На днях отримала від організаторів IV Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея свій Диплом учасника короткого списку за нарис "Криниця Майстра", який я подавала у номінацію "Чендеєзнавство".
Цьогоріч на конкурс було подано загалом 170 заявок (на обидві номінації - "Мала проза" та "Чендеєзнавство").
Журі було професійне і вимогливе. Отож своє потрапляння до короткого списку зараховую собі як певне досягнення на даному етапі та як першу сходинку до подальших перемог у цьому поважному змаганні митців слова.
Вашій увазі пропоную свій нарис-відгук на документальний фільм "Криниця Чендея" режисера В.Бігуна https://www.imdb.com/title/tt7970046/?ref_=nm_flmg_dr_11

Документальний фільм «Криниця Чендея» (2018) українського режисера В'ячеслава Бігуна – це 15 хвилинне есе про незаслужено забутого сценариста культового українського художнього фільму «Ті́ні забу́тих пре́дків» в міжнародному прокаті «Диќі ко́ні вогню́» ( Wild Horses of Fire) (1964) [1].
У 2020 році знайдено документальне підтвердження того, що саме Іван Чендей (1922-2005) був першим автором сценарію фільму за повістю Михайла Коцюбинського, а Сергій Параджанов долучився до цього пізніше [2].
У фільмі В.Бігуна чуємо розповідь про те, чому І.Чендей не зміг бути присутнім на зйомках фільму разом з С.Параджановим і причини того, чому його ім'я взагалі не з'явилося у титрах.

У стрічці «Криниця Чендея» самого письменника немає, адже вже минуло 14 років з часу його відходу вічність. Про нього розповідає його дружина Марія. Це, наче, і не дуже тривале - всього 15-хвилинне інтерв'ю, але авторська манера його подачі, знайдені глибокі архетипні символи образного вирішення, багатошаровість і багатовимірність смислових навантажень візуальних маркерів, створюють атмосферу реального знайомства з тим, про кого ведеться бесіда – чоловіка, батька, дідуся, письменника і сценариста Івана Чендея.

Його чоловіче начало присутнє у стрічці з перших хвилин: над розкішним зеленобуйним карпатським пейзажем гримить грім і благодатний літній дощ щедро поливає дерева, трави, квіти. Лопотить по дашку криниці, по листі, передає снагу небесної вологи матінці-землі, земним джерелам, наче ритуально омиває, очищає сакральний простір саду, подвір'я, будинку. Цей шум заворожує, умиротворює і ніби вводить глядача у інший вимір буття – у вимір спогадів. Це дуже влучний і вдалий авторський прийом - всього декілька митей, а вже стільки всього відбулося на екрані, стільки всього сказано без слів. Адже символіка дощу має дуже глибокий архетипний семіотичний зміст саме в сенсі чоловічого патерну.

Жінка. Жіноче начало: земля, природа, вода, криниця; дружина, донька, онука. Усі вони взаємодоповнюють і взаємопідсилюють одна одну у цій розповіді про Нього. Зайве, мабуть, детально зупинятися на семантичних глибинах символіки «води» і «криниці», як уособлення чистоти, родючості, плодючості-фертильності, широкій присутності, висвітленості і оспіваності цих образів-символів у етнографічно-фольклорних масивах джерел та наукових праць. Для нас важливо, що автор фільму використав ці потужні медіатори для донесення інформації до глядача, і вони спрацьовують і резонують.

Закінчився дощ, пухнаста білочка струшує крапельки з гілки, по якій пробігає. Глядач наче відчуває ту свіжість повітря, напоєного запахами саду. На терасу будинку повільно виходить статечна жінка, за її спиною – мистецький барельєф з портретом письменника. Чуються швидкі кроки по доріжці і дзвінкий дитячий голосочок задерикувато запитує: «Хто такий Іван Чендей?»
І справді – так просто і влучно з уст дівчати зринає питання, яке, мабуть зрине у будь-кого іншого, хто ніколи не чув про таку особистість. Бабуся відповідає:«Мій покійний чоловік». Дитя знов запитує: «Він прославив Україну?» - «Так», - чує у відповідь, - «Своїми творами».
«Хто ти такий!? Чи ти прославив Україну?» - ці питання, мабуть, варто задавати самому собі щодня, звіряти по них свої щоденні дії і вчинки. Це як та фраза, з фільму Тенгіза Абуладзе «Покаяння», яка стала крилатою: навіщо дорога, якщо вона не веде до храму?

