ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зерні,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роман Скиба (1970) / Вірші / Книга перша (1988-1991)

 САГА (Із Андрія Вознесенського)
Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.
Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.
Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.
І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.
Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.
Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.
Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 00:23:16
Переглядів сторінки твору 9777
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.814 / 6  (5.023 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.979 / 5.66)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.30 18:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Острозький (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 13:21:53 ]
бо прекрасно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 20:18:31 ]
взірець поетичного перекладу!
вчіться, панове перекладачі!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 20:39:27 ]
гарний переклад у Романа, красивий навіть.
шкода тільки, що зникли ознаки конкретного міста під маскою абстрактних "споруд поважного значення"; незрозуміло, нащо було переставляти строфи наприкінці, тим більше, що остання строфа у Вознесенського залізно пов"язана з його ж передостанньою за змістом:
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
«Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».

Змінивши цей порядок, Рома змінив і зміст. На прямо протилежний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-07 21:05:02 ]
переклад Романа (до речі, "Із Андрія Вознесенського") є якраз поетичним перекладом з усіма похідними від цього моментами.
Не знаючи текст оригіналу, я після тексту Скиби ЗАХОТІВ БИ прочитати оригінал. От і все)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 21:09:41 ]
так, оте "із" дещо пробачає, звісно.
щодо "захотів прочитати" +100 :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 16:57:17 ]
Філологічний переклад поетичного тексту виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу. Це відверто допоміжний вид перекладу, як правило, який супроводжується паралельним текстом оригіналу або детальними коментарями. Значення його - і наукове, і практичне - може бути досить важливим. Даний вид перекладу і не претендує на функцію поетичної комунікації, але зате з максимальною точністю передає кожну фактологічну деталь оригіналу й може слугувати важливою підмогою в роботі дослідника, літератора або просто допитливого читача)
Як на мене, Чорі, зберегти максимально фактологію оригіналу і не втратити на естетичній інформації (себто, власне на поезії) при перекладі просто неможливо) імхо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:18:17 ]
Шико, "філологічний переклад поетичного тексту, який виконується прозою й націлений на максимально повну (майже дослівну) передачу фактуальної інформації оригіналу" - це ж підрядник :))
Щодо втрат і збережень - зрозуміло, що в перекладі завжди чимось доводиться жертвувати - заради поезії, але головне - чим саме.
Ромчина версія - десь посередині між власне перекладом і вільним "із" - але Скиба таки завжди Скиба :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даймон Пеем (М.К./М.К.) [ 2011-03-07 22:56:53 ]
Шико, ви просто витончений садист. :)
Така «ідеальність» перекладу багатьох авторів би змусила серйозно хвилюватись.

Та й на мою найскромнішу думку, сам текст від Вознесенського далеко не ідеально скроєний, і досить легко міг би бути перекладений на рівні вищому, аніж у автора. Принаймні, без таких перепадів, які дозволяє собі автор - самі огріхи у звучанні оригіналу вельми помічними стануть.

А щодо Ромкових старань, то він так і написав, що це просто «Із Вознесенського». Хоча, як на мене, і більше поприколювався над Вознесенським аніж серйозно підійшов до справи.
Я спробував виставити оцінки за трактування кожної строфи, пробуючи дивитися серйозно на перекладацьке вміння, без врахування того факту, що тут таки помітніша Ромина грайливість, аніж все інше...
Цікаво чи Роман образиться, коли його про це запитати?

САГА

Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.

Ти мене на світанку розбудиш,
Проведеш і, звичайно, пробачиш.
Ти ніколи мене не забудеш,
Ти ніколи мене не побачиш.

Це, як на такого майстра, як Роман, на «3» - бо перекласти "проводить необутая выйдешь" як «Проведеш і, звичайно, пробачиш» це поетичний моветон… (Але, це якщо серйозно підходити до справи). :(

Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: "Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

Я тебе заслоню від застуди,
Дрож по тілу — осяяння наче —
Я ніколи тебе не забуду,
Я ніколи тебе не побачу.

Знову ж таки, короткочасність «заслонивши» перекладати, як «заслоню», що триває у безкінечність, це, щонайменше, не розуміння тривалостей у поетичній музиці?
Та й «я подумаю: "Боже всевышний!» перекласти як «Дрож по тілу — осяяння наче», це просто підлаштовування під риму, відходячи максимально далеко від змісту. Прямо як у тому фільмі "Дрож Землі"... Зато тепер цілком зрозуміло, яке осяяння привело Ньютона до відкриття відповідного закону.
Теж на «3» з плюсом.

Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.

