Богдан Манюк (1965)
Закінчив філологічний факультет Тернопільського педінституту (нині Національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка), де займався в літературній студії «Чумацький шлях» під керівництвом професора, члена НСПУ Романа Гром’яка. У 1983–1985 рр. служив у війську. 27 років на педагогічній роботі (вчителем, заступником директора, директором школи). 20 років очолюю Підгаєцьку районну організацію Товариства політв’язнів і репресованих. Автор збірок поезії «Між зорями і хрестами» (1998), «День предвічний» (2007), «Янголам написані листи» (2015), "Карпатські бранзолєти" (2019), книги віршів та оповідань «Зворотний шлях» (2010), публіцистичного дослідження «Михайло Фурда – патріот, лідер СУМ Америки» (2003), драми-феєрії "Фатум" (2017), драматичної поеми "Шоа". Член НСПУ та УАП.
***
Од нелюбові до любові
щось має статися у слові.
Чи просочитись мусить воском
воно, до сутінків приросле,
чи десь вогню гайне надбати,
щоб спопелити всі закляття,
або ж розсіється над домом,
скандальним вихором відомим.
Відтак повернеться між стіни
вже зовсім іншим, хоч незмінним
в одежах давніх, тих одежах,
що геть усім словам належать,
а в темряві та білоденно
лиш зігрівають сокровенне.
Щось має статися у слові,
яке приводить до любові,
якщо воно, немов Господнє,
нехай колись, а не сьогодні
всі інші раптом перевершить
і в сотворінні буде першим.