Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Пирогова (2017)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Тисячний день ( День жалоби на Одещині)
    Тисячний день...Одещина плаче.
    Ворог руйнує безкарно життя.
  •   Листопад стелить рядна
    Димить пора вечірня листопаду,
    Тумани в'ються, меркнуть зорепади.
  •   Просили допомоги
    Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
    Яке несамовито мчалось до когось.
  •   Зусюди
    Вимір у доларах, євро і гривнях.
    Що їм до того, у кого війна.
  •   Коли вже не чекала переміни
    І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
    Сльота з небесних сит трусила сльози.
  •   Мандрує Муза (тавтограма на літеру М)
    Мережать, манять мапи мітки,
    Мандрує Муза мегасвітом.
  •   Листопадило
    Листопадило на душі, листопадило,
    Бо осінній повіяв вітер.
  •   Чи є закони у війни?
    Чи є закони у війни
    У двадцять першому столітті?
  •   Люби мене(2) (пісня)
    Люби мене щоліта, як веселку,
    Котра містком з усмішкою стрічає.
  •   Тобі б іскрити
    Слова, мов листя легко із дерев злітали
    і шурхотіли ув осінніх днях,
  •   Одещина
    Те місце, де родився і живеш,
    Найкраще в світі, найдорожче серцю.
  •   Бринить колишнє (квадратне римування)
    Хіба забудеш?
    Слова, що говорив
  •   Спрагла мрія
    Уперемі́шку тиша і сирени
    До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
  •   А він все грав (пісня)
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
  •   Шелест осені без мінору
    У мовчанні була глибина
    І осіння строката варта.
  •   Гойдається у ретро стилі осінь
    Гойдається у ретро стилі осінь...
    Той парк рудий із фейєрверком листя,
  •   Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
  •   Духовні крила ( до Всеукраїнського дня бібліотек)
    Плекають чарівне вкраїнське слово,
    І зберігають мудрість споконвічну,
  •   Дарована
    Не писали би ні віршів, ні романів,
    Не буяло б навесні зело.
  •   Любити й вірити (квартон)
    Любити й вірити - є справжнє.
    Усмішку дарувати іншим.
  •   Ми різні з Вами (пісня)
    Ми різні з Вами...Небо і земля,
    Холодний місяць і гаряче сонце.
  •   Без тебе і з тобою
    Без тебе плачу я струною,
    І пісня, наче темна хмара
  •   З тобою не запалювали свіч (пісня)
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
  •   Червоний квіткоспад
    Червоний водоспад трояндовий стікав -
    То Муза із колючими шипами.
  •   Не забувай мене (пісня)
    Не забувай мене в ранковім світлі свята,
    Коли врочисто сонце розкриває світ.
  •   Селфі восени
    Знімають люди селфі на смартфони
    На тлі осінньої арт-модної краси,
  •   Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
  •   Лиш ти так міг
    Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
    Ввірватись вітерцем у тихі сни.
  •   Зоряні квіти
    Небесні розсипи на землю вересневу -
    Фантазія, а чи казкова суть?
  •   У лісі осіннім
    Вересня кроки спекотні, як влітку,
    Сонце палає до втоми щодня.
  •   У реєстрі осіннім
    Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
    Вересневий купаж-аромат на порозі.
  •   Жахіття Іловайська
    Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
    Тоді з'явилась армія рашистська,
  •   Моя Україно (пісня)
    Україно моя, хоч страждала від болю,
    Не збороти нікому твій вільності дух,
  •   З Днем Незалежності, Україно! (акровірш)
    З-орі серпневі дають тобі світло,
  •   Засяє сонце Перемоги (квартон)
    Засяє сонце Перемоги
    Крізь тлю війни на полі бою,
  •   Мені з тобою легко
    Мені з тобою легко, мов пір*їні,
    Летіти там, де теплий віє вітер,
  •   А він все грав...
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
  •   Серпневий хист
    Сонце гарцює в серпневих покосах,
    Світло медове розли́ло до ніг.
  •   Люби мене (1) (пісня)
    Люби мене щоліта, мов веселку,
    Яка містком з усмішкою стрічає.
  •   Розкажи мені сокровенне (пісня)
    Ти мені розкажи про себе,
    Ти довір свою таємницю.
  •   Рокіт
    А він іще щось шепотів про шанс,
    Аби душі тендітної торкнутись.
  •   Горда криця
    Не відбулось і не здійснилось, оминуло.
    Щось залишилось в оберемках літа.
  •   Я смакувала смаженим мигдалем
    Я смакувала смаженим мигдалем...
    Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
  •   Між нами магія( пісня)
    Між нами магія, невидимий магніт.
    Хоч утікай, притягує всесильно.
  •   Не втратило
    Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
    І скибка місячна висіла смачно.
  •   Мені б відчути
    Ніч в чорному із ластику бурнусі,
    Бо дихання осіннє прохолодне.
  •   У правди гілка у суцвітті
    Як легко можна словом обпекти
    Тендітну ауру людини,
  •   Як вперше
    Засмаглий липень заглядає в лиця,
    Сплітаючи із сонцем макраме.
  •   Чуєш?
    Не тобі подароване літо.
    Пустоцвіт розлетівся від вітру.
  •   Ніколи
    Зустрілися у сплетиві доріг.
    В очах любов і смутку караван.
  •   Мужніє сила
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
  •   Літо розпечене
    Літо розпечене землю сушить до тріску,
    Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
  •   Поговорімо
    Не дотягнутися журбою.
    Здається, ми на різних континентах.
  •   Матіолова привітність
    Фіалка ночі - матіола.
    Бузковий колір щастя, ніжний пах.
  •   А у безсоння - кадастр особливий
    А у безсоння - кадастр особливий:
    Ось небо ночі в зоряній парчі,
  •   Не купиш ти любов
    Не купиш ти любов за гроші,
    За золото і діаманти,
  •   Розкажи мені сокровенне
    Ти мені розкажи про себе,
    Ти довір свою таємницю.
  •   Не жало - постріл з арбалета
    З*явився із моїх фантазій літніх,
    Коли самотність допікала.
  •   Феєрія літа
    Феєрія літа - в сонячних бризках,
    В мандрівці легенького вітру.
  •   У літній купелі
    Червоніло у літній купéлі,
    ніби сон не кінчався тривалий.
  •   Синява в Карпатах
    Здається, небо доторкнулось до землі
    І синяву густу розсипало в Карпатах.
  •   На власних попелищах
    Не ті слова сказав. Чи є її провина?
    І жниво...спрага... У душі - кипить.
  •   Харизмою заполонив мене
    Харизмою заполонив мене
    У людній вечорами соцмережі.
  •   Розчарувався (секстина)
    О, як же на душі буває кепсько,
    Коли розчарувався у любові,
  •   Самітник
    Її душі торкнувся непомітно,
    Запав у серце ніжне вже давно.
  •   Повня
    Не зашнуровано давні рани,
    Без прив'язі помаранчева повня.
  •   Бракує шепотінь
    В мою весну тендітну тихо стукав,
    Як краплі-перли юного дощу.
  •   Червоний квіткоспад
    Червоний водоспад трояндовий стікав -
    То Муза із колючими шипами.
  •   Бажання
    А день новий, немов паперу білий аркуш,
    Немає зовсім слів і навіть літер...
  •   У чаті. Гумор.
    Старий козел навчав малого:
    - У чаті сайту будеш блогер.
  •   Ожинове цвітіння
    Ожинове цвітіння не ламайте.
    Сприймайте цю красу червнену
  •   Гумор. Схованки
    Дід Петро і баба Люба
    Гру у схованки поча́ли.
  •   Щоб вернулись до рідних осель і землі
    Задивилась на поле пшеничне:
    Колосіння зелене, зернівки налив,
  •   Літає літо (тавтограма на літеру Л)
    Лебідкою літає літо,
    Лимани ллються легко.
  •   Червня полуничний смак
    Червня полуничний смак цілує сонце,
    Ллються пахощі меліси, м*яти.
  •   А любов, немов літо
    Розлітався білястий пух тополиний -
    Повівав літній вітер-пустун.
  •   Ірисів полум'я
    Ірисів полум'я вже загорілось,
    Ніби Ірида спустилась з небес.
  •   Музика
    А музика звучить завжди по-різному:
    То хвилею бурхливою, а то дощем,
  •   Лечу до тебе
    Лечу до тебе з літнім вітерцем
    Над бірюзовими очима моря.
  •   Ланжерон
    Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
    Відомий дельфінарій "Немо".
  •   ГУМОР. Більше не покличуть
    Вже сердитий зранку Толя,
    На дружину знов кричить.
  •   Дощ весняний
    Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
    Доторкається лагідно вій,
  •   Серед білих акацій
    Прокидається ніжне проміння,
    Проникає крізь гілля посадки,
  •   Мамі
    Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
    (20.12.1939 - 16.12.2002)
  •   Індигові волошки
    Індигові волошки піднімають вії
    Межи ажуру зеленавих трав.
  •   Троянди білі ( слова для пісні)
    (Слова для пісні від імені чоловіка)
  •   Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
    Молитва - і подяка, і благання,
    В ній розум і сердечні відчуття,
  •   Четвер Великий
    Четвер Великий. Таїнство вечері.
    Ісус омив всім учням ноги
  •   Вранішні роси
    Вранішні роси - цнотливості роси
    З блиском перлинним в шовковій траві.
  •   Моє натхнення (акровірш)
    М-оя душа проникливо сприймає
    О-цей прекрасний Божий світ.
  •   Лісу дух непересічний
    Ось чути здалеку могутню мову лісу.
    Він кличе стоголоссям, шумом.
  •   У священному гаю
    У священному гаю́ на хвильку зупинились,
    На святій землі поміж дерев.
  •   Шепче молитвами
    Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
    Коли зима засипала снігами.
  •   Душевна квота
    А за вікном вже вечоріє,
    І мліють світлом ліхтарі.
  •   Плекає сонце (тріолет)
    Плекає сонце життєлюбне нам надію.
    Весна квітує поміж нас,
  •   Гілкою жасмину
    Гілкою жасмину розцвіло кохання.
    Малювала пензлем сонячна рука.
  •   Квітка на лататті
    А я стояла на глухім розпутті.
    Гойдались зорі у ставочку.
  •   Коли в душі палає
    Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
    Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
  •   Аромату бузкового казка (акровірш)
    А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
    Р-анкові пахощі несуться в світ,
  •   Не напишу про тебе мемуари
    Не напишу про тебе мемуари,
    Хоча мотиви вже робили кроки.
  •   Покривало із кульбабиних пишнот
    Квітень стелить покривало
    Із кульбабиних пишнот.
  •   Іскра не твоя
    Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
    Не повернути весняних емоцій.
  •   Жайворонок у полі (акровірш)
    Ж-айвір малий співучий, моторний
    А-ж із Іспанії лине додому,
  •   Весна запилена - Сахара сипле
    Весна запилена - Сахара сипле...
    Чомусь у згустку пил піднявся,
  •   Не розлюбила
    Не розлюбила нас стрімка весна,
    І радує небес свічадо,
  •   Не тримаймо слова
    Припекла твоя красномовність мовчання,
    Як гаряче тавро на душі.
  •   Ніколи не пробачить
    Війни жорстокість зашкалила давно:
    Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
  •   Дитинства казка нетривала
    Стежки дитинства пролягали полем,
    Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
  •   Метелик щастя прилетів
    У білому вінку всміхалась юна вишня,
    Птахи кружляли з піснею весни.
  •   Нехай засіє
    Весна вже дихає на повні груди,
    Хоча зі смутком у сплетінні дні.
  •   Кобила (сатира)
    На просторах Інтернету
    Скаче Галя, мов кобила.
  •   Поезії загострене перо
    Поезії загострене перо
    Байдужою людину не залишить,
  •   Нескорена (Ліні Костенко)
    На Істину табу немає:
    Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
  •   Добро вражає
    У час стрімкий , шалений, час смартфонів
    Спілкуємось частіше в Інтернеті.
  •   Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)
    Буслиний березень бажа́ний,
    Блищить блакиті браво баня.
  •   Надії скерцо
    Віртуозна гра квітневого дощу,
    Соло крапельок по черепиці.
  •   Народжуючи зливу
    Ще вчора вітер обіймав, кошлатив
    Яскравий лайм травиці молодої,
  •   Весна, весна іде
    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    Читаємо від березіля титри.
  •   Охоронець
    Весна, а небо ніби з сивиною...
    І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
  •   Слово сутнє ( присвята Т. Г. Шевченку)
    Життя коротке. Сорок сім,
    Але у "Царстві Духа" він володар.
  •   Бережи матір
    Дитя маленьке тягне ніжні ручки
    До рідної матусі, мов до сонця.
  •   Не піддається тиску
    Світанок. Місяць округлився блідо.
    Внизу рожева смуга розляглася.
  •   Нескорена Одеса
    Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
    Що нелюди пришлють кривавий вітер.
  •   Весна і жінка неподільні (акровірш)
    В-есна і жінка, звісно, неподільні.
    Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
  •   І пахощі народжуються слів
    Вслухаюся у журавлину пісню,
    Вдивляюся в божественну блакить,
  •   Іде відродження
    Обличчя у весни дівоче, юне,
    Усмішка загадкова на вустах.
  •   Іскра не твоя
    Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
    Не повернути весняних емоцій.
  •   Дізнатися б
    Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
    Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
  •   Наснилася весна
    Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
    Сплітає лютий макроме морозне.
  •   Я живу в цьому світі для тебе
    Не вщухають пташині арії,
    Вже літає пух тополиний.
  •   Зажурений лелека
    Очі у журбі, думки снують далеко.
    І ніяк не вгамувати щем сердечний,
  •   Малюєш
    Малюєш в пам*яті графітом
    П*янку зимову жінку-вишню,
  •   України земля
    України моєї стражденна земля
    У сльозах захлиналась до болю.
  •   Білила хату я під очеретом
    Білила хату я під очеретом,
    Старенька стріха німбом освітилась.
  •   Вільна
    Всевишньої любові небо чисте,
    Вві сні і наяву - нектар.
  •   Весна навшпиньках
    Весна навшпиньках лагідним піано
    Крадеться по землі і дихає легенько.
  •   І все ж не остудити
    Сніжинки березневі падають додолу,
    Холодні білі з апліке морозним.
  •   Дозріло вже життя зерно
    Стебло гнучке, шорсткі листки,
    Остистий колос жита
  •   Для життєвої віри
    Жирну крапку поставити просто,
    А чи варто зразу так різко?
  •   Не чекала
    Не чекала, що цілуватимеш руки,
    Мов замерзле узимку гілля.
  •   Паморозь-заброда
    Суцільним льодом паморозь осіла,
    І гілочки дерев оздобила красою.
  •   Звільнився простір
    Звільнився простір для весни у світі.
    Я думала: мабуть, уже запізно.
  •   Весна життя підносить на щаблі
    Минає час лютневих холодів,
    Весняне проника сопрано
  •   Чи вщухне біль?
    Комусь життя під сонцем гріє душу,
    Комусь дощем шмагає раз по раз
  •   Щастя мить
    Турботи денні проминули швидко,
    Старанно вітер їх відніс кудись.
  •   Ще утримує віжки
    Ще утримує віжки білоброва зима,
    А весна, ніби інеєм вкрита лоза.
  •   Після бою
    Опам'ятався ледве після бою,
    присипаний землею, поряд зброя.
  •   Напій елітний
    Від помаранча сонячного тепло,
    Лоскоче вії цедрою ласкаво.
  •   А королева снігова теж жінка
    Душа королеви студена,
    Лиш вітер її обійма,
  •   Перон застиг
    Аеробічний стук сердець у ритмі...
    Не чув глухий перон у шумі.
  •   Лечу до тебе
    Лечу до тебе з літнім вітерцем
    Над бірюзовими очима моря.
  •   І від близькості гасла зима
    Огортав його образ січневий туман
    І краплинами повз на шибках.
  •   На щастя, Муза є
    Не вистачає мені сплеску крил,
    Тріпочеться лиш серце голубино.
  •   Вдихаємо парфум холодної зими
    Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
    Вдихаємо парфум холодної зими.
  •   Доля, ніби нива, поорана
    Небо зоряне, небо зоряне...
    Доля, ніби нива, поорана.
  •   Сльози світанкові
    Людське милує око сонях у цвітінні,
    Безмежне поле - річка золотиста.
  •   Завія ( тавтограма на літеру З)
    Закружляла завія-зима.
    Зазвучала звабливо зурна.
  •   У злуці не завадить жодна перепона
    Не приховати факти, знаєм ми.
    Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
  •   Розваги заметілі (акровірш)
    Р-анок вистрибнув у лісі,
    О-глянувся хитрим лисом.
  •   Несказане (глоса)
    Очима ти сказав мені: люблю.
    Душа складала свій тяжкий екзамен.
  •   Обожнюю
    Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
    Чарівно із бездонності небес.
  •   І в душі хуртовина
    Білу гриву зима розпустила,
    Розвіває її заметіль.
  •   До самих риз
    Розбудив мою сутність жіночу,
    І безсоння, наче Едем.
  •   Шелест осені без мінору
    У мовчанні була глибина
    І осіння строката варта.
  •   Незрадлива сльоза
    Незрадлива сльоза
  •   Витвори зими
    Витвори зими
  •   Ось перший день нового року
    Ось перший день нового року
    Весняно-сонячним вродився.
  •   Ой, віхоло
    Подушка неба тріснула навпі́л,
    Сніжило рясно, гучно завивало.
  •   Без білої перуки
    Чарівно усміхнулась, мов весна,
    Азарту наганяє, як у покер.
  •   Мені б відчути
    Ніч в чорному із ластику бурнусі,
    Бо дихання осіннє прохолодне.
  •   Ніжність
    Тобі дарую тихо ніжність
    У круговерті днів шалених,
  •   Іскра не твоя
    Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
    Не повернути весняних емоцій.
  •   По скляному мості
    Ідеш, неначе по скляному мо́сті.
    Думки снують, снують: чи це кохання?
  •   Запорошені слайди
    Білі коси ще чеше зима,
    Розвіває їх вітер північний.
  •   Гігантські кучугури
    Хурделило ще звечора село.
    Батьки взяли лопати в хату.
  •   А українцi - найвродливiший народ
    А українці - найвродливіший народ
    Душею доброю, широкою, як поле,
  •   І що ж зима серцям навіє?
    Сніжинок біле птаство закружляло.
    І що йому до тих стосунків,
  •   Тільки вдвох
    Самота роз*їдає людину,
    Ніби цвях покриває іржа.
  •   До Святвечора
    Приступає господиня вдосвіта до праці,
    Дістає з покуття кремінь і кресало.
  •   О скільки чула
    О скільки чула я зізнань в любові
    І сотні компліментів флірту.
  •   Любов до землі збережи (слова до пісні)
    Ти вранішнє сонце лови у долоні,
    Пройди по доріжках знайомих скоріш.
  •   Син Божий народився
    Різдвяна нічка. Урочисте небо.
    Сіяє ясна зіронька вгорі.
  •   Зимове теплослів*я
    Читаю книгу білої зими.
    На сторінках кристали чисті льоду,
  •   Якби це кожен розумів
    Ялинці затишно в зимовім лісі,
    Незрубана - у сніговім намисті.
  •   Мінливості царина
    Слова, як листя зірване із гі́лля
    Розніс безжально вітер навсебіч.
  •   А тиша била скло
    А тиша била скло і руйнувала стіни...
    Слова терпіли в летаргічнім сні.
  •   Непросто
    Непросто все...непросто все між нами.
    Закоханість схопила у тенета скотчем.
  •   Спогади пахучі
    Замислився мій сад зимовий у снігах
    І згадує квітневе розмаїття.
  •   Озеро кохання
    Огорни мене скоріш любов'ю,
    Бо без тебе сіро все і мрячно.
  •   Сутінковими фарбами бавиться вечір
    Сутінковими фарбами бавиться вечір.
    Ось і грудень закінчує рік.
  •   Переосмислила
    Довірлива..Всю обняла б планету.
    А він - ласкавий, зичливість в очах.
  •   Бажання
    А день новий, немов паперу білий аркуш,
    Немає зовсім слів і навіть літер...
  •   Іди і не спіткнися
    До мене ти вже зовсім близько-близько,
    Лиш щось тобі все ж заважає.
  •   Світ у тумані грудня (акровірш)
    С-оромиться зима своїх одеж,
    В-еселощі під маскою сховала.
  •   Мандрівник
    Ще влітку сонячна надія променилась,
    І сподіванням не було кінця.
  •   Зимова Муза
    Зима свої фортеці збудувала,
    Симфонія звучить в її душі.
  •   Зими урок
    А день пройшовся холодом і сумом.
    Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
  •   Не зізнаюсь
    Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
    І я була готова бігти по снігах,
  •   Болить реально
    Душевна втіха: він на світі є.
    Шар на деревах знову наростає.
  •   Кальвілем пахне світ
    Вже січень, а не видно апліке морозне,
    І не танцює в білій сукні заметіль.
  •   Снігове сплетіння
    У кожної сніжинки унікальна сукня,
    Неначе на замовлення пошита.
  •   Білі щедроти
    Білим зефіром вляглася зима.
    Білі покрівлі і біла земля.
  •   Без білої перуки
    Чарівно усміхнулась, мов весна,
    Азарту наганяє, як у покер.
  •   Зима вишивала кохання на щастя
    Засніжене місто - зими вишивання,
    Нитками біленькими на полотні.
  •   Зажурений перон і паралелі
    Зажурений перон, неначе пустка,
    Хоч гамірно навкруг і шумно.
  •   Чого являєшся (глоса)
    Чого являєшся мені у сні?
    Чого звертаєш ти до мене
  •   В надії - сила
    В надії - сила втомленого серця.
    У ній пізнаєш світу промінь.
  •   Як Ви посміли
    Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
    Тривожити всі закутки її вві сні.
  •   Крилатий сніг з коханням першим
    Безшелесно спочатку падав перший сніг
    Зіркоподібними кристалами додолу.
  •   Дихаю тобою
    Дихаю тобою у грудневі ночі,
    Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
  •   Не чекала
    Не чекала, що цілуватимеш руки,
    Мов замерзле узимку гілля.
  •   Рідний альт
    А міжсезоння пам*ятало жінку,
    З якою в радість осінь і зима,
  •   Поклич
    Як пишно розквітатиме весна в вінку,
    Протягне сонячний світанок руки.
  •   Осіння мудрість
    Осінній бал відтанцювало листя,
    Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
  •   Торкаюсь ніжно думкою
    Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
    Це все одно, що доганяти вітер,
  •   Не залишиться ворожих тіней
    Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
    Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
  •   Осіння Муза
    Осіння Муза
  •   І стеарином спогади стікають
    Щодня вражає осені відвертість,
    Бо листопад завершує етап.
  •   Знов падають ранети
    Світанок котить сонячну монету,
    Блищить у небі, та не зігріває.
  •   В безсонні
    Тече екстрат безсоння у печері ночі,
    І думка в'яжеться дозріла.
  •   Безборонні мить і час
    Кружляло листя восени, і ми - у парі.
    Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
  •   Про суржик
    Недовчився "поет" у школі,
    Українську не вивчив мову,
  •   Символ незламності
    Крізь віки любов до вишиванки
    Українці пронесли і зберегли.
  •   Цей тихий листопад
    Цей тихий листопад так непомітно
    Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
  •   Судьба листопада
    Мряка звечора - і до обіду,
    Сипле розкіш на землю слізьми.
  •   Щоб бути щасливим
    Життя дає уроки часто,
    І не завжди воно цукати.
  •   Туман щемить
    У забаганках осені - туманність:
    Кристали льоду, крапельки води.
  •   Холодом стилета
    Слова сліпі, тавровані тобою
    У дощ, що перекреслив всі надії.
  •   Єдина
    Не зламали заборони і тенета,
    Не зазнала від репресій руйнування.
  •   Карнавал осінній
    Карнавал осінній не шкодує ласки,
    З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
  •   Розкажи мені сокровенне
    Ти мені розкажи про себе,
    Ти довір свою таємницю.
  •   Хризантем чудодійне марево
    Хризантем кучеряві зачіски
    Тріпотіли від подиху осені.
  •   Пульсують контури розмиті
    Суцільна дощова стіна взяла в полон,
    Але пульсують контури розмиті.
  •   Роду дерево
    У мого дерева від пращурів коріння,
    Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
  •   Лиш віра рятує
    Туман попелястий улігся на простір земельний,
    І коник його - пелена.
  •   Серце довіряєш
    Роки злітають, як пожухле листя.
    Оголеність душі осінньою порою
  •   Щастя поруч
    І восени очікує на розі радість.
    Туманно-сіра пелена недовго.
  •   Серпнева спрага
    Орхідеєю білою день розпустився.
    У саквах залишилася темрява ночі,
  •   В моєї мови сонячна оправа (акровірш)
    В-іками невмируща мова,
  •   Справжнє диво
    Бере початок дерево з коріння,
    Життя його буяє в зелен-листі.
  •   України земля
    України моєї стражденна земля
    У сльозах захлиналась до болю.
  •   Життя єдине
    Життя єдине тільки, іншого нема.
    Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
  •   Рідна мова - наш скарб (акровірш)
    Р-ідну мову передай нащадкам
    І цінуй цю роду Берегиню.
  •   Його присутність
    Його присутність відчувається в усьому,
    Хоча закреслені надії коми.
  •   У роздумах
    Вечірнє небо й сонячна утома.
    У роздумах про те, що відбулось.
  •   Гуляю, мов в садах Семіраміди
    Гуляю, мов в садах Семіраміди,
    Бо ж навкруги серпнева благодать:
  •   Як Ви посміли?
    Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
    Тривожити всі закутки її вві сні.
  •   Чи варто?
    Не лоскочи словами знову душу,
    Мов пухом облетілої тополі.
  •   Люби мене (2)
    Люби мене щоліта, як веселку,
    Котра містком з усмішкою стрічає.
  •   В поцілунках сонця
    Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
    День з кавунно-динним свіжим ароматом.
  •   Бринить джерельно мова
    Бринить джерельною водою мова,
    Бо чисті животворні слів краплини.
  •   До останку
    Стільки років не знала нічого про тебе,
    Ніби в просторі дим розчинився.
  •   Українська жінка
    Неймовірна нині українська жінка:
    Берегиня роду, справжня, добра, щира.
  •   Яблуневе диво
    Коли проб'ється перший промінь вранці,
    А яблунька рожевим зацвіте,
  •   І пронесу любов
    Каштанів їжаки розкрила осінь
    І кидає плоди в алеї з листям.
  •   На вірність присягнути Україні
    На вірність присягнути Україні -
    Потреба сьогодення повсякчас.
  •   Не охолола кава
    Не охолола кава, червень пригріває.
    Любистком пряним світ пропахлий.
  •   Тобою горджусь ( до Дня Української Державності)
    Ти з козацького мудрого роду,
    Твій початок - це Київська Русь.
  •   Рани
    Буяє травневе цвітіння природи,
    Але сьогодення тривожне у нас.
  •   А він все грав
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
  •   Безборонні мить і час
    Кружляло листя восени, і ми - у парі.
    Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
  •   Літо в трояндах
    Їм оди писали Вергілій, Овідій.
    У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
  •   Я смакувала
    Я смакувала смаженим мигдалем...
    Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
  •   Тобі й мені
    Весна квітчасто-кольорова непорочна
    Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
  •   Була колись я мавка
    Від слів твоїх хотілося мені літати,
    Бо оживали барви візерунків.
  •   На власних попелищах
    Не ті слова сказав. Чи є її провина?
    І жниво...спрага... У душі - кипить.
  •   Матіолова привітність
    Фіалка ночі - матіола.
    Бузковий колір щастя, ніжний пах.
  •   Я тягнулась до тебе душею
    Я тягнулась до тебе душею,
    Ніби бризом легеньким торкалась.
  •   Спогадів кортеж
    Трави цілувались стеблами шовковими,
    І горіли зорі на небесній сукні.
  •   Жадана
    А він жадав прозорості небес,
    Ранкової тендітності її пелюсток.
  •   Про шанс
    Кохалися, а потім розчинився,
    Мов цукор в чистоті води ураз.
  •   Живим повернися
    День прошмигнув, ніби миша прожогом.
    Ніч-одиначка - володарка світу.
  •   Отих думок розпалене багаття
    Отих думок розпалене багаття
    Гарячим подихом до нього вилось.
  •   Поговорімо
    Не дотягнутися журбою.
    Здається, ми на різних континентах.
  •   А між нами кілометри
    Чорноока нічка розпустила коси,
    Місяць тихим смутком зазирає в душі.
  •   Молюся
    Молюся за людей загиблих
    Від авіаударів і від куль,
  •   Люби мене
    Люби мене, як сонце любить літо.
    І трепетно, і ніжно обіймай,
  •   Лісу дух непересічний
    Ось чути здалеку могутню мову лісу.
    Він кличе стоголоссям, шумом.
  •   Синява в Карпатах
    Здається, небо доторкнулось до землі
    І синяву густу розсипало в Карпатах.
  •   Загадковий сон
    В обіймах невагомості і ласки
    У сні твоїм я Музою була.
  •   Знайди мене
    Шукай мене вечірньою порою,
    Як сонце стомлене за обрієм приляже.
  •   Мені з тобою легко
    Мені з тобою легко, мов пір'їні,
    Летіти там, де теплий віє вітер,
  •   Порозумілися
    Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
    І райдуга між нами пролягла,
  •   Слів нектар
    П'янкий нектар - слова, що сказані мені.
    Я кожне милозвуччя хочу пити.
  •   Торкаюсь ніжно думкою
    Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
    Це все одно, що доганяти вітер,
  •   Щасливі
    Слова любові особливо пахли
    Весною, мов акацієвий цвіт.
  •   Море, неначе ртуть
    Море безмежне, шумить вічне соло.
    Сумно. Бентежне чує війну.
  •   Пульсують контури розмиті
    Суцільна дощова стіна взяла в полон,
    Але пульсують контури розмиті.
  •   Порізи
    І де ти? Де? З'явився в дощ - і вже немає.
    Плакучі верби розрослись нівроку.
  •   Українська щедрість
    Жовтії голівки тягнуться до сонця,
    В зеленавім листі соняшнику цвіт.
  •   Рідний альт
    А міжсезоння пам'ятало жінку,
    З якою в радість осінь і зима,
  •   Рідний поклик - оберіг
    Копиці хмаровиння з решета немов би
    Розсіяли дощу дрібні краплини.
  •   Мелодія дощу влітку (акровірш)
    М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
    Е-кспрес червневий покраплинний.
  •   Ніч приголомшлива
    Ніч приголомшлива, танули зорі,
    Ніби повільно текли і текли.
  •   На важницях хитких
    Чорна ніч розкрила тиші нутро:
    Ненаписаний знову лист,
  •   Не клич мене
    Не клич мене, я не прийду в нікуди.
    Твій вечір простягає теплі руки,
  •   Люблю душею (алфавітний вірш)
    А я обожнюю красу небесну,
    Б-лакитні кольори і білі хмари.
  •   Блюзнірство
    Блюзнірство вдарило у голови й серця.
    Хто вчив їх зневажати українське?
  •   Адажіо любові
    Ескорт зірок зійшов на небо серпня,
    Ще й місяць річці легко ллє медовість.
  •   Між нами магія
    Між нами магія, невидимий магніт.
    Хоч утікай, притягує всесильно.
  •   Примарно
    На полотні нічному в роздумах зірки:
    Мої супутниці у час безкрилля.
  •   З тобою не запалювали свіч
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
  •   Сон (тавтограма на літеру С)
    Сняться степу соняхи,
    Сте́жок сивий слід.
  •   Недомовлених слів оберемок
    Недомовлених слів оберемок,
    І листів недописаних ретро
  •   Подолала
    Ясночолого сонця погляд бентежив,
    Проникав у ритмічність вулиць.
  •   Не забувай мене
    Не забувай мене в ранковім світлі свята,
    Коли врочисто сонце розкриває світ.
  •   Напій елітний
    Від помаранча сонячного тепло,
    Лоскоче вії цедрою ласкаво.
  •   Під жасминовим кущем
    Стояли двоє під жасминовим кущем,
    Пахучого батисту аромат вдихали.
  •   Без пут
    У безголосім сні з*являлись у чеканні
    Ескізи декорацій від руки.
  •   Поклич
    Як пишно розквітатиме весна в вінку,
    Протягне сонячний світанок руки.
  •   Тихі кроки
    Я так твої любила тихі кроки,
    Хоч серце юне стукало частіше.
  •   Дозволь
    Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
    Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
  •   Україно моя
    Україно моя, хоч страждала від болю,
    Не збороти нікому твій вільності дух,
  •   Музика моря
    Плюскочуть хвилі музикою моря,
    Прибоєм б*ється серця сила.
  •   Люби цю жінку
    Люби цю жінку, бо вона єдина,
    І вірність в неї у крові.
  •   Частівки
    Їсть Галина смачне сало,
    А Микола їй гукає:
  •   Ти саме та (слова до пісні від імені чоловіка)
    (Слова до пісні від імені чоловіка)

