Що будувалось на віки.

      '2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. прагматично
      І нині в небесній мазуті
      Світило спливає - і тоне.
      Його витягають, по суті,
      Війська́ й волонтерські загони.

      Всі інші сузір'ями скуті -
      Усім заважають кордони
      Покинути зоряний хутір,
      Нічні п'єдестали та трони.

      А щастя смиренності вчило -
      Земній, і ніяк не інакше.
      І я підкоряюся щиро,
      Без жодних до себе пом'якшень.
      Бо жити хотілось би з миром -
      Учора, сьогодні та завше.

      '2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. квітці моїй
      Айстри, хризантеми, чорнобривці -
      Осені прийдешньої дари,
      Сходять у невпораній домівці
      Пахощами вдової пори.

      Айстри у неділю, а в суботу
      Буде якнайбільше хризантем.
      Дивно - різні квіти, а достоту
      Кожний із букетів - так, тотем.

      Мабуть, ми від осені обоє,
      Чи від квітки, бо і ми цвіли...
      Чорнобривко, стрінуся з тобою,
      Може, відгадаю — де й коли.

      '2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. віщий інтерес
      Яскраві зоряні регати
      Охоплять небо уночі,
      Аби змогли спостерігати
      І вболівати глядачі.

      Мільярди яхт - силенна сила!
      Та не буває без інтриг,
      І вже суддя оголосила -
      Не пощастило жодній з них.

      Уранці виявиться лідер -
      І яхти кинуть якорі,
      Ущухне зоряний гармидер
      Аж до вечірньої зорі.

      О Сонце, лідере відомий,
      Я маю вищий інтерес -
      Уболівати за пороми,
      Які підвозять до небес.

      '2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. свято
      Розбагатів - онуками та дітьми:
      Не треба ні брильянтів, ні житла.
      Моя рідня - не янголи, то відьми,
      Бо ходить по мені якась мітла.

      Це не трагедія. О ні... Синовнє свято:
      Хороми у столиці — це вже щось.
      Припрошували з них сини завзято,
      Ділитися і словом довелось.

      Я розпочав би розповідь не з раю,
      Не з гаспида і плотського гріха:
      Відомо дітям й те, чого не знаю.
      Мій досвід що? Торішня лепеха.

      Лише скажу про танці під баяни,
      Про затишок сімейного кута,
      Про первенця-синочка від Уляни.
      На небі вже хазяйка золота...

      Я не забув... Бо згадую, принаймні -
      І те, що вперше випало мені...
      Ми стрінемось (і там лани безкрайні),
      І пройдемось по зоряній стерні.

      '2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. про чуже
      Якщо всерйоз, і дід не крав -
      Ні у держави, ні в сусідів.
      Та чорнороби карних справ
      Що присудили - те й відсидів.

      Він у в'язниці суть пізнав -
      Хто гегемон, в якому світі,
      А про божественний анклав,
      Коли хворів, ману увидів.

      Хоча було не до зірок -
      Глумився тиф у тій господі,
      Для неї в'язні - як оброк...

      Дитя епохи це - не злодій!
      А дід мотав солідний строк
      За жмут іржавих електродів...

      '2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. про моє
      Не хочуть у землю старі та слабі,
      Противляться йти молоді й нежонаті:
      Отак і триває життя в боротьбі,
      А потім надходить пора благодаті.

      Про неї міркую тихенько собі,
      Фантазії світлі й на диво багаті.
      Вони барикадою стали журбі:
      Не буде її в санаторній палаті.

      Не п'ються мікстури, не вабить кіно,
      Набриднути встигли пусті процедури,
      Лікарнею пахнуть білизна, майно -
      А я фантазую про зоряні мури.
      Вони ще далекі, але все одно
      Я вже відчуваю - немає зажури.

      '2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. згадки
      Балія бабусина та нецьки,
      І гримуча тара для прання
      Виважено мудро, по-жванецьки
      Згадуються мало не щодня.

      Гасовий ліхтар "летюча миша"
      Бавився вогнем, а не горів.
      Є у мене згадка і світліша -
      Це про нас, тодішніх злидарів.

      Незабуті свідки й наші речі,
      Щонайменше, трьох радянських війн.
      Згадки по-дитячому старечі,
      Є й серйозні. Це державний гімн.

      В ньому сила, витримка і спокій.
      А уранці чулося мені
      І "Реве та стогне Дніпр широкий" -
      Радіо ранкові позивні.

      '2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. страшне що діється
      Діряве без'ядерне сито
      Насипало вбивчих зірок.
      Гребеться у них діловито
      Червоний каплун-плімутрок.

      Двоногі вовки та шакали
      Прибігли на клич каплуна -
      Урвати все те, що шукали.
      І ділиться з ними війна.

      Каплун ще ніяк не наїсться,
      Так само - двоногий ескорт.
      То й бігає з місця до місця
      Подоба звірячих когорт.

      Тримаються ядерні стіни,
      Та може не втриматись дах...
      Терзає успішні країни
      Країна голодних невдах.

      '2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. баймо про своє
      Хазяйновито дбаю про своє,
      І думається болісно про фініш:
      Урешті-решт усе воно згниє.
      Змінити б цей уклад... А вже не вспієш.

      Та радісно мені: таки успів
      Дитиною війни родитись в мирі.
      То й чую солов’їв німецький спів,
      І згадую про бас Бориса Гмирі.

