Моє останнє бажання бути поруч з тобою стало відразою , яку забудеш ти знову.
Похований часом я без згадки зникаю й розсіююсь з вітром забутих надій.
Я - жертва морозу твоїх тихих слів , що льодом примерзли клеймом на мені.
У відповідь пошепки я проклинаю тебе , сподіваюсь навіки забути це все.

Намистом блакитним розгорнулась ця повінь,
Поглинаючи місто, а з ним і людей.
Дах затопило , вітер зірвало , відомим це літо буде завжди.
Крики дітей , гавкіт собак , страх не забудуть ці люди ніколи.
Знову загроза турбує весь світ , не допоможе ніхто у скрутну цю мить.

І лиш в моменті наші погляди зійшлися у цвітінні безбарвних пелюсток.
Наче... Сльози ллють з очей в цім безкрайнім світі болю .
І розум мій затьмарив жах, коли побачив тебе знову.
Вже не знаю , куди дітись , де сховатись , де спочити.
А в думках лиш очі , що затьмарили мене.
03.06.2023

Очі все бачать, а серце не вірить.
Зі мною це сталось - тобі ніхто не повірить.
Руки мої по лікоть в крові , в вогні моє тіло лежить в самоті.
Ноги мов вата - встати не вийде , тіло скувало ця правда і біль.
Хочу тобі хоч слово сказати , але тіло згоріло у цьому вогні.
09.06.2023

Гниє моє серце , і душу затьмарило ,
Очі в пітьмі , а мозок не вірить.
Я все біжу, біжу все туди , де небо синіє , а сонце так смажить.
Біжу від турбот до щирості мрій, до щастя , до спокою , до саду нічного.
Не вистачить духу забути тебе , і я падаю знову у прірву цих мрій.
06.06.2023

Зустрів я дівчину у сні.
Ту , що подібна до хвилі моря , що заспокоювала душу,
Про неї слів бридких не скажуть.
Говорить , що знайомі ми давно , проте я не пам'ятаю.
Все розказувала, як їй добре було з нами.
Голос був її , неначе теплий літній вітер , що проходив крізь волосся.
Та вже час прийшов , і зникла вона серед натовпу людей - пішла до горизонту, уже й не видно навіть плями.
Так хотілося знов її зустріти , хоч ім'я спитати.
А вона неначе дим , швидко зникла без останку.
І лиш в пам'яті моїй пам'ятаю її голос та щосекунди забуваю все пов'язане із нею.
В голові лиш прірва з болю , суму і думок ,
Нічого вже не пам'ятаю , не згадати голос твій , ні слів , що сказала ти мені.
Вже зорі в небі засвітились. Сонце сіло вже давно , а я все ще думаю про тебе , не хочу я ні їсти , ні воду пити , лиш побачити тебе я хочу , та все дарма.
І лиш сподіваюся на те , що знову зустрінемося ми разом у сні , що вигадав я сам.
14.05.2023