  • Огляди

    1. Тисячний день ( День жалоби на Одещині)
      Тисячний день...Одещина плаче.
      Ворог руйнує безкарно життя.
      Гинуть серця безвинні гарячі,
      Дійство криваве ввійшло у буття.

      Тисячний день...Подільщина в горі.
      Тут енергетиків вбила війна.
      Вже не побачать сонця, ні зо́рі.
      Їх не зустріне квітуча весна.

      Тисячний день...В жалобі Одеса.
      Кров і руїни. Пронизує біль.
      Як подолати чорнії стреси?
      Сумно й печально у кожній добі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Листопад стелить рядна
      Димить пора вечірня листопаду,
      Тумани в'ються, меркнуть зорепади.

      І листя втомлене лишає гілля,
      Додолу сила падає змарніла.

      А прохолода у шпарини лізе,
      На пару з вітром розгулялась сліпо.

      Рятуємся гарячим чаєм вдома,
      У затишку зникає денна втома.

      І згадуєм про радощі і втрати,
      А листопад нам свіжі стелить рядна.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. Просили допомоги
      Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
      Яке несамовито мчалось до когось.
      Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
      У полі голім, чи десь за сивим рогом.
      А часто летіло оскаженіло-бридко
      І падало, - розриваючи будинки.
      Лилися сльози дощами по мідних ринвах,
      Руїни...спаплюжені, зламані спини.
      Повітря чуттєво димилося, гірчило.
      Горіло полум'я у душах невинних,
      Пекло, ніби все вкрилось припудрене чилі.
      Найбільше лихо відчувала людина.
      Трясло харків'ян, мов у пропасниці. Лунко.
      В Запоріжжі рятувальників скосило.
      Пронизувало до болю страшне відлуння,
      Просили допомоги в Божої сили.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. Зусюди
      Вимір у доларах, євро і гривнях.
      Що їм до того, у кого війна.
      Владу хапають сторуко за гриву,
      Котиться з неба сльозина дрібна.

      Осінь прадавня сиріткою плаче.
      Тягне знесилена хрест по стерні.
      Робить, що може, бо, мабуть, терпляча.
      Тягнуться ріки зусюди брехні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Коли вже не чекала переміни


      І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
      Сльота з небесних сит трусила сльози.
      Не тільки за вікном нудна нічна негода,
      Давила повсякденна млосна проза.

      Утомленій душі хотілось знову злету.
      Хоч скелями стриміли міцно стіни,
      А все це сталось несподіваним дуплетом,
      Коли вже не чекала переміни.

      Крізь негідь променем любові, мов сонетом,
      Торкнувся ніжно серця в пізню осінь.
      Відчула пристрасть пасодоблю не паркетну,
      Бо бачила в очах глибоку просинь.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. Мандрує Муза (тавтограма на літеру М)


      Мережать, манять мапи мітки,
      Мандрує Муза мегасвітом.
      Мажор-мінор - метаморфози,
      Мадонна мила, мов мімоза.

      Митець-мороз малює містом,
      Міркують мундрагелів мізки.
      Моментом - менестрелів мрії,
      Міцніє мовна миттю міра.

      Мінливості манери, мрева,
      Мигтіння морем - мана меви.
      Мугиче Муза міфо-мантру,
      Мелодію магічну мандрів.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Листопадило


      Листопадило на душі, листопадило,
      Бо осінній повіяв вітер.
      Де та юність моя - білоквіття із саду?
      Не вернути цвіту на віття.

      Листопадило на душі, листопадило.
      Де ж широка юності стежка?
      Листя золотом, золотом сипало й падало,
      Оживала згадка-мережка.

      Листопадило на душі, листопадило,
      Замрячили хмари дощами.
      Лиш на рідній стежині знайду я розраду,
      Що відчинить осінню браму



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    8. Чи є закони у війни?
      Чи є закони у війни
      У двадцять першому столітті?
      Життю немає вже ціни,
      Ламають нелюди завіти,

      Що Богом дані для усіх.
      Росія знищує цивільних.
      Взяла на душу смертний гріх,
      Зробить рабами прагне вільних.

      Злочинні дії повсякчас:
      Стріляють підло в полонених,
      Тортури людям - це ж бо сказ.
      Не приховать руїн наземних.

      Гаага спить, ООН мовчить.
      Мабуть, прогнили всі манери.
      Агресорська ракета мчить -
      Закони тільки на папері.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. Люби мене(2) (пісня)
      Люби мене щоліта, як веселку,
      Котра містком з усмішкою стрічає.
      Єдиному тобі віддам я серце,
      Наповню радістю і щастям чашу.

      Люби мене, мов осінь кольорову,
      Я подарую почуттів палітру,
      Лише тебе зігрію теплим словом,
      Божественна звучатиме нам ліра.

      Люби мене, мов перший сніг узимку,
      Що очищає душі від печалі.
      Неначе у нічному небі зірка,
      Сплітатиму із ніжності вуалі.

      Люби мене, мов первоцвіт весною,
      Кохай в промінні сонця до нестями,
      Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
      Любові збережемо вічність храму.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    10. Тобі б іскрити

      Слова, мов листя легко із дерев злітали
      і шурхотіли ув осінніх днях,
      а ти збирала в серці, і здавалось мало.
      Тобі б іскрити ними сірий шлях.

      Щоб не завадив дощ і сила громовиці.
      Туман, щоб не торкався із химер.
      А може, то у снах лише дрібниці?
      Слова ж несказані, німі тепер.

      Сховались у старих незвіданих печерах,
      І тиша безшелесна... і полин,
      Що врісся стрімко гіркотою в чуле серце,
      І доступу нема до тих глибин.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Одещина


      Те місце, де родився і живеш,
      Найкраще в світі, найдорожче серцю.
      Любов на все життя ти бережеш,
      Тут джерело єдине і кубельце.

      Одещина - мій рідний отчий край,
      В якім живуть прості і щирі люди.
      Є синьоокі ріки тут: Дунай
      І Дністер, Буг Південний і Тилігул.

      А центр області - Одеса-місто.
      Морські порти і пам'ятки природи.
      І Чорне море і озер намисто,
      Картал, фортеці і лиманів води.

      Це дивосвіт і фауни, і флори.
      Веде височина Подільська вгору,
      Рені-планета, в небі ясні зорі,
      Так любі заповідників простори.

      Густі діброви і поля, ліси.
      І степу, виноградників безмежжя,
      І трави з діамантами роси,
      До рідного села дороги-сте́жки.

      Одещина...Подільський наш район,
      Тепло величних златоверхих храмів.
      І чорнозем родючий, і зерно,
      Лиш засівай, плекай сади розмаю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    12. Бринить колишнє (квадратне римування)
      Хіба забудеш?
      Слова, що говорив
      Проникли в душу
      Непомітно так.
      Яскраві будні,
      Бадьорості порив
      Влягався плюшем,
      відчувався смак.

      А зараз тиша,
      Осінняя журба.
      Вже дні пожовкли,
      Схилена трава.
      Сумує вишня,
      І тих думок юрба.
      В минулім жовтні
      Пам'яті ужва.

      Якби вернути
      Ніжності хвилини.
      Чуттів всесилля,
      Бо ніби гріє.
      Поникла ж рута,
      Холодніє днина.
      Слабіють крила,
      Слабіють мрії.

      І вже не можна
      Повернути долю.
      Не стане вишня
      Молодою знов,
      Бо осінь схожа
      На луну у полі.
      Бринить колишнє,
      Мов душевний схов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    13. Спрагла мрія

      Уперемі́шку тиша і сирени
      До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
      Війнув зненацька хижий вітер з ревом
      І зупинився. Лізла прохолода.
      Дерева хворобливо листя сиплють,
      Ховаючи всі тріщини дороги.
      Настирливо вже дощ тримає сито;
      Краплини сіє в лиця подорожніх.
      А очі втомлені, знайти б розраду.
      То, може, жовтень дасть ковток надії?
      Серця про мирну волю мріють спрагло,
      Щоб з Богом - подолати лиходіїв.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. А він все грав (пісня)
      А ось і нічка в довгій темній сукні,
      Зірки шпильками заблищали,
      І неба з місяцем ясна сполука
      Пишалася на п*єдесталі.

      ...А він все грав і грав на саксофоні
      Мелодію чарівну ночі.
      І сумніви розвіяли мусони,
      Краплинки сліз з очей жіночих.

      Жадали так давно серця любові,
      Немов ковток води в пустелі.
      І снились серіали кольорові,
      І двоє в ролі менестрелей.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Шелест осені без мінору

      У мовчанні була глибина
      І осіння строката варта.
      Пригубили краплини вина,
      Запалала тріскуча ватра.

      Надчутливість у кожному з нас,
      Позолота років і думо́к.
      Безпардонні і вітер, і час.
      Очі схрещені - срібла пилок.

      І співзвуччя воркоче тихо.
      Ми не втомлені, ніби зорі.
      Спомин знову тече по схилу,
      Шелест осені без мінору.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Гойдається у ретро стилі осінь
      Гойдається у ретро стилі осінь...
      Той парк рудий із фейєрверком листя,
      Той падолист триває наче досі,
      І сонце те ж із променистим диском.

      І кличе в юність неба сіть бездонна,
      Під ним зустрілись очі сині вперше,
      Не знаючи, що приготує доля,
      Який для них у неї щастя сервіс.

      Гойдається у ретро стилі осінь...
      Невже промчалось те кохання ланню?
      Крилата пам*ять, ніби в долі просить...
      Продовження осіннього роману.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    17. Мужніє сила (пісня)
      Занапастили... Гріх навколо.
      Згоріло поле, зчорніло поле.
      Війни несамовите соло.
      Горланить гучно вороже воло.

      Хати-примари, вишень зойки.
      Димиться темінь, суцільна темінь.
      Хрипить самотня в смугах сойка.
      Стиснув вже душі печалі ремінь.

      Хронічна втома... Віра. Зранку
      Свинцеві оси, свинцеві крила.
      Крізь бинт тугий сочиться рана,
      Але мужніє, мужніє сила.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Духовні крила ( до Всеукраїнського дня бібліотек)
      Плекають чарівне вкраїнське слово,
      І зберігають мудрість споконвічну,
      І досвід поколінь, потужність мови
      У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
      Бібліотекарі зустрінуть радо,
      (Бо тут працюють чуйні і уважні),
      Знайдуть потрібну книгу і порадять.
      Повірте, читачі, їм це неважко,
      Бо дуже люблять, звісно, свою справу.
      Щоденно в клопотах про цінність книги,
      Проводять заходи завжди цікаві.
      В " Бестселері" душевні в'яжуть ниті,
      Талантів-диво розкривають вправно.
      Бібліотека - рідна всім домівка
      Культури і життя живі вітрила.
      У світ фантазії і знань мандрівка,
      Бо книги - це людські духовні крила.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    19. Дарована
      Не писали би ні віршів, ні романів,
      Не буяло б навесні зело.
      Без любові пересохли б океани,
      Без любові сонце не зійшло б.

      Не зустрілись би закохані ніколи,
      І дитини не почули б сміх.
      Без любові вся планета охолола б,
      Зло й біду ніхто б не переміг.

      Без любові не було б світобудови,
      Радості в серцях, а тільки щем.
      Бо любов людська - життя свята основа,
      Що дарована самим Творцем.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Любити й вірити (квартон)
      Любити й вірити - є справжнє.
      Усмішку дарувати іншим.
      Добра надати хоч би краплю,
      У серці щезнуть муки тіні.

      Метеликом - в політ на світло,
      Любити й вірити - є справжнє.
      Очиститься від лжі повітря.
      В душі ж - чистіше, мов у храмі.

      І відстояти з честю правду,
      Про біль чужий не забувати.
      Любити й вірити - є справжнє.
      Не втратити життєву ватру.

      Нужденному подати руку,
      І віднайти комусь розраду,
      Щоб серце не ятрили круки,
      Любити й вірити - є справжнє.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    21. Ми різні з Вами (пісня)
      Ми різні з Вами...Небо і земля,
      Холодний місяць і гаряче сонце.
      Мелодії старого скрипаля
      Примарою лягають у долоньці.

      Ми різні з Вами...Літо і зима,
      Як тиха осінь і весна квітуча.
      Ніщо й ніхто нас разом не трима.
      Згори дощить, внизу - глибока круча.

      Ми різні з Вами - відчуваю я,
      Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
      Мелодії не чути скрипаля...
      Чому ж іще сльоза не висихає?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    22. Без тебе і з тобою


      Без тебе плачу я струною,
      І пісня, наче темна хмара
      Далеко лине із журбою.
      Тебе чекати - мені кара.

      Без тебе засихає квітка,
      Хоч дощ періщить, як з відра.
      Квартира, мов залізна клітка.
      Невже це долі підла гра?

      Без тебе кам*яніє серце,
      Не бачу я земні принади.
      Душа, мов висохле озерце.
      Чарівний світ не має зваби.

      І ось...з*явився, ніби сонце.
      Твої цілунки – буйноцвіт.
      Всміхнулось щастя у віконце,
      Люблю з тобою цілий світ.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    23. З тобою не запалювали свіч (пісня)
      З тобою не запалювали свіч,
      Не цілував мої ти ніжно руки.
      Звучала пісня в горобину ніч,
      Роїлися думки. Терпіння. Муки.

      Лежали пелюстки сухих троянд
      На клавішах холодних піаніно.
      Нанизані роки і блиск гірлянд -
      Співав дискант Лоретті Робертіно.

      Лиш не почула кроки тихі я
      В густих трояндах біля темних вікон.
      І досі у душі твоє ім*я,
      Хоч спільних не було у нас реліквій.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    24. Червоний квіткоспад


      Червоний водоспад трояндовий стікав -
      То Муза із колючими шипами.
      Її теплом торкала сонячна рука,
      Пливли назустріч хмари в білій парі.

      А я була твоєю Музою у снах,
      Пелюстками лягали поцілунки.
      В трояндові бутони ласку пеленав
      І називав мене "моя чаклунка".

      Плетистими трояндами запахла ніч,
      Лагуною в*янкою - зваби рими.
      Червоний квіткоспад побачили увіч -
      Любов аж до світанку вилась зримо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    25. Не забувай мене (пісня)
      Не забувай мене в ранковім світлі свята,
      Коли врочисто сонце розкриває світ.
      І повногруддям дихає земля завзято,
      Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

      Не забувай у день напружено-гарячий
      У суєті людській бурхливої ріки.
      Тебе одного дочекаюся терпляче,
      Яку б нам прірву не пророчили б роки.

      Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
      Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
      І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
      Немов води душа черпнула із глибин.

      Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
      До тебе в загадковість сонну прилечу
      І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
      Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. Селфі восени
      Знімають люди селфі на смартфони
      На тлі осінньої арт-модної краси,
      Бо осінь пробігає марафоном,
      Коралом, яшмою фарбуючи ліси.

      Хітовий помаранчево-лимонний,
      Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
      Новинки із осіннього салону,
      Вбрання дерев, кущів - це розмаїття сплеск.

      Залишаться на згадку фотознімки,
      Бо згодом естетична осінь стане в "ню".
      І вітражем завершиться мандрівка,
      Як спомин пряного осіннього вогню.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. Мужніє сила (пісня)
      Занапастили... Гріх навколо.
      Згоріло поле, зчорніло поле.
      Війни несамовите соло.
      Горланить гучно вороже воло.

      Хати-примари, вишень зойки.
      Димиться темінь, суцільна темінь.
      Хрипить самотня в смугах сойка.
      Стиснув вже душі печалі ремінь.

      Хронічна втома... Віра. Зранку
      Свинцеві оси, свинцеві крила.
      Крізь бинт тугий сочиться рана,
      Але мужніє, мужніє сила.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    28. Лиш ти так міг


      Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
      Ввірватись вітерцем у тихі сни.
      І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
      Троянди дарувати навесні.

      Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
      І розсипати діаманти мрій,
      І з пристрастю запалювати в серці ватру...
      Гарячих пестощів був цілий рій.

      Лиш ти так міг кохати палко до без тями.
      На жаль, той сон короткий, ніби мить.
      Любові залишився вензель монограми,
      І наяву...всередині... щемить.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    29. Зоряні квіти
      Небесні розсипи на землю вересневу -
      Фантазія, а чи казкова суть?
      Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
      Блакитні, сині - зорями цвітуть.

      Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
      Плекає ніжно сонячна рука.
      І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,
      Пелюсток подих - віхола легка.

      І вітерець голівки пестить, кучерявить.
      Потоки зоряні і на землі.
      Милується й моїх очей жива уява.
      Малюю словом образи в імлі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. У лісі осіннім


      Вересня кроки спекотні, як влітку,
      Сонце палає до втоми щодня.
      Бабине літо накинуло сітку,
      Те павутиння йому, мов броня.

      Ягідки чорні смачної ожини
      В лісі осіннім, мов очі блищать.
      Терен з колючками попід стежину,
      Мов на сторожі озброєна рать.

      Гриб білобокий сховався під дубом.
      Свіжість повітря рознеслась навкруг.
      Вересень весело грає на дудці,
      Вітер здіймає навколишній рух.

      Як же, людино, у лісі приємно.
      Збіглась брусниця - щедро у травах.
      Ось і дерева вклонилися чемно,
      То ж збережи красу цього краю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    31. У реєстрі осіннім


      Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
      Вересневий купаж-аромат на порозі.
      І життя набирає звичний осені темп,
      Інкрустація дивна чекає за рогом.

      У реєстрі осіннім - чорнобривців парад
      І жоржинне жабо, хризантем криноліни.
      І кизилу підсвітка прикрашає наш сад,
      Ще й ожинне намисто схилилось уклінно.

      Перезрілість плодів з кракелюровим шармом,
      Груш бурштинність і яблук рубіни.
      А на небі розкішні шифонові барви,
      Серед них журавлині польоти у клині.

      І ще теплим крилом пригортає нас осінь.
      Час для роздумів, час для натхнення приходить.
      У небесну уважно вдивляємось просинь,
      Підбираєм ключі до осіннього коду.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    32. Жахіття Іловайська

      Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
      Тоді з'явилась армія рашистська,
      Створили нам котел чорно-пекельний,
      Бо розстріл був в упор бійців - фашистський.
      Ворожі батареї всюди " Градів",
      Могутня авіація і танки -
      Вони гатили цим смертельним градом,
      По двох колонах били спозаранку.
      Розбиті БМП, УАЗ, машини,
      Бійців загиблих полягло чимало.
      Поранені волали тої днини,
      Потвори убивали всіх зухвало.
      Навіки пам'ятатимем героїв,
      І той "зелений коридор" обману.
      І доки матимем сучасну зброю,
      Ми переможемо лихих тиранів.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. Моя Україно (пісня)
      Україно моя, хоч страждала від болю,
      Не збороти нікому твій вільності дух,
      Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
      Не здолати вкраїнської нації рух.

      Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
      Веселкової мови, любові, добра.
      Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
      Джерелом його духу є води Дніпра.

      Зазіхнула потвора на землю родючу,
      На державу, на сина, на матір і рід.
      І чекає розплата її неминуча.
      Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. З Днем Незалежності, Україно! (акровірш)
      З-орі серпневі дають тобі світло,

      Д-ні урожайні збирає земля.

      Н-і! Не захопить ворожа імла -

      Е-ра нова - військо мужнє, елітне.



      М-онстри російські зазнають поразку.

      Н-а́ворот швидко - кривава ганьба.

      Е́-йдос підкаже - відійде журба,

      З-лагода, людськість - до миру зав'язка.



      А́-брис подій відслідковуєм знову,

      Л-инуть загиблі, мов янголи в рай.

      Е́-хо приносить співзвуччя у край.

      Ж-ити б Героям, плекати б їм мову.



      Н-ебу безхмарному людям радіти ,

      О-ду співати лише без тривог.

      С-онце зійде́ - переможе сам Бог.

      Т-иша потрібна, упевненість дітям.



      І́-ній трагедій у душах розтане,

      У́-смішка блиском - на лицях людей.

      К-рила ростимуть для мудрих ідей.

      Р-анок барвистий покличе у та́нець,



      А ворогів заметуть, як непо́тріб,

      Ї-хню запеклість, нена́висть і слід.

      Н-ині, Вкраїно, плекай родовід.

      О-брій манли́вий, а щастя вже поруч.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    35. Засяє сонце Перемоги (квартон)
      Засяє сонце Перемоги
      Крізь тлю війни на полі бою,
      Крізь згарища й важкі дороги,
      Хоч є потоки втрат і болю.

