ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.15
17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
2026.03.15
16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
2026.03.15
16:17
І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
2026.03.15
11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.
У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.
У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо
2026.03.15
02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?
Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
На Кой (2023) /
Проза
73 кроки
Падав дощ, коли він вийшов з підземного переходу. Навіть погода навіювала меланхолією. Рідкі великі краплини попадали йому на лице, але його це не бентежило. Все втратило сенс. Пусто. Холодно.
День, який б не відрізнявся нічим від попередніх. Шлях до роботи, робота, шлях додому, дім.
100 кроків до місця праці. 90.. 80.. 73… Поштовх. Сфокусувавши погляд перед собою, він зрозумів, що в нього врізалася дівчинка. Маленька, смішна, одягнена в різнокольоровий яскравий, так що вирви око, одяг.
- Чому хмаринки не падають на землю?
- Перепрошую?
- Хмаринки. Моя сестра сказала, що вони важкі. Так чому ж вони літають?
Він не встиг відповісти. Прийшла матір дівчинки, яка паралельно тягнучи дитину за руку, вибачалася перед ним. Але йому було байдуже.
Чому не падають хмаринки?
Чому вони сірого кольору?
Чому життя, яке він любив всім серцем раптом стало таким паскудним, нестерпним?
Треба щось змінювати, посати пошук себе, знайти хобі… Так багато порад, але так мало користі. Скільки він разів це чув від батьків, знайомих, бо таке враження, що друзів вже не залишилося. Та ніхто не сказав де взяти сили. У його віці люди вже знають своє «призначення» в житті або вміло вдають що знають. А він?
Колись було стільки надій, мрій, планів. Де вони тепер? Чому тепер у середині не палає, а лиш нескінченна злива?
Перший раз йому не хотілося йти на роботу. Перший раз не спрацював механізм.
Йому хотілося кричати, але він мовчав, продовжуючи стояти на місці. 73 кроки. Так мало, але неймовірно важко зробити хоч один. Немає сили поворушити жодним м’язом.
Падав дощ. Людина, яка давно померла, зникла всередині, тільки що це усвідомила. Щось заворушилось, засвербіло.
Промінь сонця пробився крізь хмарину.
9 березня, 2023
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
73 кроки
Постав собі питання
Він знову сидить у вагоні метро. Знову дивиться в одну точку, не відчуваючи потреби у чомусь. Життя стало сірим, порожнім. Немов стара чорно-біла кінострічка, яку прокручують не перший раз. Він не пам’ятає коли це почалося. Можливо вчора, можливо місяць тому, рік, десяток років. Та чи це важливо?
Падав дощ, коли він вийшов з підземного переходу. Навіть погода навіювала меланхолією. Рідкі великі краплини попадали йому на лице, але його це не бентежило. Все втратило сенс. Пусто. Холодно.
День, який б не відрізнявся нічим від попередніх. Шлях до роботи, робота, шлях додому, дім.
100 кроків до місця праці. 90.. 80.. 73… Поштовх. Сфокусувавши погляд перед собою, він зрозумів, що в нього врізалася дівчинка. Маленька, смішна, одягнена в різнокольоровий яскравий, так що вирви око, одяг.
- Чому хмаринки не падають на землю?
- Перепрошую?
- Хмаринки. Моя сестра сказала, що вони важкі. Так чому ж вони літають?
Він не встиг відповісти. Прийшла матір дівчинки, яка паралельно тягнучи дитину за руку, вибачалася перед ним. Але йому було байдуже.
Чому не падають хмаринки?
Чому вони сірого кольору?
Чому життя, яке він любив всім серцем раптом стало таким паскудним, нестерпним?
Треба щось змінювати, посати пошук себе, знайти хобі… Так багато порад, але так мало користі. Скільки він разів це чув від батьків, знайомих, бо таке враження, що друзів вже не залишилося. Та ніхто не сказав де взяти сили. У його віці люди вже знають своє «призначення» в житті або вміло вдають що знають. А він?
Колись було стільки надій, мрій, планів. Де вони тепер? Чому тепер у середині не палає, а лиш нескінченна злива?
Перший раз йому не хотілося йти на роботу. Перший раз не спрацював механізм.
Йому хотілося кричати, але він мовчав, продовжуючи стояти на місці. 73 кроки. Так мало, але неймовірно важко зробити хоч один. Немає сили поворушити жодним м’язом.
Падав дощ. Людина, яка давно померла, зникла всередині, тільки що це усвідомила. Щось заворушилось, засвербіло.
Промінь сонця пробився крізь хмарину.
9 березня, 2023
Ти або побачиш себе у цьому творі, або він для тебе залишиться пустим
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1079 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1079 seconds