ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.05.30 09:40
Вам тут сподобається. На вибір багато міст.

Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.

До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,

Чи хтось із демократичної більшості.

Іван Потьомкін
2024.05.30 08:50
Відтоді, як Україна стала
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,

Віктор Кучерук
2024.05.30 05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап

Ілахім Поет
2024.05.30 02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.

Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…

Артур Курдіновський
2024.05.30 00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.

Борис Костиря
2024.05.29 22:05
Вічне повернення, вічне повернення.
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.

Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності

Юрій Гундарєв
2024.05.29 21:53
Редакціє! З огляду на вашу підтримку тих авторів ПМ, які протягом тривалого часу дозволяють собі вкрай некоректні вислови на мою адресу (на превеликий жаль, не тільки мою, а й інших колег, зокрема жінок), прошу вас: - більше не розміщувати моїх творів

Ігор Шоха
2024.05.29 21:48
                        І
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
                        ІІ

Галина Кучеренко
2024.05.29 21:27
Я не знаю, де ночує день,
Чи проводить ніч яскраві дні.
Ниций кат винищує людей…
Хтось шукає в цьому праведність…

Може сонце сходить уночі?
Чи щасливе в темряві життя?
До причастя черга покручів,

Роксолана Вірлан
2024.05.29 14:18
Навчи мене, моє Крислате Древо,
висотувати з прірви цятку тверді,
як ти черпаєш зо земського чрева -
глибокі сили – тайності одверті,

як тягнешся коріннями цупкими
до втаєного в надрах водочару,
хай і мені – поміж сухої рими –

Світлана Пирогова
2024.05.29 09:06
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.

І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Критика | Аналітика

 Криниця Майстра

На днях отримала від організаторів IV Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея свій Диплом учасника короткого списку за нарис "Криниця Майстра", який я подавала у номінацію "Чендеєзнавство".
Цьогоріч на конкурс було подано загалом 170 заявок (на обидві номінації - "Мала проза" та "Чендеєзнавство").
Журі було професійне і вимогливе. Отож своє потрапляння до короткого списку зараховую собі як певне досягнення на даному етапі та як першу сходинку до подальших перемог у цьому поважному змаганні митців слова.
Вашій увазі пропоную свій нарис-відгук на документальний фільм "Криниця Чендея" режисера В.Бігуна https://www.imdb.com/title/tt7970046/?ref_=nm_flmg_dr_11

Образ твору Документальний фільм «Криниця Чендея» (2018) українського режисера В'ячеслава Бігуна – це 15 хвилинне есе про незаслужено забутого сценариста культового українського художнього фільму «Ті́ні забу́тих пре́дків» в міжнародному прокаті «Диќі ко́ні вогню́» ( Wild Horses of Fire) (1964) [1].
У 2020 році знайдено документальне підтвердження того, що саме Іван Чендей (1922-2005) був першим автором сценарію фільму за повістю Михайла Коцюбинського, а Сергій Параджанов долучився до цього пізніше [2].
У фільмі В.Бігуна чуємо розповідь про те, чому І.Чендей не зміг бути присутнім на зйомках фільму разом з С.Параджановим і причини того, чому його ім'я взагалі не з'явилося у титрах.

У стрічці «Криниця Чендея» самого письменника немає, адже вже минуло 14 років з часу його відходу вічність. Про нього розповідає його дружина Марія. Це, наче, і не дуже тривале - всього 15-хвилинне інтерв'ю, але авторська манера його подачі, знайдені глибокі архетипні символи образного вирішення, багатошаровість і багатовимірність смислових навантажень візуальних маркерів, створюють атмосферу реального знайомства з тим, про кого ведеться бесіда – чоловіка, батька, дідуся, письменника і сценариста Івана Чендея.

