Ці вечори рожево-бузкові, коли Сонце закочується за гору. Білизна стін й синява віконниць острівних будиночків. Довгі сходи, що ведуть у прозору голубінь неба. Ніжні, теплі обійми материнського моря, сліпуча зірка горішня й спека, спека, спека долішня.
Рятує свіжий пустотливий Мелтемі й фредо капучіно з дзвінкими камінцями льоду. Фрапе залишилось в минулому: нові часи – нові смаки.