ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2023.12.03 16:34
Легенда про авдіївські пагорби
Дощ сіється з кошлатих сірих хмар.
Затіявсь з ночі й без перепочину.
Вже б чи пішов? Як влітку – на годину.
А тут ще й холод, аж із рота пар.
В тісному шанці сховку не знайти.
Хоч під ногами ще калюж немає,
Але земля вологи набирає.
Тож з’являться,

Борис Костиря
2023.12.03 16:05
Маски
Шкода, що це медичні маски,
а не театр но і кабукі,
по вінця налитий трагізмом.
Маска дозволяє приховати
справжню сутність людини.
Можна зробити маски
постійними атрибутами життя.
Від цього нічого не змінилося б.

Юрій Левченко
2023.12.03 16:05
Усе , або - нічого!
Біль- чоловічого роду,
його я відчув сповна.
Вбиває він твою вроду,
у очі проникла вина...
На поминки зву любові
всіх тих, хто її ховав -
вас, хлопчики випадкові,
хто вміли знайти слова ,

Володимир Бойко
2023.12.03 12:31
Московитські парадокси - 8
Якби коти мітили території так само захланно, як москалі, світ обернувся би на которосію. Чи не кожна нація претендує на певну винятковість, та лише у московитів вона доведена до повного ідіотизму. Загадковість російської душі полягає у нездатності

Козак Дума
2023.12.03 09:39
Бом-бем-бум*
Учора бачив сон прекрасний –
Москва горіла як сірник,
а більш за все на площі Красній,
що й з мавзолею чувся крик.
Ніхто не вижив – всі згоріли,
Рогозін, Путін і Собчак,
а ще – біля стіни ялини
горіли офігенно так!

Світлана Бур
2023.12.03 09:13
Зажурений перон і паралелі
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?

Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.

Леся Горова
2023.12.03 09:00
Чекаю
Ти руку підстав під сніг
То сотні листів моїх,
І в кожному про моє кохання .
Сніжинкою звіддалік
Цілунок на щоки ліг
І крапля то чи сльоза стікає.

Скоріше вернись живим,

Віктор Кучерук
2023.12.03 06:19
Заспіваймо разом
Скраю поля в стиглім житі
Примостився серед літа
Й на сопілці радісно заграв, –
І нестримно та бадьоро,
Як пташки, знялися вгору
Ніжні звуки зроджених октав.
На закличний спів сопілки
Позлітались перепілки

Микола Соболь
2023.12.03 05:59
Снігопад
Переінакшити усе
й забути стріти Новоріччя,
кипить, бурлить життя столичне,
сніги мороз у небі тче,
але тому я не радію,
він після висипле завію,
ворона казиться натще,
така вона груднева байка

Іван Потьомкін
2023.12.02 22:59
***
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерех

Світлана Бур
2023.12.02 11:41
Чого являєшся (глоса)
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.


Ольга Олеандра
2023.12.02 09:40
Запрошення
Вікно відкриваю снігові безпосередньо у душу.
Заходь і ти.
Бо ти, як і він, буваєш ледь стерпно колючим.
А я все одно (чуєш, все одно) тебе, як і його, люблю.

Бо він, як і ти, може бути осяйним,
пухнастим,
турботливим,

Леся Горова
2023.12.02 08:11
Слова
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей .

На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-

Микола Соболь
2023.12.02 07:46
Грудневі переспіви
Грудневі переспіви лісу
крізь лід замерзлого Дніпра,
через снігів густу завісу
там перелякана мара
безладно на початку ночі
у тьмяно-голубій зорі,
а ви до вищого охочі,
де красні зорі угорі.

