Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дмитро Близнюк (1979)




Інша поезія

  1. Барiста
    тобі каву з цукром? вершки?
    ні, мені просту
    чорну каву зі смертю.

    прифронтове українське місто,
    венеція пекла.
    напівзруйновані висотки стирчать -
    обігріли чаплі завмерли на одній нозі,
    друга відірвана.
    це запам'ятаєш навіки.
    так тільки можуть збожеволіти від жаху дома.
    демон сирітства - витягнутомордий, худорлявий -
    з дудкою, вплавленою в пащу -
    зазирає в порожні вікна, хрипко свистить.
    купка випраних шкарпеток та носочків.
    розбита пляшка молока.
    нічого страшного.
    до смерті заживе.
    кремлівський пацюк посміхається.
    рфz вперед.
    небо кольору розрізаної гематоми навпіл.
    усі годинники у будинку збожеволіли.
    квартирі зробили фронтальну лоботомію
    і як шматок мозку, що відмирає -
    крізь дірку в стіні видно захід сонця.
    довгі іскри ракет.
    низка автомобілів до самого небокраю -
    пізанська вежа з біженцями
    розгойдується, хитається,
    ось-ось впаде
    у голодне небо.
    напівпрозорі обличчя дітей та собак у вікнах машин -
    маленькі наляканi святі
    на іконах, що смикаються.
    церковки на колесах
    мирного життя.
    обстріл колони, вискакують, біжать у поле.
    а ти коли-небудь під час обстрілу
    заривався обличчям у трави?
    є у цьому щось інтимне.
    коники здивовані.
    і цей запах.
    квітучоi гірчиці.
    з нотками свіжозавареної чорної кави
    і смерті, звичайно ж, смерті.


    2023



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --