Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Зоя Бідило (1952)

Інфо
* Народний рейтинг 4.811 / 5.5
* Рейтинг "Майстерень": 4.811 / 5.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Переглядів сторінки автора: 15453
Дата реєстрації: 2023-02-18 09:46:04
У кого навчаюсь: Волт Вітмен, Райнер Марія Рільке, Федеріко Гарсіа Лорка, Евген Маланюк, Ю.В.Шевельов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.03.20 01:14
Автор у цю хвилину присутній

Найновіший твір
111
За відчиненою брамою в мурі
Чорніє ґрунт, ані дерев, ні трав,
На дерев'яних лавах вечорами
Мовчки сидять якісь старі.
Навкруг хатини, поруч магазини,
На вулиці гасає дітвора, і потяги
Гуркочуть повз могили. Це округ злидарів.

Неначе латки на фасадах сірих,
Звисає з вікон дрантя, мокре від дощу.
Століття стерли літери з могильних плит,
Немає друзів, які б їх могли забути,
Це нічиї мерці. Але проснеться сонце,
Бо сонце світить часом у червневі дні,
То глибоко внизу повинні щось відчути древні кості.

Ні листя, ні пташини. Тільки камінь. Земля.
Чи пекло ось таке? Тут біль без забуття,
Зі злиднями і гамом, і довгий безнадійний холод.
Немає смерті тихих снів, життя так само
Клопочеться серед могил, немов повія,
Яка ладнає свою справу у завмерлу ніч.

Коли спадає тінь з нахмуреного неба,
І дим заводів осідає
Сірим пилом, із шинку долітають голоси,
А потім поїзд пролітає мимо,
Відлуння будить довге, ніби бронзи гул.

Це ще не Судний день, мерці безвісні.
Утіштеся, засніть; засніть, якщо можливо.
Здається, навіть Бог про вас забув.