Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Дудар (1950)

Інфо
* Народний рейтинг 4.833 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.860 / 5.65
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Переглядів сторінки автора: 195281
Дата реєстрації: 2011-12-11 13:47:20
Звідки: Хотянівка
У кого навчаюсь: Все почалося з першої прочитаної книги...
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.08.02 11:37
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
МИКОЛА ДУДАР

Народився 9 травня 1950 - го на Хмельниччині.

Набув професій: суднобудівника і музиканта (у тому числі -- співака).
Працював у Тернопільській , Хмельницькій філармоніях та в десятках ресторанів від Тернополя до Комсомольська - на - Амурі; у гуртах : «Збруч» , «Карпати» , «Червоні маки» ( Ворошиловоградська філармонія), «Форсаж» - Кіма Брейтбурга -- (перше "бойове хрещення" від Уральської філармонії - Казахстан) Багато років жив на Далекому Сході - співав - Хабаровський "Інтурист", "Турист"
Дружина, син, донька...Оволодів усіма секретами лозоплетіння. Художній керівник Будинку Культури на Київщині.

Публікувався у пресі, періодичних виданнях та колективних збірках.
Автор збірки "Твоєї усмішки...", "Заповіді Блаженства", "Дівчинка Осінь", "Шкодую про одне, що я не птах", "Хочеш, Вітре,я замовкну?"

Найновіший твір
Кілька слів від Євгена Барана
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись.
Кілька тижнів... прийде Осінь
Знаю... знаю, не божись.
11.08. 2024
(Микола Дудар. Хочеш, вітре, я замовкну. Київ: Друкарський двір Олега Федорова. 2025. 356 с.).
"П'ята книга поезій. Це багато чи мало? Як для кого. Мені замало. Зважаючи на те, що в ній і про що... Я тут про себе. Про те, що мене хвилювало, коли і з ким перетиналися... Про свій світ і своє місце в ньому, про свою половинку і про своїх друзів. Про важкість і несправедливість на різних дорогах у житті. Про радісні, незабутні хвилини з рідними й друзями. Про людей, які в метушні за привидом губили в собі найкраще: людяність. Про тих, хто під тим чи іншим приводом заманювали мене в коло свого впливу заради одного: піднятись на щабель вище, задля того ж впливу, але вже на інших..." (Від Автора).
Видавати сьогодні книжку поезій на 356 сторінок, і дорого, і небезпечно. Дорого тому, що світ дорожчає з кожною секундою, а людське життя з такою ж швидкістю знецінюється. Небезпечно, бо ... небезпечно. Кому нині потрібне Слово, яке не фальшує, не бреше, не маніпулює, а виповідає Індивідуальну правду буття.
Забагато індивідуальних правд, - скажете ви, - замало громадської відповідальності.
І це також. А над усім - війна, яка "сьогодні не для всіх"...
Микола Дудар, музикант і поет, який вже пройшов не одну життєву стацію, розповідає про світ у собі й світ навколо себе. Розповідає просто, відкрито, відверто, легко. Хоча й життя не легке. Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ, коли можна цей світ робити кращим. Микола й намагається його змінити. Власне, не так змінити світ, як змінити своє ставлення до нього.
Чи сподівається розуміння? Це велика розкіш - людське розуміння і великий дар - людське співпереживання. Вони нині майже втрачені. Але Микола не здається, а робить усе, аби діалог між людьми не зникав:
І зникне Диво в росах ранніх,
Як торба на плечах майне.
І нас віддалить обрій званий,
А я, залишений, бажаний
Чекатиму, хто слідом йде...