Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але “легкий”, така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у вірші присутні, і це: легка деконструкція “високої” лексики. В таких примітних місцях як “дербі погоди і літа”, “квестія життєдайна”, “еліта тужних пісень” є деякий семантичний зсув – ніби автора тягне до високого стилю, але він його навмисно приземляє і змішує з побутовим мовленням. Це типова модерністська стратегія — створення ефекту зміщеної тональності.
  Не можна не побачити фрагментарності в умовах відсутності класичного сюжету. Але це не історія, а схоплений стан, настрій — і це теж модерністська риса.
Сезонний злам проходить через асоціативний монтаж, а не через реалістичний опис.
Гра з мовою у таких прикладах – як “квестія”, “інфа”, “гіти”, “говіти”, “просвітлень” – справжній стилістичний коктейль, і така лексична добірка схиляє текст до модернізму, особливо до його пізніх, пост-модернізованих форм.
 Чому це ще не сильний, зрілий модернізм – бо надто рівна ритміка. А сильний модернізм майже завжди рве метричний каркас. У даному випадку може бути таке, що Ви обережно наближаєте свою поетичну спробу-заявку до модернізму, і самовпевнена наступальність доречна, бо немає у Вашій місцевій історії попередніх фактів поезії модернізму.
  Модернізм Ваш “обережний”, без карколомних стрибків у глибину, без різких дисонансів, а з досить міцною семантичною “тканиною”. Вона якщо і трішки рветься, то у випадках, перелічених вище.
Відсутність внутрішньої драматичної напруги і конфліктів свідомості. Перевагу має сезонна філософія, ніж модерністська тривога.
   Загальний підсумок.
 Цей вірш – м’який модернізм із рисами постмодерної гри:
• мова — змішана, навіть іронічна;
• образність — розмиті межі;
• сюжет — мінімальний;
• тональність — напів серйозна, з легким метафізичним присмаком.
Модернізм не технічно скомпонований з чинників, йому притаманних, а інтонаційний.

   Для передмови я би написав більш поблажливо:
• текст у стилі м’якого модернізму: авторська гра з високою лексикою, сезонними образами та фрагментарною логікою, що створює настрій ліричного спостереження за перетіканням часу;
• автор чітко розуміє, навіщо ця лексична еклектика. Вона для нього не просто “квестія” & “інфа”заради епатажу, а діє як маркери стику поколінь, мовної гри і тонального зсуву між високим і розмовним.
Це не штучний модернізм, а його обґрунтована стилістика, яка спрацьовує через інтонацію.
“Говіти” теж не для епатажу, а для змісту і часової прив'язки. Бо величне духовне свято — за тиждень. Можна буде не говіти, а якщо є таке бажання, то і продовжити.
Попри те, що дієслово традиційно-духовне, воно цікаво контрастує з попередніми “сучасними” вставками. І такому випадку це не хаотична мішанина, а гра регістрів, яка і робить текст живим.
Навіть дуже сильні поети рідко можуть одразу рвати метричний каркас.
 У вірші це скоріше, авторський метод, а не випадковість.

З повагом, Ю.С.

Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Зможемо взнати - взнаєм.

Переживемо квітень,
Буде ще час говіти -
В колі мирських просвітлень.
Далі - наступні гіти.