Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоя Бідило (1952)

Інфо
* Народний рейтинг 4.811 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.811 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Переглядів сторінки автора: 15451
Дата реєстрації: 2023-02-18 09:46:04
У кого навчаюсь: Волт Вітмен, Райнер Марія Рільке, Федеріко Гарсіа Лорка, Евген Маланюк, Ю.В.Шевельов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.03.19 21:52
Автор у цю хвилину присутній

Найновіший твір
111
За брамою відчиненою в мурі
Чорніє ґрунт, ані дерев, ні трав,
На дерев'яних лавах, де похмурі
І мовчазні сидять до вечора старі.
Навкруг хатини, поруч магазини,
На вулиці, гасають дітлахи, і потяги
Гуркочуть повз могили. Це округ злидарів.

Неначе латки на фасадах сірих,
Звисає з вікон дрантя, мокре від дощу.
Століття стерли літери із плит могильних,
Без друзів, що могли би їх забути, мерці
Підпільні. Та коли проснеться сонце,
бо сонце світить часом у червневі дні,
Прах мертвий мусить щось відчути в глибині.

Ані листа, ні пташки. Тільки камінь. Земля.
Чи пекло ось таке? Тут біль без забуття,
З гамором і злиднями, тривалий холод без надії.
Немає тихих смертних снів, життя все так же
Клопочеться між цих могил, немов повія,
Що чинить свою справу у нерухому ніч.

Коли тінь падає з похмурого неба,
І дим заводів осідає
Сірим пилом, чути з шинку голоси,
А потім поїзд пролітає мимо,
Залишивши відлуння довге, ніби гнівна бронза.

Це ще не Судний день, безвісні мертві.
Утіштеся, засніть; засніть, якщо зумієте.
Можливо, навіть Бог забув про вас.