ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Опанас Драпан (1945 - 2014) / Вірші

 мої газелі
Образ твору кінець
'2014

До 50-тої річниці запуску першого енергоблоку Київської ГЕС з її ЛЕПами та усіма наслідками.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-09-14 13:23:59
Переглядів сторінки твору 3253
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.381 / 5.5  (4.590 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.446 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2020.12.07 19:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-14 13:53:42 ]
Ох ці дієслівні рими. За них раніше критикувався, то ж уживає тепер з озиранням на набутий досвід і більше однієї на три-чотири вірша використовувати не ризикую А ви три - у одному. Я не загострюю на те увагу, але недолік має місце. Щиро конструктивно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-14 22:24:08 ]
В Інтернеті існує неабияка корисна бібліотека. існують і поетичні сайти. якщо не цікавитись ними, то можна все життя прожити невігласом. Ви ж, напевне, чули історію, яка сталась на виставці авангардистів в Манежі з М.Хрущовим. це досить показовий приклад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-09-14 13:55:34 ]
Можливо, щось не догледів(кількість рим), але дієслівних закінчень забагато.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-14 14:33:24 ]
їх у мене вдвічі менше, ніж у класичних випадках.
мені не до вподоби прямі переклади. створюю власні газелі. в них, на відміну, від касид, більше авторської свободи.
тут дещо інша відзнака: бракує надмірної присутності мого "я" як авторського (або ЛГ). але я присутній як свідок цієї відомої події середини 60-тих - початку 70-тих. я бачив ті села "до того, як".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-14 18:18:40 ]
... у цьому тексті дієслівні рими виправдані, як мені здається, якщо автор замислював творити ближче до простонародного стилю... саме так я і вичитав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-14 19:13:21 ]
намагаюсь уникати, працюючи над римами, але форма вимагає свого.
та все одно я уникав рефренів, на мою думку, у даному випадку невиправданих, бо інакше вийшло б щось подібне до давно усім відомого - тих майже однакових бейтів, з яких складаються і касиди, і газелі авторства багатьох як послідовників, так і ремісників-версифікаторів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2014-09-15 00:09:56 ]
Доброго дня, шановний Опанасе!
:-)
Гарно.

З повагою,...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-15 07:13:25 ]
я вже було збирався проситись в Редакції на R2. може, у такому статусі мої твори сприймались би як майстерно опрацьований продукт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2014-09-15 15:07:32 ]
Образно, переконливо, лаконічно стисло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-15 16:26:49 ]
це завдяки суті самої події (довічна повінь), завдяки формі (газелі) і завдяки незначним лінгвістичним знахідкам (дієслово "звести" з його діапазоном протилежних значень). мені належало це все лише скомпонувати.
свого часу мене захопила ця історична віха. хто з нас, тодішніх хлопчаків бачив море? а дно - ще до того, як його вкриє вода? ми ж полюбляли такі дитячі забави як будування гаток. от і вийшов я на друге коло - коло згадок. це теж частина життя. хай мудрагелі мудрствують, а я не поспішатиму розлучатись з моїм завзяттям і інтересом до життя - нехай навіть минулого. без нього я не бачу майбутнього. це теперішнє - поряд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2014-09-16 23:55:42 ]
Читаючи Вашого вірша, згадала будівництво Новодністровської ГЕС, та ті села, які було затоплено для її спорудження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-17 06:58:23 ]
В Інтернеті є фотографічні знімки і про цю частину морської історії несолоних водойм. Вони вражають. Та ми тоді раділи, бо переселенці будувались на нових місцях, вселяючись в новобудови. Щоправда, зі старих будівельних матеріалів, які якось вдавалось перевезти для їхнього повторного використання. Мазанки, звісно, залишались. Нові моря чомусь викликали дитячу радість. Шлюзові камери викликали захоплення. Можливо, у багатьох з нас озивалась якась генна пам'ять. Велика вода...