Автори /
Юхим Семеняко (1960 - 2026)
|
Інфо
| * Народний рейтинг | 4.939 / 5.92 |
| * Рейтинг "Майстерень": | 4.939 / 5.92 |
| * Творчий вибір автора: | Любитель поезії |
| * Статус від Майстерень: | R2 |
| * Коефіцієнт прозорості: | 0.804 |
| Переглядів сторінки автора: | 177158 |
| Дата реєстрації: | 2009-11-16 09:58:22 |
| Школа та стилі: | Постмодернізм географічний. |
| У кого навчаюсь: | Часи навчання минули |
| Група: | Користувач |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 2026.03.21 20:18 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Тільки вчора думав про те, як виправити той рядок, у якому 1960 і 2025. Це ж за логікою так виходить, що є початок і є кінець. А він лише був. Час не зупиняється.
Найновіший твір
Вільні хліба
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу тільки я або Редакція сайту за поданням невдоволеної особи.
Ми цінуємо свою працю, а звичка деяких авторів видаляти коментарі доброзичливих читачів набуває критичних масштабів. Новий автор, як я розумію, не проти обраного способу спілкування. І він такий не перший.
"Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо розкудлані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
А де, невідомо, і хто там без пари".
Це був матеріал для розгляду.
Тепер, власне, і сама аналітична частина.
🌒
Текст першого катрена читається так, наче ось він, уламок світанку в неспішній динаміці космічного руху. Я бачу і прекрасні метафори, щойно перевірені мною на вживаність. Результати приємно вражають. Метафори дієві і незужиті.
Вірш гідний уваги без будь-яких анонсів.
Додаю подробиці.
1. Атмосфера вірша
Початок дуже влучний і зримий — "загасли зірки" & "смужка рум'яна" — це плавний перехід від ночі до ранку. Є відчуття незабутої інтернатської буденності, заявленої на авторській сторінці та в назві цієї невеликої за розмірами справжньої поезії. Допомагає ⏰ будильник — ця щоранкова невідворотність і навіть байдужий маленький механічний наглядач.
2. Контрасти
"Холодний бриз і розкудлані хмари". В уяві постає море, а на березі місто з уцілілою інфрастуктурою ділового осередку. І десь ще і лісостепова зона.
Чого більше, а чого менше, знати автору, і є несміливі сподівання на те, що це тільки початок, і про все інше ми ще дізнаємось.
І раптом Науриз (не Навруз і не Новруз) — свято тепла, родини, весни декількох незалежних держав Середнього Сходу. Там, як я з'ясував, кажуть "Науриз". Автор не надав пояснень і виносок. І це, гадаю, правильно.
Другий катрен спрацьовує досить сильно: свято є, але не для автора. Воно сьогодні і завтра десь паралельно існує, і воно наполовину і його, бо він Песецький Охмуд, і він об'єднує етноси.
3. Найболючіший рядок
"Святкує сімейство моє Науриз,
А де, невідомо, і хто там без пари".
Оце "невідомо" – як обірваний міст.
Тут сирітство відчувається без паспортних пояснень.
Сирота, мати якого, напевно, ханум, а не якась просто тітка. До речі, прізвище могли дати в інтернаті. Батьки, може, ще знайдуться, і напишеться більш радісний і переможний вірш.
4. Фінал
Простий, навіть трохи розмовний рядок — і саме тому чесний. Він ніби зменшує градус пафосу і залишає чисту людську самотність.
І от автор прийшов на наш сайт. Тут "сиріт" стільки, що складно почуватися самотнім. Служба знайомств діє за напрацьованим алгоритмом.
Tinder® функціонує на іншому ресурсі.
21.03.26.
Традиційний P.S.
Написано за згодою колективу. Про страйк з ініціативи профспілок уже вчора трохи було. Начальник зміни з логінами та паролями перебуває майже під домашнім арештом. "Стояти до кінця" – це як клич, як заклик, як девіз і як головне завдання. Для чого, я не знаю. "Вільні хліба” ніхто не забороняє. Працюй хоч на двох роботах. Ніч – твоя. "Вільні хліба" – це і свобода у викладі думок.
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу тільки я або Редакція сайту за поданням невдоволеної особи.
Ми цінуємо свою працю, а звичка деяких авторів видаляти коментарі доброзичливих читачів набуває критичних масштабів. Новий автор, як я розумію, не проти обраного способу спілкування. І він такий не перший.
"Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо розкудлані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
А де, невідомо, і хто там без пари".
Це був матеріал для розгляду.
Тепер, власне, і сама аналітична частина.
🌒
Текст першого катрена читається так, наче ось він, уламок світанку в неспішній динаміці космічного руху. Я бачу і прекрасні метафори, щойно перевірені мною на вживаність. Результати приємно вражають. Метафори дієві і незужиті.
Вірш гідний уваги без будь-яких анонсів.
Додаю подробиці.
1. Атмосфера вірша
Початок дуже влучний і зримий — "загасли зірки" & "смужка рум'яна" — це плавний перехід від ночі до ранку. Є відчуття незабутої інтернатської буденності, заявленої на авторській сторінці та в назві цієї невеликої за розмірами справжньої поезії. Допомагає ⏰ будильник — ця щоранкова невідворотність і навіть байдужий маленький механічний наглядач.
2. Контрасти
"Холодний бриз і розкудлані хмари". В уяві постає море, а на березі місто з уцілілою інфрастуктурою ділового осередку. І десь ще і лісостепова зона.
Чого більше, а чого менше, знати автору, і є несміливі сподівання на те, що це тільки початок, і про все інше ми ще дізнаємось.
І раптом Науриз (не Навруз і не Новруз) — свято тепла, родини, весни декількох незалежних держав Середнього Сходу. Там, як я з'ясував, кажуть "Науриз". Автор не надав пояснень і виносок. І це, гадаю, правильно.
Другий катрен спрацьовує досить сильно: свято є, але не для автора. Воно сьогодні і завтра десь паралельно існує, і воно наполовину і його, бо він Песецький Охмуд, і він об'єднує етноси.
3. Найболючіший рядок
"Святкує сімейство моє Науриз,
А де, невідомо, і хто там без пари".
Оце "невідомо" – як обірваний міст.
Тут сирітство відчувається без паспортних пояснень.
Сирота, мати якого, напевно, ханум, а не якась просто тітка. До речі, прізвище могли дати в інтернаті. Батьки, може, ще знайдуться, і напишеться більш радісний і переможний вірш.
4. Фінал
Простий, навіть трохи розмовний рядок — і саме тому чесний. Він ніби зменшує градус пафосу і залишає чисту людську самотність.
І от автор прийшов на наш сайт. Тут "сиріт" стільки, що складно почуватися самотнім. Служба знайомств діє за напрацьованим алгоритмом.
Tinder® функціонує на іншому ресурсі.
21.03.26.
Традиційний P.S.
Написано за згодою колективу. Про страйк з ініціативи профспілок уже вчора трохи було. Начальник зміни з логінами та паролями перебуває майже під домашнім арештом. "Стояти до кінця" – це як клич, як заклик, як девіз і як головне завдання. Для чого, я не знаю. "Вільні хліба” ніхто не забороняє. Працюй хоч на двох роботах. Ніч – твоя. "Вільні хліба" – це і свобода у викладі думок.