      Хоча ятрять глибокі рани.
      Засяє сонце Перемоги.
      Впадуть кремлівськії тирани,
      Затихнуть прислані тривоги.

      Бійці повернуться додому,
      І шануватимем героїв.
      Засяє сонце Перемоги
      Для українського народу.

      І запанує мир і тиша.
      Вкраїнці славитимуть Бога.
      Країна розцвіте сильніше,
      Засяє сонце Перемоги.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Мені з тобою легко
      Мені з тобою легко, мов пір*їні,
      Летіти там, де теплий віє вітер,
      І поринати в мрію й говорити
      В ефекті за штрихами світлотіні.

      Мені з тобою легко, ти ж романтик
      В чаклунстві сонячному слів і струмі,
      Живлющої води для серця-руни,
      В гармонії співучій звуків мантри.

      Мені з тобою легко і в мовчанні,
      У тиші зашифрованій врочисто.
      Своїм вражаюче люб*язним хистом
      Коректно у життя моє втручатись.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. А він все грав...
      А ось і нічка в довгій темній сукні,
      Зірки шпильками заблищали,
      І неба з місяцем ясна сполука
      Пишалася на п'єдесталі.

      ...А він все грав і грав на саксофоні
      Мелодію чарівну ночі.
      І сумніви розвіяли мусони,
      Краплинки сліз з очей жіночих.

      Жадали так давно серця любові,
      Немов ковток води в пустелі.
      І снились серіали кольорові,
      І двоє в ролі менестрелей.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    38. Серпневий хист

      Сонце гарцює в серпневих покосах,
      Світло медове розли́ло до ніг.
      Рай абрикосовий пробують оси,
      День золотавий на фініш прибіг.

      Вечір притих в ароматах сливових,
      В розкоші яблук, у ложах ожин.
      Місяць з любов'ю підняв сиві брови,
      Суму зерно перемелює млин.

      Ніч розляглась у небесному ліжку,
      Зоряна постіль розсіяла блиск.
      Вітер погойдує персики трішки,
      Серпень не спить, бо дарує свій хист.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    39. Люби мене (1) (пісня)
      Люби мене щоліта, мов веселку,
      Яка містком з усмішкою стрічає.
      Єдиному тобі віддам я серце,
      Наповню радістю і щастям чашу.

      Люби мене, мов осінь кольорову,
      Я подарую почуттів палітру,
      Лише тебе зігрію теплим словом,
      Божественна звучатиме нам ліра.

      Люби мене, мов перший сніг узимку,
      Що очищає душі від печалі.
      Неначе у нічному небі зірка,
      Сплітатиму із ніжності вуалі.

      Люби мене, мов первоцвіт весною,
      Кохай в промінні сонця до нестями,
      Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
      Любові збережемо вічність храму.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    40. Розкажи мені сокровенне (пісня)


      Ти мені розкажи про себе,
      Ти довір свою таємницю.
      Недаремно світилось небо,
      Заіскрились наші зіниці.

      Недаремно ж погляд у погляд,
      Мов зійшлися небесні зорі.
      І в душі ніжний, теплий порух.
      Почуттів розлилося море.

      Не зустрілись раніше шкодА,
      Але ж пісня чуттєва серця
      Полонила, мов чиста вода,
      Що любов*ю б*є із джерельця.

      Розкажи мені сокровенне.
      (Як з тобою затишно й любо!)
      Ти моєї душі натхнення,
      Лиш про тебе шепочуть губи.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. Рокіт


      А він іще щось шепотів про шанс,
      Аби душі тендітної торкнутись.
      Ні, ні, закінчений старий сеанс,
      Не дружать сонце й темінь каламуті.

      А він іще щось говорив про шанс.
      Про те, що їх обох колись єднало.
      Від*їхав тих стосунків диліжанс.
      Було достатньо. Чи йому замало?

      А він іще затьмарено кричав,
      Забувши, де провів німі півроку.
      Прозоро все. Не треба зайвих чар.
      Її страждань не зрозумів він ... рокіт.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    42. Горда криця
      Не відбулось і не здійснилось, оминуло.
      Щось залишилось в оберемках літа.
      Бажання нині втомлені у клітці.
      Дощі заснули, не співають про минуле,
      І мальви не напились ще водиці,
      А спраглими губами нам шепочуть.
      О де ж ті незабутні серцю ночі?
      На тому місці - тільки горда криця.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    43. Я смакувала смаженим мигдалем
      Я смакувала смаженим мигдалем...
      Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
      І небо синє вабило перкалем,
      І сонце розсипало бризки цедри.

      А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
      В твої міцні обійми, як раніше.
      Але мовчить чомусь сердечний зумер,
      Десь почуття мої сховались в нішу.

      А ми були щасливі в тім романі.
      Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
      Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
      Чи розрівняєш ту глибоку кручу?

      ...Я смакувала смаженим мигдалем...
      Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
      Природна ода з лона пасторалі,
      І замість кажана - пташиний щебет.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. Між нами магія( пісня)
      Між нами магія, невидимий магніт.
      Хоч утікай, притягує всесильно.
      Експресія, емоції Піаф Едіт.
      (І як закралось в серце божевілля?)

      Між нами магія, то тиша, то гроза.
      Проміння сонця в золотистих злитках.
      Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
      Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.

      Між нами магія, що не торкнулась тіл
      І чистої печалі океани.
      І сяйво животворних мрій за виднокіл,
      Любові швидкорослої платани.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. Не втратило


      Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
      І скибка місячна висіла смачно.
      Лягло розпущене волосся аж до пліч,
      А він палав вогнем від нетерплячки.

      Дививсь на фотографію і цілував
      Думками пристрастно її принади.
      Вона далеко сяяла межи заграв,
      Мов діадема у нічнім каскаді.

      Не міг він відвести свій погляд від очей...
      Кохану відшукав у цьому вирі.
      Хоч серце пережило болю апогей,
      Не втратило любов, безмежність віри.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    46. Мені б відчути



      Ніч в чорному із ластику бурнусі,
      Бо дихання осіннє прохолодне.
      Кружляє листя у невпиннім русі,
      Знайти думки не можуть тихе ложе.

      Вкарбовані слова бентежать душу,
      Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
      Ледь-ледь губами доторкався вушка,
      Теплом всміхалися очей бусинки.

      А ось тепер поїхав ти у справах,
      Осіння ніч обіймами стискає.
      Мені б відчути вранці запах кави
      І слухати слова твої ласкаві.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    47. У правди гілка у суцвітті


      Як легко можна словом обпекти
      Тендітну ауру людини,
      Неначе сир блакитний посікти,
      Не відчувать химер провину.

      Шубовснути камінням в океан
      З усмішкою, бо все ж на троні.
      І що Медузі до відкритих ран,
      Коли їй зручно в фаетоні.

      А ти тримайся, бо життя одне.
      І щоб не сталось в цьому світі,
      Образу не ковтай, і це мине.
      У правди гілка у суцвітті.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    48. Як вперше


      Засмаглий липень заглядає в лиця,
      Сплітаючи із сонцем макраме.
      І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
      Мохнатий джміль збирає диво-мед.

      Куштуємо дозрілі вишні з дички,
      Що стрімко проросла окрай села,
      А гіркота її - мала дрібничка
      В коханні свіжий неповторний лас.

      Укрилось небо килимом бажання,
      Пливуть ванільні пілігрими хмар.
      Цілуємось, як вперше, не востаннє,
      Медовий, відчуваючи, нектар.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    49. Чуєш?


      Не тобі подароване літо.
      Пустоцвіт розлетівся від вітру.
      Перестояний настрій ідей.
      Не збагну я ніяк: де ти, де?

      Не тобі подароване літо,
      Бо не склалось у нас буйноквіту.
      Лиш посуха дісталась душі.
      Ось би зараз водиці ковші.

      Не тобі подароване літо.
      Не залИшилось навіть і сліду.
      Чи торкнуться ще губи повік?
      Я чекаю...Чуєш? Довіку.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    50. Ніколи


      Зустрілися у сплетиві доріг.
      В очах любов і смутку караван.
      Ніколи не прийду на Ваш поріг.
      Чужому щастю не завдам я ран.

      Навряд чи ми побачимось колись,
      Бо недосяжні мрійні береги.
      Я Вам не напишу ніколи лист,
      Хоч полум'я іще горить жаги.

      І зупинитись не попрошу час,
      Що сиплеться, мов друзки кришталю.
      Хоча щоденно думаю про Вас.
      І серце ятрить блюз мого жалю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    51. Мужніє сила
      Занапастили... Гріх навколо.
      Згоріло поле, зчорніло поле.
      Війни несамовите соло.
      Горланить гучно вороже воло.

      Хати-примари, вишень зойки.
      Димиться темінь, суцільна темінь.
      Хрипить самотня в смугах сойка.
      Стиснув вже душі печалі ремінь.

      Хронічна втома... Віра. Зранку
      Свинцеві оси, свинцеві крила.
      Крізь бинт тугий сочиться рана,
      Але мужніє, мужніє сила.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    52. Літо розпечене
      Літо розпечене землю сушить до тріску,
      Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
      Сонце котиться знову за обрію риску,
      А в зажурених стінах вселяється туга,
      Бо тривога рахує хвилини й години,
      Ніч крадеться у чорнім плащі, ніби привид,
      Морок пнеться у вікна утомлені нині.
      Співчуває , здається, лиш зоряне диво.
      Доки спека топтатиме сльози гарячі?
      Доки той попіл з руїн труситимуть зайди?
      Осідають на землю страждання й печалі.
      От би злива небес позмивала все зайве.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    53. Поговорімо


      Не дотягнутися журбою.
      Здається, ми на різних континентах.
      І не знайти нам супокою.
      Існують ще уривки всіх фрагментів.

      Сахара й обшир океану.
      Глибинних почуттів живий оазис.
      Чому ж він з блиском ятагану?
      Незрозумілості і жаль, й образа.

      Поговорімо, лиш відверто,
      Без гордості у тихе надвечір*я,
      Щоб апатично мить не стерти,
      Щоби душа не впала у зневір*я.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Матіолова привітність

      Фіалка ночі - матіола.
      Бузковий колір щастя, ніжний пах.
      Зірчасті квіточки довкола,
      Медовість поцілунків на вустах.

      У темряві - любові світло.
      Обійми душ єднають щиро нас.
      І матіолова привітність
      На хвильку ніби зупиняє час.

      В левконії є парні квіти.
      Удвох тепер і ми в нічній красі.
      - Як ароматно пахне літо, -
      Шепочуть наші рідні голоси.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    55. А у безсоння - кадастр особливий


      А у безсоння - кадастр особливий:
      Ось небо ночі в зоряній парчі,
      З*явився місяця яскравий бивень...
      Мені б ... дрімати на твоїм плечі.

      Немає від безсоння цього ліків.
      (Мереживо моїх думок і мрій).
      Чи не забув гаряче грацій літо,
      Коли в блаженстві ночі ти був мій?

      А у безсоння - кадастр особливий,
      Бо ніч - поліфонія почуттів.
      Я ж сподіваюсь на маленьке диво:
      Побачити на стінах рідну тінь.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Не купиш ти любов

      Не купиш ти любов за гроші,
      За золото і діаманти,
      Бо почуття це найдорожче
      Знайдеш по волі Божій в мандрах.

      Хмільне воно, аж до безтями,
      І романтичне, і сердечне,
      І усміхається зірками,
      Мов небо світле, безкінечне.

      Буяє в молодому віці.
      На старість теж, як дар приходить.
      На жаль, буває камнем в річці,
      Даремно вже питати броду.

      Дай, Боже, справжньої любові,
      Як скарб духовний збережемо.
      І щастя, й радуг кольорових,
      Бо лиш єдиний раз живемо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    57. Розкажи мені сокровенне


      Ти мені розкажи про себе,
      Ти довір свою таємницю.
      Недаремно світилось небо,
      Заіскрились наші зіниці.

      Недаремно ж погляд у погляд,
      Мов зійшлися небесні зорі.
      І в душі ніжний, теплий порух.
      Почуттів розлилося море.

      Не зустрілись раніше шкодА,
      Але ж пісня чуттєва серця
      Полонила, мов чиста вода,
      Що любов*ю б*є із джерельця.

      Розкажи мені сокровенне.
      (Як з тобою затишно й любо!)
      Ти моєї душі натхнення,
      Лиш про тебе шепочуть губи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не жало - постріл з арбалета



      З*явився із моїх фантазій літніх,
      Коли самотність допікала.
      Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
      Уп*ялось в душу, ніби жало

      Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
      (Оце трясовина-омана...).
      Проймав мене якийсь солодкий острах,
      Ці очі сині, мов лимани.

      Ти мій лиш ілюзійний спеки витвір,
      Якась примара Інтернету.
      Але ж чому вже пахнуть свіжі квіти?
      Не жало - постріл з арбалета.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    59. Феєрія літа


      Феєрія літа - в сонячних бризках,
      В мандрівці легенького вітру.
      Колише хмарки небесна колиска.
      Терпке і духмяне повітря.

      І я споглядаю серпневу красу,
      Смарагдові хвилі із лісу.
      Піймати б у руки грайливу ясу,
      Знімати б ще відеокліпи:

      І аличеві кліпси з блиском злата,
      Строкату суміш дивоквіту...
      Привітний ліс виспівує кантату -
      Зливаюсь з феєричним літом.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    60. У літній купелі
      Червоніло у літній купéлі,
      ніби сон не кінчався тривалий.
      Дощ налив через вінця у келих
      дню крилатому трішки зухвало.

      І згадались сережки на вухах,
      Не з рубінів, а з вишень - червоні,
      Навіть небо зняло капелюха,
      Й цілувало дівочі долоні.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    61. Синява в Карпатах


      Здається, небо доторкнулось до землі
      І синяву густу розсипало в Карпатах.
      Китяток, аконіту, ніби дивомли,
      Хрещатого гирличу зілля ароматне.

      В обіймах сонячних перестріч гайовий,
      Альпійські дзвоники, горлянка, цицербіта.
      Розкішний і широкий свіжий краєвид:
      І феєричність пахощів, і соковитість.

      І ми вдихаємо оцю красу земну:
      Звабливість, щедрість, пишність, чудо полонини.
      Цвітуть ендеміки чарівності зі сну,
      Природний скарб - куточок раю в Україні.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. На власних попелищах


      Не ті слова сказав. Чи є її провина?
      І жниво...спрага... У душі - кипить.
      Його вже профіль ледь-ледь димно виринає,
      Свою розлука тягне тихо нить.

      Ще й літо додає гарячого напою.
      Спекотний день у роздумах січе.
      Химерною стернею ноги коле поле,
      Але ж від себе, звісно, не втечеш.

      У різних вимірах? На власних попелищах.
      Димить іще у снах його ім'я.
      Блукає він і щось шукає на узвишші.
      Внизу - шипить дорога, мов змія.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    63. Харизмою заполонив мене


      Харизмою заполонив мене
      У людній вечорами соцмережі.
      Я думала, що швидко це мине,
      Бо так далеко від землі до вежі.

      Аж раптом прихилив ти башту цю
      До ніг мені з трояндовим букетом,
      З магічним чаєм диво - чебрецю...
      Надовго взяв в полон тугим браслетом.

      І винуватець вересень настав,
      І пензлем осінь фарбувала листя.
      І навіть дощ натхнення мені дав.
      Вже музика твоя в моєму місті.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Розчарувався (секстина)


      О, як же на душі буває кепсько,
      Коли розчарувався у любові,
      Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
      Байдужий вітер виє й гірко кличе
      Туди, де загубили, ніби кепку,
      Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

      Дорога вже закидана камінням,
      І хмаровиння скупчилось у серці.
      Гілля дерев навмисно вже зламали,
      Бо буревію розгулятись мало,
      Йому потрібно, мабуть, хрускотіння
      В душі до суму тих розбитих терцій.

      І лист пожухлий раптом влігся смирно
      На землю, розчаровану до болю.
      І порожнеча ліпиться із глею,
      Нічна звивається печаль змією
      І так блищить набридливо, настирно
      Повзе, сичить по скошеному полю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    65. Самітник



      Її душі торкнувся непомітно,
      Запав у серце ніжне вже давно.
      Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
      Вона поблідла, ніби полотно.

      Він недосяжний, мовби неба купол,
      І мало говорив, все більш мовчав.
      Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.
      І в неї зародилася печаль.

      Бо світ його під сімома замками,
      Не підібрать ніколи їй ключі.
      І незворушний давить суму камінь,
      Скотилася сльоза гірка свічі.

      Вражала делікатність і галантність,
      До нього б доторкнутись хоч на мить.
      Ніколи не зустріне з ним світанок
      Самітник зачинив у клітці світ.

      Дізналася причину однолюб він.
      Коханої нема - таке буття.
      І став тому самітником відлюдник.
      Чекало дівчину нове життя.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    66. Повня
      Не зашнуровано давні рани,
      Без прив'язі помаранчева повня.
      Вписалась у нічну панораму,
      Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
      Віщунка Вельва шепоче долю,
      Не сплять лікантропи у темних шкурах.
      Хто ж розірве це замкнуте коло?
      Забутих в'язнів утримують мури.
      Війна палає, пече в безсонні.
      Округленим оком уп'явся місяць.
      Не мають ліку тепер шеврони,
      Назріє відплата у повній мірі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    67. Бракує шепотінь


      В мою весну тендітну тихо стукав,
      Як краплі-перли юного дощу.
      У подумках душі тягнулись руки,
      І сонця проникав крізь землю щуп.

      В мою весну проходив лабіринти.
      Окрилений ти птахом прилітав.
      Гігантське небо квітло гіацинтом
      Були у тебе тисячі підстав.

      В мою весну вдихнув ковток повітря,
      Насичений співучістю сплетінь.
      І досі мариться мені те світло,
      Твоїх бракує теплих шепотінь.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    68. Червоний квіткоспад


      Червоний водоспад трояндовий стікав -
      То Муза із колючими шипами.
      Її теплом торкала сонячна рука,
      Пливли назустріч хмари в білій парі.

      А я була твоєю Музою у снах,
      Пелюстками лягали поцілунки.
      В трояндові бутони ласку пеленав
      І називав мене "моя чаклунка".

      Плетистими трояндами запахла ніч,
      Лагуною в*янкою - зваби рими.
      Червоний квіткоспад побачили увіч -
      Любов аж до світанку вилась зримо.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    69. Бажання


      А день новий, немов паперу білий аркуш,
      Немає зовсім слів і навіть літер...
      У небі чистому лиш одинока хмарка
      Мовчанням зустрічає тепле літо.

      Зароджується знову мрія феєрична,
      Щоби почути голос - тенор срібний,
      Немов напитися води біля каплички
      Цілющої, що так душі потрібна.

      Бажання - чути голос того чоловіка
      Джерельний у жагу спекотну літа.
      Він не підозрює, що це любов велика -
      Повітря струм і сонця Боже світло.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    70. У чаті. Гумор.

      Старий козел навчав малого:
      - У чаті сайту будеш блогер.
      Рогами всіх коли до болю,
      Копитами топчи по колу,
      Бо ти найкращий після мене,
      Хоча іще поки зелений.
      Отрути більше під віршами,
      Налий поетам без підстави.
      ...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
      - Соціопатів цих я знаю,
      То ж видаляю всіх, блокую,
      Нехай тепер десь метикують.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Ожинове цвітіння

      Ожинове цвітіння не ламайте.
      Сприймайте цю красу червнену
      Сердечним поцілунком із розмаю
      Під колом сонця променевим.

      Ожинове цвітіння, мов прикраса,
      Що згодом ягідкою стане.
      Омиє дощ її, краплинок маса,
      І заблищить в щасливім стані.

      Ожинове цвітіння - візитівка
      Зародження життя у мирі.
      Його суцвіття не ламайте тільки,
      Щоб зберегти натхненні миті.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    72. Гумор. Схованки
      Дід Петро і баба Люба
      Гру у схованки поча́ли.
      Не повірите, ви, люди,
      То мабуть, відьмівські чари.

      Дід, як спить, то баба нишком
      Самогон жене завзято.
      Вранці тихо, ніби мишка,
      Враз сховає...
      - Любо, клята!-
      Дід кричить і вже горілку
      Носом чує. Нерви здали!
      Як знайде, то баба-бджілка
      Від Петра у схов тікає.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Щоб вернулись до рідних осель і землі
      Задивилась на поле пшеничне:
      Колосіння зелене, зернівки налив,
      А вгорі небо синє правічне,
      білих хмар одиноких розмитий курсив.
      Мабуть, небо писало...Не вздріли?
      Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
      І летять знов ракет чорні крила,
      І оговтатись важко в окопах від втрат.
      Попри брязкіт війни люди праці
      Докладають чимало зусиль: мати хліб,
      Бо від пращурів гідна ця справа,
      Щоб плекати й збирати врожайності сніп.
      І щодня говорити "спасибі"
      Всім бійцям дорогим, хто тепер на нулі,
      З побажанням життєвої сили,
      Щоб вернулись до рідних осель і землі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    74. Літає літо (тавтограма на літеру Л)

      Лебідкою літає літо,
      Лимани ллються легко.
      Лопоче липень листям липи,
      Лещи́цю ловить легіт.

      Лугам липневим, лану - лоскіт.
      Лаванда любить ласку.
      Ліатриси лягають лоском.
      Лисиця літня лізе ласа.

      Літають лускокрилі лісом,
      Лелеки літні линуть.
      Лісівникова лу́бом ліса.
      Лабу́з линяє ліньки.

      Лебідкою літає літо.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    75. Червня полуничний смак


      Червня полуничний смак цілує сонце,
      Ллються пахощі меліси, м*яти.
      І малини аромати у долонях,
      Трави поглядом небес прим*яті.

      Подих літа із спекотної Трезени,
      І думки у нас тепер синхронні,
      Бо закоханість ураз біжить по венах,
      Гріються серця, мов на осонні.

      Червня полуничний смак цілує сонце.
      Опинились ми у лоні раю.
      Дотики граційні, ніби милий сон це.
      Нам дійти б удвох до небокраю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    76. А любов, немов літо
      Розлітався білястий пух тополиний -
      Повівав літній вітер-пустун.
      Серед квітів бджолине чулось гудіння,
      Джміль мохнатий над ними чаклун.

      І світилась душа від літньої днини.
      Ти "кохаю" сказав уперше.
      Незабутнього дня щаслива хвилина,
      Тріпотіло пташкою серце.

      А любов, немов літо, тепла, ласкава
      Зігрівала, пестила сонцем.
      Бо у неї, звісно, медова оправа -
      Ніжні дотики і долоньці.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    77. Ірисів полум'я
      Ірисів полум'я вже загорілось,
      Ніби Ірида спустилась з небес.
      Райдужні в неї божественні крила,
      А для землі - подарунок чудес.

      Грація, магія, тайна травнева -
      Все в оксамитових рисах квіток.
      Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
      Сонце цілує і цвіт, і листок.

      Півники, мечики, косатні ніжні,
      Віяловидне суцвіття -декор.
      В кожнім тендітна строката маніжка.
      Дивишся, дивишся - настрій-мажор.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    78. Музика


      А музика звучить завжди по-різному:
      То хвилею бурхливою, а то дощем,
      То громовицею здається грізною,
      То зігріває сонцем теплим серця щем.

      А музика легка летить пір*їною,
      Мов вільна пташка лине до святих небес.
      Здається світ навкруг аквамариновим,
      І сповнений по вінця райдужних чудес.

      І не буває в музиці байдужості,
      У ній звучить завжди палітра почуттів.
      Усмішка на обличчі квітне ружею,
      Коли барвисто-дивний чуємо мотив.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    79. Лечу до тебе
      Лечу до тебе з літнім вітерцем
      Над бірюзовими очима моря.
      Топазне сонце загляда в лице,
      Давно-давно я з ним в таємній змові.

      Щодня тебе ласкає вітражем,
      Адже ти відчуваєш світле диво.
      Тепло його маніжки береже,
      І щастям мерехтить в думках пестливо.

      Ти зустрічай на березі добра
      Мене, якщо кохаєш палко досі.
      Моя любов - не вінт, не бакара,
      Єдиний ти в життєвому хаосі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    80. Ланжерон


      Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
      Відомий дельфінарій "Немо".
      Небесний усміхається капрон,
      Яскрава сонця хризантема.

      А Чорне море в синьому вбранні,
      Хоч від плактону зеленіє,
      І хвилями підморгує мені,
      І в*ється зверху біла піна.

      Пірнути б у прозорість теплих вод,
      Чи під фонтанами скупатись.
      Одеса - незабутній то клейнод,
      Я ж повертаюсь до пенатів.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    81. ГУМОР. Більше не покличуть
      Вже сердитий зранку Толя,
      На дружину знов кричить.
      Не зварила їсти Оля,
      Як змія тепер сичить.

      В хаті бруду по коліна,
      Не помиті тарілки.
      Що це в нього за дружина,
      На умі - чоловіки.

      - Хай я сам робить не можу,
      Бо не має часу стільки.
      Людям відмовлять не гоже,
      Кличуть випити горілки.

      На хрестинах, іменинах
      Мені гостем бути личить.
      - Не ходив хоча б ти нині.
      - Раз не піду на родини, -
      Тоді більше не покличуть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Дощ весняний
      Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
      Доторкається лагідно вій,
      Долітає краплин ніжний рій,
      І вологі стібки пролягають на скроні.

      Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
      Водограєм ранковим - любов,
      Розмиваючи слід від оков,
      Розливаючи срібло небесне із дзвонів.

      Дощ весняний охоплює плечі тендітні,
      Утамовує свіжістю біль,
      Не говорячи сонячних слів.
      "Він живий", - зрозуміло душі і без літер.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    83. Серед білих акацій
      Прокидається ніжне проміння,
      Проникає крізь гілля посадки,
      І щоразу дивуюся вмінню:
      Світло сонячне ллється з горнятка.
      І не хочу ні чаю, ні кави,
      Лиш би ласка ця Божа не меркла,
      І війна не торкалась заграви,
      Гул сирен не впивався у серце.

      Білоквіттю акацій радію,
      Дню новому і вишивці неба.
      Аромати вдихаю, мов диво.
      Солов'я розливається щебет.
      Ось проходжу стежиною знову
      Серед білих акацій розкішних.
      Виснуть щедро квітучії грона.
      Збережи рідну землю, Всевишній.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    84. Мамі

      Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
      (20.12.1939 - 16.12.2002)

      Твоїх очей те каре мерехтіння
      І досі заглядає мені в душу.
      Хоча приходиш, мамо, в сновидіннях
      Вночі, в беззвучній тиші непорушній.

      Ріднішої нема людини в світі.
      Була ти найдорожча, є і будеш.
      Весною розквітають білі квіти,
      І вітер пахощі розносить бузу.

