Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоя Бідило (1952)

Інфо
* Народний рейтинг 4.811 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.811 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Переглядів сторінки автора: 15483
Дата реєстрації: 2023-02-18 09:46:04
У кого навчаюсь: Волт Вітмен, Райнер Марія Рільке, Федеріко Гарсіа Лорка, Евген Маланюк, Ю.В.Шевельов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 09:02
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Луїс Сернуда Цвинтар у місті
За ґратами, що розсувають мури,
Земля чорніє, ні дерев, ні трав,
На дерев'яних лавах вечорами
Якісь старі знесилені сидять.
Кругом будинки, поряд магазини,
На вулиці гуляє дітвора, і потяги
Гуркочуть повз могили. Округа злидарів.

Неначе латки на фасадах сірих,
Висить у вікнах рам'я, мокре від дощу.
Затерті написи на каменях могильних,
Які лежать тут більше двох віків,
Немає друзів, які їх би пам'ятали,
Мерці забуті. Та коли виходить сонце,
Бо сонце сяє іноді у літні дні,
Щось мусять відчувати древні кості у глибині.

Ні листя, ні птахів. Земля і камінь.
Чи пекло ось таке? Це біль без забуття,
Галас і злидні, холод без надії.
Немає в тиші смерті сну, життя так само
Клопочеться серед могил, немов повія,
Яка у нерухому ніч ладнає своє діло.

Коли тінь падає з нахмуреного неба
І дим заводів осідає сірим пилом,
З таверни долітають голоси,
А потім потяг пронесеться мимо,
І будить довгою луною бронзи гул.

Це ще не Судний день, мерці безвісні.
Утіштеся, засніть; засніть, якщо можливо.
Бо навіть Бог, здається, вас забув.