Козак Дума
2023.12.02 07:18
Треба фільтрувати
Як воду друзів треба фільтрувати,
аби не накипало на душі…

Віктор Кучерук
2023.12.02 05:53
Платня
У невеличкому гаю,
Посеред вільх скрипучих, –
Я шкіру білену твою
Цілунками замучив.
Рясні відбитки губ моїх
Лишилися на тілі
І дуже довго, мов на гріх,
Незмивно червоніли.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ігор Білецький Академік
2023.11.24

Дмитро Крейда
2023.11.10

Галина Шибко
2023.11.06

Олександр БУЙ
2023.11.01

Мамутова Кістка
2023.10.26

Сніг Теплий
2023.10.19

Данило Фарба
2023.10.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роман Скиба (1970) / Вірші / Книга перша (1988-1991)

 САГА (Із Андрія Вознесенського)
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.
Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.
Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.
І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.
Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.
Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.
Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 00:23:16
Переглядів сторінки твору 8894
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.814 / 6  (5.023 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.979 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.30 18:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Острозький (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 13:21:53 ]
бо прекрасно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 20:18:31 ]
взірець поетичного перекладу!
вчіться, панове перекладачі!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 20:39:27 ]
гарний переклад у Романа, красивий навіть.
шкода тільки, що зникли ознаки конкретного міста під маскою абстрактних "споруд поважного значення"; незрозуміло, нащо було переставляти строфи наприкінці, тим більше, що остання строфа у Вознесенського залізно пов"язана з його ж передостанньою за змістом:
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
«Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».

Змінивши цей порядок, Рома змінив і зміст. На прямо протилежний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 21:05:02 ]
переклад Романа (до речі, "Із Андрія Вознесенського") є якраз поетичним перекладом з усіма похідними від цього моментами.
Не знаючи текст оригіналу, я після тексту Скиби ЗАХОТІВ БИ прочитати оригінал. От і все)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 21:09:41 ]
так, оте "із" дещо пробачає, звісно.
щодо "захотів прочитати" +100 :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 16:57:17 ]
Філологічний переклад поетичного тексту виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу. Це відверто допоміжний вид перекладу, як правило, який супроводжується паралельним текстом оригіналу або детальними коментарями. Значення його - і наукове, і практичне - може бути досить важливим. Даний вид перекладу і не претендує на функцію поетичної комунікації, але зате з максимальною точністю передає кожну фактологічну деталь оригіналу й може слугувати важливою підмогою в роботі дослідника, літератора або просто допитливого читача)
Як на мене, Чорі, зберегти максимально фактологію оригіналу і не втратити на естетичній інформації (себто, власне на поезії) при перекладі просто неможливо) імхо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:18:17 ]
Шико, "філологічний переклад поетичного тексту, який виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу" - це ж підрядник :))
Щодо втрат і збережень - зрозуміло, що в перекладі завжди чимось доводиться жертвувати - заради поезії, але головне - чим саме.
Ромчина версія - десь посередині між власне перекладом і вільним "із" - але Скиба таки завжди Скиба :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 22:56:53 ]
Шико, ви просто витончений садист. :)
Така «ідеальність» перекладу багатьох авторів би змусила серйозно хвилюватись.

Та й на мою найскромнішу думку, сам текст від Вознесенського далеко не ідеально скроєний, і досить легко міг би бути перекладений на рівні вищому, аніж у автора. Принаймні, без таких перепадів, які дозволяє собі автор - самі огріхи у звучанні оригіналу вельми помічними стануть.

А щодо Ромкових старань, то він так і написав, що це просто «Із Вознесенського». Хоча, як на мене, і більше поприколювався над Вознесенським аніж серйозно підійшов до справи.
Я спробував виставити оцінки за трактування кожної строфи, пробуючи дивитися серйозно на перекладацьке вміння, без врахування того факту, що тут таки помітніша Ромина грайливість, аніж все інше...
Цікаво чи Роман образиться, коли його про це запитати?

САГА

Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.

Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.

Це, як на такого майстра, як Роман, на «3» - бо перекласти "проводить необутая выйдешь" як «Проведеш і, звичайно, пробачиш» це поетичний моветон… (Але, це якщо серйозно підходити до справи). :(

Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: "Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.

