Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Галина Михайлик
... Поезіє! О, музико зі слів,
у ритми серця із небес улита
в сакральний час від сутіні до світла
десь на межі свідомості і снів...


Інфо
* Народний рейтинг 5.095 / 5.64
* Рейтинг "Майстерень": 5.106 / 5.79
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Переглядів сторінки автора: 234104
Дата реєстрації: 2013-01-11 16:30:10
У кого навчаюсь: Тарас Шевченко, Ліна Костенко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
"Галина Михайлик" - літературний псевдонім науковця-етнолога Галини Виноградської.

ПУБЛІКАЦІЇ поезій та прози у друкованих виданнях:

1. «Лемківський календар на 2014 рік. До 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка.» / Упор.Марія Горбаль, ред.Ольга Кровицька - Львів, 2013.- 288 с. - С.89-93

2. «Скіфія 2013.Зима»-Літературний альманах журналу «Склянка часу - Zeitglass».- Канів, 2014.- 296с.-С.110-113
3. "Скіфія 2014.Весна"-Літературний альманах журналу «Склянка часу - Zeitglass».- Канів, 2014.- 336с.-С.280-282
4."Скіфія 2014.Літо"-Літературний альманах журналу «Склянка часу - Zeitglass».- Канів, 2014.- 400с.-С.366-368

5. «Антологія сучасної новелістики та лірики України – 2013»-Канів, 2014.-528с.-С.415-422
6. «Антологія сучасної новелістики та лірики України – 2016»-Канів, 2017.- 320 c.- C.190

7. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник І Міжнародного поетичного конкурсу до 200-ліття Тараса Шевченка» Канів, 2014.- 200 с.- С.41-42;
8. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник ІІ Міжнародного поетичного конкурсу до 200-ліття Тараса Шевченка» Канів, 2014.- 168 с.- С.25.
9. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник ІІІ Міжнародного поетичного конкурсу на кращий поетичний твір громадянського спрямування за темою "Обніміться ж, брати мої".- Канів, 2015.-132с.- С.18.
10. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник ІV Міжнародного поетичного конкурсу за темою "Мій рідний край".- Канів, 2015.-152с.-С.25.
11. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник V Міжнародного поетичного конкурсу за темою "Хто жив із книгою - той двічі жив".- Канів, 2016.-108с.-С.22.
12. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник VІ Міжнародного поетичного конкурсу за темою "Для чого пишуться вірші".- Канів, 2016.-132с.-С.17.
13. «Чатує в століттях Чернеча гора" Вісник VІІ Міжнародного поетичного конкурсу за темою "Моя ти любо!" - Канів, 2017.-С.18.

14. "Небесна сотня: антологія майданівських віршів" / упорядкув., передмова Л.Воронюк.- Вид.2-е, доповн. - Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2014.- 400 с. іл.-С.52-53,
15. "Осінь у камуфляжі: збірка віршів "/ упорядкувала Таїсія Цибульська — Кременчук: Видавець ПП Щербатюк О. В., 2014 — 128 с.-С.16-18;
16. "Воїнам світла:колективний подарунковий збірник поезій."- Мукачеве,волонтерське видавництво "Серце патріота", Благодійний фонд "Віта Дольче",і 2015.Вид.1 і 2-е - 256 с.-С.62-66;
17. "Живи, Надіє! Колективна збірка поезій."- Мукачеве, Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 140 с.-С.24;

18. "Намалюй мені ніч. Вісник Міжнародного поетичного конкурсу, присвяченого 90-літтю українського поета Миколи Петренка. Спеціальне видання."- Канів, Склянка часу, 2015.- 242 с.-С.33.