      Твої невтомні руки все плекали.
      Чому пішла від нас так рано-рано?
      - За все прости мене, - душа волає.
      Солоні сльози миють рвану рану.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    85. Індигові волошки


      Індигові волошки піднімають вії
      Межи ажуру зеленавих трав.
      Щемить в душі моїй примарою надія,
      Немов свердлить безжалісний бурав.

      Індигові волошки дивляться на мене,
      Цикадами пострибують думки.
      Квітчастим килимом вселяється натхнення,
      Підносять руки простору цупкі.

      В індигових волошках нам би заблукати,
      В обіймах сонцесяйних ниточок,
      Але десь пишеш ти свої земні трактати.
      Чи зробиш у волошки хоч би крок?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    86. Троянди білі ( слова для пісні)
      (Слова для пісні від імені чоловіка)

      Несу в руках троянди білі
      Тобі, красуне, в знак любові.
      А ти мене чекаєш мила,
      Нам сонце усміхнулось знову.

      В очах твоїх я бачу щастя,
      В очах твоїх цвітуть надії.
      Цілую ніжно рук зап*ястя,
      І почуття нам душі гріють.

      Береш із рук ці білі квіти,
      В пелюстках - сонячні краплини.
      Ти найдорожча в цьому світі,
      Моя жадана і єдина.

      В очах твоїх я бачу щастя,
      В очах твоїх цвітуть надії.
      Цілую ніжно рук зап*ястя,
      І почуття нам душі гріють.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    87. Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
      Молитва - і подяка, і благання,
      В ній розум і сердечні відчуття,
      На Божу поміч щире сподівання.
      Молитва - і подяка, і благання,
      Очищення душі із завмиранням,
      В один потік - духовності злиття.
      Молитва - і подяка, і благання,
      В ній розум і сердечні відчуття.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    88. Четвер Великий
      Четвер Великий. Таїнство вечері.
      Ісус омив всім учням ноги
      У знак покори. Чиста атмосфера.
      Благословення людям Богом.

      І кожному із учнів дав він хліба.
      За всіх страждав Ісус у муках,
      Бо розіп*яли його згодом тіло.
      Цвяхи прибили в ноги й руки.

      І кров текла, текла із ран червона,
      Немов вино, що пригубили...
      ...Четвер Великий. Чути храмів дзвони.
      Моліться, і прибудуть сили.

      Моліться, люди, і очистіть душі,
      Омийте тіло в день причастя.
      Безгрішні, світлі будуть ваші думи.
      Живіть у серці з Богом, в щасті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    89. Вранішні роси
      Вранішні роси - цнотливості роси
      З блиском перлинним в шовковій траві.
      Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
      Розсипи щедрості звабно-живі.

      Дерево кожне вкрите краплистими,
      Кущ росянисто зомлів у саду.
      Мов із пацьорок скотилось намисто,
      Ніжки світанку по ньому ідуть.

      Вигляне сонце, розставить долоні,
      Промінь тендітно проникне у сад
      І обігріє травневе осоння.
      Вранішні роси для нього, мов клад.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Моє натхнення (акровірш)


      М-оя душа проникливо сприймає
      О-цей прекрасний Божий світ.
      Є в нім ті закутки, немов із раю.

      Н-атхнення - із емоцій квіт.
      А глибина думок у ритмі моря
      Т-анок плете зі слів та фраз.
      Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
      Н-атхнення ще й диктує час.
      Е-кспресії, імпресія у серці,
      Н-ове, незвідане спішить.
      Н-атхнення не вимірюю у ґерцях,
      Я відчуваю насолоди мить.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    91. Лісу дух непересічний


      Ось чути здалеку могутню мову лісу.
      Він кличе стоголоссям, шумом.
      Співає звучно вічності щоденну пісню.
      І радість в ній, і ноти суму.

      Немає від людей ніякої завіси.
      Прозоре небо - оберегом.
      Важливі, звісно, пропонує компроміси,
      Пташиний невгаває легіт.

      Пасує лісові калиновий рум'янець.
      Ялин смарагдові спідниці.
      І маслюків під соснами незвичний глянець.
      Радіє око полуницям.

      Обняти б ліс сторуко, душу добру, щедру,
      І мудрість взяти споконвічну,
      Бо благодатну має ліс зелену цедру
      І дух його непересічний.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. У священному гаю

      У священному гаю́ на хвильку зупинились,
      На святій землі поміж дерев.
      І нема рабів душею чорноницих,
      І не чути крику і тривоги рев.

      І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
      Розчинились сіль війни, зловісний час.
      В пеклі запалали темні всі потвори,
      Не забрати їм ніколи волі в нас.

      У священному гаю́ життя і щастя спокій,
      Сила в нім Божественна тримає дух.
      Сяючих зірок рої і безліч мирних років,
      Тільки до гармонії розумний рух.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    93. Шепче молитвами


      Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
      Коли зима засипала снігами.
      Старенька вишня не сумує навесні,
      Хоча кора потріскана роками.

      Її садили руки бабці золоті.
      Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
      Нагадує родині знову дні оті,
      Коли іще були малі і милі.

      Нагадує рідню: бабусь і дідусів,
      Батьків, (хоч їх , на жаль, уже немає).
      І діти, й внуки тут зібралися усі,
      Всміхається нам вишня у розмаї.

      Родинне наше коло - квітом навесні.
      Ці пахощі не передать словами.
      У різних ми тепер містах - зв'язки ж міцні,
      Старенька вишня шепче молитвами.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    94. Душевна квота
      А за вікном вже вечоріє,
      І мліють світлом ліхтарі.
      І де ж ті орігамі-мрії,
      Що склались звідкілясь, згори?

      Листи перегортаю, фото
      Вцілілі від перепетій.
      У кожному душевна квота,
      Минулого терпкий настій.

      А серце свічечкою плаче
      Про те, що не збулось колись,
      Прозріло, бо було незряче?
      Згори почула:" Повернись".



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    95. Плекає сонце (тріолет)
      Плекає сонце життєлюбне нам надію.
      Весна квітує поміж нас,
      Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
      Плекає сонце життєлюбне нам надію.
      Єднання сила здійснюює все ж мрію.
      І попри труднощі в воєнний час,
      Плекає сонце життєлюбне нам надію.
      Весна квітує буйно поміж нас.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    96. Гілкою жасмину

      Гілкою жасмину розцвіло кохання.
      Малювала пензлем сонячна рука.
      Цвіт у молоці. Очі - чорна кава.
      Небеса завмерли в мовчазнім чеканні.

      Серце заспівало, як відлуння мушлі.
      Настрій пишноцвіттям розливавсь навкруг.
      Цілував кохану той весняний дух.
      Вітерець торкався лагідно до вушок.

      Гілкою жасмину розцвіло кохання,
      Білий день зі смаком кави з молоком.
      Обіймались з сонцем ніжно під вікном.
      Вірили обоє: ця любов - остання.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    97. Квітка на лататті
      А я стояла на глухім розпутті.
      Гойдались зорі у ставочку.
      Шляхи ожина застеляла пруттям,
      Немов вдягала оторочку.

      І та любов, як квітка на лататті,
      Закрилась у вечірню сутінь.
      На диво, щезло із душі сум'яття.
      Торкалася розмова суті.

      Кохав...Тепер лише про це дізналась.
      Зустріти б золотий світанок.
      І вже ожини пруття не тримало.
      Слова, немов вода із дзбанку.

      Цілунки щастя в переливах сяйва,
      Яке слав місяць безоплатно.
      Кохання, що вважалось недосяжним,
      Цвіло, мов квітка на лататті.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    98. Коли в душі палає

      Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
      Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
      І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
      І з розуму бентежно чарівниця зводить.
      А очі набувають сонячного блиску,
      І ось вона велична зовсім близько-близько.
      Пірнають в глибину її, як в хвилі моря.
      Думками линуть світом і рахують зорі.
      Дощами омиває, і морозить сильно,
      Непереможна, мов стихія, бо всесильна.
      Радієш, мов веселці різнокольоровій,
      Коли в душі палає почуття Любові.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    99. Аромату бузкового казка (акровірш)

      А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
      Р-анкові пахощі несуться в світ,
      О-бласкані промінням золотим,
      М-агічно ваблять запахом крутим.
      А кущ танцює з вітерцем танок
      Т-акий щасливий з вихором думок.
      Улад, у такт шепоче, шурхотить

      Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
      У-таєна в легендах вікових.
      З-емля радіє від бузкових хвиль.
      К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
      О диво-сон травневих серенад.
      В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
      О-азисом розлився пишноквіт.
      Г-райливо насолоджує серця.
      О-вва, пахучість щедра без кінця.

      К-вітує різнобарв'ям кольорів,
      А очі піднімаєш догори,
      З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
      Красуються пахучості зірки.
      А-зартний аромат...казок стібки.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    100. Не напишу про тебе мемуари
      Не напишу про тебе мемуари,
      Хоча мотиви вже робили кроки.
      Ще від Кармен звучало стільки арій,
      І павутинням заплітались роки.

      Не напишу про тебе мемуари.
      Приходить розуміння надто пізно.
      Не збудувати тріумфальну арку.
      Які ж ми різні, ми з тобою різні.

      Не напишу про тебе мемуари,
      Хоч ще у шпарку заглядає пам*ять.
      Чатує простір - слів добірна марка.
      Лиш доля пише, ніби грає гами.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    101. Покривало із кульбабиних пишнот
      Квітень стелить покривало
      Із кульбабиних пишнот.
      Сонце , ніби з неба впало,
      У повітрі звуки нот.

      Співи пта́хів голосисті,
      І кружляння навесні.
      Квіти жовто-золотисті
      Цьогоріч в росі рясній.

      Бабка, гу́менце, купава,
      Пустодуй та молочай.
      В назвах декому забава,
      А з кульбабки - мед і чай.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    102. Іскра не твоя


      Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
      Не повернути весняних емоцій.
      Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
      Невідомість висить на кожнім кроці.

      Оте, що долею написано тобі
      Не перепишеш, пізно вже писати.
      І не веди з собою марно боротьби.
      Для чого ці в душі німі дебати?

      Багаття не розпалиш після довгих злив.
      Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
      І не шукай тепер торішнього мотив.
      Я іскра не твоя. Даремний виклик.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    103. Жайворонок у полі (акровірш)
      Ж-айвір малий співучий, моторний
      А-ж із Іспанії лине додому,
      Й чути ті звуки, ніби із горна,
      В-есело пісню сіренький заводить.
      О-сь споглядає ріднеє поле,
      Р-адує світ - крила ніжні тріпочуть.
      О-брій широкий, бажана воля.
      Н-ебо блакитне - вдивляються очі.
      О-да неначе, пташина весні.
      К-отиться дзвін - жайвір лунко щебече.

      У-х, як бадьорить тепер, не вві сні.

      П-одив навколо - людина лепече.
      О-т-от зігріє промінь ласкавий
      Л-юбу пташину , барвистії крила.
      І розіллється пісня яскрава.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    104. Весна запилена - Сахара сипле
      Весна запилена - Сахара сипле...
      Чомусь у згустку пил піднявся,
      Нависло сірохмар'я, і невпинно
      Вітрище дме, - то сила явна.
      І свого пилу вистачає, спека.
      Мандрує африканське диво.
      І не заціпить хтось лиху пащеку,
      А пил, як дим кружляє сивий.
      Кватирки зачиняйте, не виходьте,
      Повітря впереміжку з пилом,
      Закутані та заспані "висотки"...
      ...Сахара скрізь пилила і млоїла.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    105. Не розлюбила
      Не розлюбила нас стрімка весна,
      І радує небес свічадо,
      І цвітом білосніжним враз зрина,
      І ваблять очі ці принади.

      Не розлюбила нас дзвінка весна,
      І сонця дотиком ласкає.
      Бринить душі тендітная струна
      В квітневому теплі розмаю.

      Не розлюбила нас палка весна,
      Охоплює в обіймах рідних.
      Садів пахучих грає білизна,
      І сподіваємось на плідність.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    106. Не тримаймо слова


      Припекла твоя красномовність мовчання,
      Як гаряче тавро на душі.
      У коктейлі змішали холодну печаль
      І весняні палкі лемеші.

      Щоб почуть глибину словесну з безодні,
      В закапелках - стерти "не можна"
      І забути спільні найтяжчі незгоди,
      Забриніли б серця тотожно.

      Зарубцьовані дні лиш в надійних руках.
      Перекреслим вагання нічні.
      Не тримаймо слова у незримих думках
      І відчуєм любові вогні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    107. Ніколи не пробачить


      Війни жорстокість зашкалила давно:
      Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
      Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
      Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

      Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
      А депортація агресором дітей -
      Це геноцид і божевільні цілі.
      Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

      Побої полонених, катування...
      Не підкорити ворогу простий народ,
      Хоч стільки переніс в цім існуванні,
      І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

      Безстрашні наші хлопці в обороні,
      В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
      За рідних, матерів, синів і доньок,
      І за людей, що знищила лиха війна.

      Одне лиш радує, що кара бу́де.
      На путіна арешт вже ордер видав суд.
      Геть із землі вкраїнської, приблуди.
      Ніколи не пробачить злочини вам люд.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    108. Дитинства казка нетривала
      Стежки дитинства пролягали полем,
      Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
      Їх гріло сонячне гаряче коло.
      На цій землі зростали ніжні теплі крила.

      Весна: кульбаб легкі чуби літали,
      Червоних маків трепетали влітку щічки.
      Пшеничні ниви позирали в далі.
      Гойдалося плісе ромашкових спідничок.

      А ось і став у захисті вербовім,
      Води прозорої блищало плесо вранці,
      Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
      З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.

      І світ здавався добрим і цнотливим,
      Така краса у душах тихо проростала.
      Міцніли з кожним роком юні крила.
      На жаль, дитинства мого казка нетривала.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Метелик щастя прилетів
      У білому вінку всміхалась юна вишня,
      Птахи кружляли з піснею весни.
      І сонце життєдайне піднімалось вище,
      Пливли на небі хмар легкі човни.

      А він дивився у дівочі сині очі,
      В яких бриніла райдужна краса.
      І білий світ здавався чистим і урочим.
      Кохання променилось, мов яса.

      Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
      Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
      І пахло квітами вишневе юне віття,
      Метелик щастя прилетів меткий.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    110. Нехай засіє


      Весна вже дихає на повні груди,
      Хоча зі смутком у сплетінні дні.
      Проміння сонячне танцює румбу,
      Немов шепоче: горю, лиху - ні.

      Гілки вербові у пухнастих сукнях
      Гойдає вітер теплий ніжно їх.
      І ніби виганяє ноти суму,
      Садок в чеканні розквіту притих.

      У білому цвітінні абрикоса
      І стукає гілля її в вікно.
      Крокує скрізь весна зеленокоса.
      Нехай засіє лиш добра зерно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Кобила (сатира)

      На просторах Інтернету
      Скаче Галя, мов кобила.
      Звідки в неї тая сила,
      Дошкуляти всім поетам?

      Норовиста і скажена,
      Загордилась критиканка.
      Їй би чвари, навіженій,
      Бо смакує, ніби манну.

      Зранку скаче і до ночі:
      То алюром, то галопом.
      Бережися, - можеш лопнуть!
      Жаба давить, сліпнуть очі,

      Бо в поетів є сонети,
      Акровірші, тавтограми,
      А у Галі - "вінегрети",
      Наче з дуба впала "дама".

      Доскакалась на порталах,
      Видаляють язикату,
      Заборонені їй батли.
      Іподром чекає Галю.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    112. Поезії загострене перо
      Поезії загострене перо
      Байдужою людину не залишить,
      Якщо у ньому сенс, добра зерно,
      По-справжньому керує правди дишель.

      Поезії загострене перо
      Не потребує почестей і слави.
      Знаходять в слові стержень і ядро
      Поети, що ідуть у перших лавах.

      Поезії загострене перо
      Лише на благо квіту України.
      На гак спроможне зачепить ребро
      Всіх тих, хто зазіхає на країну.

      Поезії загострене перо!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Нескорена (Ліні Костенко)

      На Істину табу немає:
      Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
      Народ ці епіцентри знає.
      За Ліну нас проймає гордість.

      Натхнення розуму і серця,
      Магічне поетичне слово.
      Напруга в переможнім герці:
      Думки про націю і мову.

      Духовний нащадок Шевченка,
      Поет всесвітнього масштабу -
      Нескорена Ліна Костенко,
      Противник системи і зваби.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    114. Добро вражає
      У час стрімкий , шалений, час смартфонів
      Спілкуємось частіше в Інтернеті.
      Ніяких не існує нам кордонів.
      Людина, мов незвідана планета.
      Пізнати, зрозуміти її важко,
      А ще й на відстані такій великій.
      Це ж ніби в небесах літає пташка,
      Удалині тріпочуть її крила.
      Читаєш повідомлення, вникаєш
      У суть, у світлу її щиру душу.
      І думаєш: міраж це, а чи казка?
      Оазис в тому серці, а не суша.
      І безкорисливість, добро вражає.
      Нехай щастить в усьому цій людині.
      Для мене, мов співучий поруч жайвір,
      Його добро я відчуваю й нині.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    115. Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)


      Буслиний березень бажа́ний,
      Блищить блакиті браво баня.
      Берези брови благовісні:
      Бринить бруньками бонус-бісер.
      Банкет березотоку близько.
      Біжать, біжать бальзамом бризки.
      Бузьки буяють березілем,
      Баранчики буцають білі.
      Барвінок барвами бадьорить,
      Билинки бовваніють борше.
      Безмежні бархатисті брили.
      Бусини буднів - білокрилі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    116. Надії скерцо


      Віртуозна гра квітневого дощу,
      Соло крапельок по черепиці.
      Думкою до тебе в ніч цю прилечу.
      Ти ж казав колись, що чарівниця.

      Зрозуміла: інтермеццо не для нас.
      Хочу бачити тебе і чути.
      Мов із свічки стеарин, стікає час,
      І самотності пече отрута.

      Не стихає віртуозний дощ вночі,
      Й шаленіє у чечітці серце.
      До глибин душевних б*ють джерел ключі,
      Виграють думки надії скерцо.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    117. Народжуючи зливу


      Ще вчора вітер обіймав, кошлатив
      Яскравий лайм травиці молодої,
      Вигойдував злегка́ гілля брунькате,
      Неначе шепотів комусь свій докір.

      А вже сьогодні сунуть сиві хмари,
      Божественні сльозини орошають,
      Насичують, воложать землю марень
      І сіють ніжність рясту шар за шаром.

      В годину ранню дощові краплини
      Летять, змиваючи з душі тривоги,
      Чуттів, думок народжуючи зливу,
      З природою - майбутні діалоги.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Весна, весна іде
      - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
      Читаємо від березіля титри.
      І сонця лагідність торкає щоки.
      І буйноводні бурхають потоки.

      Земля розплющила чорненькі очі.
      На річці крига весело скрегоче.
      І зграями шпаки летять звичайні,
      А жайвори у небесах безкрайніх

      І зяблики весні співають оду.
      А мати-й-мачуха дарує вроду:
      Яскраво-жовті крапельки від сонця.
      - А хто ж у шубці? - Волохатий сон це.

      - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
      І пестить лагідно легенький вітер.
      Людина, ніби розквіта весною.
      Душа бринить весняною струною.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    119. Охоронець

      Весна, а небо ніби з сивиною...
      І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
      І тягнуться дерев ще голі крони,
      Немов мої думки в життєвий диск.

      І час суворий, перемінна доля.
      Вантаж терпіння - ноша непроста.
      І попри негаразди сила волі
      Тримає в кліщах...ледь тремтять уста...

      Я сльози розчиняю в барвах сонця,
      І непомітно огорта тепло.
      Це обіймає ангел-охоронець,
      Він береже мене і світле тло.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    120. Слово сутнє ( присвята Т. Г. Шевченку)
      Життя коротке. Сорок сім,
      Але у "Царстві Духа" він володар.
      Талант його - взірець для всіх,
      Бо словом вів суспільство до свободи.

      Глибокий лірик, драматург,
      Творець поем. І графік, і художник.
      Митець сміливий, наче тур.
      Він вірив у народ, в його спроможність

      Здобути кращеє буття.
      Минулим переймався і майбутнім.
      Пророк народного життя,
      Бо кожне слово патріота сутнє.

      То ж закликав до боротьби
      І мріяв про щасливу Україну.
      Слова Шевченка - це скарби,
      Дороговказ в житті народу й нині.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Бережи матір

      Дитя маленьке тягне ніжні ручки
      До рідної матусі, мов до сонця.
      І усміхається оце "чомучка",
      Для нього мати - янгол-охоронець.

      Росте, росте дитя - уже школярик,
      І поруч рідна обіймає мама.
      І на добро вона благословляє.
      Любов її подібна до розмаю.

      Ось юність крила сильні розправляє.
      Дороговказ ти чуєш материнський:
      Зі шляху не збивайся, ти ж не Каїн.
      Будь завжди гідним донькою чи сином.

      Життя не балує і дме вітрами,
      Хоч віддаляють часто вас дороги,
      І в віці зрілому з тобою мама.
      Не забувай ні хати, ні порогу.

      Коли час старості приходить раптом,
      Вже й матері потрібна допомога.
      Вночі і вдень, і кожним світлим ранком
      Ти матір бережи - вона від Бога.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    122. Не піддається тиску

      Світанок. Місяць округлився блідо.
      Внизу рожева смуга розляглася.
      У небо ніби фарбу сіру влито,
      Недоля сунеться зі сходу ласо.

      Земля сумує, і в окопах тускло,
      Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
      У боротьби не втрачений ще мускул,
      Проміння кличе всіх лишень до дії.

      У чорно-білий день пошерхли крони -
      Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
      Утримує гілки міцний ще корінь,
      Весна життя не піддається тиску.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    123. Нескорена Одеса
      Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
      Що нелюди пришлють кривавий вітер.
      Одеса плаче і нема споко́ю.
      Який мерзотник злодіяння скоїв
      У березневу першу нічку сонну,
      В будинок запустивши смерті дрони.
      Руїни і завали - сон навічно,
      Ніколи діти не розплющать вічки.
      Невинні янголята...Біль проймає.
      У когось вбито підло батька й маму.
      Одеса плаче, у гіркій жалобі,
      Але нескорена ворожій пробі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    124. Весна і жінка неподільні (акровірш)


      В-есна і жінка, звісно, неподільні.
      Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
      С-іяє сонце, дихається вільно.
      Н-ароджують життя, рулади.
      А як в романтику цілком пірнають!

      І тануть всі сніги навколо.

      Ж-іноче щастя - навесні кохання.
      І світ співає пташки соло.
      Н-атхнення серцю, мрії та надії.
      К-расиві, милі і мінливі.
      А пахощі п*янкі, весняні вії

      Н-агадують нам світле диво.
      Е (Є)ство весни і жінки неповторне,
      П-оліт фантазії безмежний.
      О-горнуть ласкою, теплом мажорно,
      Д-олають лихо і бентежність.
      І оживають ніжним первоцвітом
      Л-егкі, немов хмарини в небі -
      Ь-
      Н-а радість людям, втіху вітру.
      І чари - від богині Геби.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    125. І пахощі народжуються слів


      Вслухаюся у журавлину пісню,
      Вдивляюся в божественну блакить,
      В навколишню весняну живописність, -
      Земля прокинулась і вже не спить.

      Її заполонили первоцвіти,
      У кожній милій квітці сонцеграй.
      Як обережно повіває вітер,
      Мелодію весни співає гай.

      Милуюся ландшафтами природи,
      А в серці квітне свіжість почуттів,
      Що надає натхнення і свободу,
      І пахощі народжуються слів.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Іде відродження


      Обличчя у весни дівоче, юне,
      Усмішка загадкова на вустах.
      І проростуть хвилясті в полі руни,
      Пташиний затріпоче в небі змах.

      Верба в сріблястих котиках лисніє,
      Їх ніжно пестить радісна весна.
      Підсніжники піднялися на ніжки,
      Цвіте у лісі квітів білизна.

      Іде відродження землі і волі,
      Золотооке сонце зазира.
      І що ж чекає нас на видноколі?
      Весни усмішка - це надій пора.

      Ґаздує вправно юна господиня.
      Душа ж людська молитвами жива.
      Хай Україна зробить вибір нині
      За спільні справи, а не за слова.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    127. Іскра не твоя
      Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
      Не повернути весняних емоцій.
      Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
      Невідомість висить на кожнім кроці.

      Оте, що долею написано тобі
      Не перепишеш, пізно вже писати.
      І не веди з собою марно боротьби.
      Для чого ці в душі німі дебати?

      Багаття не розпалиш після довгих злив.
      Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
      І не шукай тепер торішнього мотив.
      Я іскра не твоя. Даремний виклик.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    128. Дізнатися б

      Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
      Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
      А може, це колись, немов туман, мине,
      Опустить осінь стомлено вологі очі.

      Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
      Чи може, зваблення для тебе, ніби свято?
      Тремтить щодня живий в блуканні серця нерв,
      А сни надій купаються у листі м*яти.

      Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
      Чи все навкруг лиш звичне й тимчасове в світі?
      Моє кохання, мабуть, щиро-неземне,
      Бо восени розквітла ніжно віра цвітом.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    129. Наснилася весна


      Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
      Сплітає лютий макроме морозне.
      Бузку засохлому наснилася весна,
      Неначе хтось несе його з-за рогу,

      А поки в фоліанті - пил і духота.
      Хоч заглядає часом хуртовина,
      Розлук далеких в'ється стигла глухота.
      Застрягла у суго́рбі лиш провина.

      Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
      Який вдихала, ніби кисень часу.
      Душа, неначе всілась на журби шпагат.
      Зима безмовна у холодній рясі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Я живу в цьому світі для тебе
      Не вщухають пташині арії,
      Вже літає пух тополиний.
      Мабуть, пише весна нам сценарій,
      Бо душею до тебе лину.

      Світить сонце бурштином в зіниці,
      Вабить травня квітучий дотик.
      Ти сердечна моя таємниця,
      І весни незрівняна нота.

      Мені знов усміхається небо,
      Почуттів загадковий канкан.
      Я живу в цьому світі для тебе,
      Бо весна написала роман.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    131. Зажурений лелека


      Очі у журбі, думки снують далеко.
      І ніяк не вгамувати щем сердечний,
      Не забути його людськість, давню ґречність,
      Погляд в мирне небо і політ лелечий.

      Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
      Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
      Десь пропала в прірві праведності тиша.
      На землі тепер стражденній, наче пекло.

      Дошкуляє невідомість, лихо спеки.
      Втома нелюдська. Сумую: як ти, друже?
      Лиш би ти живий, хвилююсь дуже-дуже...
      Пролетів вгорі зажурений лелека.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    132. Малюєш
      Малюєш в пам*яті графітом
      П*янку зимову жінку-вишню,
      Подарував би самоцвіти,
      Але ж чомусь тобі не втішно.

