Автори /
Світлана Пирогова (2017)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Тисячний день ( День жалоби на Одещині)
•
Листопад стелить рядна
•
Просили допомоги
•
Зусюди
•
Коли вже не чекала переміни
•
Мандрує Муза (тавтограма на літеру М)
•
Листопадило
•
Чи є закони у війни?
•
Люби мене(2) (пісня)
•
Тобі б іскрити
•
Одещина
•
Бринить колишнє (квадратне римування)
•
Спрагла мрія
•
А він все грав (пісня)
•
Шелест осені без мінору
•
Гойдається у ретро стилі осінь
•
Мужніє сила (пісня)
•
Духовні крила ( до Всеукраїнського дня бібліотек)
•
Дарована
•
Любити й вірити (квартон)
•
Ми різні з Вами (пісня)
•
Без тебе і з тобою
•
З тобою не запалювали свіч (пісня)
•
Червоний квіткоспад
•
Не забувай мене (пісня)
•
Селфі восени
•
Мужніє сила (пісня)
•
Лиш ти так міг
•
Зоряні квіти
•
У лісі осіннім
•
У реєстрі осіннім
•
Жахіття Іловайська
•
Моя Україно (пісня)
•
З Днем Незалежності, Україно! (акровірш)
•
Засяє сонце Перемоги (квартон)
•
Мені з тобою легко
•
А він все грав...
•
Серпневий хист
•
Люби мене (1) (пісня)
•
Розкажи мені сокровенне (пісня)
•
Рокіт
•
Горда криця
•
Я смакувала смаженим мигдалем
•
Між нами магія( пісня)
•
Не втратило
•
Мені б відчути
•
У правди гілка у суцвітті
•
Як вперше
•
Чуєш?
•
Ніколи
•
Мужніє сила
•
Літо розпечене
•
Поговорімо
•
Матіолова привітність
•
А у безсоння - кадастр особливий
•
Не купиш ти любов
•
Розкажи мені сокровенне
•
Не жало - постріл з арбалета
•
Феєрія літа
•
У літній купелі
•
Синява в Карпатах
•
На власних попелищах
•
Харизмою заполонив мене
•
Розчарувався (секстина)
•
Самітник
•
Повня
•
Бракує шепотінь
•
Червоний квіткоспад
•
Бажання
•
У чаті. Гумор.
•
Ожинове цвітіння
•
Гумор. Схованки
•
Щоб вернулись до рідних осель і землі
•
Літає літо (тавтограма на літеру Л)
•
Червня полуничний смак
•
А любов, немов літо
•
Ірисів полум'я
•
Музика
•
Лечу до тебе
•
Ланжерон
•
ГУМОР. Більше не покличуть
•
Дощ весняний
•
Серед білих акацій
•
Мамі
•
Індигові волошки
•
Троянди білі ( слова для пісні)
•
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
•
Четвер Великий
•
Вранішні роси
•
Моє натхнення (акровірш)
•
Лісу дух непересічний
•
У священному гаю
•
Шепче молитвами
•
Душевна квота
•
Плекає сонце (тріолет)
•
Гілкою жасмину
•
Квітка на лататті
•
Коли в душі палає
•
Аромату бузкового казка (акровірш)
•
Не напишу про тебе мемуари
•
Покривало із кульбабиних пишнот
•
Іскра не твоя
•
Жайворонок у полі (акровірш)
•
Весна запилена - Сахара сипле
•
Не розлюбила
•
Не тримаймо слова
•
Ніколи не пробачить
•
Дитинства казка нетривала
•
Метелик щастя прилетів
•
Нехай засіє
•
Кобила (сатира)
•
Поезії загострене перо
•
Нескорена (Ліні Костенко)
•
Добро вражає
•
Березень бажа́ний (тавтограма на літеру Б)
•
Надії скерцо
•
Народжуючи зливу
•
Весна, весна іде
•
Охоронець
•
Слово сутнє ( присвята Т. Г. Шевченку)
•
Бережи матір
•
Не піддається тиску
•
Нескорена Одеса
•
Весна і жінка неподільні (акровірш)
•
І пахощі народжуються слів
•
Іде відродження
•
Іскра не твоя
•
Дізнатися б
•
Наснилася весна
•
Я живу в цьому світі для тебе
•
Зажурений лелека
•
Малюєш
•
України земля
•
Білила хату я під очеретом
•
Вільна
•
Весна навшпиньках
•
І все ж не остудити
•
Дозріло вже життя зерно
•
Для життєвої віри
•
Не чекала
•
Паморозь-заброда
•
Звільнився простір
•
Весна життя підносить на щаблі
•
Чи вщухне біль?
