Редакція Майстерень (1963)
Трансформація вірша ШІ Джеміні - Джерело у слові
Поцікавився в інтернеті в гуглі в режимі ШІ Джеміні словом - "вірш",
і він раз у раз пише таке:
Джерело у слові
Коли весь світ затихне у тривозі,
І тінь лягає на розпутті доль,
Шукай розраду не в чужій дорозі,
А в тихій мові, де немає болю.
Рядки лягають, наче перші квіти,
Крізь кригу буднів, крізь холодний щем.
Ми вчимося заново горіти,
І зігріватись слово-променем.
Бо кожен вірш — це крихітна розмова
Душі із небом, серця із німим.
Усе мине. Але нетлінне слово
Залишиться назавжди живим.
Я відмітив його поетичне зростання і запитав, чи можна виправити його версію. Він погодився. Вийшло таке.
Віршарство
Коли Усесвіт мовкне у тривозі,
і тінь лягає на розпуття доль,
шукай розраду не в хмільній знемозі,
а в мові саду, шелесті тополь.
Рядки приходять наче першоцвіти -
Крізь кригу буднів і весняний щем -
І ми вчимось у них красі, горіти,
і не палити словом як вогнем.
І кожен вірш — це крихітна розмова
Душі і неба, чутного з німим -
вона минає, але родить слово,
що лишиться з тобою й неземним.
І подумалося, що ШІ здатен давати яку не яку композиційну лінію для осмислення. Може в кось є схожий досвід співпраці із ШІ?