19. "Рідний край у словах і барвах: збірник віршів і прози" / упорядн. Н.Дев’ятко. – Д.: Журфонд, 2016. – 672 с., з іл.- С.51, 521.
20. "Склянка Часу*Zeitglas"/Літературно-мистецький журнал. - № 78.- Канів, 2016.- С.44.
21. "Склянка Часу*Zeitglas"/Літературно-мистецький журнал. - № 80.- Канів, 2016.- C.13.
22. "Мовою серця". Альманах Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання.- Ів.Франківськ: Просвіта, 2016.- 86 с. - С.48-49.
23. "Крила". Українсько-канадський літературно-художній альманах. - Число 1.- Острог, ФОП Криловець Р.А., 2017.- 228 с.- С.71-74.
24. "Крила". Українсько-канадський літературно-художній альманах. - Число 2.- Острог, ФОП Криловець Р.А., 2017.- 236 с.- С.70-72.
25. "Щыро безъ обенякивъ". Вісник І-го Міжнародного поетичного конкурсу до 175-річчя першого видання "Енеїди" Івана Котляревського.- Канів, Склянка Часу, 2017.- 148 с.- С.15
26. "Огні горять. Колективна збірка творів, присвячених Т.Г.Шевченкові."- Упор. Т.Цибульська.- Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2017.- 162 с.- С.22-29.
27. "Літ.ліхтар.ІФ.Збірка творів про Івано-Франківськ."-Упор. О. Бойчук, Р.Бойчук.- Івано-Франківськ:ВГЦ "Просвіта",2017.- 84 с.- С.20

28. "ДЗВІН".-№4(858)квітень 2016.- 240 с. - С.213-216 (Підбірка з 13 віршів Галини Михайлик у рубриці "Літературний дебют").

29. "ПОЕТИЧНА ТОПОНІМІКА-2". Поезія і проза про топоніми України. (Літературно-краєзнавчий альманах. Редактор-упорядник – Любов Сердунич). – Хмельницький. Видавець ФОП Цюпак А.А., 2018. – 248 с.- С.45-50,246.
30. "Танець семи покривал". Колективна збірка поезій.- Упор. Т.Цибульська.- Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2018.-С.35-41.
31."Житомир TEN": Поетичний альманах.- Житомир: Вид. О.О.Євенок, 2018.-80 с. - С.18.

32. Виноградська Галина. ТВОРЧІСТЬ ЯК КЛЮЧ ДО ЩАСТЯ // Щастя та цивілізаційний розвиток: Збірник матеріалів міжнародної наукво-практичної конференції. - Львів 14-15 листопада 2019) - Львів, 2019. 266 с. - С.50-54 (Мої філософсько-рефлексійні роздуми про категорію "щастя", проілюстровані 9-ма моїми віршами).
33."У пошуку альтернативи. Поезія сучасної України", у двох частинах. - Ч.1.- К., Друкарський двір Олега Федорова,2020).- 536 с. - С.118-126.

КОНКУРСИ, ВІДЗНАКИ:

1. Лауреат Міжнародного телерадіофестивалю патріотичної творчості на підтримку Збройних Сил України (17.10.2015, м.Київ, Український Дім).
Запис виступу: https://www.youtube.com/watch?v=SkgCPobmlX8

2. Переможець (І-ші місця у номінації "Вокал" та "Художнє читання" в дорослій віковій категорії) Другого Всеукраїнського фестивалю-конкурсу "Рідна мово моя" (21.11.2015, м.Львів)

3. ІІІ місце у номінації "Пісня" Творчого конкурсу "Креативна Україна" під гаслом "Перемогли гітлера - здолаємо й путлера!" ,травень-жовтень 2015, м.Київ (https://www.facebook.com/kreativnaUkraina/timeline).
Оприлюднення результутатів конкурсу відбулося 16.11.2015, нагородження - 26.11.2015 у Києві (запис мого виступу на концерті-нагородженні https://www.youtube.com/watch?v=bhtiDAwVoWE), а 29.11.2015 на 5-тому каналі ТБ у передачі "Будемо жити" прозвучали фрагменти інтерв'ю авторів пісні та пісня з відеорядом (https://www.youtube.com/watch?v=4VH-SuzcjFk - ціла передача; https://www.youtube.com/watch?v=LiUxc1LqJ0o - фрагмент передачі з піснею )

4. "Подяка" від Міністерства культури за участь у конкурсі "Креативна Україна" (листопад 2015)

5. Призер/фіналіст літературного конкурсу "Ой весна, весна, днем красна..." (березень 2016) Спілки літераторів "Славутич", м.Кременчук.

6. Диплом І ступеню у номінації "Естрадний вокал" за "Високу виконавську майстерність та творчий внесок у розвиток мистецтва" (виконувала свої авторські пісні) на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі талантів "ЄВРОБАЧЕННЯ ЗБИРАЄ ДРУЗІВ" (ЦКМ Дніпровського р-ну м.Києва) 13.05.2017.

7. Переможець Другого міжнародного конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" народної артистки України Галини Яблонської (9 березня- 22 травня 2017), м.Київ, КНУ ім.Т.Шевченка (вул.Володимирська,60):
ІІ місце у номінації "Мій Шевченко" - за вірш "Золотий перетин",
ІІІ місце у номінації "Відеоформат" за кураторське відеопредставлення виставки "Ткана Шевченкіана", яка експонувалася в Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАНУ (09.03-23.04.2017, м.Львів).

8. Фіналіст ІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу любовної любовної лірики та авторської пісні про кохання "Мовою серця", Івано_Франківськ, 8-10.09.2017.

9. Учасниця ХІІ Народного мистецько-історичного фестивалю "Українські передзвони" до Дня Соборності України (20.01.2018, м.Київ, Будинок письменників НСПУ)

10. Учасниця ІІ Фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Лютнева рапсодія" (м.Соснівка Львівська обл., 15.02.2018)

11. Диплом ІІ ступеня у номінації "Музичний твір" ІV Всеукраїнського літературного конкурсу ім.Леся Мартовича (м.Жовква, 11.02.2018)

12. ІІІ місце у Онлайн-конкурсі до 65-річчя КВІТКИ ЦІСИК за виконання пісні з її репертуару. Львів, квітень 2018.

13. Диплом учасника ІІІ Міжнародного конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи" народної артистки України Галини Яблонської (9 березня- 22 травня 2018, м.Київ ) за участь у наймасовішому виконанні пісень на слова Т.Г.Шевченка - зафіксований рекорд України (Львів, 09.03.2018). Цей рекорд здобув Гран-Прі у номінації "Поза часом".

14. Подяка від Житомирської обласної державної адміністрації за популяризацію української поезії та активну участь у обласному відкритому конкурсі "Житомир TEN" 26 жовтня 2018 р.

15. Участь у літературному фестивалі «Поетичний дворик» 03.05.2019, м.Львів, «Дзиґа».

16. Диплом учасника Літературно-музичного фестивалю « Львів Muzik@Poetry Week» 09.05.2019, Львів, Палац мистецтв.

17. Учасниця позаконкурсної програми на IV Міжнародному кінофестивалі ім.Ю.Іллєнка, м.Канів, 17 -18.05.2019 з демонстрацією анімаційної стрічки на мій вірш «Вимкнути війну».

18. Участь у Bсеукраїнському літературному фестивалі – конкурсі «Лицар карпат», 24-25.08.2019, Ужгород, Закарпатська спілка письменників.

19.Спецвідзнака « За найкращий дебют» анімаційної стрічки «Вимкнути війну» за моїм однойменним віршем на Всеукраїнському кінофестивалі ПолтаваДок. 20-21.09.2019, м.Полтава

20. Переможне ІІ місце на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі духовної і народної пісні "Вишгородська Покрова" у складі Галицького камерного хору "Слов"янка"(м.Львів) - 12.10.2019, м.Вишгород, Київської обл. Собор Пресвятої Богородиці УГКЦ.

21. Перемога у п'яти номінаціях на Першому літературному фестивалі-конкурсі «До Василя!», присвяченому 80-річчю з дня народження Василя Скуратівського, м.Малин, Райдерадміністрація, 26.10.2019: І місце у номінації «Публіцистика», ІІ місце у номінації «Поезія», спецвідзнаки у номінаціях «В окопі і бліндажі», «Донбас наш український», «Сповідь старої криниці».

22. Лауреат поетичного конкурсу "Муза в пікселі", організованого Інформагентством АрміяInform до 28-ої річниці Збройних Сил України. Підсумки конкурсу - 07.12.2019 https://armyinform.com.ua/2019/12/vitayemo-peremozhcziv-laureativ-i-vsih-uchasnykiv-poetychnogo-konkursu/?fbclid=IwAR0wXVHu1ywtHlT1JwfnCqEVv_VIgJAXyL61Y1SrTsSCekNebV1QnmIl3GA

23.Лауреат ( ІІ місце) у номінації "Музичний твір" V Всеукраїнського літературного конкурсу ім.Леся Мартовича (м.Жовква-м.Львів, 2019-2021)

24.Диплом учасника короткого списку IV Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея у номінації "Чендеєзнавство" (Ужгород, 21.05.2021)
**************************************************************************