•
Щастя мить
•
Ще утримує віжки
•
Після бою
•
Напій елітний
•
А королева снігова теж жінка
•
Перон застиг
•
Лечу до тебе
•
І від близькості гасла зима
•
На щастя, Муза є
•
Вдихаємо парфум холодної зими
•
Доля, ніби нива, поорана
•
Сльози світанкові
•
Завія ( тавтограма на літеру З)
•
У злуці не завадить жодна перепона
•
Розваги заметілі (акровірш)
•
Несказане (глоса)
•
Обожнюю
•
І в душі хуртовина
•
До самих риз
•
Шелест осені без мінору
•
Незрадлива сльоза
•
Витвори зими
•
Ось перший день нового року
•
Ой, віхоло
•
Без білої перуки
•
Мені б відчути
•
Ніжність
•
Іскра не твоя
•
По скляному мості
•
Запорошені слайди
•
Гігантські кучугури
•
А українцi - найвродливiший народ
•
І що ж зима серцям навіє?
•
Тільки вдвох
•
До Святвечора
•
О скільки чула
•
Любов до землі збережи (слова до пісні)
•
Син Божий народився
•
Зимове теплослів*я
•
Якби це кожен розумів
•
Мінливості царина
•
А тиша била скло
•
Непросто
•
Спогади пахучі
•
Озеро кохання
•
Сутінковими фарбами бавиться вечір
•
Переосмислила
•
Бажання
•
Іди і не спіткнися
•
Світ у тумані грудня (акровірш)
•
Мандрівник
•
Зимова Муза
•
Зими урок
•
Не зізнаюсь
•
Болить реально
•
Кальвілем пахне світ
•
Снігове сплетіння
•
Білі щедроти
•
Без білої перуки
•
Зима вишивала кохання на щастя
•
Зажурений перон і паралелі
•
Чого являєшся (глоса)
•
В надії - сила
•
Як Ви посміли
•
Крилатий сніг з коханням першим
•
Дихаю тобою
•
Не чекала
•
Рідний альт
•
Поклич
•
Осіння мудрість
•
Торкаюсь ніжно думкою
•
Не залишиться ворожих тіней
•
Осіння Муза
•
І стеарином спогади стікають
•
Знов падають ранети
•
В безсонні
•
Безборонні мить і час
•
Про суржик
•
Символ незламності
•
Цей тихий листопад
•
Судьба листопада
•
Щоб бути щасливим
•
Туман щемить
•
Холодом стилета
•
Єдина
•
Карнавал осінній
•
Розкажи мені сокровенне
•
Хризантем чудодійне марево
•
Пульсують контури розмиті
•
Роду дерево
•
Лиш віра рятує
•
Серце довіряєш
•
Щастя поруч
•
Серпнева спрага
•
В моєї мови сонячна оправа (акровірш)
•
Справжнє диво
•
України земля
•
Життя єдине
•
Рідна мова - наш скарб (акровірш)
•
Його присутність
•
У роздумах
•
Гуляю, мов в садах Семіраміди
•
Як Ви посміли?
•
Чи варто?