Ситуація резонує глядачеві, бо все відбувається природно. З давніх давен так повелося, що функцію трансмісії традицій, життєвої мудрості здійснюють дітям бабусі і дідусі. Батькам ніколи – вони працюють. Так і тут, головним оповідачем, передавачем інформації, мудрості і досвіду виступає найстарша з трьох представниць жіноцтва – бабуся. А глядач разом з онучечкою опиняється в ролі реципієнта. Середня ж ланка нашої жіночої тріади – донька Марія, з'являється аж наприкінці фільму, і озвучує для матері слова, адресовані їй, зі щоденника батька.

І тут теж маємо глибоку символіку, яка зчитується на підсвідомості. Адже традиційно прийнято вважати і біологічно так є, що генетична пам'ять роду передається від батька до доньки, і від матері до сина. Підсилюється ця медіаторна роль доньки ще й тим, що її практично не видно у кадрі. Ми тільки бачимо її руки, що тримають щоденник, і чуємо її голос. Невидимо-присутній Іван Чендей наче промовляє голосом невидимої для нас особи : "…Любов моя до моєї Марічки є такою ж великою, якою вона була, коли ми побиралися. Багато нами розгублено із дорогоцінних скарбів на перехрестях і розпуттях життєвої бистрини. Та залишається найдорогоцінніше – любов. Вона нині вже в синяках і ранах, але вона жива і велика... Певно людина є тою складною істотою, яка розкривається не одразу. Яка таїть в собі море загадок для нелегких розгадок..."

Виявляється, за короткі п'ятнадцять хвилин можна розповісти про життя цілої родини, згадати юність, молодість, перші зустрічі і залицяння, женихання і одруження. Торкнутися болючих спогадів родинних втрат, драматичних епізодів сімейних та громадянських випробувань, зануритися в атмосферу радянської дійсності, виринути з неї, перенестися у творчі фантасмагорії підготовки знімального процесу «Тіней…» і завершити все це щедрими пригорщами цілющого слова Любові: «Нехай від Любові народжене породжує тільки Любов», - читаємо на барельєфі, біля якого пані Марія веде свою неспішну оповідь-спогад.

А що ж криниця? А вона – поруч. Поруч з будинком, зведеним господарем власноруч, між дерев, посаджених його руками. Непоказна і практична дощата надбудова з дашком є надійним захистом межі між світом наземним і світом підземним. Широке, замашне дванадцятиперстне колесо-корба приводить в рух нехитрий механізм опускання-піднімання линви з відром. Тендітні пальчики онучки Олі то розганяють, то гальмують цей мальовничий і символічний «двигун», кадри з яким, за задумом режисера, слугують своєрідними маркерами, що структурують стрічку на змістові відтинки: «Шлюб», «Забутий Світоч», «Пережите й утрати», «Від любові…»

Порипуючи корбою і линвою, стукаючись-подзвонюючи об замшілі муровані стіни колодязя, поволі підіймається з темних надр повне відро чистої, прозорої води. Воно трішки скривлене і деформоване від тривалого використання, і саме таке, мабуть, яке щемливо пам'ятає кожен, хто хоч якусь частину свого життя провів на селі… Скрип корби, деформоване відро і емальоване горнятко – і ти зависаєш у власних спогадах про той найсмачніший на світі ковток води… А тим часом денне світило заходить за гори, вони чорніють, і тільки щебет птаства, що ладнається до сну, та віддалений гавкіт собак порушують сакральну спогадальну тишу…
Оці глибокі архетипні символи та збуджені ними на рівні підсвідомості емоції, на мою думку, і є тими влучно застосованими авторськими знахідками, які майже реально вводять глядача у домашній світ письменника Івана Чендея, через посередництво дружини, доньки та онучки.
У фільмі «Криниця Чендея» маємо продовження дискурсу жіночого начала через образи дружини, доньки і онучки, та природи, води, криниці…

У день поховання письменника йшов дощ. І хоч це був холодний осінній листопадовий дощ, на відміну від теплого літнього у кіноесе В.Бігуна, все ж, як на мене, мабуть не випадково саме цим природним явищем автор починає стрічку: Чендей пішов з дощем, і тепер з кожним дощиком навідує своїх рідних…

Кіноесе «Криниця Чендея» є частиною майбутнього великого фільму про Івана Чендея «Світоч наших предків», над створенням інших частин якого зараз працює режисер В.Бігун.

Галина Виноградська, Львів, 2021.

1 https://www.imdb.com/title/tt7970046/?ref_=nm_flmg_dr_11
2 http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2221870&fbclid=IwAR0I8hzFSDf45IvShv8tqz7A9_J6saox4HkgU7AGCF5JnkOE8lofcP3ZTgE

http://bukvoid.com.ua/events/konkurs/2021/05/08/222741.html - короткий список 2021
http://bukvoid.com.ua/events/konkurs/2021/05/22/105827.html - список переможців 2021