ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роман Скиба (1970) / Вірші / Книга перша (1988-1991)

 САГА (Із Андрія Вознесенського)
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.
Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.
Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.
І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.
Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.
Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.
Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 00:23:16
Переглядів сторінки твору 9484
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.814 / 6  (5.023 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.979 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.30 18:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Острозький (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 13:21:53 ]
бо прекрасно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 20:18:31 ]
взірець поетичного перекладу!
вчіться, панове перекладачі!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 20:39:27 ]
гарний переклад у Романа, красивий навіть.
шкода тільки, що зникли ознаки конкретного міста під маскою абстрактних "споруд поважного значення"; незрозуміло, нащо було переставляти строфи наприкінці, тим більше, що остання строфа у Вознесенського залізно пов"язана з його ж передостанньою за змістом:
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
«Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».

Змінивши цей порядок, Рома змінив і зміст. На прямо протилежний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 21:05:02 ]
переклад Романа (до речі, "Із Андрія Вознесенського") є якраз поетичним перекладом з усіма похідними від цього моментами.
Не знаючи текст оригіналу, я після тексту Скиби ЗАХОТІВ БИ прочитати оригінал. От і все)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 21:09:41 ]
так, оте "із" дещо пробачає, звісно.
щодо "захотів прочитати" +100 :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 16:57:17 ]
Філологічний переклад поетичного тексту виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу. Це відверто допоміжний вид перекладу, як правило, який супроводжується паралельним текстом оригіналу або детальними коментарями. Значення його - і наукове, і практичне - може бути досить важливим. Даний вид перекладу і не претендує на функцію поетичної комунікації, але зате з максимальною точністю передає кожну фактологічну деталь оригіналу й може слугувати важливою підмогою в роботі дослідника, літератора або просто допитливого читача)
Як на мене, Чорі, зберегти максимально фактологію оригіналу і не втратити на естетичній інформації (себто, власне на поезії) при перекладі просто неможливо) імхо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:18:17 ]
Шико, "філологічний переклад поетичного тексту, який виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу" - це ж підрядник :))
Щодо втрат і збережень - зрозуміло, що в перекладі завжди чимось доводиться жертвувати - заради поезії, але головне - чим саме.
Ромчина версія - десь посередині між власне перекладом і вільним "із" - але Скиба таки завжди Скиба :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 22:56:53 ]
Шико, ви просто витончений садист. :)
Така «ідеальність» перекладу багатьох авторів би змусила серйозно хвилюватись.

Та й на мою найскромнішу думку, сам текст від Вознесенського далеко не ідеально скроєний, і досить легко міг би бути перекладений на рівні вищому, аніж у автора. Принаймні, без таких перепадів, які дозволяє собі автор - самі огріхи у звучанні оригіналу вельми помічними стануть.

А щодо Ромкових старань, то він так і написав, що це просто «Із Вознесенського». Хоча, як на мене, і більше поприколювався над Вознесенським аніж серйозно підійшов до справи.
Я спробував виставити оцінки за трактування кожної строфи, пробуючи дивитися серйозно на перекладацьке вміння, без врахування того факту, що тут таки помітніша Ромина грайливість, аніж все інше...
Цікаво чи Роман образиться, коли його про це запитати?

САГА

Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.

Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.

Це, як на такого майстра, як Роман, на «3» - бо перекласти "проводить необутая выйдешь" як «Проведеш і, звичайно, пробачиш» це поетичний моветон… (Але, це якщо серйозно підходити до справи). :(

Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: "Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.

Знову ж таки, короткочасність «заслонивши» перекладати, як «заслоню», що триває у безкінечність, це, щонайменше, не розуміння тривалостей у поетичній музиці?
Та й «я подумаю: "Боже всевышний!» перекласти як «Дрож по тілу — осяяння наче», це просто підлаштовування під риму, відходячи максимально далеко від змісту. Прямо як у тому фільмі "Дрож Землі"... Зато тепер цілком зрозуміло, яке осяяння привело Ньютона до відкриття відповідного закону.
Теж на «3» з плюсом.

Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.

Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.

”Ці споруди поважних призначень” - за це тверда «2» Хоча є ще і "бруд". Схоже Роман щось під ногами шукав, а Вознесенький під хмарами...:(


Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.

І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.

Вельми приблизно, але рівень звучання близький, «4» з мінусом

Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.

Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.

Цей момент у Вознесенського вельми слабенько виглядає – на «3», тож переклад на тверду «4»

И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.

“так минимальным” – тут, схоже, у Вознесенського невиправдане порушення правил? Але пустоту перекладати як пітьму, теж не добре, та й «тлінним», ніби, без потреби тут? Та ще й підтексти відразу спливають не на користь «тлінного». Словом, «4» з мінусом, як на мене…

Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:

"Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

«Бухне в лиця повітрям гарячим» це на диво точний переклад «И качнется бессмысленной высью» - це на тверду «3» - за незвичність використання теплової завіси.

Але в цілому "прикольно", хоча різні рівні серйозності помітні...
З Бродським у Романа така гра би не вийшла, а з Вознесенським легко, саме через перепади звучання в оригіналі, що дало грайливому перекладачу потрібні козирі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 09:46:45 ]
Даймоне, давайте визначимось у термінах) Переклад поетичного тексту може бути поетичним, віршованим і філологічним. У випадку з Романом ми маємо справу з поетичним перекладом. Ви ж, Даймоне, підходите до Ромчикової сага з інструментарієм віршованого перекладу. Хоча - БУДЬ-ЯКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ВІРШОВАНИЙ, АЛЕ НЕ КОЖЕН ВІРШОВАНИЙ ТЕКСТ - ПОЕТИЧНИЙ. Це ключовий момент.
Багато в чому погоджуюсь з таким формулюванням (хоча і не вичерпним) віршованого перекладу:
Віршований переклад - це такий метод перекладу поезії, при якому фактуальна інформація оригіналу передається мовою перекладу не поетичним, а лише віршованим мовленням. Цей вид перекладу дуже близький до оригіналу відносно слів і виразів, а також й у стилістичному взаємозв'язку. На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну. У цьому випадку мова, звичайно ж, іде лише про віршоване, але не поетичне мовлення. Саме бажання максимально наблизитися до оригіналу у вербальному й стилістичному відношенні блокує всі спроби перетворити віршований текст перекладу в «просторовий» і справді поетичний текст.

І кілька слів про поетичний переклад:
Поетичний переклад передбачає включення перекладного тексту в живий літературний процес, у культурну традицію й пам'ять літератури тієї мови, на яку він здійснений. Саме поетичні переклади іноді сприяють повному стиранню граней між оригінальною й перекладацькою творчістю. Кожна освічена людина знає байки Крилова, часто не підозрюючи, що це - досить точні переклади з Лафонтена, знає багато віршів Сковороди, Пушкіна, Лєрмонтова, Жуковського, не завжди здогадуючись, що це переклади із Шеньє, Ґете, Байрона.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 15:08:34 ]
Перепрошую за втручання, Шико, але перелічені вами приклади нібито "поетичних перекладів" є переспівами :)

Щодо фрази "На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну." - вона надто категорична і бездоказова. Такі характеристики скоріше підходять "філологічним перекладам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 16:40:51 ]
Як на мене, то Роман Скиба чітко і в цьому контексті (вірша Вознесенського) є таким, яким він є завжди - і я тому розумію Шико, а особливо з музикального погляду на обидві композиції.

До речі, можна було би оголосити конкурс на кращий переклад цього вірша (оригіналу) - з умовою, що всі учасники опублікують свої варіанти в один день. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:20:52 ]
Боюсь, об"єктивне визначення кращого через розходження в критеріях буде затруднене :)