      Натхненно лінії виводиш,
      Вишневий післясмак зимою.
      До серця б знати усі коди,
      Заповнив би його снагою.

      В нічному мареві графіту
      Малюєш ілюзорно вишню.
      Бринить симфонії сюїта...
      А чи поверне Бог колишнє?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    133. України земля
      України моєї стражденна земля
      У сльозах захлиналась до болю.
      Охопила й сучасна без тями імла,
      Посягає на воленьку-волю.

      Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
      Стогін чути від рук недбайливих.
      Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
      Кров гаряча тече, ніби злива.

      А байдужість, байдужість точе іржею.
      До прозріння тягнися, до світла.
      Захищай! Дорожи, народе, землею -
      Це душа українська довічна.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    134. Білила хату я під очеретом


      Білила хату я під очеретом,
      Старенька стріха німбом освітилась.
      Відбиток долі справжній раритетний.
      І на душі так стало тихо-тихо...

      І все навкруг з весною прокидалось,
      На Божий світ дивились очі вікон.
      І комин поглядав із верху даху,
      Напрочуд світлий віяв з саду вітер.

      Білила хату я під очеретом,
      І незабутнє дійство залишилось
      У пам*яті, сільське не просто ретро,
      А рідний щем стікав сльозою з шибки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    135. Вільна

      Всевишньої любові небо чисте,
      Вві сні і наяву - нектар.
      А де ж узявся той мольфар,
      Який навіює пекельну пристрасть?

      В гріху втонути - опалити душу.
      Політ - і прірви глибина.
      Згорить яскрава купина.
      Все ж тіло тягнеться до тіла плюшем.

      Зачарував чаклун до божевілля,
      А чари ті - руйнацій пласт.
      Ось-ось і вибухне фугас.
      На щастя, вирвалась з полону - вільна!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    136. Весна навшпиньках
      Весна навшпиньках лагідним піано
      Крадеться по землі і дихає легенько.
      І розквітають первоцвіти рано,
      Вбирають пахощі п*янкі життя легені.

      Весна сердець пелюстки розкриває.
      Цей атрибут любові із початку світу.
      Натхнення неба, і краса, і ваба,
      Джерельність свіжих почуттів і звуків світлість.

      Весна й кохання неподільні, злиті,
      І ось жива душа енергію вбирає.
      Бруньки розпустять зело - клейкість листя,
      І знов продовжиться буття земного раю.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. І все ж не остудити


      Сніжинки березневі падають додолу,
      Холодні білі з апліке морозним.
      Весни нема - зима із сяйвом ореолу,
      В природі срібне явище курйозу.

      А ми щодня шукаємо весняне щастя,
      Що пустить свіжі паростки любові,
      Але життя-буття чомусь лише смугасте,
      Вплітає нам вінець якийсь терновий.

      І все ж не остудити снігом світлі душі.
      Захопить сонце міцно в руки владу.
      Проміння вміло кригу льоду з місця зрушить,
      Весняний трунок приведе до ладу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    138. Дозріло вже життя зерно


      Стебло гнучке, шорсткі листки,
      Остистий колос жита
      І сонця золоті нитки -
      Це атрибути літа.

      У мареві мелодія...
      Бентежать душу звуки.
      Оточує гармонія,
      Беру колосся в руки.

      Дозріло вже життя зерно
      На рідній ниві знову.
      Нам Богом землю цю дано,
      І жито в ній - основа.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Для життєвої віри
      Жирну крапку поставити просто,
      А чи варто зразу так різко?
      Як квиток пробиває компостер,
      Чи шмагає по тілу різка.

      Помиляється кожна людина.
      Дайте шанс, не ламайте мрії.
      Може, в неї надія єдина,
      Що хоч хтось її зрозуміє.

      Жирну крапку поставити легко.
      Не шкодуйте, добавте ще дві.
      Для життєвої віри - це лема,
      Спілкування удвох - візаві.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    140. Не чекала
      Не чекала, що цілуватимеш руки,
      Мов замерзле узимку гілля.
      А для болю і мук амністія прудко
      Увійшла, хоч не думала я.

      Не чекала тебе, що знов доторкнешся
      Пелюстків прив*ялих сердечних.
      І зруйнуєш в душі укріплені флеші,
      Залишившись, на диво, ґречним.

      Не чекала тепер сама вже від себе
      Серед пилу щоденних суєт.
      Не чекала милості ясного неба,
      Із туманного сну - силует.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    141. Паморозь-заброда
      Суцільним льодом паморозь осіла,
      І гілочки дерев оздобила красою.
      Долина вбралась в одяг сніжно-білий,
      І срібний ранок розбудив те царство сонне.

      Чарівність... А яка ж вона холодна!
      І хочеться під час зими тепла, відлиги.
      Душевність не замінить сила лоску,
      Мереживо морозу і словесна крига.

      Хай щезне швидше паморозь-заброда,
      Чекає ж будь-яка людина змін на краще.
      І не введе в оману жодна ода,
      Бо ще болить промерзла льодом давня рана.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Звільнився простір
      Звільнився простір для весни у світі.
      Я думала: мабуть, уже запізно.
      Чи вдасться серце ніжністю зігріти,
      Бо ми, здавалося, з тобою різні.

      Як мінус-плюс, і як вогонь і холод...
      Але ж приваблював весняний вітер,
      Ми опинились в замкнутому колі,
      Не вистачало слів і навіть літер.

      А від дощу сховала парасолька,
      І свіжістю весняною бриньчало.
      Нас охопила ніжність біополя,
      Веселка ясна кольорами грала.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    143. Весна життя підносить на щаблі

      Минає час лютневих холодів,
      Весняне проника сопрано
      До королівства мерзлих володінь,
      І заживають давні рани.

      Весна розбурхала думок рої,
      Схвильовані чуттями духу.
      І зранку до вечірньої зорі,
      Мов губкою, вбираєм рухи.

      Всміхнувся на безлистому стеблі
      Вже пролісок-ефемероїд.
      Весна життя підносить на щаблі,
      Тримає міцно тонус-повід.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Чи вщухне біль?

      Комусь життя під сонцем гріє душу,
      Комусь дощем шмагає раз по раз
      І залишає тільки незабудки,
      Не розкриваючи замків і брам.

      Не кожному щастить. Хитросплетіння,
      Немов морозом влітку обдає,
      Не залишаючи знайомі тіні,
      Круті лиш береги, то ж рани є.

      Нахабно світ до дна фальшивий досі.
      Не схибити б і не зійти з путі,
      Бо задуми тирана, ніби оси,
      Криваво жалять - пруться до мети.

      Війна лютує. Сподівань є ж віра.
      Земля розп'ята - йде сміливець в бій
      За всіх живих. Знешкодить, звісно, звірство,
      Що ласе на чуже. Чи вщухне біль?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    145. Щастя мить


      Турботи денні проминули швидко,
      Старанно вітер їх відніс кудись.
      Єдиний свідок - місяць - динна скибка,
      Що смачно в небі уночі завис.

      В небеснім оксамиті - плід солодкий,
      І бАйдуже було двом до табу.
      Стояли у степу серед толоки,
      Прийшло кохання - почуттів табун.

      Тривала казка ночі аж до ранку,
      І таємницю цю поглинув час.
      Без вороття прощались наостанку,
      Лиш щастя мить блищала на очах.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Ще утримує віжки

      Ще утримує віжки білоброва зима,
      А весна, ніби інеєм вкрита лоза.
      У мовчанні дзвінкому несказанно-німа.
      І не видно слідів, лиш краплинка-сльоза

      На обличчі не висохла досі тремтяча.
      Хіба можна забути той погляд очей?
      Тихе сяйво душі надзвичайно гаряче,
      Що сніжинками смутку тепер ось пече.

      Проникають у серце лютневі печалі,
      Нічиєї немає у цьому вини.
      Хоч на згадку зима залишає печатку,
      Березіль робить кроки - надія весни.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    147. Після бою
      Опам'ятався ледве після бою,
      присипаний землею, поряд зброя.
      Будяччя закололо в ліву руку.
      Нікого поруч, небо...і ні звуку.
      Своє лиш чути серце, стукотіло.
      О, мав би він хоча б маленькі крила,
      то полетів би звідси до хатини.
      ...Вже перша зірка сяє, і родина
      збирається до столу на Святвечір-
      діду́х, кутя із медом. Ось предтеча,
      Бо Божий Син родився. Спів вертепу...
      Молитва і думки в холоднім степі,
      що дав йому притулок серед ночі.
      - Земля тверда, не м'яко, - він шепоче. -
      Де ж побратими? (Раптом ...кроки чути.)
      - Здалося. Він покинутий, забутий.
      Ліхтарик засвітив в обличчя прямо.
      - Живий хлопчина! Ніби руки мами
      торкнулися, пі́дняли і поне́сли.
      Врятований! Усмішка в піднебесся.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    148. Напій елітний


      Від помаранча сонячного тепло,
      Лоскоче вії цедрою ласкаво.
      Думками тягнемося, ніби стебла,
      Одне до одного межи батави.

      Колосся пізніх почуттів дозріло,
      Їх ласкою спокус колише вітер,
      Вплітається ліричність танцю Гріга...
      З небес природний неповторний витвір

      Дарує з ніжності бажань намисто,
      Із поцілунків легких - дотик літа.
      Джерела рідних душ напрочуд чисті,
      Бо пізняя любов - напій елітний.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. А королева снігова теж жінка

      Душа королеви студена,
      Лиш вітер її обійма,
      І холод колючий у венах.
      На блюді ж японська хурма.

      Крижини повільно так тануть,
      Цей дивний вогонь-персимон.
      Руками самого титану
      Відкрився тепла пантеон.

      Тремтить снігова королева,
      Цілунки в морозне чоло.
      Спадає корона січнева,
      І ватрою вже запекло.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    150. Перон застиг

      Аеробічний стук сердець у ритмі...
      Не чув глухий перон у шумі.
      І постаті завмерли сталактитом
      Байдужі до усього тлуму.

      Це він із нею мовчки там прощались,
      Пастель обіймів, більш нічого.
      Від дотику посипались коралі.
      В очах відбилася тривога.

      Не знали ще, закохані не знали...
      Відходив швидко потяг долі.
      Перон застиг в коралях на вокзалі,
      Холонув у німій юдолі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Лечу до тебе


      Лечу до тебе з літнім вітерцем
      Над бірюзовими очима моря.
      Топазне сонце загляда в лице,
      Давно-давно я з ним в таємній змові.

      Щодня тебе ласкає вітражем,
      Адже ти відчуваєш світле диво.
      Тепло його маніжки береже,
      І щастям мерехтить в думках пестливо.

      Ти зустрічай на березі добра
      Мене, якщо кохаєш палко досі.
      Моя любов - не вінт, не бакара,
      Єдиний ти в життєвому хаосі.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    152. І від близькості гасла зима


      Огортав його образ січневий туман
      І краплинами повз на шибках.
      Каламуть розчиняючи, денний кальян
      Був у ніжно-прозорих шовках.

      Маяком засвітилась надія ураз.
      Повернувся. Забута пітьма.
      І вражав безкінечно крилатістю фраз,
      І від близькості гасла зима.

      І легенько торкнулись збуджені в спразі,
      В орігамі тіней на стіні.
      Розпустились квітучі теплі оази -
      Поцілунки любові рясні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. На щастя, Муза є


      Не вистачає мені сплеску крил,
      Тріпочеться лиш серце голубино.
      Чи, може, Муза із останніх сил
      Воркує тихо, зовсім тихо нині.

      Я слухаю ці звуки чарівні,
      Що розчиняють у повітрі хмари.
      Але ж ті точки больові з весни.
      Від них немає зілля у мольфара.

      Пронісся, ніби вітер у душі.
      Тепер твої слова вже недоречні.
      Хоч надихав крилато на вірші.
      Здавалося кохання безкінечним.

      Я спробую без тебе у політ.
      Слова крилаті знову визрівають.
      І мов голубка, я полину в світ.
      На щастя, Муза є й не покидає.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    154. Вдихаємо парфум холодної зими


      Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
      Вдихаємо парфум холодної зими.
      І знову ми у коливаннях амплітуди
      Від білого сніжку до темної сурми.

      Висять у небі смутку сіропінні хмари,
      Мов жмуток мовчазних терпінь прадавніх хвиль.
      Коли ж розсіються оманні хитрі чари,
      І розплескається гряда німих безсиль?

      По білому снігу ганяє чорна ґа́ва,
      Спіткається у білизні і чистоті.
      Скоріш весною таємниць прийде розгадка.
      Людської правди бережімо гарт і тік.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Доля, ніби нива, поорана


      Небо зоряне, небо зоряне...
      Доля, ніби нива, поорана.

      Місяць-підвісок - світиться скибка,
      Тонко виводить жалібна скрипка.

      Хлопці не сплять, в окопах на варті.
      Що ця війна покаже їм завтра?

      Снайперські кулі цілять підступно,
      Ворог сховався онде за куп'ям.

      Схід у кривавих корчиться ранах,
      Молодість гине, де ж той світанок?

      Боже, на тебе тільки надія,
      Щоб не були скалічені мрії.

      Небо зоряне, небо зоряне...
      Доля, ніби нива, поорана.

      Місяць-підвісок - світиться скибка,
      Тонко виводить жалібна скрипка.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    156. Сльози світанкові


      Людське милує око сонях у цвітінні,
      Безмежне поле - річка золотиста.
      Стебельця сильні прикипіли до коріння,
      Небесні шати ніби із батисту.

      Яка ж краса! Але один нюанс абсурду:
      Не вбивча спека це й не урагани,
      Приблуд учинки чорні - більше вбити люду,
      Скалічити невинних. Серцю - рани.

      В міжряддях затаїлись міни. Не підходьте!
      Вороже плем'я утікало знову.
      Зіпсоване, оскаженіле.Плач природи -
      Краса болюча - сльози світанкові.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Завія ( тавтограма на літеру З)
      Закружляла завія-зима.
      Зазвучала звабливо зурна.
      Залетіла загадка здаля,
      Забіліла зефіром земля.
      Зачаровані зимні зірки.
      Захрустіли забав завитки.
      Закрутився здивований звір,
      Завірюха запудрила зір.
      Залюбки зачепила замет,
      Заіскрився загривками злет.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    158. У злуці не завадить жодна перепона


      Не приховати факти, знаєм ми.
      Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
      Концтабори, наповнені людьми, -
      Там українців убивали у катівнях.

      В коловороті час вперед летів.
      Відродження національне наше сталось.
      Добра і світла нам маяк світив.
      У дев*яностих ланцюгом всі об*єднались.

      Сучасність...і пролита знову кров.
      Небесну Сотню на Майдані підло вбито.
      Війна іде... До миру чути зов.
      Вже стільки, Україно рідна, пережито!

      І ось у День Соборності флешмоб.
      Почавсь ланцюг єднання на мосту Патона.
      І у серцях вже тисячі жалоб.
      У злуці не завадить жодна перепона.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Розваги заметілі (акровірш)


      Р-анок вистрибнув у лісі,
      О-глянувся хитрим лисом.
      З-аметіль спішить назустріч,
      В-овком виє, скалить зуби.
      А-личу запорошила,
      Г-раб зігнула справжня сила.
      И (Й)-ой, яка ж вона завзята,

      З- амітає - в неї свято.
      А-рку неба підпирає,
      М-анну сніжну розсипає.
      Е-х, хурделить на ялини,
      Т-ерну кущ вже білий-білий.
      І полки дубів в жупанах,
      Л-ипи кутає старанно.
      І стрибає - досі ланню.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    160. Несказане (глоса)


      Очима ти сказав мені: люблю.
      Душа складала свій тяжкий екзамен.
      Мов тихий дзвін гірського кришталю,
      Несказане лишилось несказанним.
      Ліна Костенко

      Зірчасте небо посміхалось з нами,
      Мені здавалось, що я сплю.
      Не шепотів, торкався скронь вустами.
      Очима ти сказав мені: люблю.

      Не знали ми, що там за рогом жде.
      А доля готувала вже зигзаги.
      Солоний смак лишився мюскаде,
      Душа складала свій тяжкий екзамен.

      Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
      Рукою помахала журавлю.
      Й життя летіло. Чи були суміжні?
      Мов тихий дзвін гірського кришталю.

      Зірки, як завше, сяють угорі.
      Минуло років стільки, як світанків.
      Сніги, дощі, веселок кольори...
      Несказане лишилось несказанним.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    1. Обожнюю


      Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
      Чарівно із бездонності небес.
      І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
      Зірчастістю танцює полонез.

      І танцю підкоряється земля-раба,
      Сніжинок ніжність у холод ближча.
      Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
      Бо чудо Боже усього вище.

      Лікує душу грішну колір чистоти,
      Енергію вселяє, мов алмаз.
      І жити хочеться в природній красоті!
      - Живи, - від Бога чую раз по раз.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. І в душі хуртовина


      Білу гриву зима розпустила,
      Розвіває її заметіль.
      І не видно Селени-світила,
      Тільки сніжна встеляється сіль.

      І в душі хуртовина тривоги,
      Хоч давно відпустила його.
      Крає серце від леза дороги,
      І думки, й відчуття на арго.

      Задаю риторичне питання:
      - І для чого минуле мені?
      Все! Не буду я більше, востаннє!
      Але ж бачу: вже близько вогні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. До самих риз

      Розбудив мою сутність жіночу,
      І безсоння, наче Едем.
      Ніби місяць сіяєш щоночі.
      Ти вже став моїм міражем.

      Мов вдивляєшся в сірість блакиттю,
      Ще й росинка - цілунок твій.
      А обійми легкі, оксамитні.
      Вражень теплих цілий сувій.

      Ти, як злива, омив моє тіло.
      Через душу пройшов наскрізь.
      Від любові гарячої млію,
      Мені п*янко до самих риз.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Шелест осені без мінору


      У мовчанні була глибина
      І осіння строката варта.
      Пригубили краплини вина,
      Запалала тріскуча ватра.

      Надчутливість у кожному з нас,
      Позолота років і думо́к.
      Безпардонні і вітер, і час.
      Очі схрещені - срібла пилок.

      І співзвуччя воркоче тихо.
      Ми не втомлені, ніби зорі.
      Спомин знову тече по схилу,
      Шелест осені без мінору.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. Незрадлива сльоза
      Незрадлива сльоза

      На білій стіні ікона ще плаче.
      Забута, залишена кимось.
      На хвильку забіг собака бродячий,
      Пустою каструлею гримав.

      Відкриті вітрам поламані двері,
      І протяг дістав аж до вікон.
      Не прийде ніхто сюди на вечерю.
      Розвіялась з попелом віра.

      Спустошеність, наче каменем давить.
      Гуляє лише порожнеча.
      Ліворуч в кутку павук не лукавий,
      Байдужий, байдужий до втечі.

      Самотня хатина, бур*ян у дворі.
      Не буде достиглої ниви.
      Руїни села...Споглядання зорі.
      Ікони сльоза незрадлива.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Витвори зими
      Витвори зими


      (онєгінська строфа)

      Зимовий ранок ніжністю сповитий,
      Припудрена земля в глибокім сні,
      Колише вітерець ще сонне віття,
      Проникли пасма сонячні скісні.

      Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
      Озерного прозору кригу глека.
      Вуаль упала із сосни - сніжить.
      Біліє небосхилу мляво нить.

      Пливуть хмарини в небі, як вітрила
      У свіжім мареві старі стежки.
      Мої легкі мережаться думки
      Про витвори зими, що підкорила
      Тонкі вербові кучері дрібні,
      І переможно їде на коні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    7. Ось перший день нового року

      Ось перший день нового року
      Весняно-сонячним вродився.
      В календарі зима нівроку,
      А за вікном - проміння-живчик.

      В природі є метаморфози,
      І січень скоро подарує
      І гіацинти, і мімози,
      Бо з нами красень цей жартує.

      Дивує часом нас природа,
      Не схибніть, люди, в цьому вирі.
      В житті панує хай свобода,
      Живи, країно, в щасті й мирі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ой, віхоло


      Подушка неба тріснула навпі́л,
      Сніжило рясно, гучно завивало.
      Війни несамовитий був приціл,
      Людське життя, мов сніг, валили валом.

      Жорстокість з хугою удвох сплелись,
      Ревли вночі. В окопах - хлопці мерзли.
      Неподалік - поні́вечений ліс,
      Розхристані дерева, ніби нерви.

      -Ой, віхоло, скоріше схаменись,-
      Здається, так волало все довкола.
      Ще осені не впав останній лист,
      Невже у тебе серце охололо?

      Ти ж не настільки люта і страшна.
      Хіба тобі з війною бути в парі?
      Доволі вітру й білого рядна.
      Не треба студінню трясти, - зарано.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    9. Без білої перуки


      Чарівно усміхнулась, мов весна,
      Азарту наганяє, як у покер.
      А то мов осінь сива, - враз сумна,
      Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?

      Думки її не розгадати нам.
      Зима-пустуха незвичайна нині.
      Щоденних ребусів осів туман.
      І чи розкриє таємничу скриню?

      Січневий ранок зиркає в вікно,
      І сонце простягає знову руку,
      А карти розкладає в казино
      Зима-круп*є без білої перуки.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Мені б відчути
      Ніч в чорному із ластику бурнусі,
      Бо дихання осіннє прохолодне.
      Кружляє листя у невпиннім русі,
      Знайти думки не можуть тихе ложе.

      Вкарбовані слова бентежать душу,
      Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
      Ледь-ледь губами доторкався вушка,
      Теплом всміхалися очей бусинки.

      А ось тепер поїхав ти у справах,
      Осіння ніч обіймами стискає.
      Мені б відчути вранці запах кави
      І слухати слова твої ласкаві.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. Ніжність
      Тобі дарую тихо ніжність
      У круговерті днів шалених,
      В квітневий ранок - вроди свіжість...
      Пізнаєш ти всю сокровенність.

      Ця ніжність в посмішці, у ласці,
      У слові, сказаному вчасно.
      Я відчуваю поруч щастя,
      Дивлюся в очі твої ясні.

      Перлину ніжності дарую
      Єдиному тобі, коханий.
      Ти збережи любов святую
      З небесного меридіана.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Іскра не твоя


      Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
      Не повернути весняних емоцій.
      Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
      Невідомість висить на кожнім кроці.

      Оте, що долею написано тобі
      Не перепишеш, пізно вже писати.
      І не веди з собою марно боротьби.
      Для чого ці в душі німі дебати?

      Багаття не розпалиш після довгих злив.
      Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
      І не шукай тепер торішнього мотив.
      Я іскра не твоя. Даремний виклик.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. По скляному мості
      Ідеш, неначе по скляному мо́сті.
      Думки снують, снують: чи це кохання?
      Бо свіже дихання й чарівний простір.
      Розлита річка - бурне хвилювання.

      Ідеш, неначе по скляному мості.
      І якось боязко душі і сумно,
      А таємничий знову вабить острів,
      Перед тобою всміхнена парсуна.

      А може, не кохання це, а пристрасть,
      Яка колись, мов міст скляний - у друзки.
      Стосунків цих підбила б жирну риску,
      Але ж у цвіті почуттів галузка.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    14. Запорошені слайди


      Білі коси ще чеше зима,
      Розвіває їх вітер північний.
      Поодинці...Нас разом нема.
      Лиш гривасті думки пряде січень.

      Білі коси ще чеше зима.
      В'ється спомин кохання в хуртечі.
      Де ж горіння сердечне? Катма.
      Стукотіло ж у грудях....І втеча...

      Білі коси ще чеше зима,
      На ялині погасла гірлянда
      Залишивши слабкий післясмак...
      У зими запорошені слайди.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Гігантські кучугури


      Хурделило ще звечора село.
      Батьки взяли лопати в хату.
      Уранці снігу навкруги багато.
      Пухнасто-ніжне красувалось тло.

      Із вікон видно білизну було,
      І очі тоді сяяли - щасливі.
      Побачила незвичне сніжне диво:
      Гігантські кучугури намело.

      Дісталися сніги до самих стріх.
      Робота дружна - це не є проблема,
      Лопатами пробили враз тунелі.
      Здавався велетнем старий горіх.

      І на дорогу сходинками вверх
      Я піднялася, бо пора до школи.
      По кучугурах, а тоді по полю,
      Лиш валянки по снігу: шерх та шерх.

      Санчатами усім були портфелі.
      І діти з "групи третьої" раділи,
      Летіли з гірок снігу, мов на крилах -
      Зі школи повертались до оселі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. А українцi - найвродливiший народ

      А українці - найвродливіший народ
      Душею доброю, широкою, як поле,
      В якому цінності людські і волі код,
      Любов до матері-землі, до барвів слова.
      А скільки лихоліть душа пройшла оця,
      Свавілля царське і Гулаг, голодомори.
      Виборювала правду, щастя від Творця,
      Хоч пролилось немало з неї крові.
      За Незалежність досі йде страшна війна
      За рідний дім, за батька, сина, доньку, матір,
      Бо Україна в кожного бійця одна.
      Розірве, вірмо, ЗСУ лихий, ворожий ятір.
      То ж українці - найвродливіший народ,
      Що прагне миру, праці і навік свободи.
      У єдності вся нація проти заброд,
      Бо українець - справжній на землі господар.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    17. І що ж зима серцям навіє?


      Сніжинок біле птаство закружляло.
      І що йому до тих стосунків,
      Які вже не горять, а шепчуть мляво,
      І чути дзвін розлуки лунко.

      У білих сукнях лиш дерева мріють,
      Весну усміхнену чекають.
      Лягають на папір холодні рими,
      Морозом обіймають каву.

      Сніжинок біле птаство розлетілось,
      Заплуталось на мить у віях.
      Блукають ще кохання краплі в тінях,
      І що ж зима серцям навіє?



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Тільки вдвох


      Самота роз*їдає людину,
      Ніби цвях покриває іржа.
      Час безжальний біжить неупинно,
      Не існує для нього межа.

      Розкажи, як живеш наодинці.
      Не приховуй. Твій біль струменить.
      Відчуваю, бо в кожній клітинці
      Так вразливо й тривожно щемить.

      Не мовчи. Загою твою рану
      Теплотою своєї душі.
      Від акорду старого органу
      Розіллються рікою вірші.

      Не залишиться сліду від суму,
      Із шпаринок його прожену.
      Лиш твої бачу очі у тлумі,
      І вночі мені теж не до сну.

      Я втамую твій біль поцілунком
      І хмарини розсію суцільні.
      Візаві, мов бальзам порятунку.
      Тільки вдвох ми з тобою... сильні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    19. До Святвечора


      Приступає господиня вдосвіта до праці,
      Дістає з покуття кремінь і кресало.
      Знак хреста на неї тричі ставлять її пальці,
      Викресають іскри і вогонь удало.

