Автори /
Роман Скиба (1970)
Рубрики
/ Книга перша (1988-1991)
Опис: МЕНЕ НАЗОВУТЬ ЛИСТОПАДОМ
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
НОСТАЛЬҐІЯ
•
* * *
•
САГА (Із Андрія Вознесенського)
•
Із Марини Цвєтаєвої
•
Василю Стусу
•
ПРО СЕБЕ
•
КАЗОЧКА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Зачаклуйте мене.
Зачаклуйте мене, ради Бога…
Зачаклуйте мене, ради Бога…
Блискавка світ розкреше.
Трохи принишкне час.
Трохи принишкне час.
Дороги були неміряні
І вітер манив коня,
І вітер манив коня,
Ми давно не спускались в тишу
Лоскотати лякливу мишу,
Лоскотати лякливу мишу,
Ходить сніг по далеких містах,
Ходить сніг по застиглім столітті.
Ходить сніг по застиглім столітті.
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
В старого дзеркала в очах,
В тумані вічності,
В тумані вічності,
Тоді ще називалися теплом
Червонобокі сни в чиємусь літі.
Червонобокі сни в чиємусь літі.
Все було розмірене і просто.
Скрип трамваю, сизі паркани…
Скрип трамваю, сизі паркани…
Чийсь білий плащ розвіявся, як вічність.
І два сторіччя вигнули вербу.
І два сторіччя вигнули вербу.
А в очах твоїх падав сніг…
Падав сніг на догоду січневі.
Падав сніг на догоду січневі.
Вікнам у щоки холодно.
Страхом зоветься тьма.
Страхом зоветься тьма.
Востаннє ця облізла електричка.
Старенький ранок кашляє в перон.
Старенький ранок кашляє в перон.