Сергій Колос
|
Ви бачили мене і мали змогу мене чути,
Ви дотиком очей могли мене в собі відчути,
Чому ми такі різні і між нами стільки стін,
Невже ви так злякались руйнівних солодких змін??! (c)
|
Студент Волинського національного університету імені Лесі Українки - історичний факультет, спеціальність "Політологія", м. Луцьк
Егоїст_націоналіст_самовір_демонангел_антисист_вільнодум_відвічний божевільний жартун.
Розлиті нерви
Як пляма на столі, розлиті нерви,
Як місяць уночі, як сонце угорі,
Як вигадки старої суки й стерви,
Як очі на підлозі і руки у крові…
Квадрат як чорне, як до вічності дорога,
Як лінія без краю та кінця,
Як сила, що зламала собі роги,
Як квіти, що прикрашують тіла…
Як мрію я ношу, так носиш ти нещастя,
Кому потрібні ввічливі слова?..
Яким було сьогодні й буде завтра?
… І що я за життя своє віддав?
Щоденник не пустий, він писаний душею,
Без дат, годин, народжень та смертей,
Як мав я цілий світ, й ти житимеш з своєю
Бідою із проламаних дверей!..
Не думайте, що все це так, що просто звуки,
Що рими то лиш рими і не більш,
Не втомляться писати мої руки,
Хто знає як все буде? – навіть вірш…
Я передам все те, що відчуваю,
Відкрию те, що світ закрив в собі,
І ти від мене, друже, не сховаєш,
Все те, що від очей чужих беріг!..