Романтизм героїв з прочитаних віршів
Вони ідеальні, вони за нас чищі
У них є мотиви і спротив режиму
У зла нема шансів, добро є красивим
Стою проти дзеркала з середини ночі
Торкаюся шкіри, закручую коси
Хіба лиш наблизитись ненароком губами
Та я і не вартий себе обійняти
Вийшов в пустелю засипану пилом
Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
Дайте пароль до невидимих дверей
Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
Поринути в мрії - повітря ковток
Зібратися, вийти, навіть всміхатись
Годин вісім у рабстві, достойно триматись
Не зважати на тих хто нижче за класом
Планую вікенд цього тижня з начальством.
І ось я у дома, мовчанка, почуй
.
.
.
.
.
Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
Не всі індивіди здатні відчути
Здатні поринути в музику тиші.
Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
Речі розкладені за алфавітом
Тут моє місце, фортеця, планета
Де я закон і вибухова комета
Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
Де мною сказано у прозі і віршах
Там усе правильно, як має бути
Я на вершині плебейного світу
Тут я викопую моря до ядра
А насипом створюю гори і скелі
Тут я пускаю вітри у поля
Тут я зливаю дощі на пустелі.
Гортати сторінки власних історій
Торкатись себе там де не можна
Горе самотності мені не знайомо
Я сам собі - товариство найвище.

2024

Бовтихатись в желе понад два роки
Продумай вперед свої непевні кроки
Лоно матусі стає все тіснішим
Сто кіл вже в мені, час дорослішать
Час зазирнути в широти савани
Три дні коло батька сміливо чекати
Його бивні тепер - ліки від раку
Його кістка дочок вождів прикрашає
Чи може я вийду в тропічному лісі
Піднесу очі вгору щоб зливи напитись
Нахабно залізу на гарненьку самичку
Свині визжать, видіння пропало
В назві моїй дві пари злих літер
Бачу лишень таку розшифровку
Сльози
Людина
Орати
Незграба
Цар Олександр, не роби з мене раба
Я не зламаю зграї кінноти
Я не вкушу нефіліма за литку
По правді зовсім не син мастадонта
Шкіра моя - пергаменту плівка
Очуняв, стає все холодніше
І тут неприємна думка спіткала
А що як те чим звав я домівку
Черево клячі з дешевого цирку
Шість років болю ремесло призначає
Бути ручним, розуміти команди
Робити з вершини сальто до прірви
Бути щасливим, не хотіти вмирати
Я б насадив кожну людину
На бивень кожного з клонів Ґанеші
Я ще не знаю хто та тварина
Та вже відчуваю до неї огиду
Холод просяк мене до кісток
Запах заліза вийшов із кров'ю
Бачу ґратовані стіни загону
І репортерів, чемних зі мною
Сьогодні напишуть на чистім папері
З останнього дерева що зрубали в Тибеті
"Народжений штучно, успіх науки
Живий та останній слон на планеті."

Шукаючи натхнення у холодних будніх днів
На папері лишатимеш тільки погане
От і моє завдання розтопити лід
Крижаними, тремтячими руками
Писати натхненно, таке й напишу
Напишу як закінчу четверту хмільного
Згадаю свій день, шлях на роботу
Шлях додому і гастроному
Згадаю як вчора зварив суп
Згадаю як думав писати вірша
Згадаю як його тепер я забув
Згадаю забути все що писав вище.

Двірник на дворі збирає блювоту
Механік лаштує двигун під капотом
Санітар рехабу опускає верх пляшки
А я доїдаю черговий твір Кафки
Хто я й для чого, могли б підказати
За кого сьогодні бюлетень свій віддати
Яка партія зробить мене щасливішим
З трибуни не чутно, зберися повище

Хрускіт зрізаних нігтів шумить під ногами
Не хвилюйтеся панове, тепер і я з вами
Такий же, не знаю чого сам бажаю
Мушу бігти до точки прийому товару
Мушу зле і хороше міняти місцями
В святковий пакунок тротилу напхати
Відпроситись у боса, поки в штани не наклав
Сховайте шапки до кишень
Марний марш балаклав

Дівчина, що блукає тонкою ниткою сузір'я
Ти шукаєш любови чи може прислів'я
Яких слів тобі треба знайти
Ти серед космосу, ляж і засни
У маренні знайдене скажеш
Що побачеш розкажеш
розкажеш мені
хто прийшов до твого легкого тіла у ві сні
Які слова ти сказала
Що за прислів'я згадала
Я сказала йому лиш одне
Я кохаю тебе, як саму себе

Пріючи зупиняюсь посеред дороги
Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні
Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі
Не забути спитати від вайфаю паролю.
Зупиняюсь перед залізним парканом
Зухвалість пропала
Мрію про сигарету
Нарешті приймає мене якась дама
Потягало її життям напевно.
Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку
З повним мішком шукаю вбиральню
Вриваюсь в кімнату, де є добрі люди
Схоже завадив їм, та все ж підказали.
Пройшовся районом, в такому не був ще
Не був як жилець, а так звісно ходив
Всюди лиск автівок, акуратні газони
Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив.
Кімната забита, всі сплять перед працею
Гори сумок під столом і ліжками
Веду себе тихо, лягаю на нижню
Яка дивна удача, не люблю високо спати
День другий, 12-та, не дихаю носом
З вакансією мене таки намахали
Читаю дурниці що пише куратор
Не довга зупинка, час знову речі збирати.