Закон «Про авторське право і суміжні права» Верховна Рада України; Закон від 3.12.1993 № 3792-XII Документ 3792-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 05.12.2012, підстава 5460-17

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page3
Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для cудового захисту, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; (…)

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page
Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів (…)

Стаття 1. Визначення термінів http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page
(…)
цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в
автентичному формулюванні;
(…)

Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page2
1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, (…)
**************************************************************************

Сторінка на Фейсбук: " Halyna Vynohradska " https://www.facebook.com/profile.php?id=100008197470750

Найновіший твір
Криниця Майстра
Документальний фільм «Криниця Чендея» (2018) українського режисера В'ячеслава Бігуна – це 15 хвилинне есе про незаслужено забутого сценариста культового українського художнього фільму «Ті́ні забу́тих пре́дків» в міжнародному прокаті «Диќі ко́ні вогню́» ( Wild Horses of Fire) (1964) [1].
У 2020 році знайдено документальне підтвердження того, що саме Іван Чендей (1922-2005) був першим автором сценарію фільму за повістю Михайла Коцюбинського, а Сергій Параджанов долучився до цього пізніше [2].
У фільмі В.Бігуна чуємо розповідь про те, чому І.Чендей не зміг бути присутнім на зйомках фільму разом з С.Параджановим і причини того, чому його ім'я взагалі не з'явилося у титрах.

У стрічці «Криниця Чендея» самого письменника немає, адже вже минуло 14 років з часу його відходу вічність. Про нього розповідає його дружина Марія. Це, наче, і не дуже тривале - всього 15-хвилинне інтерв'ю, але авторська манера його подачі, знайдені глибокі архетипні символи образного вирішення, багатошаровість і багатовимірність смислових навантажень візуальних маркерів, створюють атмосферу реального знайомства з тим, про кого ведеться бесіда – чоловіка, батька, дідуся, письменника і сценариста Івана Чендея.

Його чоловіче начало присутнє у стрічці з перших хвилин: над розкішним зеленобуйним карпатським пейзажем гримить грім і благодатний літній дощ щедро поливає дерева, трави, квіти. Лопотить по дашку криниці, по листі, передає снагу небесної вологи матінці-землі, земним джерелам, наче ритуально омиває, очищає сакральний простір саду, подвір'я, будинку. Цей шум заворожує, умиротворює і ніби вводить глядача у інший вимір буття – у вимір спогадів. Це дуже влучний і вдалий авторський прийом - всього декілька митей, а вже стільки всього відбулося на екрані, стільки всього сказано без слів. Адже символіка дощу має дуже глибокий архетипний семіотичний зміст саме в сенсі чоловічого патерну.

Жінка. Жіноче начало: земля, природа, вода, криниця; дружина, донька, онука. Усі вони взаємодоповнюють і взаємопідсилюють одна одну у цій розповіді про Нього. Зайве, мабуть, детально зупинятися на семантичних глибинах символіки «води» і «криниці», як уособлення чистоти, родючості, плодючості-фертильності, широкій присутності, висвітленості і оспіваності цих образів-символів у етнографічно-фольклорних масивах джерел та наукових праць. Для нас важливо, що автор фільму використав ці потужні медіатори для донесення інформації до глядача, і вони спрацьовують і резонують.

Закінчився дощ, пухнаста білочка струшує крапельки з гілки, по якій пробігає. Глядач наче відчуває ту свіжість повітря, напоєного запахами саду. На терасу будинку повільно виходить статечна жінка, за її спиною – мистецький барельєф з портретом письменника. Чуються швидкі кроки по доріжці і дзвінкий дитячий голосочок задерикувато запитує: «Хто такий Іван Чендей?»
І справді – так просто і влучно з уст дівчати зринає питання, яке, мабуть зрине у будь-кого іншого, хто ніколи не чув про таку особистість. Бабуся відповідає:«Мій покійний чоловік». Дитя знов запитує: «Він прославив Україну?» - «Так», - чує у відповідь, - «Своїми творами».
«Хто ти такий!? Чи ти прославив Україну?» - ці питання, мабуть, варто задавати самому собі щодня, звіряти по них свої щоденні дії і вчинки. Це як та фраза, з фільму Тенгіза Абуладзе «Покаяння», яка стала крилатою: навіщо дорога, якщо вона не веде до храму?