Його чоловіче начало присутнє у стрічці з перших хвилин: над розкішним зеленобуйним карпатським пейзажем гримить грім і благодатний літній дощ щедро поливає дерева, трави, квіти. Лопотить по дашку криниці, по листі, передає снагу небесної вологи матінці-землі, земним джерелам, наче ритуально омиває, очищає сакральний простір саду, подвір'я, будинку. Цей шум заворожує, умиротворює і ніби вводить глядача у інший вимір буття – у вимір спогадів. Це дуже влучний і вдалий авторський прийом - всього декілька митей, а вже стільки всього відбулося на екрані, стільки всього сказано без слів. Адже символіка дощу має дуже глибокий архетипний семіотичний зміст саме в сенсі чоловічого патерну.

Жінка. Жіноче начало: земля, природа, вода, криниця; дружина, донька, онука. Усі вони взаємодоповнюють і взаємопідсилюють одна одну у цій розповіді про Нього. Зайве, мабуть, детально зупинятися на семантичних глибинах символіки «води» і «криниці», як уособлення чистоти, родючості, плодючості-фертильності, широкій присутності, висвітленості і оспіваності цих образів-символів у етнографічно-фольклорних масивах джерел та наукових праць. Для нас важливо, що автор фільму використав ці потужні медіатори для донесення інформації до глядача, і вони спрацьовують і резонують.

Закінчився дощ, пухнаста білочка струшує крапельки з гілки, по якій пробігає. Глядач наче відчуває ту свіжість повітря, напоєного запахами саду. На терасу будинку повільно виходить статечна жінка, за її спиною – мистецький барельєф з портретом письменника. Чуються швидкі кроки по доріжці і дзвінкий дитячий голосочок задерикувато запитує: «Хто такий Іван Чендей?»
І справді – так просто і влучно з уст дівчати зринає питання, яке, мабуть зрине у будь-кого іншого, хто ніколи не чув про таку особистість. Бабуся відповідає:«Мій покійний чоловік». Дитя знов запитує: «Він прославив Україну?» - «Так», - чує у відповідь, - «Своїми творами».
«Хто ти такий!? Чи ти прославив Україну?» - ці питання, мабуть, варто задавати самому собі щодня, звіряти по них свої щоденні дії і вчинки. Це як та фраза, з фільму Тенгіза Абуладзе «Покаяння», яка стала крилатою: навіщо дорога, якщо вона не веде до храму?

Ситуація резонує глядачеві, бо все відбувається природно. З давніх давен так повелося, що функцію трансмісії традицій, життєвої мудрості здійснюють дітям бабусі і дідусі. Батькам ніколи – вони працюють. Так і тут, головним оповідачем, передавачем інформації, мудрості і досвіду виступає найстарша з трьох представниць жіноцтва – бабуся. А глядач разом з онучечкою опиняється в ролі реципієнта. Середня ж ланка нашої жіночої тріади – донька Марія, з'являється аж наприкінці фільму, і озвучує для матері слова, адресовані їй, зі щоденника батька.

І тут теж маємо глибоку символіку, яка зчитується на підсвідомості. Адже традиційно прийнято вважати і біологічно так є, що генетична пам'ять роду передається від батька до доньки, і від матері до сина. Підсилюється ця медіаторна роль доньки ще й тим, що її практично не видно у кадрі. Ми тільки бачимо її руки, що тримають щоденник, і чуємо її голос. Невидимо-присутній Іван Чендей наче промовляє голосом невидимої для нас особи : "…Любов моя до моєї Марічки є такою ж великою, якою вона була, коли ми побиралися. Багато нами розгублено із дорогоцінних скарбів на перехрестях і розпуттях життєвої бистрини. Та залишається найдорогоцінніше – любов. Вона нині вже в синяках і ранах, але вона жива і велика... Певно людина є тою складною істотою, яка розкривається не одразу. Яка таїть в собі море загадок для нелегких розгадок..."

