Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
На Кой (2023)



Художня проза ⁄ Переглянути все



Художня проза
  1. 73 кроки
    Він знову сидить у вагоні метро. Знову дивиться в одну точку, не відчуваючи потреби у чомусь. Життя стало сірим, порожнім. Немов стара чорно-біла кінострічка, яку прокручують не перший раз. Він не пам’ятає коли це почалося. Можливо вчора, можливо місяць тому, рік, десяток років. Та чи це важливо?
    Падав дощ, коли він вийшов з підземного переходу. Навіть погода навіювала меланхолією. Рідкі великі краплини попадали йому на лице, але його це не бентежило. Все втратило сенс. Пусто. Холодно.
    День, який б не відрізнявся нічим від попередніх. Шлях до роботи, робота, шлях додому, дім.
    100 кроків до місця праці. 90.. 80.. 73… Поштовх. Сфокусувавши погляд перед собою, він зрозумів, що в нього врізалася дівчинка. Маленька, смішна, одягнена в різнокольоровий яскравий, так що вирви око, одяг.
    - Чому хмаринки не падають на землю?
    - Перепрошую?
    - Хмаринки. Моя сестра сказала, що вони важкі. Так чому ж вони літають?
    Він не встиг відповісти. Прийшла матір дівчинки, яка паралельно тягнучи дитину за руку, вибачалася перед ним. Але йому було байдуже.
    Чому не падають хмаринки?
    Чому вони сірого кольору?
    Чому життя, яке він любив всім серцем раптом стало таким паскудним, нестерпним?
    Треба щось змінювати, посати пошук себе, знайти хобі… Так багато порад, але так мало користі. Скільки він разів це чув від батьків, знайомих, бо таке враження, що друзів вже не залишилося. Та ніхто не сказав де взяти сили. У його віці люди вже знають своє «призначення» в житті або вміло вдають що знають. А він?
    Колись було стільки надій, мрій, планів. Де вони тепер? Чому тепер у середині не палає, а лиш нескінченна злива?
    Перший раз йому не хотілося йти на роботу. Перший раз не спрацював механізм.
    Йому хотілося кричати, але він мовчав, продовжуючи стояти на місці. 73 кроки. Так мало, але неймовірно важко зробити хоч один. Немає сили поворушити жодним м’язом.
    Падав дощ. Людина, яка давно померла, зникла всередині, тільки що це усвідомила. Щось заворушилось, засвербіло.
    Промінь сонця пробився крізь хмарину.

    9 березня, 2023


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка 3