Першими йшли стихії: вода несла мул
земля з мокрими очима вогонь неситий і палкий
потім потряхуючи гривами йшли сумирні дракони повітря
вони відкривали процесію для квітів і малих рослин
тому різець художника вихваляє траву Зелене
нелюдське полум'я як полум'я кинуте з кораблів
траву яка з'являється коли збувається історія
і є главою мовчання

волога Теллус випроводжає тупіт жертовних звірят
вони йдуть тілесні і ясні несуть тепло на шиях
і невідання долі на чолах позначених рогами
упадуть на передні коліна дуже здивовані своєю кров'ю
Стихії кличуть тебе звірята відкрили дорогу
перед тобою розступиться небо і Бог промовить громом
до людини дуже мізерної і дуже гідної зневаги
але піднесеної високо на спинах земних видів
тут розрив на барельєфі - догадайся якщо зумієш
можливо жертва була неугодна безсмертним богам
або неохоча до тривання волога скинула людську форму

богиня Іронія зберегла сандалію і частину стопи
а також складки одягу в яких легко прочитати
порух гарно піднятих рук і це справді все
не було рук які грали би на рогах жертовних тварин

не відаєш яке твоє слово і яку можливо мізерну форму
збереже кам'яна складка - не те що на твою думку є тобою
і ти не знаєш чи кров і кості можливо зронять вію
у милостиву землю з якої виростають статуї

Terra (Tellus Mater) reclining with the Seasons, accompanied by Aion-Uranus within a zodiac wheel. Mosaic from a Roman villa in Sentinum, 200-250 CE. Glyptothek, Munich (Inv. W504)
Терра (Теллус-мати). Центральна частина великої підлогової греко-римської мозаїки з римської вілли в Сентинумі (тепер відома як Сассоферрато, Марке, Італія), бл. 200–250 рр. н. е., Гліптотека, Мюнхен
Айон (Еон), бог вічності, стоїть всередині небесної сфери, прикрашеної знаками зодіаку. Перед ним сидить богиня-мати-земля Теллус (римський аналог Геї) зі своїми чотирма дітьми, які, можливо, представляють чотири пори року. Теллус (Теллура, Гея) - втілення материнського лона землі, приймаючого сім'я і даючого нове життя, вважалася творцем усього, а також богинею смерті, бо являла собою загальну могилу для всього, що втратило життя. Протиставлялася Юпітеру - божеству неба. Коли закликалися космічні явища природи, зверталися до них обох разом.

Zbigniew Herbert Ołtarz
Naprzód szły elementy: woda muły niosąca
ziemia o oczach mokrych ogień żarłoczny i skory
potem trzęsąc grzywami łagodne szły smoki powietrza
tak otwierały procesję dla kwiatów i roślin małych
przeto trawę wychwala dłuto artysty Zielony
płomień nieludzki jak płomień rzucany z okrętów
trawę która przychodzi kiedy historia się spełnia
i jest rozdział milczenia

tupot zwierząt ofiarnych żegna Tellus wilgotną
idą cielesne i jasne na szyjach ciepło niosące
i nieświadomość losów na czołach znaczonych rogami
upadną na przednie kolana krwią własną zdziwione bardzo
Wołają ciebie żywioły zwierzęta drogę otwarły
rozstąpi się niebo przed tobą i Bóg przemówi piorunem
człowieku bardzo mizerny i bardzo godny pogardy
lecz uniesiony wysoko na grzbiecie ziemskich gatunków
tu przerwa jest w płaskorzeźbie – jeżeli umiesz to domyśl
może ofiara była niemiła bogom wieczystym
lub wilgoć niechętna trwaniu zdjęła kształty człowiecze

sandał i kawał stopy bogini Ironii ich strzegła
a także fałdów szaty po których łatwo odczytasz
gest ramion pięknie wzniesionych i to naprawdę wszystko
rąk nie było grających na rogach zwierząt ofiarnych

nie wiesz jakie twe słowo i jaki kształt może błahy
przechowa zmarszczka kamienia – nie to co myślisz że tobą
i nie wiesz czy krew i kości może rzęsę wybiorą
w ziemi ułożą łaskawej gdzie dojrzewają posągi