      І пісні готує жінка святвечірні страви.
      Їх дванадцять із городу, саду, поля.
      Саме цих плодів багатство для такої справи,
      Як подяка року за щасливу долю.

      Це грибочки, бараболя і кутя з пшениці,
      І коржі, узвар, горох, квасоля, риба.
      І варенички, капуста, гречка із пашниці,
      Голубці смачні і хліба ціла скиба.

      Загориться свічка - світлий символ віри в Бога.
      Сіль укаже суть гармонії людини.
      Прожене часник тих духів злісних від порога,
      Подарує він здоров*я для родини.

      І засяє перша зіронька в небі за вікном,
      З молитвами вечеряти почне сім*я.
      Ангел Божий прилетить... тихо-тихо над столом.
      Народилося дитя - БОГ йому ім*я.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. О скільки чула
      О скільки чула я зізнань в любові
      І сотні компліментів флірту.
      Були слова трояндово-шовкові,
      П*янкі, хмільні, мов ріки спирту.

      І обіцяли королівські замки,
      І рай земний - життєву казку.
      Які ж бо ласі, хитрі забаганки,
      А на обличчях - тільки маски.

      Сховали б ці ілюзії у нішу.
      Для мене є найкращим в світі -
      Вслухатися в природну чисту тишу,
      Брехні у ній немає цвіту.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    21. Любов до землі збережи (слова до пісні)




      Ти вранішнє сонце лови у долоні,
      Пройди по доріжках знайомих скоріш.
      Просторів безмежних розкриється лоно,
      Там маки, пшениця й зелений спориш.

      Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
      Нічим не заміниш квітучі сади,
      Колосся дозріле, гаї у розмаї,
      Любов до землі збережи назавжди.

      Дерев білоквіття в селі біля хати
      І мальв розмаїття навколо цвіте.
      Тут жили всі рідні: і батько, і мати.
      Вдихни це повітря прадавнє святе.

      Нічим не заміниш блакить ріднокраю,
      Нічим не заміниш квітучі сади,
      Колосся дозріле, гаї у розмаї,
      Любов до землі збережи назавжди.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Син Божий народився


      Різдвяна нічка. Урочисте небо.
      Сіяє ясна зіронька вгорі.
      І сніжність чиста, ця землі потреба.
      Розкрила ніжно крила чарівні.

      І чути дзвони, радісно дзвенять.
      Мереживо на склі із блиском срібла.
      А в хаті затишно й смачна кутя,
      І за столом зібралися всі рідні.

      Син Божий народився від Марії.
      Лунає благодатний неба спів.
      Нехай Любов, Надія й сильна Віра
      Не гаснуть у житті вовік віків!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    23. Зимове теплослів*я


      Читаю книгу білої зими.
      На сторінках кристали чисті льоду,
      Сніжинки стелять з блиском килими,
      Чекаю новорічну насолоду.

      І хвойно-мандариновий коктейль
      Струнких ялинок і гілчастих сосен.
      І забринить в душі віолончель
      Святково-ніжним духом стоголосся.

      Блаженство шоколадне і зефір,
      Зимові чудеса і подарунки.
      І фейєрверки вирвуться в ефір,
      Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.

      І перша зірка - благовіст Різдва
      Засяє діамантом в небі миру,
      Теплом зігріють дії і слова,
      Життю я заспіваю оду щиру.

      Читаю книгу білої зими,
      На сторінках в красі моя країна.
      Любові застелю я килими -
      Зимове теплослів*я Україні.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Якби це кожен розумів


      Ялинці затишно в зимовім лісі,
      Незрубана - у сніговім намисті.
      Як пахне хвоя - аромат природний!
      Комфортно дереву у прохолоді.

      А штучна - то ж красуня в рідній хаті,
      Їй так пасують новорічні шати.
      Якби це кожен розумів! О люди!
      Тоді б і дихалось на повні груди.
      Тоді б і мали найцінніше - кисень.
      Не знали б бід і ураганів свисту.
      І лисі б не були земля і гори.
      На жаль, великі гроші творять горе.
      А кожен з нас - крупинка у природі.
      Нащадків наших що ж чекає згодом?

      Святкуймо біля штучної ялинки
      У колі вірних друзів і родини.
      Здоров'я, миру всім в Новому році.
      Робіть до щастя тільки гідні кроки.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Мінливості царина
      Слова, як листя зірване із гі́лля
      Розніс безжально вітер навсебіч.
      В полоні осені усе привілля,
      Туманний подих, журавлиний клич.

      Дощу безбарвний накрапає бісер,
      Дрібний цокоче, мов слова, слова...
      Не гасне жовте полум'я узбіччя:
      Кущі, дерева вбрані і трава.

      Нічого не лишилось, тільки осінь
      Стирає, ніби губкою, слова.
      Мінливості царина і без лоску,
      Як ніч міняє день, не спить сова.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    26. А тиша била скло
      А тиша била скло і руйнувала стіни...
      Слова терпіли в летаргічнім сні.
      Так сталось, що німі гуляють досі тіні,
      Не в змозі вигнати минуле, ні.

      Нав'язливо сплітались застарілі ночі,
      Безсонням рухали сліпі думки.
      Ці тіні смутку знову розкривали очі,
      В яких мигтіли втомлені роки.

      Хоч в зоряній вуалі темінь ночі неба,
      І місяць свічку запалив сповна.
      Чи проберемося через глибоку дебру,
      Коли глухі всі клаптики вікна.

      А тиша била скло і руйнувала стіни...
      Твоє мовчання гупало в мені.
      Надовго затаїлась ця душевна міна,
      Що часом вибухала без вини.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. Непросто


      Непросто все...непросто все між нами.
      Закоханість схопила у тенета скотчем.
      І душі вигравали теплі гами,
      У зачарованім ми опинились колі.

      Непросто все...непросто все між нами.
      Зависли раптом міцно в межах віртуалу.
      Тебе, неначе сотню літ я знаю.
      На світ навколишній накинув хтось вуалі.

      Непросто все...непросто все між нами.
      Реальність завтра може інше заспівати.
      Чи вбереже закоханості дамба?
      Чи змиє в суєті її дев*ятим валом?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Спогади пахучі


      Замислився мій сад зимовий у снігах
      І згадує квітневе розмаїття.
      Тоді проміння сонця бігло по слідах.
      Тепер - морозно-кришталеве віття.

      Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
      І звідки та чортополоху порість?
      У кожного з'явився свій архіпелаг.
      Разом в щасливу не злилися пору.

      Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
      Які ж були роки весни квітучі.
      Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
      Чомусь узимку спогади пахучі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    29. Озеро кохання

      Огорни мене скоріш любов'ю,
      Бо без тебе сіро все і мрячно.
      Лілії цвіли - торкалось слово.
      Озеро кохання вже у рясці.

      Тихе-тихе, мовчазне уранці.
      Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
      Не загоїть серпня вечір рани.
      Ночі у безсонні - тіні лілій.

      Огорни мене скоріш любов'ю.
      Сам колись казав, що вдвох тепліше.
      Слово, лиш твоє, єдине слово,
      Й озеро кохання в цвіті лілій.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. Сутінковими фарбами бавиться вечір


      Сутінковими фарбами бавиться вечір.
      Ось і грудень закінчує рік.
      І на площах ялинки високі, мов вежі,
      Час веде невмолимо свій лік.

      І зима не шкодує сріблястих сніжинок,
      Виганяє тривогу з душі,
      Бо людині у мирі так хочеться жити,
      Хай для щастя знайдеться рушій.

      Сутінковими фарбами бавиться вечір.
      Не згасає в серці надія,
      Що розгадані будуть життєві всі квести,
      Не розійдеться слово з ділом.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    31. Переосмислила


      Довірлива..Всю обняла б планету.
      А він - ласкавий, зичливість в очах.
      Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
      Хотілось щастям бути у руках.

      Але ж оманливість не вічна, звісно.
      І віддалився він, як не було.
      Крихке кохання не палило свічі,
      Залишилось плямисте видно тло.

      Мов темні дикі хмари в інтервалі,
      Мов бився шторм шалений вод морських,
      Отак її чуттєвість допікала,
      Здавалось чула свого серця крик.

      Крутився довго світ, як в каруселі,
      Опанувала потім вже себе.
      Весняні чула солов*їні трелі.
      Переосмислила, хоч щось шкребе.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    32. Бажання


      А день новий, немов паперу білий аркуш,
      Немає зовсім слів і навіть літер...
      У небі чистому лиш одинока хмарка
      Мовчанням зустрічає тепле літо.

      Зароджується знову мрія феєрична,
      Щоби почути голос - тенор срібний,
      Немов напитися води біля каплички
      Цілющої, що так душі потрібна.

      Бажання - чути голос того чоловіка
      Джерельний у жагу спекотну літа.
      Він не підозрює, що це любов велика -
      Повітря струм і сонця Боже світло.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    33. Іди і не спіткнися


      До мене ти вже зовсім близько-близько,
      Лиш щось тобі все ж заважає.
      А осінь човгає, хоча не слизько,
      І думка осами не жалить.

      Все, як раніше, в ритмі серце стука.
      Любов не вивітриш, не димна.
      Чому ж ще досі тільки чути тупіт,
      А крок зробити важко? Дивно...

      Іди...В чеканні зоряної зливи
      Я майже поруч, доторкнися.
      Ми ж у любові вже були щасливі...
      Хоч сон це, йди... і не спіткнися.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    34. Світ у тумані грудня (акровірш)



      С-оромиться зима своїх одеж,
      В-еселощі під маскою сховала.
      І світ увесь в очікуванні: де ж
      Т-е сніжно-біле покривало?

      У-ранці знову вибрики грудневі,

      Т-уманне мрево в'ється на шляху.
      У сизого спокійні, певне, нерви,
      М-ереживо не сплетене із хуг.
      А тільки котяться клубки по світу,
      Н итки заплутані снує й снує.
      І люд шукає, ніби в полі вітру.

      Г-рудневий шарм туман лихий псує.
      Р-адіти хочеться сніжинкам білим,
      У-тіх зимових до душі б мерщій.
      Дивитися і розправляти крила.
      Н-адію мати, впевненість, рушій.
      Я-кби ж зима прозрінь набрала б силу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    35. Мандрівник
      Ще влітку сонячна надія променилась,
      І сподіванням не було кінця.
      Плили до неї яснії душі вітрила
      Він кликав до любові острівця.

      А їй здавався трохи дивним пілігримом,
      Тонка тримала разом думки нить.
      Обійми ж восени - печальними очима,
      Тремтіла його погляду блакить.

      ...Спорідненість єднає їхні душі й досі,
      Хоча у снах цілує мандрівник.
      В очах його тепер журби холодні роси.
      На острові - самотні два човни.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Зимова Муза


      Зима свої фортеці збудувала,
      Симфонія звучить в її душі.
      А ось моїй - чогось забракло, мало,
      І не складаються нові вірші.

      Від кришталю думок дрібні лиш друзки
      Розсипались за мить. Хіба збереш?
      І щось тріщить, мов зламана галузка.
      Не вичавиш із льоду свіжий фреш.

      Зими симфонія лунає дзвінко,
      Немов бринять перкалеві сніги.
      Перегортаю списану сторінку,
      І Муза додає мені снаги.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    37. Зими урок
      А день пройшовся холодом і сумом.
      Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
      Шукала...не знайшла його у тлумі.
      Не вийти взимку знову на Говерлу.

      Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
      На серце впала снігова лавина.
      Це не повітряна літає кулька -
      Журба і біль розлуки - двох провина.

      Морозна проза, ще й з колючим вітром...
      ...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
      Торкнулись одне одного, мов віття, -
      Цей день пройшов для них зими уроком.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Не зізнаюсь
      Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
      І я була готова бігти по снігах,
      Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
      Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

      Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
      Але ж мовчали завжди про свою любов.
      Нещирих не хотілося мені оков.
      І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.

      Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
      Як відхворіла Вами в той далекий час,
      Коли мої думки плелись, єднали нас,
      І виходу не було з вогняного кола.

      Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    39. Болить реально

      Душевна втіха: він на світі є.
      Шар на деревах знову наростає.
      (І дивувались, певно б, давні таври)
      Холоне чай, пригіркло монпасьє.

      Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
      І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
      Журба тепер розлилася чорнилом.
      Самотні крають серце вечори.

      Фальшива втіха - віртуальний світ.
      Літала ж безтурботно, як метелик.
      Його ж торкнуло слово, мов чепелик.
      Болить реально, досі ще болить.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Кальвілем пахне світ

      Вже січень, а не видно апліке морозне,
      І не танцює в білій сукні заметіль.
      Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
      І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

      Зривали разом бережно у пізню осінь...
      Ще скачуть спомини якимось табуном,
      А в серці проросло гілля колюче сосен,
      Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.

      Вже січень, а в зими краплисті сльози.
      Не замерзають почуття, не снився й лід.
      Ще на столі у кришталевій вазі рози,
      Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. Снігове сплетіння
      У кожної сніжинки унікальна сукня,
      Неначе на замовлення пошита.
      Чиїсь старанні, ніжні доторкнулись руки,
      І філігранний залишивсь відбиток.

      Вбрання, мережане сріблястими нитками.
      Мороз їм додає і шарму й блиску.
      Під усмішками сонця і небес вершками
      Зими розкрилась незвичайність хисту.

      Кружляють у танку легкі сніжинки білі,
      І вишукані сукні в мерехтінні.
      Прикриє незабаром землю їхня сила,
      І снігове лежатиме сплетіння.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Білі щедроти


      Білим зефіром вляглася зима.
      Білі покрівлі і біла земля.
      Іншої фарби навколо нема.
      В білому солоді біла імла.

      Лоно все біле, чисте-пречисте.
      Біла одежда дерев і кущів.
      Білих сніжинок - свіже намисто.
      Холод у білому хутрі присів.

      Білі дороги багаті на сніг -
      Сіється борошном білим з небес.
      Курява біла торкається стріх,
      В білих сувоях мільйони чудес.

      Магія біла, білії чари.
      Білі хатки́ і білі пороги.
      Білого диму білії хмари.
      Білі щедроти всюди розлогі.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    43. Без білої перуки
      Чарівно усміхнулась, мов весна,
      Азарту наганяє, як у покер.
      А то мов осінь сива, - враз сумна,
      Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?

      Думки її не розгадати нам.
      Зима-пустуха незвичайна нині.
      Щоденних ребусів осів туман.
      І чи розкриє таємничу скриню?

      Січневий ранок зиркає в вікно,
      І сонце простягає знову руку,
      А карти розкладає в казино
      Зима-круп'є без білої перуки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Зима вишивала кохання на щастя
      Засніжене місто - зими вишивання,
      Нитками біленькими на полотні.
      І сонця проміння в природному жанрі
      Так мило всміхнулось тобі і мені.

      Засніжене місто, і вишивка сріблом
      Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
      Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
      Тепло відчуваю, любові жагу.

      Засніжене місто у гладі білястій,
      Калиновий глянець додав їй штрихів.
      Зима вишивала кохання на щастя,
      І разом зустріли ми сонячний схід.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    45. Зажурений перон і паралелі
      Зажурений перон, неначе пустка,
      Хоч гамірно навкруг і шумно.
      Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
      Радів. Чому ж тепер так сумно?

      Не врівноважити тривогу бумом.
      Ця благодать лиш тілу, звісно.
      А для душі б тепла живлющий струмінь.
      Любові сяйво й більше б кисню.

      Зажурений перон і паралелі...
      Ніхто про це тоді не відав.
      Злиняло все, мов фарби акварелі,
      Але ж вона ще досі вірить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Чого являєшся (глоса)

      Чого являєшся мені у сні?
      Чого звертаєш ти до мене
      Чудові очі ті ясні.
      Сумні, немов криниці дно студене?
      Чому уста твої німі?
      І.Я. Франко.


      Кохання, ніби полум'я в імлі
      Горить, не гасне і в холодні дні.
      У відповідь - мовчиш, немає слів?
      Чого являєшся мені у сні?

      Вважаєш недоречна ця любов?
      Стиснула серце, ніби в жменю,
      Та очі світло-сині знов
      Чого звертаєш ти до мене?

      Летять всі задуми у клоччя.
      Мені і стіни вже тісні,
      Бо так бентежать в темні ночі
      Чудові очі ті ясні.

      Лоскоче полум'я атла́с,
      і згадую у снах турботи денні,
      Хвилюють очі повсякчас
      Сумні, немов криниці дно студене.

      Триває ночі таємниця.
      Чому не вдвох з тобою ми?
      Беру у руки я вервицю.
      Чому уста твої німі?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    47. В надії - сила

      В надії - сила втомленого серця.
      У ній пізнаєш світу промінь.
      Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
      Стрибнеш заради щастя в пломінь.

      Надія вкаже шлях під час падіння.
      Хоча й струмують перешкоди.
      І свіжістю огорне випар пріння,
      І сподівань розкриє коди.

      Надіє, не зачахни тільки в пастці,
      І жертвою не стань облуди.
      Зривай сміливо із насмішок маски,
      Змітай непотріб, пересуди.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    48. Як Ви посміли


      Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
      Тривожити всі закутки її вві сні.
      По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
      Він плистиме рікою тільки навесні.

      Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
      І залишитись спомином палким свічі.
      Забути б мені все. Я потушити мушу,
      Бо досі припікає полум*ям вночі.

      Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
      У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
      Снується знову павутинно-ніжна думка,
      Бо уві сні , неначе зупинився час.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    49. Крилатий сніг з коханням першим
      Безшелесно спочатку падав перший сніг
      Зіркоподібними кристалами додолу.
      Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
      У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.

      Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
      Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
      Ми розуміли одне одного без слів.
      І вже кружляли витвори пухнасті,

      Встеляючи вісоном білим навкруги.
      Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
      І танули сніжинки від тепла жаги.
      Шептали очі: ти - найкраща в світі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    50. Дихаю тобою
      Дихаю тобою у грудневі ночі,
      Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
      Іноді будує щось морозний зодчий,
      А мені все рівно - маю оберіг.

      Оберіг родинний - вогнище кохання,
      Щирість і повага, ніжність почуттів.
      Дихаю тобою в золотім світанку,
      Взимку сад любові навіть не спустів.

      День у день з тобою ділимо ми радість,
      Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
      Дихаю тобою: знов даєш пораду,
      Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    51. Не чекала

      Не чекала, що цілуватимеш руки,
      Мов замерзле узимку гілля.
      А для болю і мук амністія прудко
      Увійшла, хоч не думала я.

      Не чекала тебе, що знов доторкнешся
      Пелюстків прив*ялих сердечних.
      І зруйнуєш в душі укріплені флеші,
      Залишившись, на диво, ґречним.

      Не чекала тепер сама вже від себе
      Серед пилу щоденних суєт.
      Не чекала милості ясного неба,
      Із туманного сну - силует.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    52. Рідний альт


      А міжсезоння пам*ятало жінку,
      З якою в радість осінь і зима,
      Її жіночність, голосу відтінки,-
      І серце тріпотіло крадькома.

      На перехресті розчинилась зустріч.
      Банальність диму, а чи долі шлях?
      Невиграна іще солодкість мусту
      Звабливо залишалась на губах.

      Зимового дощу одежа сіра.
      Вологістю спадала на асфальт.
      І тільки час тримав краплин мірило,
      А в шумі чувся досі рідний альт.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Поклич
      Як пишно розквітатиме весна в вінку,
      Протягне сонячний світанок руки.
      Поклич мене, зіллємось разом у танку,
      Звучатимуть в серцях любові звуки.

      Як прийде білий день у радості й журбі,
      Із ласкою від лагідного літа,
      Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
      Мов райдуга засяю розмаїттям.

      Як завітає вечір в сірому плащі,
      Стихатиме потроху денний гомін,
      І повні вражень, почуттів палких ковші,
      Поклич мене в осінній щастя пломінь.

      Як приблукає таємничо-стигла ніч,
      І темінню прикриє всі принади.
      Мене тихенько в зиму споминів поклич,
      Збиратимем сніжинок міріади.

      До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    54. Осіння мудрість


      Осінній бал відтанцювало листя,
      Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
      І сірий ранок подививсь імлисто:
      Дерева височіли, ніби шули.

      Осіння мудрість після листопаду
      Дає для роздумів час міжсезоння.
      Прощає всі образи слізна пам'ять,
      Бо в кожнім дні свої нові резони.

      Людина прагне затишку і миру,
      Для щастя зовсім небагато треба:
      Любов, надію в серці й силу віри -
      Буває й восени прихильним Небо.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Торкаюсь ніжно думкою
      Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
      Це все одно, що доганяти вітер,
      Але квітнева сонячна душі оправа
      Малює райдугу в моєму світі.

      Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
      Яке ж було б кохання поміж нами?
      Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
      Що встелені яскравими зірками.

      Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
      Дощем незрячим сиплються бажання.
      Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
      Літають роєм всі мої вагання.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    56. Не залишиться ворожих тіней

      Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
      Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
      Десятий рік вже тлумляться чужинці-зайди,
      Розкривши суть хижацько-озвірілу.
      Зомбовані на сказ кремлівською пітьмою,
      З московії підступні блудять вбивці,
      Не вникнувши в диктаторську жахливу змову,
      Воюють недобиті кровопивці.
      І цей загарбників непотріб жде погибель,
      Бо зайві на землі - це сто відсотків.
      Потворні наміри у цих триклятих гицлів -
      У прах, катів мерзенні руки всохнуть.
      Розплата бу́де, й наближається щоденно
      За юнь розстріляну , крихке дитинство,
      Бо українці мають переможців гени,
      То ж не залишиться ворожих тіней.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. Осіння Муза
      Осіння Муза

      Бар'єрів восени не має ватра,
      Осіння серцевина легко загорілась.
      Багряний жовтень піднімає важіль,
      Розкішні листяні ворушить знову вілли.

      Безпеку гарантує ця пожежа,
      Перо гаптує слово Музи, ніби жаром.
      Летять, летять іскринки рим від жезла,
      Новий барвистий стиль із колоритом жанрів.

      Осіння Муза інколи примхлива,
      Як наче хтось лихий стає на перешкоді.
      Чи квола, ніби в'яле листя липи,
      А чи пароль забула в поетичнім коді.

      Бува осіння Муза особлива,
      Дає піднесення душі, живе натхнення,
      Бо Бог окриленій дарує силу.
      Поезії, щоб вогник не згасав із неба.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. І стеарином спогади стікають


      Щодня вражає осені відвертість,
      Бо листопад завершує етап.
      Летять сніжинки-вісники з конверта
      Зими, що надіслала білий крап.

      А я листи твої перегортаю...
      Зачитані до чорних дір рядки.
      І стеарином спогади стікають,
      Розлуки свідки - крижані зірки.

      Сніжинок досконала аксіома,
      Змерзає у самотності душа.
      І блідне жовтий листопад від втоми,
      Зима спішить, а сум не полиша.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Знов падають ранети
      Світанок котить сонячну монету,
      Блищить у небі, та не зігріває.
      І на тонкім гіллі тремтять ранети,
      Фатально листя падає у вали.

      Хоч вітер з вереснем у дудку грають,
      А ми нарізно - вистуджені роси.
      Акорди ностальгійні чути арфи,
      І світлу ніжність поглинає осінь.

      Думок сум'яття хлипає в мінорі,
      Та не проходить туга стільки років.
      Знов падають ранети у покорі.
      Назустріч поспіши, не міряй кроки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. В безсонні
      Тече екстрат безсоння у печері ночі,
      І думка в'яжеться дозріла.
      А зорі-айстри пестять не байдужі очі
      І місяць у пітьмі чорнила.

      Каліграфічний пропис почуттів курсивом-
      Мереживо, нема абзаців.
      Спокуси споминів (такі ж були щасливі).
      Знайшлась-таки поми́лка-зайда.

      Блукає ще кохання, що йому до неї,
      Коли сочиться й серед ночі.
      І білі проростають у душі лілеї,
      В безсонні мрії п'єм охоче.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Безборонні мить і час
      Кружляло листя восени, і ми - у парі.
      Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
      Любові танець, танго пристрасті... і чари,
      Але минули безборонні мить і час.

      З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
      Я жмуток листя, мов надію, берегла.
      Стіна дощу була волога і понура.
      Мотив меланхолії. Смуга без тепла.

      Сховався дощ утомлено в намокле листя.
      Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
      Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
      Звучить повільне танго. Тихий словопад.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Про суржик
      Недовчився "поет" у школі,
      Українську не вивчив мову,
      Тільки суржик у нього кволий,
      Цим хизується у розмові.

      Перекручує мову за змістом,
      Нівелює і деформує,
      Бо не хоче він знати істин,
      І свій розвиток теж гальмує.

      Не засмічуйте суржиком мову,
      Бо це явище нездорове.
      Півбіди, якщо у розмові,
      А поет коли пише - горе.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Символ незламності
      Крізь віки любов до вишиванки
      Українці пронесли і зберегли.
      Ромби, кола, лінії, меандри...-
      Візерунків тисячі на різнім тлі.

      Часто вишивали мак, калину.
      Щоб було багатство, щастя і краса.
      Процвітання роду й України,
      Чистота духовна, вічності роса.

      Дуб могутній, соняшник квітучий...
      Оберіг від лиха, горя і біди.
      Щоб не сунулись на долі тучі.
      Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.

      Символом незламності вважають
      Вишиванку у воєнний нині час.
      Дух непереможний в ній вражає,
      Прагнення до волі, сила, єдність мас.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Цей тихий листопад
      Цей тихий листопад так непомітно
      Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
      Хмарин пливуть фантазії тендітні,
      А я купаюся росинкою в любові.

      Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
      Цей тихий листопад умовностей не має.
      І воля почуттям, вогнів намисто.
      В мозаїці земній строката тепла гама.

      Сумісність душ у тиші листопада,
      Коли оголеність дерев - не серця пустка.
      Осіння благодатна серенада
      Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Судьба листопада


      Мряка звечора - і до обіду,
      Сипле розкіш на землю слізьми.
      Вже немає жовтневого сліду,
      Листопада візитку візьми.

      Він прийшов бідолашний зі схлипом.
      Зрозумій суть полинну його.
      Оголив душу юної липи,
      Тільки ж шепче на свому арго.

      І від нього вже терпко і пряно,
      Ніби келих глінтвейну ти п*єш.
      Він занадто зухвалий вітрами,
      Як повіє - кущі без одеж.

      Передбачити щось нереально.
      Атрибутів своїх ще додасть.
      До річок доторкнеться дзеркально,
      Грудкотрус попаде тільки в масть.

      І тікає від нього людина.
      Щоб не сіяв у серце журбу.
      - Я не винен, - шепоче, - не винен,
      Отаку вже я маю судьбу.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Щоб бути щасливим
      Життя дає уроки часто,
      І не завжди воно цукати.
      Не треба бігати за щастям,
      Не треба скрізь його шукати.