Ситуація резонує глядачеві, бо все відбувається природно. З давніх давен так повелося, що функцію трансмісії традицій, життєвої мудрості здійснюють дітям бабусі і дідусі. Батькам ніколи – вони працюють. Так і тут, головним оповідачем, передавачем інформації, мудрості і досвіду виступає найстарша з трьох представниць жіноцтва – бабуся. А глядач разом з онучечкою опиняється в ролі реципієнта. Середня ж ланка нашої жіночої тріади – донька Марія, з'являється аж наприкінці фільму, і озвучує для матері слова, адресовані їй, зі щоденника батька.

І тут теж маємо глибоку символіку, яка зчитується на підсвідомості. Адже традиційно прийнято вважати і біологічно так є, що генетична пам'ять роду передається від батька до доньки, і від матері до сина. Підсилюється ця медіаторна роль доньки ще й тим, що її практично не видно у кадрі. Ми тільки бачимо її руки, що тримають щоденник, і чуємо її голос. Невидимо-присутній Іван Чендей наче промовляє голосом невидимої для нас особи : "…Любов моя до моєї Марічки є такою ж великою, якою вона була, коли ми побиралися. Багато нами розгублено із дорогоцінних скарбів на перехрестях і розпуттях життєвої бистрини. Та залишається найдорогоцінніше – любов. Вона нині вже в синяках і ранах, але вона жива і велика... Певно людина є тою складною істотою, яка розкривається не одразу. Яка таїть в собі море загадок для нелегких розгадок..."

Виявляється, за короткі п'ятнадцять хвилин можна розповісти про життя цілої родини, згадати юність, молодість, перші зустрічі і залицяння, женихання і одруження. Торкнутися болючих спогадів родинних втрат, драматичних епізодів сімейних та громадянських випробувань, зануритися в атмосферу радянської дійсності, виринути з неї, перенестися у творчі фантасмагорії підготовки знімального процесу «Тіней…» і завершити все це щедрими пригорщами цілющого слова Любові: «Нехай від Любові народжене породжує тільки Любов», - читаємо на барельєфі, біля якого пані Марія веде свою неспішну оповідь-спогад.

А що ж криниця? А вона – поруч. Поруч з будинком, зведеним господарем власноруч, між дерев, посаджених його руками. Непоказна і практична дощата надбудова з дашком є надійним захистом межі між світом наземним і світом підземним. Широке, замашне дванадцятиперстне колесо-корба приводить в рух нехитрий механізм опускання-піднімання линви з відром. Тендітні пальчики онучки Олі то розганяють, то гальмують цей мальовничий і символічний «двигун», кадри з яким, за задумом режисера, слугують своєрідними маркерами, що структурують стрічку на змістові відтинки: «Шлюб», «Забутий Світоч», «Пережите й утрати», «Від любові…»

Порипуючи корбою і линвою, стукаючись-подзвонюючи об замшілі муровані стіни колодязя, поволі підіймається з темних надр повне відро чистої, прозорої води. Воно трішки скривлене і деформоване від тривалого використання, і саме таке, мабуть, яке щемливо пам'ятає кожен, хто хоч якусь частину свого життя провів на селі… Скрип корби, деформоване відро і емальоване горнятко – і ти зависаєш у власних спогадах про той найсмачніший на світі ковток води… А тим часом денне світило заходить за гори, вони чорніють, і тільки щебет птаства, що ладнається до сну, та віддалений гавкіт собак порушують сакральну спогадальну тишу…
Оці глибокі архетипні символи та збуджені ними на рівні підсвідомості емоції, на мою думку, і є тими влучно застосованими авторськими знахідками, які майже реально вводять глядача у домашній світ письменника Івана Чендея, через посередництво дружини, доньки та онучки.
У фільмі «Криниця Чендея» маємо продовження дискурсу жіночого начала через образи дружини, доньки і онучки, та природи, води, криниці…

У день поховання письменника йшов дощ. І хоч це був холодний осінній листопадовий дощ, на відміну від теплого літнього у кіноесе В.Бігуна, все ж, як на мене, мабуть не випадково саме цим природним явищем автор починає стрічку: Чендей пішов з дощем, і тепер з кожним дощиком навідує своїх рідних…

Кіноесе «Криниця Чендея» є частиною майбутнього великого фільму про Івана Чендея «Світоч наших предків», над створенням інших частин якого зараз працює режисер В.Бігун.

Галина Виноградська, Львів, 2021.