ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
2026.08.02
11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
2026.08.02
11:36
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись
2026.08.02
11:32
Звучали в голосі на почет
Сім нот на пагорбі,
на біс...
І щось було від них пророче,
Бо саме так рождають вість...
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися... Війна.
І тут прийшла потвора суча -
Не всіх повернуть звідтіля...
О Боже рідний...
2026.08.02
10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
2026.08.02
06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Критика | Аналітика
Кілька слів від Євгена Барана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кілька слів від Євгена Барана
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись.
Кілька тижнів... прийде Осінь
Знаю... знаю, не божись.
11.08. 2024
(Микола Дудар. Хочеш, вітре, я замовкну. Київ: Друкарський двір Олега Федорова. 2025. 356 с.).
"П'ята книга поезій. Це багато чи мало? Як для кого. Мені замало. Зважаючи на те, що в ній і про що... Я тут про себе. Про те, що мене хвилювало, коли і з ким перетиналися... Про свій світ і своє місце в ньому, про свою половинку і про своїх друзів. Про важкість і несправедливість на різних дорогах у житті. Про радісні, незабутні хвилини з рідними й друзями. Про людей, які в метушні за привидом губили в собі найкраще: людяність. Про тих, хто під тим чи іншим приводом заманювали мене в коло свого впливу заради одного: піднятись на щабель вище, задля того ж впливу, але вже на інших..." (Від Автора).
Видавати сьогодні книжку поезій на 356 сторінок, і дорого, і небезпечно. Дорого тому, що світ дорожчає з кожною секундою, а людське життя з такою ж швидкістю знецінюється. Небезпечно, бо ... небезпечно. Кому нині потрібне Слово, яке не фальшує, не бреше, не маніпулює, а виповідає Індивідуальну правду буття.
Забагато індивідуальних правд, - скажете ви, - замало громадської відповідальності.
І це також. А над усім - війна, яка "сьогодні не для всіх"...
Микола Дудар, музикант і поет, який вже пройшов не одну життєву стацію, розповідає про світ у собі й світ навколо себе. Розповідає просто, відкрито, відверто, легко. Хоча й життя не легке. Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ, коли можна цей світ робити кращим. Микола й намагається його змінити. Власне, не так змінити світ, як змінити своє ставлення до нього.
Чи сподівається розуміння? Це велика розкіш - людське розуміння і великий дар - людське співпереживання. Вони нині майже втрачені. Але Микола не здається, а робить усе, аби діалог між людьми не зникав:
І зникне Диво в росах ранніх,
Як торба на плечах майне.
І нас віддалить обрій званий,
А я, залишений, бажаний
Чекатиму, хто слідом йде...
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись.
Кілька тижнів... прийде Осінь
Знаю... знаю, не божись.
11.08. 2024
(Микола Дудар. Хочеш, вітре, я замовкну. Київ: Друкарський двір Олега Федорова. 2025. 356 с.).
"П'ята книга поезій. Це багато чи мало? Як для кого. Мені замало. Зважаючи на те, що в ній і про що... Я тут про себе. Про те, що мене хвилювало, коли і з ким перетиналися... Про свій світ і своє місце в ньому, про свою половинку і про своїх друзів. Про важкість і несправедливість на різних дорогах у житті. Про радісні, незабутні хвилини з рідними й друзями. Про людей, які в метушні за привидом губили в собі найкраще: людяність. Про тих, хто під тим чи іншим приводом заманювали мене в коло свого впливу заради одного: піднятись на щабель вище, задля того ж впливу, але вже на інших..." (Від Автора).
Видавати сьогодні книжку поезій на 356 сторінок, і дорого, і небезпечно. Дорого тому, що світ дорожчає з кожною секундою, а людське життя з такою ж швидкістю знецінюється. Небезпечно, бо ... небезпечно. Кому нині потрібне Слово, яке не фальшує, не бреше, не маніпулює, а виповідає Індивідуальну правду буття.
Забагато індивідуальних правд, - скажете ви, - замало громадської відповідальності.
І це також. А над усім - війна, яка "сьогодні не для всіх"...
Микола Дудар, музикант і поет, який вже пройшов не одну життєву стацію, розповідає про світ у собі й світ навколо себе. Розповідає просто, відкрито, відверто, легко. Хоча й життя не легке. Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ, коли можна цей світ робити кращим. Микола й намагається його змінити. Власне, не так змінити світ, як змінити своє ставлення до нього.
Чи сподівається розуміння? Це велика розкіш - людське розуміння і великий дар - людське співпереживання. Вони нині майже втрачені. Але Микола не здається, а робить усе, аби діалог між людьми не зникав:
І зникне Диво в росах ранніх,
Як торба на плечах майне.
І нас віддалить обрій званий,
А я, залишений, бажаний
Чекатиму, хто слідом йде...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2581 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2581 seconds