Виявляється, за короткі п'ятнадцять хвилин можна розповісти про життя цілої родини, згадати юність, молодість, перші зустрічі і залицяння, женихання і одруження. Торкнутися болючих спогадів родинних втрат, драматичних епізодів сімейних та громадянських випробувань, зануритися в атмосферу радянської дійсності, виринути з неї, перенестися у творчі фантасмагорії підготовки знімального процесу «Тіней…» і завершити все це щедрими пригорщами цілющого слова Любові: «Нехай від Любові народжене породжує тільки Любов», - читаємо на барельєфі, біля якого пані Марія веде свою неспішну оповідь-спогад.

А що ж криниця? А вона – поруч. Поруч з будинком, зведеним господарем власноруч, між дерев, посаджених його руками. Непоказна і практична дощата надбудова з дашком є надійним захистом межі між світом наземним і світом підземним. Широке, замашне дванадцятиперстне колесо-корба приводить в рух нехитрий механізм опускання-піднімання линви з відром. Тендітні пальчики онучки Олі то розганяють, то гальмують цей мальовничий і символічний «двигун», кадри з яким, за задумом режисера, слугують своєрідними маркерами, що структурують стрічку на змістові відтинки: «Шлюб», «Забутий Світоч», «Пережите й утрати», «Від любові…»

Порипуючи корбою і линвою, стукаючись-подзвонюючи об замшілі муровані стіни колодязя, поволі підіймається з темних надр повне відро чистої, прозорої води. Воно трішки скривлене і деформоване від тривалого використання, і саме таке, мабуть, яке щемливо пам'ятає кожен, хто хоч якусь частину свого життя провів на селі… Скрип корби, деформоване відро і емальоване горнятко – і ти зависаєш у власних спогадах про той найсмачніший на світі ковток води… А тим часом денне світило заходить за гори, вони чорніють, і тільки щебет птаства, що ладнається до сну, та віддалений гавкіт собак порушують сакральну спогадальну тишу…
Оці глибокі архетипні символи та збуджені ними на рівні підсвідомості емоції, на мою думку, і є тими влучно застосованими авторськими знахідками, які майже реально вводять глядача у домашній світ письменника Івана Чендея, через посередництво дружини, доньки та онучки.
У фільмі «Криниця Чендея» маємо продовження дискурсу жіночого начала через образи дружини, доньки і онучки, та природи, води, криниці…

У день поховання письменника йшов дощ. І хоч це був холодний осінній листопадовий дощ, на відміну від теплого літнього у кіноесе В.Бігуна, все ж, як на мене, мабуть не випадково саме цим природним явищем автор починає стрічку: Чендей пішов з дощем, і тепер з кожним дощиком навідує своїх рідних…

Кіноесе «Криниця Чендея» є частиною майбутнього великого фільму про Івана Чендея «Світоч наших предків», над створенням інших частин якого зараз працює режисер В.Бігун.

Галина Виноградська, Львів, 2021.

1 https://www.imdb.com/title/tt7970046/?ref_=nm_flmg_dr_11
2 http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2221870&fbclid=IwAR0I8hzFSDf45IvShv8tqz7A9_J6saox4HkgU7AGCF5JnkOE8lofcP3ZTgE

http://bukvoid.com.ua/events/konkurs/2021/05/08/222741.html - короткий список 2021
http://bukvoid.com.ua/events/konkurs/2021/05/22/105827.html - список переможців 2021





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-06-17 22:36:19
Переглядів сторінки твору 1512
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО МИСТЕЦТВО
Аналітика конкурсів, премій і відзнак
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2021-06-18 06:40:49 ]
Вітаю!
Ростемо над собою ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2021-06-19 16:14:02 ]
Дякую, пане ігоре!
Погоджуюся, що це єдине правильне зростання - над собою, у своєму особистому темпі ))

Давно не заглядала сюди.
А тут наче нічого й не змінилося - всі свої ;)
Гарного дня!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2021-06-20 10:01:30 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2021-06-22 00:17:28 ]
На здоров"я! )