Цю ріку із мурашками бруду,
Ці споруди поважних призначень
Я ніколи уже не забуду,
Я ніколи уже не побачу.

”Ці споруди поважних призначень” - за це тверда «2» Хоча є ще і "бруд". Схоже Роман щось під ногами шукав, а Вознесенький під хмарами...:(


Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.

І сльозяться на вітрі пропащо
Карі вишні у далеч незрячу.
Повертатись — прикмета не з кращих,
Я ніколи тебе не побачу.

Вельми приблизно, але рівень звучання близький, «4» з мінусом

Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.

Якщо знову на землю вернемось,
За Гафізом. Щасливі на вдачу —
Ми тоді все одно розминемось,
Я ніколи тебе не побачу.

Цей момент у Вознесенського вельми слабенько виглядає – на «3», тож переклад на тверду «4»

И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

Раптом стане мізерним і тлінним
Наше нерозуміння з тобою
В порівнянні із нерозумінням
Двох живих і пітьми неживої.

“так минимальным” – тут, схоже, у Вознесенського невиправдане порушення правил? Але пустоту перекладати як пітьму, теж не добре, та й «тлінним», ніби, без потреби тут? Та ще й підтексти відразу спливають не на користь «тлінного». Словом, «4» з мінусом, як на мене…

Бухне в лиця повітрям гарячим
Пара фраз, заперечивши чудо —
Я ніколи тебе не побачу.
Я ніколи тебе не забуду.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:

"Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу".

«Бухне в лиця повітрям гарячим» це на диво точний переклад «И качнется бессмысленной высью» - це на тверду «3» - за незвичність використання теплової завіси.

Але в цілому "прикольно", хоча різні рівні серйозності помітні...
З Бродським у Романа така гра би не вийшла, а з Вознесенським легко, саме через перепади звучання в оригіналі, що дало грайливому перекладачу потрібні козирі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фігляр Шико (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-08 09:46:45 ]
Даймоне, давайте визначимось у термінах) Переклад поетичного тексту може бути поетичним, віршованим і філологічним. У випадку з Романом ми маємо справу з поетичним перекладом. Ви ж, Даймоне, підходите до Ромчикової сага з інструментарієм віршованого перекладу. Хоча - БУДЬ-ЯКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ТЕКСТ ВІРШОВАНИЙ, АЛЕ НЕ КОЖЕН ВІРШОВАНИЙ ТЕКСТ - ПОЕТИЧНИЙ. Це ключовий момент.
Багато в чому погоджуюсь з таким формулюванням (хоча і не вичерпним) віршованого перекладу:
Віршований переклад - це такий метод перекладу поезії, при якому фактуальна інформація оригіналу передається мовою перекладу не поетичним, а лише віршованим мовленням. Цей вид перекладу дуже близький до оригіналу відносно слів і виразів, а також й у стилістичному взаємозв'язку. На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну. У цьому випадку мова, звичайно ж, іде лише про віршоване, але не поетичне мовлення. Саме бажання максимально наблизитися до оригіналу у вербальному й стилістичному відношенні блокує всі спроби перетворити віршований текст перекладу в «просторовий» і справді поетичний текст.

І кілька слів про поетичний переклад:
Поетичний переклад передбачає включення перекладного тексту в живий літературний процес, у культурну традицію й пам'ять літератури тієї мови, на яку він здійснений. Саме поетичні переклади іноді сприяють повному стиранню граней між оригінальною й перекладацькою творчістю. Кожна освічена людина знає байки Крилова, часто не підозрюючи, що це - досить точні переклади з Лафонтена, знає багато віршів Сковороди, Пушкіна, Лєрмонтова, Жуковського, не завжди здогадуючись, що це переклади із Шеньє, Ґете, Байрона.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 15:08:34 ]
Перепрошую за втручання, Шико, але перелічені вами приклади нібито "поетичних перекладів" є переспівами :)

Щодо фрази "На жаль, цей вид перекладу спотворює концептуальну інформацію й практично не відтворює інформацію естетичну." - вона надто категорична і бездоказова. Такі характеристики скоріше підходять "філологічним перекладам".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-08 16:40:51 ]
Як на мене, то Роман Скиба чітко і в цьому контексті (вірша Вознесенського) є таким, яким він є завжди - і я тому розумію Шико, а особливо з музикального погляду на обидві композиції.

До речі, можна було би оголосити конкурс на кращий переклад цього вірша (оригіналу) - з умовою, що всі учасники опублікують свої варіанти в один день. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-08 17:20:52 ]
Боюсь, об"єктивне визначення кращого через розходження в критеріях буде затруднене :)