•
Люби мене (2)
•
В поцілунках сонця
•
Бринить джерельно мова
•
До останку
•
Українська жінка
•
Яблуневе диво
•
І пронесу любов
•
На вірність присягнути Україні
•
Не охолола кава
•
Тобою горджусь ( до Дня Української Державності)
•
Рани
•
А він все грав
•
Безборонні мить і час
•
Літо в трояндах
•
Я смакувала
•
Тобі й мені
•
Була колись я мавка
•
На власних попелищах
•
Матіолова привітність
•
Я тягнулась до тебе душею
•
Спогадів кортеж
•
Жадана
•
Про шанс
•
Живим повернися
•
Отих думок розпалене багаття
•
Поговорімо
•
А між нами кілометри
•
Молюся
•
Люби мене
•
Лісу дух непересічний
•
Синява в Карпатах
•
Загадковий сон
•
Знайди мене
•
Мені з тобою легко
•
Порозумілися
•
Слів нектар
•
Торкаюсь ніжно думкою
•
Щасливі
•
Море, неначе ртуть
•
Пульсують контури розмиті
•
Порізи
•
Українська щедрість
•
Рідний альт
•
Рідний поклик - оберіг
•
Мелодія дощу влітку (акровірш)
•
Ніч приголомшлива
•
На важницях хитких
•
Не клич мене
•
Люблю душею (алфавітний вірш)
•
Блюзнірство
•
Адажіо любові
•
Між нами магія
•
Примарно
•
З тобою не запалювали свіч
•
Сон (тавтограма на літеру С)
•
Недомовлених слів оберемок
•
Подолала
•
Не забувай мене
•
Напій елітний
•
Під жасминовим кущем
•
Без пут
•
Поклич
•
Тихі кроки
•
Дозволь
•
Україно моя
•
Музика моря
•
Люби цю жінку
•
Частівки
•
Ти саме та (слова до пісні від імені чоловіка)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Ворог руйнує безкарно життя.
Димить пора вечірня листопаду,
Тумани в'ються, меркнуть зорепади.
Тумани в'ються, меркнуть зорепади.
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Яке несамовито мчалось до когось.
Вимір у доларах, євро і гривнях.
Що їм до того, у кого війна.
Що їм до того, у кого війна.
І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
Сльота з небесних сит трусила сльози.
Сльота з небесних сит трусила сльози.
Мережать, манять мапи мітки,
Мандрує Муза мегасвітом.
Мандрує Муза мегасвітом.
Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Бо осінній повіяв вітер.
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
У двадцять першому столітті?
Люби мене щоліта, як веселку,
Котра містком з усмішкою стрічає.
Котра містком з усмішкою стрічає.
Слова, мов листя легко із дерев злітали
і шурхотіли ув осінніх днях,
і шурхотіли ув осінніх днях,
Те місце, де родився і живеш,
Найкраще в світі, найдорожче серцю.
Найкраще в світі, найдорожче серцю.
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Слова, що говорив
Уперемі́шку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
Зірки шпильками заблищали,
У мовчанні була глибина
І осіння строката варта.
І осіння строката варта.
Гойдається у ретро стилі осінь...
Той парк рудий із фейєрверком листя,
Той парк рудий із фейєрверком листя,
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І зберігають мудрість споконвічну,
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Не буяло б навесні зело.
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Усмішку дарувати іншим.
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Холодний місяць і гаряче сонце.
Без тебе плачу я струною,
І пісня, наче темна хмара
І пісня, наче темна хмара
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Не цілував мої ти ніжно руки.
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
То Муза із колючими шипами.
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
Коли врочисто сонце розкриває світ.
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
На тлі осінньої арт-модної краси,
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
Небесні розсипи на землю вересневу -
Фантазія, а чи казкова суть?
Фантазія, а чи казкова суть?
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Сонце палає до втоми щодня.
Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
Вересневий купаж-аромат на порозі.
Вересневий купаж-аромат на порозі.
Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
Тоді з'явилась армія рашистська,
Тоді з'явилась армія рашистська,
Україно моя, хоч страждала від болю,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Не збороти нікому твій вільності дух,
З-орі серпневі дають тобі світло,
Засяє сонце Перемоги
Крізь тлю війни на полі бою,
Крізь тлю війни на полі бою,
Мені з тобою легко, мов пір*їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
Летіти там, де теплий віє вітер,
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
Зірки шпильками заблищали,
Сонце гарцює в серпневих покосах,
Світло медове розли́ло до ніг.
Світло медове розли́ло до ніг.
Люби мене щоліта, мов веселку,
Яка містком з усмішкою стрічає.
Яка містком з усмішкою стрічає.
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Ти довір свою таємницю.
А він іще щось шепотів про шанс,
Аби душі тендітної торкнутись.
Аби душі тендітної торкнутись.
Не відбулось і не здійснилось, оминуло.
