Василь Герасим’юк – один із найбільш самобутніх і найавторитетніших сучасних українських поетів покоління 80-х.

Народився 18 серпня 1956 року у м. Караганда (Казахстан), куди були вислані його батьки.

Незабаром родина повернулася в рідне село Прокурава на Гуцульщині.

Закінчив філологічний факультет Київського університету.

Ще з перших журнальних публікацій постійно перебуває під увагою критиків та літературознавців.

Bважає, що “поетом приємно бути хоч би тому, що поезія – мстива”.

Член літературної майстерні “Пси святого Юра”, тяжіє до модерністських способів нарації, коли метафоричність форми набуває самостійного ціннісного значення. Пластика поетичного формування у Герасим’юка межово лаконічна, але щільність образно-знакового ряду здебільшого умовна. Поезіям Герасим’юка притаманний особливий рід декламаційності – declamatia allegata (зв’язане проголошення), в котрій прагнення відкритої поетичної маніфестальності обмежене смаковим периметром дозволеного до говоріння. Саме declamatiа allegata породжує ефект стриманої ясної ескізності у творах Герасим’юка.

Автор поетичних книг:

“Смереки” (1982)
“Потоки” (1986)
“Космацький узір” (1989)
“Діти трепети” (1992)
“Осінні пси Карпат” (1999)
“Серпень за старим стилем” (2000)
«Поет у повітрі» (2003)

Автор і ведучий радіопрограми “На межі тисячоліть”.

Лауреат кількох літературних премій, зокрема, премії ім. П.Тичини.

Видана львівською «Кальварією» збірка Василя Герасим’юка «Поет у повітрі» здобула 2003 року всі мислимі премії: після жюрі Національної премії імені Тараса Шевченка її відзначили й експерти акцій «Книжка року» та «Київський рахунок».
_____________________________________
Творчість анонсується редакцією "Поетичних Майстерень".
Автор, при бажанні, може отримати ключик для перебування в зручний для нього час.