Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Пиріжкарня Асорті (2020)

Інфо
* Народний рейтинг 4.910 / 5.97
* Рейтинг "Майстерень": 4.910 / 5.97
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Переглядів сторінки автора: 35225
Дата реєстрації: 2020-01-20 08:51:16
Школа та стилі: Назва цього sub-порталу досить змістовно відображає, що кому, від кого, куди й для чого.
У кого навчаюсь: Нікого не навчаємо. Марно.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.01.07 21:26
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Майстерня українських "пиріжків".
"Порошки" робляться також.

До уваги пиріжкарів, порошкарів і пиріжкоїдів з порошкоїдами: нестравні глевтяки, пиріжки неавтентичних розмірів і начинки, а також погризені навіженими зубатками, автоматично знімаються з конвеєра і перемелюються на сировину для корму місцевих шуршиків.

P. S. Не надсилайте у пошуку місця для творчої роботи по декілька клонованих резюме, якщо у такий спосіб хитруєте.
Наші «ейч-ари» недарма просять показати з десяток вступних віршів різних віршових форм.

Ніхто з тих, кому випаде щастя стати нашим співробітником, не зможе обманами дистанційно працювати за кількох. Перша з корпоративних вечірок покаже, хто що, що хто, хто кого і скільки їх.

Штат Головного офісу кількісно зростає, і можливе скорочення діючих одиниць персоналу виробничого сектору з усіма технічними наслідками.



Найновіший твір
Перше засідання нового року


Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.

Що можна сказати про цей вірш:

Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат, однак між цим текстом і визнанням, на яке орієнтується автор, є певна дистанція – як іронічна, так і структурна.

1. На самому початку вірша можна відчути і вгадати декларативну алюзію на Фр. Ніцше. Формула "коли дивишся в безодню…" легко зчитується.
І ніякого подальшого осмислення. У вірші нічого не відбулось, бо автор нічого і не робить, окрім повторення давно відомого жесту.

У Ніцше безодня:

– не очищує;
– не веде до "цвітіння";
– не гарантує сенсу;
– і тим більше, вона не завершується теодицеєю, тобто тим, чим завершується вірш, а саме долученням образу Бога, Отця Небесного нашого.
Ми бачимо лише класичну метафізичну подорож із гарантованим позитивним фіналом, означеним у попередньому абзаці. Це, можна сказати, анти-ніцшеанство, замасковане під чисто ніцшеанський антураж.

2. Лексика і образи — вторинні й передбачувані:

– небо, безодня, небуття, глибини, основи, цвітіння, порив, пахощі, нектар, дар — це канонічний набір “високої абстракції”, який працює лише тоді, коли або радикально переосмислений, або поставлений у неочікуваний контекст.
Тут цього немає. Образи накладаються, не конфліктують, і тому не породжують смислової напруги.

3. Рими й ритм — функціональні, але архаїчні (зужиті):

– тебе / неба;
– обширне масивне граматичне римування;
– рима на "ння" як ритмічний костиль (великий цвях) і милиця (допоміжний засіб для ходьби).

Це, на думку колегії, не помилки, але це ознаки такої поетики, яка не знає авторського сумніву щодо самої себе. Сучасна сильна поезія, навпаки, сумнівається, ламає, руйнує тишу, не стоїть на місці. А тут ми побачимо топтання на одних і тих же римах, які крокують за автором упродовж усього часу, в якому вони транслюються і в цих поезіях, і до того ж, якщо так можна сказати, не першої свіжості. Вони як аматорські, так і з претензією на компенсаційні схеми на зразок: "я вам даю глибоко філософський вірш, і тому підлаштовуйтесь під усі технічні негаразди".

4. Головна проблема — ідеологічна завершеність.
Найкритичніше — фінал:

– "…відчуєш страждання, як посланий Господом дар". Про це йшлось і вище, а зараз ми підійшли до нього у рамках продовження огляду вірша на шляху до завершення.
Текст закриває всі філософські двері, які сам же й відкривав:
– безодня → сенс,
– небуття → гармонія,
– страждання → начебто як виправдане.

Це дидактичне примирення, а не поетичне відкриття.
Для того рівня, на який зазіхає автор, а тим більше, і до Нобелівського, як було в попередніх віршах або навіть просто сильної поезії — це майже вирок. Не дотягує.

5. Загальний висновок:

– вірш щиро написаний, тривалий час відлежувався (9 місяців);
– технічно охайний з усіма негараздами. До речі, сибілянти (четверта і п'ята строфа);
– впізнавано "високий" (пафос etc);
– вторинний у мисленні;
– без внутрішнього конфлікту;
– без ризику (несподівана новизна, сміливі рішення тощо);
– без мовної інновації.

Його можна назвати якісною метафізичною риторикою, але не поезією, яка рухає мову або задуми вперед.

Якщо коротко:
– це вірш людини, яка впевнена, що знає всі відповіді на всі питання, перелік яких може скласти навіть будь-який читач, знайомий з віршами автора, вірш якого було розглянуто.

Розгляд вірша відбувався в умовах фізичної відсутності Голови Головного офісу "пиріжкарень", і тому поки що ним не затверджений.
Долучались співробітники вільних робочих змін (вахт) в режимі онлайн-конференції.

Гіперпосилання актуальне

Протокол заархівований на майбутнє підрозділом відділу документальної архівації *rar.


Дата. Підписи.