Щось залишилось в оберемках літа.
Щось залишилось в оберемках літа.
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
І скибка місячна висіла смачно.
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Бо дихання осіннє прохолодне.
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Тендітну ауру людини,
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
Сплітаючи із сонцем макраме.
Не тобі подароване літо.
Пустоцвіт розлетівся від вітру.
Пустоцвіт розлетівся від вітру.
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
В очах любов і смутку караван.
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Літо розпечене землю сушить до тріску,
Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
Здається, ми на різних континентах.
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
Ось небо ночі в зоряній парчі,
Не купиш ти любов за гроші,
За золото і діаманти,
За золото і діаманти,
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Ти довір свою таємницю.
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Коли самотність допікала.
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
В мандрівці легенького вітру.
Червоніло у літній купéлі,
ніби сон не кінчався тривалий.
ніби сон не кінчався тривалий.
Здається, небо доторкнулось до землі
І синяву густу розсипало в Карпатах.
І синяву густу розсипало в Карпатах.
Не ті слова сказав. Чи є її провина?
І жниво...спрага... У душі - кипить.
І жниво...спрага... У душі - кипить.
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
У людній вечорами соцмережі.
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Коли розчарувався у любові,
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Запав у серце ніжне вже давно.
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Без прив'язі помаранчева повня.
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
Як краплі-перли юного дощу.
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
То Муза із колючими шипами.
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
Немає зовсім слів і навіть літер...
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
- У чаті сайту будеш блогер.
Ожинове цвітіння не ламайте.
Сприймайте цю красу червнену
Сприймайте цю красу червнену
Дід Петро і баба Люба
Гру у схованки поча́ли.
Гру у схованки поча́ли.
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
Колосіння зелене, зернівки налив,
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лимани ллються легко.
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
Ллються пахощі меліси, м*яти.
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Повівав літній вітер-пустун.
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Ніби Ірида спустилась з небес.
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То хвилею бурхливою, а то дощем,
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Над бірюзовими очима моря.
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Відомий дельфінарій "Немо".
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
На дружину знов кричить.
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Доторкається лагідно вій,
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
Проникає крізь гілля посадки,
Пам*яті моєї мами Валентини Михайлівни
(20.12.1939 - 16.12.2002)
(20.12.1939 - 16.12.2002)
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Межи ажуру зеленавих трав.
(Слова для пісні від імені чоловіка)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
В ній розум і сердечні відчуття,
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
Ісус омив всім учням ноги
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
З блиском перлинним в шовковій траві.
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
О-цей прекрасний Божий світ.
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Він кличе стоголоссям, шумом.
У священному гаю́ на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
На святій землі поміж дерев.
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Коли зима засипала снігами.
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І мліють світлом ліхтарі.
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Весна квітує поміж нас,
Гілкою жасмину розцвіло кохання.
Малювала пензлем сонячна рука.
Малювала пензлем сонячна рука.
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Гойдались зорі у ставочку.
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Хоча мотиви вже робили кроки.
Квітень стелить покривало
Із кульбабиних пишнот.
Із кульбабиних пишнот.
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Не повернути весняних емоцій.
Ж-айвір малий співучий, моторний
А-ж із Іспанії лине додому,
А-ж із Іспанії лине додому,
Весна запилена - Сахара сипле...
Чомусь у згустку пил піднявся,
Чомусь у згустку пил піднявся,
Не розлюбила нас стрімка весна,
І радує небес свічадо,
І радує небес свічадо,
Припекла твоя красномовність мовчання,
Як гаряче тавро на душі.
Як гаряче тавро на душі.
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
Птахи кружляли з піснею весни.
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Скаче Галя, мов кобила.
Поезії загострене перо
Байдужою людину не залишить,
Байдужою людину не залишить,
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Буслиний березень бажа́ний,
Блищить блакиті браво баня.
Блищить блакиті браво баня.
Віртуозна гра квітневого дощу,
Соло крапельок по черепиці.
Соло крапельок по черепиці.
Ще вчора вітер обіймав, кошлатив
Яскравий лайм травиці молодої,
Яскравий лайм травиці молодої,
- Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
Читаємо від березіля титри.
Читаємо від березіля титри.
Весна, а небо ніби з сивиною...
