Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Збіґнєв Герберт Paysage légendaire*
коли згасає а земля порожня і спекотна
у лілово-синьому диханні пустелі даремні зерна
Тут лише кілька геометричних кипарисів
Листя хитає тіні, опадає сіра оцвітина...
Це твій краєвид на сітківці моїх полотен
До того як перевірити дотиком обрамлю його у свинець.
На березі виросли стрункі рибалки, не розуміючі метафор
Царство небесне означає то гірчичне зерня, то іноді знову виноградник
Неводом ловляться люди, юрма означає косяк риби
Набігає Озеро Галілейське солоним припливом.
Палаючих кущів не було, кущі спалило сонце
хмари не могли оминути оціпеніле повітря
Це були єдині знаки, крім того шелестів очерет.
Вітер
Саме у цей час збулися слова пророків земля
переступила горизонт і увійшла.
Вже падав вечір. А він був сам.
*Paysage légendaire (фр.) - міфічний пейзаж
Zbigniew Herbert Paysage légendaire
Dobry obłok napływa - łyka światło jak lampa
kiedy gaśnie a ziemia jest pusta i skwarna
pod oddechem pustyni fioletowoniebieska
daremne ziarna
Tutaj tylko kiełkują geometryczne cyprysy
Cienie kołyszą liście, opada szary okwiat...
Oto jest twój krajobraz na siatkówce mych płócien
Zanim dotyk to sprawdzi nim oprawię go w ołów.
Brzeg zarastają smukli rybacy, nie rozumieją przenośni
Królestwo niebieskie raz znaczy ziarnko gorczycy a czasem znów winnica
Niewodem łowi się ludzi, rzesza to znaczy ławica
Nabiega słonym przyborem Jezioro Galilejskie.
Krzaków gorejących nie było, krzaki spaliło słońce
Obłoki nie mogły minąć odrętwiałego powietrza
To były jedyne znaki, poza tym w trzcinach szeleścił
Wiatr
W on czas spełniły się słowa proroków ziemia
przekroczyła horyzont i wstępowała.
Wieczór już zapadał. A on był sam
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
