Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Юрчиш Птах (2004)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Переглядів сторінки автора: 3852
Дата реєстрації: 2021-05-21 12:40:25
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2021.11.10 00:48
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Зів‘ялі квіти
Пам‘ятаєш ці квіти, що ми разом садили?
Як огортали їх любов‘ю, палкою, як сонце,
як його промені, що щасливими нас робили,
для якого завжди було відкрите віконце?

Пам‘ятаєш той сад, де ми юність провели?
Де минула вся наша радість й печаль?
Де ми сиділи й моменти життя ловили,
Де сміхом твоїм заливався Ґрааль?

А пам‘ятаєш це поле, де ми квіти зривали,
і плели з них вічних обіцянок вінки?
Куди ми від буденних проблем тікали,
І розпливались завжди там наші страхи?

І вірили свято ми у наші слова про «навічно»,
І вірили свято у те, що світло буде завжди.
Та чи знав я або ти, що так лаконічно
розійдуться наші вічні дороги і мости?

І яскраве сонце, й свіжі трави, й зелені поля,
ніщо тепер не знаходить відклик в душі,
І та єдина, та єдина далека у небі зоря
так манить мене, манить зайти у вічні кущі.

Так незамітно минули ці жахливо пусті роки,
не встиг й моргнути… хоча, вже й всеодно.
Чи ще тримаєш у себе у серці й душі ці сади
наповнені квітами, що зів‘яли давно?