І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
Життя коротке. Сорок сім,
Але у "Царстві Духа" він володар.
Але у "Царстві Духа" він володар.
Дитя маленьке тягне ніжні ручки
До рідної матусі, мов до сонця.
До рідної матусі, мов до сонця.
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
Внизу рожева смуга розляглася.
Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
Що нелюди пришлють кривавий вітер.
Що нелюди пришлють кривавий вітер.
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
Вслухаюся у журавлину пісню,
Вдивляюся в божественну блакить,
Вдивляюся в божественну блакить,
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
Усмішка загадкова на вустах.
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Не повернути весняних емоцій.
Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Сплітає лютий макроме морозне.
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Вже літає пух тополиний.
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
П*янку зимову жінку-вишню,
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
У сльозах захлиналась до болю.
Білила хату я під очеретом,
Старенька стріха німбом освітилась.
Старенька стріха німбом освітилась.
Всевишньої любові небо чисте,
Вві сні і наяву - нектар.
Вві сні і наяву - нектар.
Весна навшпиньках лагідним піано
Крадеться по землі і дихає легенько.
Крадеться по землі і дихає легенько.
Сніжинки березневі падають додолу,
Холодні білі з апліке морозним.
Холодні білі з апліке морозним.
Стебло гнучке, шорсткі листки,
Остистий колос жита
Остистий колос жита
Жирну крапку поставити просто,
А чи варто зразу так різко?
А чи варто зразу так різко?
Не чекала, що цілуватимеш руки,
Мов замерзле узимку гілля.
Мов замерзле узимку гілля.
Суцільним льодом паморозь осіла,
І гілочки дерев оздобила красою.
І гілочки дерев оздобила красою.
Звільнився простір для весни у світі.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Минає час лютневих холодів,
Весняне проника сопрано
Весняне проника сопрано
Комусь життя під сонцем гріє душу,
Комусь дощем шмагає раз по раз
Комусь дощем шмагає раз по раз
Турботи денні проминули швидко,
Старанно вітер їх відніс кудись.
Старанно вітер їх відніс кудись.
Ще утримує віжки білоброва зима,
А весна, ніби інеєм вкрита лоза.
А весна, ніби інеєм вкрита лоза.
Опам'ятався ледве після бою,
присипаний землею, поряд зброя.
присипаний землею, поряд зброя.
Від помаранча сонячного тепло,
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Душа королеви студена,
Лиш вітер її обійма,
Лиш вітер її обійма,
Аеробічний стук сердець у ритмі...
Не чув глухий перон у шумі.
Не чув глухий перон у шумі.
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Над бірюзовими очима моря.
Огортав його образ січневий туман
І краплинами повз на шибках.
І краплинами повз на шибках.
Не вистачає мені сплеску крил,
Тріпочеться лиш серце голубино.
Тріпочеться лиш серце голубино.
Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
Вдихаємо парфум холодної зими.
Вдихаємо парфум холодної зими.
Небо зоряне, небо зоряне...
Доля, ніби нива, поорана.
Доля, ніби нива, поорана.
Людське милує око сонях у цвітінні,
Безмежне поле - річка золотиста.
Безмежне поле - річка золотиста.
Закружляла завія-зима.
Зазвучала звабливо зурна.
Зазвучала звабливо зурна.
Не приховати факти, знаєм ми.
Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
Р-анок вистрибнув у лісі,
О-глянувся хитрим лисом.
О-глянувся хитрим лисом.
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
Чарівно із бездонності небес.
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
Розвіває її заметіль.
Розбудив мою сутність жіночу,
І безсоння, наче Едем.
І безсоння, наче Едем.
У мовчанні була глибина
І осіння строката варта.
І осіння строката варта.
Незрадлива сльоза
Витвори зими
Ось перший день нового року
Весняно-сонячним вродився.
Весняно-сонячним вродився.
Подушка неба тріснула навпі́л,
Сніжило рясно, гучно завивало.
Сніжило рясно, гучно завивало.
Чарівно усміхнулась, мов весна,
Азарту наганяє, як у покер.
Азарту наганяє, як у покер.
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Бо дихання осіннє прохолодне.
Тобі дарую тихо ніжність
У круговерті днів шалених,
У круговерті днів шалених,
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Не повернути весняних емоцій.