      Але щасливим бути можна.
      Виховуй в собі волю, стійкість.
      Щоб день був позитивний кожний,
      Твори добро, не скверносій ти.

      Депресіям не піддавайся,
      Зітри погане все на порох.
      Ніколи, друже, не здавайся.
      Побачиш: щастя зовсім поруч.

      Усе душевне, і духовне
      Старайся у собі розкрити,
      Щоби було життя змістовне,
      Будь щирим, вчись людей любити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Туман щемить
      У забаганках осені - туманність:
      Кристали льоду, крапельки води.
      І сизоликий день в чуттєвих гранях,
      І доля зводить нас вряди-годи́.

      Любов така буває лиш весною,
      І не по вінця - тільки через край.
      Скажи, чому туманною сльозою
      Окроплений цей невимовний рай?

      Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
      Бо примхи осені не зупинить:
      То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
      Любові краплі ...- це туман щемить.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. Холодом стилета
      Слова сліпі, тавровані тобою
      У дощ, що перекреслив всі надії.
      То ж не було хвилини супокою,
      Хилились хризантем промоклі вії.

      І падолист, і вітер, і печалі -
      Усе змішалось у гіркім коктейлі
      Зів'яли восени колишні чари.
      І сльози дощові котились в темінь.

      Хоч ночі вишивались фіолетом,
      І дні минали у бурхливім скерцо,
      Слова застрягли холодом стилета
      Крізь обладунки трепетного серця.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Єдина
      Не зламали заборони і тенета,
      Не зазнала від репресій руйнування.
      Мова - дивосвіт, духовності планета.
      Зберегла традиції і сподівання.

      Упродовж віків творили мову нашу.
      В ній є таємнича сила і безсмертя.
      Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
      З досвіду, культури й слави в ній осердя.

      Найкоштовніше надбання - рідна мова,
      Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
      Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
      Для народу українського - єдина.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    70. Карнавал осінній
      Карнавал осінній не шкодує ласки,
      З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
      І дерева, ніби персонажі казки.
      Видумка природи ще не має меж.
      Кущики калини пурпурові нині,
      Терен темноокий, в яблунь - ліхтарі.
      Вітерець у танці, небеса - у сині,
      Осінь-чарівниця грає попурі.
      Саду сукні модні і костюми лісу.
      Ексклюзив строкатий - мчить жовтневий кінь.
      Листокрут в повітрі, десь - підкрався лисом.
      Карнавал осінній - з сонячних краплин.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    71. Розкажи мені сокровенне
      Ти мені розкажи про себе,
      Ти довір свою таємницю.
      Недаремно світилось небо,
      Заіскрились наші зіниці.

      Недаремно ж погляд у погляд,
      Мов зійшлися небесні зорі.
      І в душі ніжний, теплий порух.
      Почуттів розлилося море.

      Не зустрілись раніше шкодА,
      Але ж пісня чуттєва серця
      Полонила, мов чиста вода,
      Що любов*ю б*є із джерельця.

      Розкажи мені сокровенне.
      (Як з тобою затишно й любо!)
      Ти моєї душі натхнення,
      Лиш про тебе шепочуть губи.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Хризантем чудодійне марево
      Хризантем кучеряві зачіски
      Тріпотіли від подиху осені.
      І душі потаємні закутки
      Укривалися млосними росами.

      Хризантем чудодійне марево
      Чарувало білястою свіжістю.
      Ця осіння розкішна магія
      ЇЇ серця торкнулась із ніжністю.

      Як давно дарував хризантеми!
      Знов душа тріпотіла замріяно,
      Квіти білі - краса діадемна.
      Затремтіла сльозинка між віями.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Пульсують контури розмиті


      Суцільна дощова стіна взяла в полон,
      Але пульсують контури розмиті.
      У венах стрімко сунеться якийсь циклон,
      Нагадує про світлі дні щомиті.

      Тепер лише кохання солод уві сні:
      І очі зі стрілою Купідона,
      І поцілунки губ яскравістю рясні,
      А у вухах слова від Цицерона.

      Журливо, темно, бо дощова завіса,
      Краплин води нейронова чечітка.
      В краях далеких десь заблукав гульвіса.
      Попало серце зжате в мокру сітку.

      Дощить, а парасолька лиш одна в юрбі,
      Стікають краплі по душі в печалі,
      І хоч пульсують контури лиця в журбі,
      Вівальді чути - скрипку пасторалі.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    74. Роду дерево
      У мого дерева від пращурів коріння,
      Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
      Зі стовбуром міцним приходить завжди вміння,
      Життя іде від батьківської хати.

      У дерева гілля таке розлоге,
      Рідні в нім чиста кров тече завзято.
      Бруньок нових зародження від Бога,
      Пишалися б і батько й рідна мати.

      Цілюща сила від дітей, онуків,
      Віддячує плодами роду древо.
      Піклуються про нього вмілі руки,
      І обіймають душі променево.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Лиш віра рятує


      Туман попелястий улігся на простір земельний,
      І коник його - пелена.
      Мишасто-химерно проникли мазки акварелі,
      І пили світанок до дна.

      І десь у тумані блукали надії прим*яті,
      І втоми змарніле лице.
      Крізь морок ледь-ледь пробивалися струмені м*ятні
      З невидимим світла різцем.

      Туман ненадовго, нас кличе до волі дорога,
      Розсіється сизість думок.
      Хоч вип*єм за правду життя ми гарячого грогу,
      Лиш віра рятує у строк.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Серце довіряєш
      Роки злітають, як пожухле листя.
      Оголеність душі осінньою порою
      Мінор стискає, вітер рве намисто
      Калини, що схилилась низько над водою.

      Вуаль фотографічна поглинає,
      Туманом прикриває золота сусальність.
      Здається інколи: дійшов до краю,
      Але веде осіння мудрість у реальність.

      І серце довіряєш тільки Богу,
      Тебе не зрадить, не розтрощить вітром сильним.
      І по життєвій ти ідеш дорозі,
      І не зважаєш на осінні заметілі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Щастя поруч

      І восени очікує на розі радість.
      Туманно-сіра пелена недовго.
      Поглянь крізь сум, через скляну віконну раму:
      Вирує чарівна миттєвість долі.

      Рум*янець листовий і полум*я калини.
      Кружляє сухозлітка - вітер грає.
      Не клином білий світ зійшовсь, не гострим клином,
      У виборі щаслива, ти ж не бранка.

      А він не той, яким тобі здавався зразу.
      Душа споріднений відчує порух.
      Минулого відносить вітер мнимі фрази.
      Ти придивись уважно: щастя поруч.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Серпнева спрага
      Орхідеєю білою день розпустився.
      У саквах залишилася темрява ночі,
      І від сонця з небес золотистая грива,
      Промінцями торкнувшись, мажорно тріпоче.

      Заглядає бадьоро у чай з саусепом,
      Його пахощі з літом злились воєдино.
      Серпень в ризу вдягнувсь із зеленого репсу,
      І спекотно-гаряча його серцевина,

      Мов кохання звабливе, що душу бентежить,
      Але все ще знаходиться в скрині таємній.
      І так хочеться, щоб віднайшло щастя стежку...
      Поки це лише спрага якась невтоленна.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. В моєї мови сонячна оправа (акровірш)
      В-іками невмируща мова,

      М-оя вкраїнська серцем мовить.
      О-крилена і животворна.
      Є-лей тече у кожнім слові.
      Ї-ї душа глибинно-щедра

      М-ережить пісню, ніби щебет.
      О-здоблює та інкрустує.
      В-олодарка життя крокує.
      И(І) сонячне проміння диску

      С-ягає думкою і змістом,
      О-азисом квітчастим в полі.
      Н-езламна, бо дана їй воля.
      Я-скрава, милозвучна, мирна.
      Ч-асописів овид обширний.
      Н-ащадкам спадок, мудрість цінна,
      А-би лиш берегли цю силу.
      О-мріяну, живу, стокрилу.

      П-ривабливу і перспективну.
      Р-ясну врочисту, експресивну...
      А все це - сонячна оправа
      В-иблискує, іскрить, як ватра.
      А- журність мови вчити варто.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Справжнє диво
      Бере початок дерево з коріння,
      Життя його буяє в зелен-листі.
      Росте, цвіте, дає плоди осінні...
      Аж раптом - лихо - переміна змісту.

      І задихається в димах, згорає
      На ложі вогнянім осіннє листя.
      І тягнеться той дух до небокраю,
      Жалю невидимого давня пісня.

      А інколи й любов горить в багатті,
      Бо кидають. Яка ж зневіра з болем!
      Розчарування, мов нікчемне шмаття.
      Мабуть, свої зіграв хтось в масці ролі.

      Не назавжди осіння гіркість димна.
      Весна ввійде у серце знов розмаєм.
      Любов, що є в душі - то справжнє диво,
      Яке не знає часу, меж і краю.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. України земля

      України моєї стражденна земля
      У сльозах захлиналась до болю.
      Охопила й сучасна без тями імла,
      Посягає на воленьку-волю.

      Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
      Стогін чути від рук недбайливих.
      Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
      Кров гаряча тече, ніби злива.

      А байдужість, байдужість точе іржею.
      До прозріння тягнися, до світла.
      Захищай! Дорожи, народе, землею -
      Це душа українська довічна.


      2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Життя єдине

      Життя єдине тільки, іншого нема.
      Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
      Весна квітуча, літо, осінь і зима, -
      Пройти б усі його етапи гідно.

      І сонячно буває й прохолодно нам.
      То п*ємо сум із чаші, то - самотність.
      Але ж важливо не скоритися вітрам,
      Добром наповнити, мов медом соти.

      Складаєм щастя пазли рідним і близьким.
      На жаль, є втрат, розлук болючі точки.
      І кригою вкривається душа від зим,
      Або проймає її сила току.

      І дружби кришталеву вазу зберегти,
      Не зрадити любові світ почварно.
      Життя - така щедротна неповторна мить,
      То ж не втрачайте Богом дане - марно.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Рідна мова - наш скарб (акровірш)
      Р-ідну мову передай нащадкам
      І цінуй цю роду Берегиню.
      Д-обре слово - через річку кладка
      Н-аша сила, талісман людині.
      А забути її - грішна доля.

      М-ова рідна українська - втішить,
      О-криляє і веде до волі.
      В-чить єднанню. З нею - щасливіший.
      А любов до неї - то молитва.

      Н-айщиріша, що іде із серця,
      А душа її здобута в битвах.
      Ш-лях до неї з рідного джерельця.

      С-карб безцінний: дума, пісня линуть.
      К-ращої немає в світі мови,
      А яка ж вона барвиста нині -
      Р-айдугою сяє кожне слово.
      Б-ережи її - наш скарб пречистий.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Його присутність

      Його присутність відчувається в усьому,
      Хоча закреслені надії коми.
      Одна лиш жирна крапка, як терпка оскома.
      Ятрила душу болем думка-втома.

      То яблуко серпневе гупнуло на землю,
      А в серці затверділий давить кремінь.
      І дні чергуються тепер (смугаста зебра),
      Словесний відшмагав дошкульно ремінь.

      Його присутність відчувається в усьому.
      Забути б швидше гуркіт сили грому.
      Що ж далі, далі нас чекає? Невідомо.
      Ще чується чомусь розмови гомін.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. У роздумах
      Вечірнє небо й сонячна утома.
      У роздумах про те, що відбулось.
      За хмарами суцільна невідомість,
      А десь заколосилась жита ость.

      Дороги денні заплелись в косиці.
      Турбує спогадів кортеж.
      Шумлять дерева у зеленім ситці,
      І вечір доторкнувсь душевних веж.

      Життя не обійшлося без помилок.
      Вартує совість на шляхах.
      Мережані вже скроні у прожилках.
      Поліфонія...згадку грає Бах.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Гуляю, мов в садах Семіраміди

      Гуляю, мов в садах Семіраміди,
      Бо ж навкруги серпнева благодать:
      Чарівність сонця із відтінком міді,
      Червоні в глянці яблука горять.

      Гуляю, мов в садах Семіраміди...
      У захваті від літньої пори.
      Хмарки у небі - білії лебідки
      Несуть на крилах Божії дари.

      Гуляю, мов в садах Семіраміди...
      Душі і серцю любий рідний край.
      Як хочеться, щоб відступили біди,
      І вічно був цей український рай.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    87. Як Ви посміли?
      Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
      Тривожити всі закутки її вві сні.
      По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
      Він плистиме рікою тільки навесні.

      Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
      І залишитись спомином палким свічі.
      Забути б мені все. Я потушити мушу,
      Бо досі припікає полум*ям вночі.

      Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
      У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
      Снується знову павутинно-ніжна думка,
      Бо уві сні , неначе зупинився час.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Чи варто?
      Не лоскочи словами знову душу,
      Мов пухом облетілої тополі.
      Нічого говорити я не мушу,
      Не залишилось зерен у стодолі.

      Осінній подих проникає в шпарки,
      Спустошені думки від прохолоди.
      До берега давно прип'ята барка,
      Стара дорога в брусах і колодах.

      Не лоскочи незрячими словами.
      Чи варто ворушити пріле сіно?
      На небосхилі вечора заграва,
      А від вогню повисла кіпоть тліну.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Люби мене (2)
      Люби мене щоліта, як веселку,
      Котра містком з усмішкою стрічає.
      Єдиному тобі віддам я серце,
      Наповню радістю і щастям чашу.

      Люби мене, мов осінь кольорову,
      Я подарую почуттів палітру,
      Лише тебе зігрію теплим словом,
      Божественна звучатиме нам ліра.

      Люби мене, мов перший сніг узимку,
      Що очищає душі від печалі.
      Неначе у нічному небі зірка,
      Сплітатиму із ніжності вуалі.

      Люби мене, мов первоцвіт весною,
      Кохай в промінні сонця до нестями,
      Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
      Любові збережемо вічність храму.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. В поцілунках сонця
      Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
      День з кавунно-динним свіжим ароматом.
      Ти для мене, ніби у степу оазис.
      Очі заблищали - теплі два агати.

      Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
      Заблукали в травах ми удвох з тобою.
      Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
      Серце пломеніло, сповнене жагою.

      Пролітає серпень птахом легкокрилим.
      Залишає згадку про гаряче літо,
      Трав'янистий килим. Як же ми любили!
      В поцілунках сонця - неповторні миті.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Бринить джерельно мова
      Бринить джерельною водою мова,
      Бо чисті животворні слів краплини.
      Не зраджуйте духовній цій основі,
      Вона бере початок із родини.

      З дитячої колиски, з пісні мами,
      Із батьківської мудрої науки.
      В ній волелюбного народу тяма,
      І гідність, що пройшла крізь лихо й муки.

      У душу нації хай ллється мова -
      Велична, неповторна, серцю рідна.
      То ж бережіть те джерело з любов'ю,
      Єднайтесь словом українським плідно.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    92. До останку
      Стільки років не знала нічого про тебе,
      Ніби в просторі дим розчинився.
      І мовчало заплакане в сірості небо,
      І не снився мені, ти не снився.

      Несподівано краплі упали небесні,
      Мов надія для росту любові.
      Я ж чекала тебе, проминули всі весни.
      Довгождане прорвалося слово.

      Відшукав, хоча осінь безлиста назріла.
      Загубились не всі сподівання.
      І серця шепотіли, і з трепетом мліли.
      До останку тепер, до останку.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Українська жінка
      Неймовірна нині українська жінка:
      Берегиня роду, справжня, добра, щира.
      Не ховається за чоловічу спину,
      Поруч у бою- на захист стала миру.

      Володіє вміло супер- джавеліном.
      Не втрачає гідність, б'є орду з прицілу.
      Це свята Мадонна, пригортає сина,
      Прикриває тілом під тяжким обстрілом.

      Волонтерка мужня, возить допомогу.
      Руки ніжні сплели кілометри сіток.
      Блокпости в підтримці. У душі із Богом.
      Ки́дає коктейлі у ворожу силу.

      І бронежилети доставляє хлопцям,
      Випікає хліб, смаколики духмяні.
      Є у неї зброя - сильне , мудре слово.
      Надзвичайна жінка і найкраща мама.

      2022 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Яблуневе диво
      Коли проб'ється перший промінь вранці,
      А яблунька рожевим зацвіте,
      Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
      І серце ніжно спогад обплете.

      Я поруч буду на світанку, поруч -
      Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
      І сумніви згорять в огні на порох,
      Впою тебе, як шабське й мюскаде.

      Цвістиме знову яблуневе диво,
      І таємниць розкриється сезам,
      Бо у житті усе для нас можливо,
      Якщо в душі любові чистий храм.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. І пронесу любов
      Каштанів їжаки розкрила осінь
      І кидає плоди в алеї з листям.
      Посипались рясні небесні роси,
      Промокло горобини вже намисто.

      Сльота у душу зазира волого,
      Насуплені хмаринні темні брови.
      Журба гірка, мов ллється із пролога,
      Розмита сумом-негіддю дорога.

      Я ж вириваюсь з пазурів осінніх,
      Хоч боротьба, звичайно, має ризик.
      І пронесу любов свою крізь сірість,
      Душа у сонячній засяє ризі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. На вірність присягнути Україні
      На вірність присягнути Україні -
      Потреба сьогодення повсякчас.
      Рентгеном, що просвічує людину
      Є совісті й сумління чистий глас.

      На вірність присягнути Україні,
      Щоби зміцнити український дух,
      Щоб зберегти вкраїнськую родину
      І нації вогонь, щоб не потух.

      На вірність присягнути Україні,
      Стражденній мові, пісні бойовій,
      Небесній сотні і героям нині,
      Що захищають честь від ворогів.

      На вірність присягнути Україні
      Спроможний у бутті лиш той народ,
      В якого в серці є любов нетлінна
      До Батьківщини й пресвятих свобод.

      2019 р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Не охолола кава
      Не охолола кава, червень пригріває.
      Любистком пряним світ пропахлий.
      А ти проник до серця крізь мої тугаї.
      І досі там, хвилює павза.

      Не охолола кава, хоч ти іще не йдеш.
      У пам'яті я відсвіжила:
      Любили ж літо...Ти цілував душею. Де ж?
      Летять мрійливі білі крила.

      Не охолола кава, і любистку свіжість.
      І червень схожий благодаттю.
      Твоя у ньому тихо поселилась ніжність,
      Й обійми наші непочаті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Тобою горджусь ( до Дня Української Державності)
      Ти з козацького мудрого роду,
      Твій початок - це Київська Русь.
      Понад тисяча років народу.
      Україно, тобою горджусь.

      Кров тече патріотів у жилах.
      Не погасне незламності дух.
      З діда-прадіда в кожного сила,
      Не страшна нам ворожість задух.

      Визнання світової спільноти
      Окриляє нашу Державність.
      Єдність нам допоможе збороти
      Агресивність і безпідставність.

      Московитські поляжуть нездари.
      Сенсу в їхній немає брехні.
      Не одержать землі ні гектара,
      Переможе Вкраїна в борні.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Рани

      Буяє травневе цвітіння природи,
      Але сьогодення тривожне у нас.
      Війна ненаситна життя п'є, мов воду.
      Повітря задимлене, ночі без сну.

      Від вибухів бомб і ракетних ударів
      Здригається ненька- родюча земля.
      Орда кровожадібна лізе удавом,
      Керує хижак божевільний з кремля.

      Хоч важко щоденно, здолаємо лихо.
      На захисті вірні і до́ньки й сини.
      Діждемося миру, то ж буде скрізь тихо.
      У колос вберуться пшеничні лани.

      І рідна країна найкращою стане.
      У час переможний ми щастя зведем.
      Ятритимуть тільки нанесені рани:
      На жаль, не повернемо вбитих людей.

      2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. А він все грав


      А ось і нічка в довгій темній сукні,
      Зірки шпильками заблищали,
      І неба з місяцем ясна сполука
      Пишалася на п'єдесталі.

      ...А він все грав і грав на саксофоні
      Мелодію чарівну ночі.
      І сумніви розвіяли мусони,
      Краплинки сліз з очей жіночих.

      Жадали так давно серця любові,
      Немов ковток води в пустелі.
      І снились серіали кольорові,
      І двоє в ролі менестрелей.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Безборонні мить і час

      Кружляло листя восени, і ми - у парі.
      Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
      Любові танець, танго пристрасті... і чари,
      Але минули безборонні мить і час.

      З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
      Я жмуток листя, мов надію, берегла.
      Стіна дощу була волога і понура.
      Мотив меланхолії. Смуга без тепла.

      Сховався дощ утомлено в намокле листя.
      Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
      Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
      Звучить повільне танго. Тихий словопад.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Літо в трояндах
      Їм оди писали Вергілій, Овідій.
      У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
      І зір чарували троянд краєвиди.
      Колючки-шипи не помітиш в імлі.

      Цей захист божественна сила природи,
      Мов дар королевам дає повсякчас.
      Вражає бутонів незаймана врода,
      Приваблює ніжність квіткова щораз.

      І літо в трояндах любов'ю зігріто.
      У квіточці кожній проміння тепла.
      Всміхаються вранці тендітні, мов діти
      Пелюстки шовкові - прикраса стебла.

      У сонячній ласці купаються квіти
      В моєму привітнім розкішнім саду.
      Милується ними легесенький вітер,
      І я залюбки у розарій іду.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Я смакувала
      Я смакувала смаженим мигдалем...
      Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
      І небо синє вабило перкалем,
      І сонце розсипало бризки цедри.

      А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
      В твої міцні обійми, як раніше.
      Але мовчить чомусь сердечний зумер,
      Десь почуття мої сховались в нішу.

      А ми були щасливі в тім романі.
      Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
      Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
      Чи розрівняєш ту глибоку кручу?

      ...Я смакувала смаженим мигдалем...
      Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
      Природна ода з лона пасторалі,
      І замість кажана - пташиний щебет.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Тобі й мені

      Весна квітчасто-кольорова непорочна
      Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
      Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
      І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.

      Весна-співачка голосиста, легкокрила.
      Для нас - пташині довгі арії звучать.
      Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
      Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.

      Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
      І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
      Мелодія кохання - звуки клавесину,
      Це спомин добрий з юності тобі й мені.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Була колись я мавка
      Від слів твоїх хотілося мені літати,
      Бо оживали барви візерунків.
      Мов мавка, я пила любові трунок,
      Лилась для нас симфонія життя строката.

      Але ж безжальна осінь холодом війнула,
      Пірнули у буденність круговерті,
      І розчинилась у дощах відвертість,
      Відшелестіла листям, канула в минуле.

      Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
      Мене мовчання вже шматує навпіл.
      Мені б у ліс, була колись я мавка,
      А в тебе справ зібралося тепер чимало.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. На власних попелищах

      Не ті слова сказав. Чи є її провина?
      І жниво...спрага... У душі - кипить.
      Його вже профіль ледь-ледь димно виринає,
      Свою розлука тягне тихо нить.

      Ще й літо додає гарячого напою.
      Спекотний день у роздумах січе.
      Химерною стернею ноги коле поле,
      Але ж від себе, звісно, не втечеш.

      У різних вимірах? На власних попелищах.
      Димить іще у снах його ім'я.
      Блукає він і щось шукає на узвишші.
      Внизу - шипить дорога, мов змія.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Матіолова привітність

      Фіалка ночі - матіола.
      Бузковий колір щастя, ніжний пах.
      Зірчасті квіточки довкола,
      Медовість поцілунків на вустах.

      У темряві - любові світло.
      Обійми душ єднають щиро нас.
      І матіолова привітність
      На хвильку ніби зупиняє час.

      В левконії є парні квіти.
      Удвох тепер і ми в нічній красі.
      - Як ароматно пахне літо, -
      Шепочуть наші рідні голоси.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Я тягнулась до тебе душею

      Я тягнулась до тебе душею,
      Ніби бризом легеньким торкалась.
      Та хіба в шумі чути мій шепіт,
      Коли людськості, мабуть, замало.

      Я ковтнула твоєї печалі,
      І скотилась сльозина у море.
      Самота пролягла на причалі,
      Десь у темряві жевріли зорі.

      Після ночі наступить світанок,
      Чайки крила розправлять в польоті,
      А журби незагоєна рана
      У морському залишиться лоні.

      - Море, море, ти волі безкрайність,
      Розчиняєш водою журливість,
      І виспівуєш сонячну дайну.
      Я, мов чайка, крилато полину.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Спогадів кортеж

      Трави цілувались стеблами шовковими,
      І горіли зорі на небесній сукні.
      Місяцем грайливим очі зачаровані,
      Молодість яскрава і сердечний стукіт.

      Вітерець ласкавий повівав між травами,
      І тепло у грудях, і обійми крилець.
      Поцілунків перших час перед загравою,
      Аж шарівся місяць, як серця любились.

      ...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
      Пухом сивочолим час летить невпинно.
      А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
      Запахом медовим з присмаком полинним.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Жадана

      А він жадав прозорості небес,
      Ранкової тендітності її пелюсток.
      І сильних хвилювань бентежив прес,
      І сонячне видіння доторкалось бюсту.

      А він жадав очей нічну зорю,
      Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
      І шовком шелестів від сукні рюш...
      Принади вабили, і знов - думок коралі.

      А він жадав, жадав її усю,
      І ніжно називав трояндою з шипами,
      Але ж охоплював нещадно сум:
      Заміжньою була жадана серцю пані.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Про шанс

      Кохалися, а потім розчинився,
      Мов цукор в чистоті води ураз.
      Десь скошена виднілась в липні нива,
      Збігало сонця світло в темний час.

      ...Коли запитував про шанс, тремтіла
      Від вітру хвилювання, чи журби.
      І знала, знала, що його любила,
      Адже це він знайшов її в юрбі.

      Відшелестіло, відцвіло. Змирилась.
      А він тепер запитував про шанс
      Потрапити в любові певні ритми.
      Розклала доля на шляху пасьянс.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Живим повернися
      День прошмигнув, ніби миша прожогом.
      Ніч-одиначка - володарка світу.
      Сон десь блукає за хатнім порогом,
      Зорі на мапі небесній розквітли.

      Місячне сяйво на шибах, як фольга,
      Тиша з безсонням у парі зійшлися.
      Чом у думках несподівані вольти?
      Не вистачає його у світлиці.

      Осінь притихла в нічному полоні.
      Серце тріпоче листочком багряним.
      Вчора пішов у воєнній колоні,
      Туга скрегоче - роз'ятрена рана.

      Рідну Вкраїну йому захищати.
      Осінь шепоче: живим повернися.
      Тиша...Безсоння...Утомлена мати.
      Віра й надія в молитві злилися.

      2019 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Отих думок розпалене багаття
      Отих думок розпалене багаття
      Гарячим подихом до нього вилось.
      Бентежило в душі табу сум'яттям,
      Крутилась курява від вітровію.

