Автори /
Денис Канів (2005)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Згасла зоря
•
Пам'ять про забутих
•
Про важливих людей
•
Літній день
•
Клеймо
•
Повінь
•
Нектар
•
Вогнище
•
Подих думок
•
Дівчина зі сну
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ганебний кінець, я затримую подих ,
навіть не в силах стерти сльози з очей.
навіть не в силах стерти сльози з очей.
Розвіяні вітром твої останні думки - пролунають
мов постріл у моїй голові.
мов постріл у моїй голові.
Вечір весняний розказує притчі ,
ми знайомі не довго й не зустрінемось більш...
ми знайомі не довго й не зустрінемось більш...
Під сонцем спекотним я захлинаюся в піні
й вітром легким розносяться хвилі.
й вітром легким розносяться хвилі.
Моє останнє бажання бути поруч з тобою стало відразою , яку забудеш ти знову.
Похований часом я без згадки зникаю й розсіююсь з вітром забутих надій.
Похований часом я без згадки зникаю й розсіююсь з вітром забутих надій.
Намистом блакитним розгорнулась ця повінь,
Поглинаючи місто, а з ним і людей.
Поглинаючи місто, а з ним і людей.
І лиш в моменті наші погляди зійшлися у цвітінні безбарвних пелюсток.
Наче... Сльози ллють з очей в цім безкрайнім світі болю .
Наче... Сльози ллють з очей в цім безкрайнім світі болю .
Очі все бачать, а серце не вірить.
Зі мною це сталось - тобі ніхто не повірить.
Зі мною це сталось - тобі ніхто не повірить.
Гниє моє серце , і душу затьмарило ,
Очі в пітьмі , а мозок не вірить.
Очі в пітьмі , а мозок не вірить.
Зустрів я дівчину у сні.
Ту , що подібна до хвилі моря , що заспокоювала душу,
Ту , що подібна до хвилі моря , що заспокоювала душу,