Ідеш, неначе по скляному мо́сті.
Думки снують, снують: чи це кохання?
Думки снують, снують: чи це кохання?
Білі коси ще чеше зима,
Розвіває їх вітер північний.
Розвіває їх вітер північний.
Хурделило ще звечора село.
Батьки взяли лопати в хату.
Батьки взяли лопати в хату.
А українці - найвродливіший народ
Душею доброю, широкою, як поле,
Душею доброю, широкою, як поле,
Сніжинок біле птаство закружляло.
І що йому до тих стосунків,
І що йому до тих стосунків,
Самота роз*їдає людину,
Ніби цвях покриває іржа.
Ніби цвях покриває іржа.
Приступає господиня вдосвіта до праці,
Дістає з покуття кремінь і кресало.
Дістає з покуття кремінь і кресало.
О скільки чула я зізнань в любові
І сотні компліментів флірту.
І сотні компліментів флірту.
Ти вранішнє сонце лови у долоні,
Пройди по доріжках знайомих скоріш.
Пройди по доріжках знайомих скоріш.
Різдвяна нічка. Урочисте небо.
Сіяє ясна зіронька вгорі.
Сіяє ясна зіронька вгорі.
Читаю книгу білої зими.
На сторінках кристали чисті льоду,
На сторінках кристали чисті льоду,
Ялинці затишно в зимовім лісі,
Незрубана - у сніговім намисті.
Незрубана - у сніговім намисті.
Слова, як листя зірване із гі́лля
Розніс безжально вітер навсебіч.
Розніс безжально вітер навсебіч.
А тиша била скло і руйнувала стіни...
Слова терпіли в летаргічнім сні.
Слова терпіли в летаргічнім сні.
Непросто все...непросто все між нами.
Закоханість схопила у тенета скотчем.
Закоханість схопила у тенета скотчем.
Замислився мій сад зимовий у снігах
І згадує квітневе розмаїття.
І згадує квітневе розмаїття.
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Сутінковими фарбами бавиться вечір.
Ось і грудень закінчує рік.
Ось і грудень закінчує рік.
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
Немає зовсім слів і навіть літер...
До мене ти вже зовсім близько-близько,
Лиш щось тобі все ж заважає.
Лиш щось тобі все ж заважає.
С-оромиться зима своїх одеж,
В-еселощі під маскою сховала.
В-еселощі під маскою сховала.
Ще влітку сонячна надія променилась,
І сподіванням не було кінця.
І сподіванням не було кінця.
Зима свої фортеці збудувала,
Симфонія звучить в її душі.
Симфонія звучить в її душі.
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
І я була готова бігти по снігах,
Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
Шар на деревах знову наростає.
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
І не танцює в білій сукні заметіль.
У кожної сніжинки унікальна сукня,
Неначе на замовлення пошита.
Неначе на замовлення пошита.
Білим зефіром вляглася зима.
Білі покрівлі і біла земля.
Білі покрівлі і біла земля.
Чарівно усміхнулась, мов весна,
Азарту наганяє, як у покер.
Азарту наганяє, як у покер.
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
Нитками біленькими на полотні.
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чого звертаєш ти до мене
В надії - сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
У ній пізнаєш світу промінь.
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
Тривожити всі закутки її вві сні.
Безшелесно спочатку падав перший сніг
Зіркоподібними кристалами додолу.
Зіркоподібними кристалами додолу.
Дихаю тобою у грудневі ночі,
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
Не чекала, що цілуватимеш руки,
Мов замерзле узимку гілля.
Мов замерзле узимку гілля.
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
З якою в радість осінь і зима,
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Протягне сонячний світанок руки.
Осінній бал відтанцювало листя,
Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Це все одно, що доганяти вітер,
Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
Осіння Муза
Щодня вражає осені відвертість,
Бо листопад завершує етап.
Бо листопад завершує етап.
Світанок котить сонячну монету,
Блищить у небі, та не зігріває.
Блищить у небі, та не зігріває.
Тече екстрат безсоння у печері ночі,
І думка в'яжеться дозріла.
І думка в'яжеться дозріла.
Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Недовчився "поет" у школі,
Українську не вивчив мову,
Українську не вивчив мову,
Крізь віки любов до вишиванки
Українці пронесли і зберегли.
Українці пронесли і зберегли.
Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Мряка звечора - і до обіду,
Сипле розкіш на землю слізьми.
Сипле розкіш на землю слізьми.
Життя дає уроки часто,
І не завжди воно цукати.
І не завжди воно цукати.
У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
Кристали льоду, крапельки води.
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
У дощ, що перекреслив всі надії.
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Не зазнала від репресій руйнування.
Карнавал осінній не шкодує ласки,
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Ти довір свою таємницю.
Хризантем кучеряві зачіски
Тріпотіли від подиху осені.
Тріпотіли від подиху осені.
Суцільна дощова стіна взяла в полон,
Але пульсують контури розмиті.
Але пульсують контури розмиті.
У мого дерева від пращурів коріння,
Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
Туман попелястий улігся на простір земельний,
І коник його - пелена.
І коник його - пелена.
Роки злітають, як пожухле листя.
Оголеність душі осінньою порою
Оголеність душі осінньою порою
І восени очікує на розі радість.
Туманно-сіра пелена недовго.
Туманно-сіра пелена недовго.
Орхідеєю білою день розпустився.
У саквах залишилася темрява ночі,
У саквах залишилася темрява ночі,
В-іками невмируща мова,
Бере початок дерево з коріння,
Життя його буяє в зелен-листі.
Життя його буяє в зелен-листі.
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
У сльозах захлиналась до болю.
Життя єдине тільки, іншого нема.
Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
Не транспорт це, хоча і швидкохідне.
Р-ідну мову передай нащадкам
І цінуй цю роду Берегиню.
І цінуй цю роду Берегиню.
Його присутність відчувається в усьому,
Хоча закреслені надії коми.
Хоча закреслені надії коми.
Вечірнє небо й сонячна утома.
У роздумах про те, що відбулось.
У роздумах про те, що відбулось.
Гуляю, мов в садах Семіраміди,
Бо ж навкруги серпнева благодать:
Бо ж навкруги серпнева благодать:
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
Тривожити всі закутки її вві сні.
Не лоскочи словами знову душу,
Мов пухом облетілої тополі.
Мов пухом облетілої тополі.
Люби мене щоліта, як веселку,
Котра містком з усмішкою стрічає.
Котра містком з усмішкою стрічає.
Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
Бринить джерельною водою мова,
Бо чисті животворні слів краплини.
Бо чисті животворні слів краплини.
Стільки років не знала нічого про тебе,
Ніби в просторі дим розчинився.
Ніби в просторі дим розчинився.
Неймовірна нині українська жінка:
Берегиня роду, справжня, добра, щира.
Берегиня роду, справжня, добра, щира.
Коли проб'ється перший промінь вранці,
А яблунька рожевим зацвіте,
А яблунька рожевим зацвіте,
Каштанів їжаки розкрила осінь
І кидає плоди в алеї з листям.
І кидає плоди в алеї з листям.
На вірність присягнути Україні -
Потреба сьогодення повсякчас.
Потреба сьогодення повсякчас.
Не охолола кава, червень пригріває.
Любистком пряним світ пропахлий.
Любистком пряним світ пропахлий.
Ти з козацького мудрого роду,
Твій початок - це Київська Русь.
Твій початок - це Київська Русь.
Буяє травневе цвітіння природи,
Але сьогодення тривожне у нас.
Але сьогодення тривожне у нас.
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
Зірки шпильками заблищали,
Кружляло листя восени, і ми - у парі.
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
Їм оди писали Вергілій, Овідій.
У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
У Римі, Єгипті й Парижі цвіли.
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Від слів твоїх хотілося мені літати,
Бо оживали барви візерунків.
Бо оживали барви візерунків.
Не ті слова сказав. Чи є її провина?
І жниво...спрага... У душі - кипить.
І жниво...спрага... У душі - кипить.
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Я тягнулась до тебе душею,
Ніби бризом легеньким торкалась.
Ніби бризом легеньким торкалась.
Трави цілувались стеблами шовковими,
І горіли зорі на небесній сукні.
І горіли зорі на небесній сукні.
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
Ранкової тендітності її пелюсток.