      - Торкнутися б жаринкою любові,
      Теплом, щоб висушити сліз утому,
      І не завдати порухами болю,
      Долати разом довгі нині тори.

      І щоб оте багаття не згасити,
      Додала б легкі ніжності іскринки,
      Вогнем наповнила б кохання силу, -
      Так мріяла жіноча половинка.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Поговорімо

      Не дотягнутися журбою.
      Здається, ми на різних континентах.
      І не знайти нам супокою.
      Існують ще уривки всіх фрагментів.

      Сахара й обшир океану.
      Глибинних почуттів живий оазис.
      Чому ж він з блиском ятагану?
      Незрозумілості і жаль, й образа.

      Поговорімо, лиш відверто,
      Без гордості у тихе надвечір'я,
      Щоб апатично мить не стерти,
      Щоби душа не впала у зневір'я.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    115. А між нами кілометри

      Чорноока нічка розпустила коси,
      Місяць тихим смутком зазирає в душі.
      А між нами кілометри, хмарочоси.
      Океан бездонний і не видно суші.

      Лиш тебе я наче років сто чекала.
      Пагони любові протяглись магнітом.
      Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
      Зірка щастя, астероїд Геракліта.

      А до зустрічі вже часу небагато.
      Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
      Перейдемо знову вулканічне плато.
      Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Молюся
      Молюся за людей загиблих
      Від авіаударів і від куль,
      Від вчинків окупантів хибних,
      Не приховають орки звірства в мул.

      Молюсь за воїнів вкраїнських,
      Що віддали життя своє за мир.
      І кожного ім'я нетлінне
      До смерті не забудем ні на мить.

      Молюсь за Збройні Сили України,
      За всіх, хто у бою, захисників.
      Дай, Боже, повернутись у родини
      Живими до дітей і матерів.

      Молюсь за всіх людей стареньких,
      Які удруге бачили війну,
      За сльози України-неньки,
      І ворогом розстріляну весну.

      Молюся за дітей і внуків,
      За найдорожче у моїм житті,
      Щоби ракетні чорні круки
      Розгромлені були у пустоті.

      Молюся, Боже, я до тебе.
      Дай захист кожному під час біди.
      І Перемогу, й мирне небо.
      Врятуй мою країну від орди.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Люби мене

      Люби мене, як сонце любить літо.
      І трепетно, і ніжно обіймай,
      Мов липень подихом тендітним квітку.
      Кохання ж мить дарує нам розмай.

      Люби мене в пташинім стоголоссі,
      Яке зливається з серцями двох.
      Світанок вміло заплітає коси
      Взаємності, із променів - пролог.

      Люби мене у радості і горі
      Слабку і сильну, грішну і святу,
      Щоби цвіли очей щасливі зорі.
      Тримай любові нитку золоту.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Лісу дух непересічний
      Ось чути здалеку могутню мову лісу.
      Він кличе стоголоссям, шумом.
      Співає звучно вічності щоденну пісню.
      І радість в ній, і ноти суму.

      Немає від людей ніякої завіси.
      Прозоре небо - оберегом.
      Важливі, звісно, пропонує компроміси,
      Пташиний невгаває легіт.

      Пасує лісові калиновий рум*янець.
      Ялин смарагдові спідниці.
      І маслюків під соснами незвичний глянець.
      Радіє око полуницям.

      Обняти б ліс сторуко, душу добру, щедру,
      І мудрість взяти споконвічну,
      Бо благодатну має ліс зелену цедру
      І дух його непересічний.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Синява в Карпатах
      Здається, небо доторкнулось до землі
      І синяву густу розсипало в Карпатах.
      Китяток, аконіту, ніби дивомли,
      Хрещатого тирличу зілля ароматне.

      В обіймах сонячних перестріч гайовий,
      Альпійські дзвоники, горлянка, цицербіта.
      Розкішний і широкий свіжий краєвид:
      І феєричність пахощів, і соковитість.

      І ми вдихаємо оцю красу земну:
      Звабливість, щедрість, пишність, чудо полонини.
      Цвітуть ендеміки чарівності зі сну,
      Природний скарб - куточок раю в Україні.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Загадковий сон

      В обіймах невагомості і ласки
      У сні твоїм я Музою була.
      І зоряна безмежна світла казка
      Фантазій насолоду нам плела.

      Таїною запахло диво круто,
      П'янило, проникало в душі нам.
      Кохання розквітало, ніби рута,
      Під місяцем лягав блискучий трап.

      Поезія розлита океаном
      В полоні дотику магічних слів.
      Невже цей загадковий сон омана?
      Бо місячний окраєць млів і млів.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Знайди мене


      Шукай мене вечірньою порою,
      Як сонце стомлене за обрієм приляже.
      Вдихни повітря з пряного настою,
      Відчуєш, як сумую я без тебе, княже.

      Шукай мене в графіті темнім ночі,
      Я зіркою світитиму тобі яскраво,
      Бо Світлая ім*я моє жіноче.
      Побачиш погляд щирий, зовсім не лукавий.

      Шукай мене на золотім світанку...
      Тебе зустріну у пшеничнім ріднім полі.
      Нестерпно жити більше у мовчанці,
      Знайди мене і зрозумієш, що це доля.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Мені з тобою легко
      Мені з тобою легко, мов пір'їні,
      Летіти там, де теплий віє вітер,
      І поринати в мрію й говорити
      В ефекті за штрихами світлотіні.

      Мені з тобою легко, ти ж романтик
      В чаклунстві сонячному слів і струмі,
      Живлющої води для серця-руни,
      В гармонії співучій звуків мантри.

      Мені з тобою легко і в мовчанні,
      У тиші зашифрованій врочисто.
      Своїм вражаюче люб'язним хистом
      Коректно у життя моє втручатись.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Порозумілися


      Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
      І райдуга між нами пролягла,
      А сонце вранці в небі заблищало пектораллю,
      Єднаючи сердечні два крила.

      Ти ніжна музика душі моєї, безперечно,
      Мов ангел чарівний в моїм житті.
      Смакую кожним словом твоїм дивовижно-ґречним,
      Даруєш щедро щастя конфетті.

      І відійшло у забуття все те, що заважало.
      Панує лиш довіра і любов.
      І ми пізнали радості душевної чимало,
      Бо доля стелить злагоди покров.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Слів нектар
      П'янкий нектар - слова, що сказані мені.
      Я кожне милозвуччя хочу пити.
      Чи, може, чарівний цей в'ється хміль вві сні,
      І виграє казковий дивний вітер?

      Волошки засівають щастям небеса,
      Меди словесні потекли рікою.
      Так слова кожного бринить земна краса,
      То ж відгукнулася любов луною.

      Бо сходять вже сузір'ями слова п'янкі.
      Закохана сплету із них віночок.
      Отак з тобою, любий, жити б всі віки,
      І пити слів нектар і дні, і ночі.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Торкаюсь ніжно думкою
      Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
      Це все одно, що доганяти вітер,
      Але квітнева сонячна душі оправа
      Малює райдугу в моєму світі.

      Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
      Яке ж було б кохання поміж нами?
      Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
      Що встелені яскравими зірками.

      Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
      Дощем незрячим сиплються бажання.
      Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
      Літають роєм всі мої вагання.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Щасливі
      Слова любові особливо пахли
      Весною, мов акацієвий цвіт.
      Складались зустрічей жадані пазли,
      І зачарованим здавався світ.

      Слова улітку, наче пломеніли,
      Як полуниця лісова на смак.
      У двох серцях одна струна бриніла.
      Мелодія звучала, звісно, в такт.

      А восени слова любові зріли,
      Мов яблука солодкі й запашні.
      Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
      То ж теплими були осінні сни.

      Слова узимку ніжно-філігранні.
      Тепер вітри й морози не страшні.
      Щасливі, хто зберіг своє кохання,
      І знов їм дочекатися б весни.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Море, неначе ртуть

      Море безмежне, шумить вічне соло.
      Сумно. Бентежне чує війну.
      Димні простори, скоцюрблена воля.
      Вибух! Зірвало міну одну.

      Риби налякані, душі тріпочуть.
      Хвилі сльозливі і каламуть.
      Ворог підступний ракетою хоче
      Знищити швидко спалахом люд.

      Божі зусилля - й уламки заліза
      Впали миттєво темні на дно.
      Море, тримайся! Туди їхня віза.
      Ось і рашистське тоне судно.

      Море журливе, дельфін на поверхні
      Зовсім холодний, хвилі несуть.
      Во́ди в печалі, напружені нерви.
      Котиться море, неначе ртуть.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Пульсують контури розмиті
      Суцільна дощова стіна взяла в полон,
      Але пульсують контури розмиті.
      У венах стрімко сунеться якийсь циклон,
      Нагадує про світлі дні щомиті.

      Тепер лише кохання солод уві сні:
      І очі зі стрілою Купідона,
      І поцілунки губ яскравістю рясні,
      А у вухах слова від Цицерона.

      Журливо, темно... дощу висить завіса,
      Краплин води нейронова чечітка.
      В краях далеких десь заблукав гульвіса.
      Попало серце зжате в мокру сітку.

      Дощить, а парасолька лиш одна в юрбі,
      Стікають краплі по душі печалі,
      І хоч пульсують контури лиця в журбі,
      Вівальді чути - скрипку пасторалі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Порізи
      І де ти? Де? З'явився в дощ - і вже немає.
      Плакучі верби розрослись нівроку.
      Якби ти знав тоді, як я тебе кохаю,
      Але, на жаль, лиш віддалялись кроки.

      Самотність лезом гострим - і ятрять порізи.
      Орошені солоною сльозою.
      То ж від дощу майбутнього стрімкі ескізи.
      Не відкривали очі тихі зорі.

      Здається, я була у непролазнім лісі,
      А сонце одягалось в світлу ризу.
      Я терла листя медоносної меліси
      І прикладала, де душі порізи.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Українська щедрість


      Жовтії голівки тягнуться до сонця,
      В зеленавім листі соняшнику цвіт.
      Вітер пустотливий розпустив долоньці,
      З неба поглядає промінців софіт.

      Золото пелюсток - українська щедрість
      Тепла і привітна - отаку приймай.
      Додає співучість їй пташиний щебет,
      Працьовиті люди і природа-маг.

      Хоч дощі буяють, благодатне сонце.
      Символ Батьківщини із міцним стеблом.
      Під покровом неба дозріває сонях.
      Геліант-Кліпія з українським тлом.

      2019 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Рідний альт


      А міжсезоння пам'ятало жінку,
      З якою в радість осінь і зима,
      Її жіночність, голосу відтінки,-
      І серце тріпотіло крадькома.

      На перехресті розчинилась зустріч.
      Банальність диму, а чи долі шлях?
      Невиграна іще солодкість мусту
      Звабливо залишалась на губах.

      Зимового дощу одежа сіра.
      Вологістю спадала на асфальт.
      І тільки час тримав краплин мірило,
      А в шумі чувся досі рідний альт.

      2020 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Рідний поклик - оберіг


      Копиці хмаровиння з решета немов би
      Розсіяли дощу дрібні краплини.
      Лиш очі, що далекі тихо-тихо мовлять,
      Хоч заблукала в них журба росинно.

      Чому наповнились вони відтінком смутку?
      І де поділась радості іскрина?
      Розлуки пережить би невимовну скруту,
      Яка у серці, мов шипи ожини.

      ...Між ними відстань і війни гарматний постріл,
      Дощі дрібні із сивим хмаровинням.
      З росинкою блакить очей - цей рідний поклик -
      Від смерті оберіг в бою єдиний.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Мелодія дощу влітку (акровірш)

      М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
      Е-кспрес червневий покраплинний.
      Л-етить затим мереживо вологе в руки.
      О-азис ритму, цокіт рине.
      Д-райвова згодом дощова стіна- завіса,
      І музика інакша - злива.
      Я-к ллється! Ніби з океану гучно пісня,

      Д-рижить земля від струн щаслива.
      О- смислює людина світ: (дощ спонукає)
      Щ-едроти неба, щоб на користь!
      У-гаву літній дощ не має, ще не має...

      В-ітає гомін рокіт грому.
      Л-юбов дощу - мелодія дзвінка природна.
      І омиває все в розмаї.
      Т-оркає дощ потоком літо - насолода.
      К-вітує червень - дощ стікає.
      У-літку вийде сонце - музика стихає.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Ніч приголомшлива

      Ніч приголомшлива, танули зорі,
      Ніби повільно текли і текли.
      Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
      Небом мандруючи, світло розлив.

      Кучері з мокрим ефектом вербові
      Ніжно леліяв розлогий ставок.
      Ось народились слова від любові,
      І поцілунків єднав ланцюжок.

      Душі сплелись у солодкій знемозі,
      В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
      Голос гнучкий і чуттєвості лози.
      Ніч приголомшлива без протиріч.

      Не уявляю, якби не зустрілись,
      Мимо пройшли б в паралельних світах.
      Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
      Ніч приголомшлива в наших руках.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    135. На важницях хитких


      Чорна ніч розкрила тиші нутро:
      Ненаписаний знову лист,
      А паперу білий батист
      Зберігав думок мовчазне тавро.

      На важницях хитких свідки долі.
      Серцю радість чи вже поміст?
      А той сум - печалі соліст
      Тиснув клапан під знаком бемоля.

      Не від Кафки вік і мурахи крах -
      День піднявся на повний зріст.
      Молитовного тону міст
      Прокладав, тамуючи в серці страх.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Не клич мене
      Не клич мене, я не прийду в нікуди.
      Твій вечір простягає теплі руки,
      І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
      Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.

      Не клич мене, я не прийду в нікуди.
      У тебе ще світанків ціле поле.
      Я виполю з душі той білий кукіль,
      Що тягне живо соки, п*є із волі.

      Не клич мене, я не прийду в нікуди.
      Твоє кохання полум'я вже лиже.
      І припікає гАряче облуда,
      Я по вогню не побіжу на лижвах.

      Звичайно, не свята, гріхів доволі.
      Важка чуттєво-розумова брама.
      Довіку вже у просторі юдолі,
      Не клич мене, не клич, прийду...думками.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Люблю душею (алфавітний вірш)
      А я обожнюю красу небесну,
      Б-лакитні кольори і білі хмари.
      В-еселку, дощ, його вологі фрески.
      Г-абу зими, долини у туманах.
      Ґ-аздиню осінь, у багрянці листя.
      Д-ари землі - пшеницю й стигле жито.
      Е-дем лісів, калинове намисто
      Є-лей пахучий, груші соковиті.
      Ж-агу в гаях пісенну солов*їну.
      З-орю ранкову, зорепад серпневий.
      Й -(І) вечір тихий, крила лебедині.
      І сонця кулю в небі перкалевім.
      Ї-жаченят у травах; смак зернини.
      Й-мовірність урожаю у майбутнім.
      К-расу лугів, шовкові пасовища.
      Л-аванди море, зелень м*яти-рути.
      М-агічну ночі загадковість, вітру свищик.
      Н-ад плесом річки журавлину пісню.
      О-рнаменти садів, кущі порічок.
      П-речисті роси, гори живописні.
      Р-івнини, схили, верб зелених стрічки.
      С-вітанки з першим сяйвом променистим,
      Т-анок бджолиних крилець і гудіння.
      У-щелини, метеликів барвистість.
      Ф-асет ставків, тополі шелестіння.
      Х-вилястий Дніпр могутній, Чорне море.
      Ц-икади спів дзвінкий, хрущів вишневих.
      Ч-агарники тернові і простори.
      Ш-ипи троянд, конвалії травневі.
      Щ-едроти осені. Іти стернею.
      Ь -
      Ю-рбу зірок вночі золотоперих -
      Я Україну всю люблю душею.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Блюзнірство
      Блюзнірство вдарило у голови й серця.
      Хто вчив їх зневажати українське?
      Ці орки замахнулись на святі місця.
      Зруйнований, на жаль, музей Куїнджі.

      У Бородянці, у Чернігові біда,
      Бо пам'ятник Шевченку розстріляли
      (Ненавидить культуру всю сліпа орда)
      І старожитностей музей теж зруйнували.

      І Маріупольський театр у руїнах.
      В Енергодарі - " Скеля" історична.
      Бомбили навіть храми України -
      Невігласів ворожість істерична.

      Палили Біблію безбожники лихі,
      Палили неуки літературу.
      То ж не відмити нечисті свої гріхи,
      Горітимуть в огні російські шкури.

      2022р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Адажіо любові
      Ескорт зірок зійшов на небо серпня,
      Ще й місяць річці легко ллє медовість.
      І чути, чути шепіт тихий серця.
      З тобою ніч - адажіо любові.

      Душа в полоні ніжних поцілунків,
      А потім стільки їх, немов лавина.
      Малює ніч чуттєві візерунки.
      Мелодія кохання п'янко лине.

      Я в очі надивитися не можу,
      Неначе льону голубінь розквітла.
      В них чародійну силу я знаходжу,
      Адажіо моє любові й літа.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Між нами магія
      Між нами магія, невидимий магніт.
      Хоч утікай, притягує всесильно.
      Експресія, емоції Піаф Едіт.
      (І як закралось в серце божевілля?)

      Між нами магія, то тиша, то гроза.
      Проміння сонця в золотистих злитках.
      Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
      Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.

      Між нами магія, що не торкнулась тіл
      І чистої печалі океани.
      І сяйво животворних мрій за виднокіл,
      Любові швидкорослої платани.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. Примарно


      На полотні нічному в роздумах зірки:
      Мої супутниці у час безкрилля.
      Безмовності тіла небесної ріки,
      Аж місяць тихо зупинився в брилі.

      Хисткі й тонкі зруйновані зв*язки світів.
      Сама табу я змайструвала клітку,
      А думка котиться (були ж і я, і ти)
      В зірчастість, в спраглість поцілунків літа.

      Цукатами смакують спогади мої.
      Мабуть, лише зірки це розуміють.
      Примарно знову очі дивляться твої.
      В них сум і радість, ніби в аритмії.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. З тобою не запалювали свіч

      З тобою не запалювали свіч,
      Не цілував мої ти ніжно руки.
      Звучала пісня в горобину ніч,
      Роїлися думки. Терпіння. Муки.

      Лежали пелюстки сухих троянд
      На клавішах холодних піаніно.
      Нанизані роки і блиск гірлянд -
      Співав дискант Лоретті Робертіно.

      Лиш не почула кроки тихі я
      В густих трояндах біля темних вікон.
      І досі у душі твоє ім*я,
      Хоч спільних не було у нас реліквій.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Сон (тавтограма на літеру С)

      Сняться степу соняхи,
      Сте́жок сивий слід.
      Світле сіло сонечко,
      Спить строкатий світ.

      Спиться саду солодко,
      Солов'я стих спів.
      Стиглі сливи - солодом -
      Соковитий спив.

      Сняться селам соколи,
      Сойка світлом снить.
      Сплять, схилившись соняхи.
      Смага сонця спить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Недомовлених слів оберемок
      Недомовлених слів оберемок,
      І листів недописаних ретро

      В закапелку душа ще тримає
      В нерозквітлім бутоні розмаю.

      І недОспаних нічок вервечка
      Вже приборкала...слово в вуздечці.

      Час біжить і гарцює так буйно.
      Ще й намисто розсипала буря,

      Що було, мов єднання надія,
      А химери снуються на диво.

      Мерехтять, бовваніють здалека.
      Як живе той самотній лелека?

      Недомовлених слів оберемок,
      І листів недописаних ретро...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Подолала

      Ясночолого сонця погляд бентежив,
      Проникав у ритмічність вулиць.
      Голосистість буття, мов вулик...
      Відшукати б у вирі до серця стежку.

      Вже від спеки бажань пацьорилась втома,
      Покотилась, а хтось все ж шукав,
      Не виконував давній устав,
      Відчуваючи людськість її в содомі.

      Через спраглість і мотлоху перегони,
      Очищаючи фальші сморід,
      Розриваючи масок смокінг,
      Подолала любов життя перепони.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Не забувай мене


      Не забувай мене в ранковім світлі свята,
      Коли врочисто сонце розкриває світ.
      І повногруддям дихає земля завзято,
      Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

      Не забувай у день напружено-гарячий
      У суєті людській бурхливої ріки.
      Тебе одного дочекаюся терпляче,
      Яку б нам прірву не пророчили б роки.

      Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
      Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
      І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
      Немов води душа черпнула із глибин.

      Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
      До тебе в загадковість сонну прилечу
      І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
      Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    147. Напій елітний
      Від помаранча сонячного тепло,
      Лоскоче вії цедрою ласкаво.
      Думками тягнемося, ніби стебла,
      Одне до одного межи батави.

      Колосся пізніх почуттів дозріло,
      Їх ласкою спокус колише вітер,
      Вплітається ліричність танцю Гріга...
      З небес природний неповторний витвір

      Дарує з ніжності бажань намисто,
      Із поцілунків легких - дотик літа.
      Джерела рідних душ напрочуд чисті,
      Бо пізняя любов - напій елітний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    148. Під жасминовим кущем
      Стояли двоє під жасминовим кущем,
      Пахучого батисту аромат вдихали.
      І раптом літній дощ пролляв води весь щем,
      Пелюстки сипались з краплинами опалу.

      Мовчання повна чаша, лиш рука в руці,
      І вголос промовляли тільки сині очі.
      Вже ніч дозріла у жасминовім вінці.
      А рано-вранці чулись цокоти сорочі.

      Безмовний час минав...і знову цвів жасмин,
      І бавився в тих пахощах легенький вітер.
      Чому ж "люблю" тоді сказати не посмів?
      Про це жасминові шепочуть досі квіти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Без пут

      У безголосім сні з*являлись у чеканні
      Ескізи декорацій від руки.
      У непроглядну тьму світилом з неба канув.
      Здавалось, влучно бив у серце кий.

      І трепіт губ, немов під вітром лист осини,
      Лишився із минулого іще.
      А світ на мить якусь ставав безбожно сірим,
      І підпадьомкував пташиний щем.

      Ескізи декорацій вранці малювались.
      Чи світлосій спроможні повернуть?
      Чуття хмаринним покотились зразу ж валом,
      І промінець... блідий, але без пут.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    150. Поклич


      Як пишно розквітатиме весна в вінку,
      Протягне сонячний світанок руки.
      Поклич мене, зіллємось разом у танку,
      Звучатимуть в серцях любові звуки.

      Як прийде білий день у радості й журбі,
      Із ласкою від лагідного літа,
      Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
      Мов райдуга засяю розмаїттям.

      Як завітає вечір в сірому плащі,
      Стихатиме потроху денний гомін,
      І повні вражень, почуттів палких ковші,
      Поклич мене в осінній щастя пломінь.

      Як приблукає таємничо-стигла ніч,
      І темінню прикриє всі принади.
      Мене тихенько в зиму споминів поклич,
      Збиратимем сніжинок міріади.

      До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    151. Тихі кроки


      Я так твої любила тихі кроки,
      Хоч серце юне стукало частіше.
      А у саду блищали ніжні роси,
      І неба голубінь була чистіша.

      Я так твої любила тихі кроки
      Під парасолем місяця чи сонця,
      І насолода цитувала строфи.
      Я прислухалась в тиші: чи не сон це?

      Здалось одного разу: ані звуку,
      Я все ж твої любила тихі кроки.
      Троянд квітучих доторкались руки,
      Пелюстками стелились сиві роки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    152. Дозволь


      Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
      Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
      Натомлених років впаде імла із пліч.
      Хоч не свята, немає в мене німба.

      Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
      Щоби душі тепло моє зігріло,
      І щоб любов дістала до дзвінких небес,
      Летіла птахом знову легкокрилим.

      Турботи денні розділити й суєту,
      В погожий вечір в тиші обіймати
      Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
      Палає поки серця мого ватра.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    153. Україно моя

      Україно моя, хоч страждала від болю,
      Не збороти нікому твій вільності дух,
      Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
      Не здолати вкраїнської нації рух.

      Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
      Веселкової мови, любові, добра.
      Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
      Джерелом його духу є води Дніпра.

      Зазіхнула потвора на землю родючу,
      На державу, на сина, на матір і рід.
      І чекає розплата її неминуча.
      Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.

      2017 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Музика моря
      Плюскочуть хвилі музикою моря,
      Прибоєм б*ється серця сила.
      Під сонцем вічно вигравати - Мойра,
      І на щоглі нести вітрила...

      І ллються звуки асорті морського
      Ріжком і скрипкою, тромбоном...
      То спокій і надійність, то тривога,
      Бо таємниче моря лоно.

      Органно-трубно шторм торкає нерви,
      Чи штильність флейти в благодаті...
      І до морської музики маневрів
      Я прислухаюсь у зачатті.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Люби цю жінку
      Люби цю жінку, бо вона єдина,
      І вірність в неї у крові.
      З тобою завжди у важкі години,
      В дні блискавично-грозові.

      Люби цю жінку, бо вона твій подих,
      У грудях трепет, серця стук.
      Добро в очах і непідкупний подив,
      Обійми теплих , ніжних рук.

      Люби цю жінку, бо вона крилата
      З любов*ю, у душі - весна.
      Пізнай себе подібно до Сократа,
      Й люби, бо МАТІР лиш одна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Частівки
      Їсть Галина смачне сало,
      А Микола їй гукає:
      -Не їж сало, мені мало,
      Орган мій умить падає.

      ***
      Закохався наш сусід
      В молодую Галю,
      Чим ти думав, старий дід,
      Бджілка ця ужалить.

      ***
      Дощ іде, Микола спить,
      Колисала вчора Галя.
      До дівчат не побіжить,
      Бо штанці коза зжувала

      ***
      Била Мотря макогоном
      Василя по пиці,
      Розмовляв по телефону,
      Захотів дівиці.

      ***
      Ось поїхав Петя в ліс,
      Кабана хотів впіймати,
      Як побачив вепра злість,
      Втік в берлогу дулю ссати.

      ***
      Випив Петя п*ятсот грамів
      Первачка міцного дуже,
      Самодуром став і хамом,
      Зі свинею ліг в калюжу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Ти саме та (слова до пісні від імені чоловіка)

      (Слова до пісні від імені чоловіка)

      Ти саме та, кого жадають очі,
      Ти саме та, кого кохає серце.
      Як довго тягнуться мовчазні ночі
      І дні бурхливі суму в ритмі скерцо.


      Ти саме та, кого б обняли крила,
      Ти саме та, кому б зігрів долоні.
      Але ж далеко, так далеко, мила.
      І без зими ця даль, мов лід, холоне.

      Ти саме та, кохана жінка-мрія.
      Ти саме та, яскрава зірка в небі.
      Ти розпач інколи й свята надія.
      Я лину думкою завжди до тебе.

      Ти саме та, кого кохають очі,
      Ти саме та, найкраща ніжна жінка.
      Моя душа тобі "люблю" шепоче,
      До тебе стежку застелю барвінком.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --