Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Дорош (1988)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Переглядів сторінки автора: 9351
Дата реєстрації: 2019-11-03 00:04:56
Школа та стилі: літературна школа Михалка Скаліцкі
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.08.05 22:18
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Поет, прозаїк, публіцист, блогер, організатор літературно-музичних вечорів, квартирників. Організатор Миколаївського поетичного слему. Працював кореспондентом на місцевому телеканалі. З 2016 року — редактор інтернет-видання “СВІДОК.info. Друкується з 2000 року в періодичних виданнях та інтернет-порталах. Переможець конкурсу молодих літераторів краю «Південне сузір’я» (2009), лауреат «Золотої арфи» (2010), лауреат Миколаївського поетичного фестивалю «Монітор» (2011), переможець конкурсу «Бумажное дерево» (2011). Лауреат (ІІ місце) Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» (2014).
Учасник літературної сцени фестивалів: фестиваль «Трипільське коло» (2012) (проект «Високосна поезія»), «Мистецький фестиваль «Ї» м. Тернопіль (2016), фестиваль «Файне місто» (2016) у складі «Літературної збірної Тернополя», фестиваль «Спаський трамвай» (2014-2017).
Учасник літературних угруповань: «Микола» (Миколаївський літературний андеграунд), один із засновників та лідерів мистецького об’єднання «Теплий настрій», учасник всеукраїнської формації “КУБ” (Ю. Матевощук, М. Мохнацька, О. Горчинський, О. Дорош)
Член Національної спілки письменників України з 2014 р.

Найновіший твір
ЗЕМЛЯ
Наші тіла втиснуті у напівтепле нутро ельки
химерної сріблястої рибини, що проковтнула нас
І тягне донбаськими морозними краєвидами
Під тягучі пісні північної дивізії
ми притиснуті до вікон автоматами і бронею
При березі сірої війни
Що тече цими голоребрими посадками

Туман повзе ярами обережно
Мов злодії у криві хати
Обмацує дерева, облизує чорні кістки посадок
Перед нами прокидається Біла гора,
Мов стара жінка, після важкого сну
Прищурені вікна, потріскані губи хатин
І посеред – церква, розбита,
навпрочуд світла
Немов великодня Паска

У кишенях наших броніків затерті світлини
відблиски мирних днів,
Зім’яті фантики м’ятних цукерок та обгортки від снікерсу

Наші душі
Тягнуться у системі координат мілчату
Де позначені позиції “Меркурій” та “Земля”
Дві планети в багнюці
На орбіті яких нам потрібно пробути п’ять днів
І утримати
До сходу чергової зорі

Раптом небо крається бритвенним звуком -
Підарська фпіві - хижий комар,
шукає кров у ранковому затишші
Серце затинається на півударі
Рука намацує холодний метал затвору
Але смерть проходить мимо
Ель-двісті скидає хід
В її ілюмінаторі наближається “Земля”