      Романси та пісні в душі моїй
      Лунатимуть, напевно, до могили,
      Де стріну свідків пам’ятних подій -
      Віддячити за те, що натворили...

      Я був у шахті, так - і не в одній.
      І гарно бачив, що блищить усюди:
      Правіковий горючий перегній -
      Не мамонти в минулому, то люди.

      Його для нас рубають шахтарі.
      І мій камін - це чисто крематорій.
      Укласти можу будь-яке парі,
      Що не вогонь бухтить. То гук сумних історій…

      '2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Просвітництво
      Пишу й розповідаю Драпанам,
      Насамперед, онукам-молодятам:
      Хто в Україні створює В'єтнам,
      І що гарантував ракетний атом.

      І що це за політика брудна,
      Кого вона розсварює й донині,
      І чим є для імперії війна...
      Допоможу хоч так я Україні.

      Я встиг оповісти за Древній Рим,
      Про Другу Світову, про різні -ізми.
      Ще розповів би юним і старим
      І про фізичну суть скляної призми.

      Та вже не вчителюю. Й не шкода -
      Ми ж перебріханій історії навчали...
      Шахтарський край запалює орда,
      Відчужились і ялтинські причали...

      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Як у нас
      Тутешнє небо, як у нас,
      І забудови, і натура.
      Я хлопчаком корову пас
      Неначе тут - на землях Рура.

      Дивлюсь на ферми і лани -
      Охайні, наче іграшкові.
      Немов не бачили війни
      І не тонули в морі крові.

      Жадана тиша... І флеш-моб
      Загруз би в ній, і гей-паради.
      Немає в Ессені й нероб -
      Це місто кращої громади.

      Непереможний ренесанс
      (бо завдала війна і лиха)
      Мене вражає повсякчас,
      Але в душі вирує втіха.

      Я знову бачу - є вони,
      Народне щастя та гаразди.
      І в нас є ферми і лани.
      І ми відучимося красти.

      2014



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. при пам'яті
      Покояться в товщі сирої землі
      Герої та жертви фатальних обставин.
      В минулому всі - як не добрі, то злі,
      І кожен із них і по-своєму славен.

      А смерть урівняла. Й війна світова.
      Щодення затьмарює жертви та втрати...
      Та наша планета - довічна вдова.
      Вона не дозволить за них забувати.

      Земля пам'ятає про щастя своє.
      Вернути його б сиротині самітній...
      І наче страшне дежавю, постає
      Забута війна у новому лахмітті.

      '2014



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    16. Прозора ніч
      Не стежка, ні.
      Краватка - це вона.
      І Місяцем гаптована, сріблиста...
      А сонячна natürlich* вогняна,
      Немов разок горючого намиста.

      Прозора ніч.
      Краватка пролягла
      Від обрію. Німеччина-чужи́на**
      Гадалося мені - країна зла.
      Мене вона зустріла, наче сина.

      2014
      *природно (нім.)
      **авторський наголос Т.Г.Шевченка.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Короткі ночі
      День поволі догорів,
      Заблищав інистий попіл.
      Клякне листя яворів
      І млинів крилатий окіл.

      П’яні чвари гультіпак,
      Птаства щебети й хорали.
      Десь весілля і гопак -
      Не танцюю, бо не звали…

      Хиже гавкання собак -
      Чую здалека й чиїхось…
      Плине темрява навспак,
      Місяць зорями проїхавсь…

      Ось і сонечко... Зустрів -
      І на сайт – де вірші вішав…
      Та нема коментарів,
      А куняє дика тиша…

      2014



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. Востаннє в Ессені
      Неначе київсько-чорнобильські часи -
      Помиті вулиці, ні куряви, ні бруду.
      А різнотрав'я вир - отару хоч паси.
      Та я не той вівчар... І ним не буду.

      Північний Рейн-Вестфалія - і ФРН,
      Оаза, де буяє древній Ессен,
      І місце рок-концертів й "макарен"...
      Я запізнився й тут на безліч весен.

      На фестивалі вперше був позаторік…
      Та не тужіть, німкені та австрійки,
      Що я коханими раніше не нарік -
      Не мав на це я жодної копійки.

      Модерне місто древнє, як земля,
      Святилище таке, що не до блуду.
      Не той вже з мене ловелас... Та вуаля -
      Я закохавсь... В німкеню. У Гертруду.

      2014



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. До щастя
      Пересапані хмари вітрами
      Утікають за обрій - ген-ген,
      Де гостинно прочинені брами,
      За якими ховався Шенген.

      А на сонячній ватрі зігріті,
      Потягнулися слідом дощі -
      До найкращого місця у світі.
      Їм серця підказали - мерщій.

      Там у щасті купаються й люди,
      То й мені заманулося вслід.
      У Шенгенію! Більше нікуди!
      Я на Захід обмінюю Схід!

      Вже валізи я виніс до хвіртки,
      На руках - "лоу-коста" квитки...
      Не важливо, для чого та звідки,
      А шенгенцем я стану таки.

      І за нами й країна посуне -
      Утекти від імперських братів.
      Де старе не помре, там і юне.
      Вже й онучок туди захотів.

      Я пригрію дітей і онука.
      Восени. А захочу - й помру.
      Там, де зустрічі, там і розлука -
      Я не можу забути й стару.

      '2014



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5