Знову ж таки, короткочасність «заслонивши» перекладати, як «заслоню», що триває у безкінечність, це, щонайменше, не розуміння тривалостей у поетичній музиці?
Та й «я подумаю: "Боже всевышний!» перекласти як «Дрож по тілу — осяяння наче», це просто підлаштовування під риму, відходячи максимально далеко від змісту. Прямо як у тому фільмі "Дрож Землі"... Зато тепер цілком зрозуміло, яке осяяння привело Ньютона до відкриття відповідного закону.
Теж на «3» з плюсом.

Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.

Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.

”Ці споруди поважних призначень” - за це тверда «2» Хоча є ще і "бруд". Схоже Роман щось під ногами шукав, а Вознесенький під хмарами...:(


Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.

І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.

Вельми приблизно, але рівень звучання близький, «4» з мінусом

Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.

Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.

Цей момент у Вознесенського вельми слабенько виглядає – на «3», тож переклад на тверду «4»

И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.

“так минимальным” – тут, схоже, у Вознесенського невиправдане порушення правил? Але пустоту перекладати як пітьму, теж не добре, та й «тлінним», ніби, без потреби тут? Та ще й підтексти відразу спливають не на користь «тлінного». Словом, «4» з мінусом, як на мене…

Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:

"Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

«Бухне в лиця повітрям гарячим» це на диво точний переклад «И качнется бессмысленной высью» - це на тверду «3» - за незвичність використання теплової завіси.

Але в цілому "прикольно", хоча різні рівні серйозності помітні...
З Бродським у Романа така гра би не вийшла, а з Вознесенським легко, саме через перепади звучання в оригіналі, що дало грайливому перекладачу потрібні козирі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 09:46:45 ]
Даймоне, давайте визначимось у термінах) Переклад поетичного тексту може бути поетичним, віршованим і філологічним. У випадку з Романом ми маємо справу з поетичним перекладом. Ви ж, Даймоне, підходите до Ромчикової сага з інструментарієм віршованого перекладу. Хоча - БУДЬ-ЯКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ВІРШОВАНИЙ, АЛЕ НЕ КОЖЕН ВІРШОВАНИЙ ТЕКСТ - ПОЕТИЧНИЙ. Це ключовий момент.
Багато в чому погоджуюсь з таким формулюванням (хоча і не вичерпним) віршованого перекладу:
Віршований переклад - це такий метод перекладу поезії, при якому фактуальна інформація оригіналу передається мовою перекладу не поетичним, а лише віршованим мовленням. Цей вид перекладу дуже близький до оригіналу відносно слів і виразів, а також й у стилістичному взаємозв'язку. На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну. У цьому випадку мова, звичайно ж, іде лише про віршоване, але не поетичне мовлення. Саме бажання максимально наблизитися до оригіналу у вербальному й стилістичному відношенні блокує всі спроби перетворити віршований текст перекладу в «просторовий» і справді поетичний текст.

І кілька слів про поетичний переклад:
Поетичний переклад передбачає включення перекладного тексту в живий літературний процес, у культурну традицію й пам'ять літератури тієї мови, на яку він здійснений. Саме поетичні переклади іноді сприяють повному стиранню граней між оригінальною й перекладацькою творчістю. Кожна освічена людина знає байки Крилова, часто не підозрюючи, що це - досить точні переклади з Лафонтена, знає багато віршів Сковороди, Пушкіна, Лєрмонтова, Жуковського, не завжди здогадуючись, що це переклади із Шеньє, Ґете, Байрона.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 15:08:34 ]
Перепрошую за втручання, Шико, але перелічені вами приклади нібито "поетичних перекладів" є переспівами :)

Щодо фрази "На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну." - вона надто категорична і бездоказова. Такі характеристики скоріше підходять "філологічним перекладам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 16:40:51 ]
Як на мене, то Роман Скиба чітко і в цьому контексті (вірша Вознесенського) є таким, яким він є завжди - і я тому розумію Шико, а особливо з музикального погляду на обидві композиції.

До речі, можна було би оголосити конкурс на кращий переклад цього вірша (оригіналу) - з умовою, що всі учасники опублікують свої варіанти в один день. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:20:52 ]
Боюсь, об"єктивне визначення кращого через розходження в критеріях буде затруднене :)