Її справжнє прізвище — Віра Селянська. Народилася вона в Бориславі, в родині лікаря та учительки. Дитинство провела в гуцульському містечку Кутах і середню освіту почала у Львові (один рік гімназії). За більшовицької окупації вона опинилася з родиною в Дрездені, де закінчила середню школу. Після війни Віра Вовк вступила до університету в Тюбінґені, де вивчала германістику, музикологію та славістику. Продовжувала студії в Мюнхені, а згодом переїхала через Францію до Бразилії. Спершу працювала гімназійною вчителькою, а відтак стала студенткою Державного Університету в Ріо-де-Жанейро. Здобула науковий ступінь доктора філософії і стала професором, а від 1957 року головою катедри германістики в цьому університеті.

З членами Нью-Йоркської Групи Віра Вовк познайомилася наприкінці 1959 року, коли приїхала на рік до Нью-Йорку. Від того часу вона в постійному контакті з поетами Групи.

Творчий доробок Віри Вовк — широкий і багатогранний. На еміґрації (Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк) і в Україні (Київ) авторка видала чималу кількість книг поезій, як також і прози, театральних п’єс та перекладів (з португальської, німецької, французької мов на українську, та з української на португальську і німецьку). Її творча діяльність була нагороджена многими визначними преміями. Між іншими, Віра Вовк отримала літературні премії імені Івана Франка в Чікаґо (1957, 1979, 1982) і Києві (1990), як також премію Благовість (2000).

Віра Вовк — член Національної Спілки Письменників України.


ТВОРЧІСТЬ ВІРИ ВОВК (невичерпний список)

ПОЕЗІЯ

“Юність” (Мюнхен, 1954)
“Зоря провідна” (Мюнхен, 1955)
“Елегії” (Мюнхен, 1956)
“Чорні акації” (Мюнхен, 1961)
“Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованні-Баттісти” (Мюнхен, 1967)
“Каппа Хреста — Kappa Crucis” (Мюнхен, 1969)
“Меандри” (Ріо-де-Жанейро, 1979)
“Мандаля” (Ріо-де-Жанейро, 1980)
“Жіночі маски” (Ріо-де-Жанейро, 1993)
“Молебень до Богородиці” (Ріо-де-Жанейро–Женев, 1997)
“Писані кахлі” (Ріо-де-Жанейро, 1999)
“Віоля під вечір” (Київ, 2000)
“Поезія” (Київ, 2000) — підсумкова книга, до якої ввійшли всі раніше видані збірки разом із додатковими, що вперше в ній друкуються і детальний список яких знаходиться на Веб-сторінці “Список використаних видань і відповідних copyrights ©”.


ПРОЗА

“Леґенди” (Мюнхен, 1954)
“Казки” (Мюнхен, 1956)
“Духи й дервіші”, повість (Мюнхен, 1956)
“Вітражі”, повість (Мюнхен, 1961)
“Святий гай”, оповідання українською та португальською мовами (Ріо-де-Жанейро, 1983)
“Карнавал”, оповідання (Ріо-де-Жанейро, 1986)
“Проза” (Київ, 2001), підсумкове видання, до якого — крім раніше вже опублікованих творів — увійшло чимало оповідань, що появилися були в еміґраційній періодиці, як також таких, що вперше друкуються у цій книзі.


ТЕАТР

“Смішний святий” (Нью-Йорк, 1968)
“Триптих до циліндрових картин Ю. Соловія” (Ріо-де-Жанейро, 1982)
“Іконостас України” (Ріо-де-Жанейро,1988; Київ, 1991)
“Вінок троїстий” (Ріо-де-Жанейро, 1991)
“Казка про вершника” (Ріо-де-Жанейро, 1992)
“Зимове дійство” (Ріо-де-Жанейро, 1994)
“Весняне дійство” (Ріо-де-Жанейро, 1995)
“Настася Чагрова” (Київ, 2001)
“Козак Нетяга” (Київ, 2001)
“Крилата скрипка” (Київ, 2001)
“Театр” (Київ, 2002) — підсумкова книга, до якої ввійшли всі раніше видані драми разом із додатковими, що вперше в ній друкуються.


ПЕРЕКЛАДНІ ВИДАННЯ

“Antologia da literatura ucraniana”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1959)
“Lendas ucranianas”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1959)
“Relógio solar” (Ріо-де-Жанейро, 1964) — переклади власних творів португальською мовою.
“Зелене вино” (Нью-Йорк, 1964) — антологія модерної португальської та бразилійської поезії.
“Girassol. Antologia da Moderna Poesia Ucraniana”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1966)
“Ґітанджалі”, Рабіндранат Тагор, з англійської мови (Мюнхен, 1966)
“Благовіщення Марії”, Поль Кльодель, драма, з французької мови (Мюнхен, 1968)
“Верхів’я Мачу Пічу”, Пабльо Неруда, поема, з еспанської мови (Мюнхен, 1970)
“Galos bordados. Contos ucranianos”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1972)
“A canoe no mar. Contos ucranianos”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1972)
“O Cântaro. A nova arte ucraniana” (Ріо-де-Жанейро, 1973) — антологія модерної української поезії португальською мовою.
“Гостина старої дами”, Фрідріх Дюрренмат, п’єса, з німецької мови (Мюнхен, 1974)
“Чотири драми”, Федеріко Ґ. Льорка, з еспанської мови (Нью-Йорк, 1974)
“Der Baum. Ukrainische Kunst Heute (anthologie)”, антологія поезій німецькою мовою (Ріо-де-Жанейро, 1975)
“Viburno rubo. Antologia da literatura ucraniana dos seus princípios até 1950”, антологія поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1977)
“Шість віршів”, Шарль Бодлер, з французької мови (Штутґарт, 1978)
“Fabulas”, Григорій Сковорода, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1978)
“O sohno”, Тарас Шевченко, поема “Сон” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1980)
“Moises”, Іван Франко, поема “Мойсей” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1981)
“Cruz de pedra”, Василь Стефаник, “Кам’яний хрест” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1982)
“Don Juan”, Леся Українка, драма “Камінний господар” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1983)
“Contos populares ucranianos”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1983)
“Sombras dos ancestais equecidos”, Михайло Коцюбинський, “Тіні забутих предків” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1985)
“Renovos de mitos”, Віра Вовк, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1986)
“Cancioneiro de natal”, збірка колядок португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1988)
“Marussia”, Марко Вовчок, “Маруся” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1988)
“Cânticos da primavera”, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1989)
“Jarra Eslava”, Богдан Ігор Антонич, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1989)
“Dia verde”, Василь Голобородько, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1991)
“Asas”, Іван Драч, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1993)
“Colméia – O Grupo de Nova York”, антологія поезій Нью-Йоркської Групи, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1993)
“Signos”, Мукола Воробйов, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1994)
“O caminho”, Валерій Шевчук, проза португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1995)
“O fogo sagrado”, Ігор Калинець, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1997)
“Luzes na agua”, Ліда Палій, “Світла на воді” португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1997)
“O castiçal”, Василь Симоненко, Іван Світличний і Василь Стус, португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1998)
“Rio montes”, Софія Майданська, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1998)
“Estórias”, Мукола Вінграновський, оповідання португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1998)
“Solo na flauta”, Ірина Жиленко, збірка поезій португальською мовою (Ріо-де-Жанейро, 1999)


Роман Бабовал, 2002

__________________________________________
Творчість поетеси анонсується адміністрацією Майстерень.

Особистий сайт авторки
http://users.belgacom.net/babowal/wowk_men.htm