Кохалися, а потім розчинився,
Мов цукор в чистоті води ураз.
Мов цукор в чистоті води ураз.
День прошмигнув, ніби миша прожогом.
Ніч-одиначка - володарка світу.
Ніч-одиначка - володарка світу.
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Гарячим подихом до нього вилось.
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
Здається, ми на різних континентах.
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
Молюся за людей загиблих
Від авіаударів і від куль,
Від авіаударів і від куль,
Люби мене, як сонце любить літо.
І трепетно, і ніжно обіймай,
І трепетно, і ніжно обіймай,
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Здається, небо доторкнулось до землі
І синяву густу розсипало в Карпатах.
І синяву густу розсипало в Карпатах.
В обіймах невагомості і ласки
У сні твоїм я Музою була.
У сні твоїм я Музою була.
Шукай мене вечірньою порою,
Як сонце стомлене за обрієм приляже.
Як сонце стомлене за обрієм приляже.
Мені з тобою легко, мов пір'їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
Летіти там, де теплий віє вітер,
Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
І райдуга між нами пролягла,
І райдуга між нами пролягла,
П'янкий нектар - слова, що сказані мені.
Я кожне милозвуччя хочу пити.
Я кожне милозвуччя хочу пити.
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Це все одно, що доганяти вітер,
Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Весною, мов акацієвий цвіт.
Море безмежне, шумить вічне соло.
Сумно. Бентежне чує війну.
Сумно. Бентежне чує війну.
Суцільна дощова стіна взяла в полон,
Але пульсують контури розмиті.
Але пульсують контури розмиті.
І де ти? Де? З'явився в дощ - і вже немає.
Плакучі верби розрослись нівроку.
Плакучі верби розрослись нівроку.
Жовтії голівки тягнуться до сонця,
В зеленавім листі соняшнику цвіт.
В зеленавім листі соняшнику цвіт.
А міжсезоння пам'ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
З якою в радість осінь і зима,
Копиці хмаровиння з решета немов би
Розсіяли дощу дрібні краплини.
Розсіяли дощу дрібні краплини.
М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
Е-кспрес червневий покраплинний.
Е-кспрес червневий покраплинний.
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Ніби повільно текли і текли.
Чорна ніч розкрила тиші нутро:
Ненаписаний знову лист,
Ненаписаний знову лист,
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
Твій вечір простягає теплі руки,
А я обожнюю красу небесну,
Б-лакитні кольори і білі хмари.
Б-лакитні кольори і білі хмари.
Блюзнірство вдарило у голови й серця.
Хто вчив їх зневажати українське?
Хто вчив їх зневажати українське?
Ескорт зірок зійшов на небо серпня,
Ще й місяць річці легко ллє медовість.
Ще й місяць річці легко ллє медовість.
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Хоч утікай, притягує всесильно.
На полотні нічному в роздумах зірки:
Мої супутниці у час безкрилля.
Мої супутниці у час безкрилля.
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Не цілував мої ти ніжно руки.
Сняться степу соняхи,
Сте́жок сивий слід.
Сте́жок сивий слід.
Недомовлених слів оберемок,
І листів недописаних ретро
І листів недописаних ретро
Ясночолого сонця погляд бентежив,
Проникав у ритмічність вулиць.
Проникав у ритмічність вулиць.
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
Коли врочисто сонце розкриває світ.
Від помаранча сонячного тепло,
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Стояли двоє під жасминовим кущем,
Пахучого батисту аромат вдихали.
Пахучого батисту аромат вдихали.
У безголосім сні з*являлись у чеканні
Ескізи декорацій від руки.
Ескізи декорацій від руки.
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Протягне сонячний світанок руки.
Я так твої любила тихі кроки,
Хоч серце юне стукало частіше.
Хоч серце юне стукало частіше.
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Україно моя, хоч страждала від болю,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Плюскочуть хвилі музикою моря,
Прибоєм б*ється серця сила.
Прибоєм б*ється серця сила.
Люби цю жінку, бо вона єдина,
І вірність в неї у крові.
І вірність в неї у крові.
Їсть Галина смачне сало,
А Микола їй гукає:
А Микола їй гукає:
(Слова до пісні від імені чоловіка)